Провадження № 2/679/328/2025

Справа № 679/264/25

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

       28 лютого 2025 року                                                                                              м.Нетішин

Суддя Нетішинського міського суду Хмельницької області Стасюк Р.М., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

                                                           ВСТАНОВИВ:

25.02.2025 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в якій позивачка просить розірвати укладений між нею та відповідачем шлюб, що зареєстрований 25.09.2024 у Рівненському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 1516.

Перевіривши матеріали позовної заяви та долучених до неї документів, встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам статті 175 ЦПК України, подана з порушенням положень Закону України «Про міжнародне приватне право».

Так, позивачкою заявлено вимогу про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 .

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 виданого 25.09.2024 Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що є громадянином Республіки Молдова. Прізвище чоловіка і дружини після державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_4 ».

Як вбачається з позовної заяви адресою місця реєстраціє та фактичного місця проживання відповідача є Республіка Молдова.

Отже, враховуючи, що позивачка є громадянкою України, а відповідач ОСОБА_2 є громадянином Республіки Молдова, то правовідносини між сторонами обтяжені ознакою «іноземний елемент», а тому вирішення спору між ними щодо розірвання шлюбу та наслідків розірвання шлюбу в судових органах України необхідно здійснювати відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право», з урахуванням вимог ЦПК України та інших законів України.

За правилами частин 1, 2 статті 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.

Відповідно до ст. 26 договору між Україною та Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних справах та кримінальних справах (договір ратифіковано Законом № 238-94-ВР від 10.11.1994, дата набрання чинності 24.02.1995) у справах про розірвання шлюбу застосовується законодавство та компетентні установи юстиції відповідно до положень статті 26.

Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 26 цього Договору якщо   в   момент  порушення  справи  один  з  подружжя  є громадянином однієї Договірної Сторони,  а другий  -  громадянином іншої  Договірної  Сторони,  розірвання шлюбу провадиться згідно з

законодавством тієї Договірної Сторони, на  території  якої  вони мають місце проживання. Якщо один з подружжя має місце проживання на території однієї Договірної Сторони,  а другий -  на  території іншої   Договірної   Сторони,  застосовується  законодавство  тієї Договірної Сторони, орган якої порушив справу. У справах про розірвання шлюбу, в випадку, передбаченому в пункті  2,  компетентним  є  орган  тієї  Договірної  Сторони, на території  якого  подружжя  має  місце  проживання.  Якщо  один  з подружжя  має  місце  проживання  на  території  однієї Договірної Сторони,  а  другий  -  на  території  іншої  Договірної  Сторони,компетентними є органи обох Договірних Сторін.

Отже, якщо подружжя є громадянами різних держав, спільно проживали на території України, і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її території, то розірвання шлюбу може провадиться за законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 498 ЦПК України у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

В рамках Гаазької конвенції з питань цивільного процесу від 01 березня 1954 року Україна має отримувати допомогу від таких країн як Аргентина, Австрія, Білорусь, Бельгія, Боснія и Герцеговина, Китай (адміністративна область Макао), Хорватія, Македонія, Кіпр, Чехія, Данія, Єгипет, Фінляндія, Франція, Германія, Угорщина, Ізраїль, Італія, Японія, Латвія, Люксембург, Марокко, Нідерланди (королівство у Європі), Норвегія, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія, Іспанія, Суринам, Швеція, Швейцарія, Туреччина, Вірменія, Ватикан, Киргизія, Ліван, Молдова, Росія, Узбекистан.

Відповідно до пункту 2.1 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації від 27.06.2008 року №1092/5/54, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 02.07.2008 року №573/15264, у разі, якщо при розгляді цивільної справи у суду України виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд України складає доручення про надання правової допомоги за кордоном.

Відповідно до п. 2.3 розділу ІІ вищевказаної Інструкції, доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України. Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України. Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову.

При  цьому, відповідно до статті 5 Договору між Україною та Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини в цивільних і кримінальних справах, у справах, що охоплюються цим Договором, клопотання складаються державною мовою запитуючої Договірної Сторони і до них додаються переклади на державну мову запитуваної Сторони або англійську. Якщо стосовно положень цього Договору вимагається додавати до документів, які пересилаються, їх переклад на мову іншої Договірної Сторони, ті переклади мають бути здійснені офіційним перекладачем, або нотаріусом, або посадовою особою запитуваної установи, або дипломатичним представництвом чи консульською установою Договірної Сторони.

Таким чином, саме на позивача покладається обов`язок забезпечити подання до суду належно оформлених, перекладених, нотаріально посвідчених документів, після чого вони надсилаються судом у порядку повідомлення, визначеного вказаною Інструкцією.

Враховуючи такі приписи цивільного процесуального законодавства, суд зобов`язаний забезпечити відповідача - громадянина Республіки Молдова, інформацією про порушення в суді на території України справи щодо нього, про дату, час і місце судового розгляду справи, про суть позовної вимоги, тощо. З цією метою суд має вручити відповідачу через Міністерство юстиції України та Міністерство юстиції Республіки Молдова копії відповідних документів з перекладом на державну мову запитуваної Сторони або англійську.

Разом з тим, позивачкою до позовної зяави не долучено належним чином засвідчений переклад позовної заяви та доданих до неї документів на офіційну мову договірної сторони для вручення відповідачу та проведення окремих процесуальних дій на території Республіки Молдова.

Відповідно до ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 258-261, 263 ЦПК України, суддя,-

                                                             ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху, надавши позивачці строк для усунення недоліків протягом десяти днів із дня вручення цієї ухвали.

Роз`яснити позивачу, що у разі невиконання вимог даної ухвали позов вважатиметься неподаним і буде йому повернутий.

Повернення позову у такому випадку не перешкоджає повторному зверненню з аналогічною позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя                                                                                                                    Р.М. Стасюк