донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

04.05.2011 р.           справа №2/55

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівЗубченко І.В.

Акулової Н.В., Ломовцевої Н.В.

за участю представників:

від позивача:ОСОБА_1 за довіреністю №6 від 04.04.2011р.

від відповідача:ОСОБА_2 за довіреністю №б/н від 27.01.2011р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Внедренческе підприємство Мост», м. Донецьк

на рішення

господарського суду Донецької області

від05.04.2011р.

у справі№2/55 (суддя Н.О. Мартюхина)

за позовомАкціонерного товариства закритого типу «Мостобуд», м. Донецьк

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Внедренческе підприємство Мост», м. Донецьк

простягнення заборгованості по договору №11-08 в розмірі 99000,04грн., індексу інфляції в розмірі 23507,05грн., 3% річних в розмірі 6435грн.

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство закритого типу «Мостобуд», м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Внедренческе підприємство Мост», м. Донецьк про стягнення заборгованості по договору №11-08 в розмірі 99000,04грн., індексу інфляції в розмірі 23507,05грн., 3% річних в розмірі 6435грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 05.04.2011р. у справі №2/55 було задоволено позовні вимоги частково, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Внедренческе підприємство „Мост” на користь Акціонерного товариства закритого типу „Мостобуд-7” суму заборгованості за договором №11-08 у розмірі 99000,04грн., індексу інфляції у розмірі 23507,05грн., 3% річних у розмірі 6411,94грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення суду мотивовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог щодо існування суми боргу та інфляційних втрат. Позовні вимоги щодо стягнення 3% річних задоволені частково у зв'язку з арифметично невірним розрахунком позивача. У вимогах про стягнення з відповідача витрат за надання юридичних послуг у сумі 2000грн. відмовлено, оскільки суду не надано доказів того, що співробітники Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „ВЕЧЕ” є адвокатами.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог заявник апеляційної скарги посилається на порушення судом норм матеріального права та неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема, скаржник посилався на помилковий висновок суду щодо існування у відповідача обов’язку сплатити вартість виконаних робіт, оскільки, строк виконання зобов’язання з оплати прийнятих робіт за договором не встановлений та вимога в порядку ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України йому не виставлялась. Крім того, апелянт посилався на те, що судом першої інстанції безпідставно не враховано перерахування відповідачем 18.08.2008р. на користь позивача 250000грн.

У судовому засіданні відповідач підтримав вимоги, викладені в апеляційні скарзі.

Позивач у судовому засіданні вимоги скаржника не визнав, вважає рішення суду від 05.04.2011р. у справі №2/55 обґрунтованим та прийнятим у відповідності до законодавства. Письмового відзиву позивач не надав.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст.28-29 Закону України „Про судоустрій та статус суддів” та ст.101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Відповідно до ст. 81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Заслухавши доводи сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 08.08.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Внедренчеське підприємство Мост” (підрядник) та Акціонерним товариством закритого типу „Мостобуд-7” (субпідрядник) був укладений договір субпідряду № 11-08.

За цим договором підрядник доручив, субпідрядник зобов’язався виконати наступну роботу: капітальний ремонт деформаційних швів на шляхопроводі по вул. Петровського в м. Донецьк (пункт 1.1. договору).

Відповідно до пункту 1.2. договору об’єм, характер та вартість робіт, передбачених у пункті 1.1. договору, визначається „Твердою договірною ціною”, погодженої сторонами, що є невід`ємною частиною договору та підставою для здійснення взаємних розрахунків.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що виконання робіт, що є предметом договору, здійснюється в строк до 30 листопада 2008р.

Договір діє з моменту підписання та до 31.12.2008р. (пункт 2.2. договору).

Пунктом 3.1. договору встановлено, що вартість всіх робіт, що доручаються субпідряднику по договору визначається сумою 900000грн., у т.ч. ПДВ.

Згідно до пункту 3.2. договору оплата за виконані роботи здійснюється після прийняття робіт відповідно акту форми КБ-2в.

Відповідно до пункту 3.3. договору оплата виконаних робіт здійснюється за виключенням вартості наданих підрядником послуг, у розмірі 1% від загальної вартості виконаних робіт.

Пунктом 5.2. договору визначено, що здача-приймання виконаних робіт оформлюється формами КБ-2в, КБ-3, підписаними сторонами.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що укладений між сторонами договір має ознаки договорів поставки та підряду.

За висновком судової колегії, договір № 11-08 від 08.08.2008 року за своєю правовою природою є договором підряду.

За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 838 ЦК України встановлено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Відповідно до ч.4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

З матеріалів справи, а саме копій актів приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2008р. на суму 573580,80грн., за грудень 2008р. на суму 68256,00грн., що підписані сторонами без зауважень, вбачається, що позивачем у листопаді та грудні 2008р. було виконано ремонтні роботи на загальну суму 641836,80грн.

З урахуванням вимог пункту 3.3. договору відповідач за виконані підрядні роботи повинен був сплатити позивачу 635418,43грн., тобто 641836,80грн. –1%.  

Як видно з матеріалів, позивачем виставлялися рахунки, а саме: №45 від 06.11.2008р. на суму 297845грн.; №52 від 30.12.2008р. на суму 67573,40грн.; №30 від 18.08.2008р. на суму 250000грн.; №29 від 07.08.2008р. на суму 300000грн.

Відповідач взяті на себе зобов’язання з оплати робіт здійснив частково у сумі 535418,40грн., що підтверджується виписками банку: за 03.03.2009р. на суму 27573,40грн., з призначенням платежу –оплата за виконані роботи відповідно рахунку №52 від 30.12.2008р.; за 03.03.2009р. на суму 97845,00грн., з призначенням платежу –оплата за виконані роботи відповідно рахунку №45 від 06.11.2008р.; за 13.01.2009р. на суму 40000грн., з призначенням платежу – за виконані роботи з ремонту мосту відповідно рахунку №52 від 30.12.2008р.; за 05.12.2008р. на суму 100000грн., з призначенням платежу – оплата за виконані роботи по будівництву мосту, відповідно рахунку №45 від 06.11.2008р.; за 25.06.2008р. на суму 270000грн., з призначенням платежу – аванс на виконання робіт, відповідно рахунку №29 від 07.08.2008р.

Зазначені суми оплати відображені сторонами в акті звірки взаємних розрахунків станом на 23.03.2010р., як оплата за договором №11-08 від 08.08.2008р., акт звірки підписаний та скріплений печатками сторін без зауважень.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Умовами договору передбачено, що оплата за виконані роботи здійснюється після прийняття робіт відповідно акту форми КБ-2в. Відтак сплата вартості ремонтних робіт повинна бути здійснена відповідачем після прийняття цих робіт, тобто підписання актів приймання виконаних підрядних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, акти приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2008р. на суму 573580,80грн. та за грудень 2008р. на суму 68256,00грн. підписані сторонами 06.11.2008р. та 05.12.2008р. відповідно, тобто оплата робіт, виконаних у листопаді 2008р., повинна бути здійснена 07.11.2008р., оплати робіт, виконаних у грудні 2008р., повинна бути здійснена 06.12.2008р.

Обов`язок оплатити виконані роботи відповідач визнав, частково сплативши виставлені позивачем рахунки №45 від 06.11.2008р., №52 від 30.12.2008р., №30 від 18.08.2008р., №29 від 07.08.2008р. та підписавши акт звірки взаємних розрахунків станом на 23.03.2010р.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов‘язань передбачена статтею 525 ЦК України.

Згідно зі ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Свої зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати грошових коштів всупереч вищевказаним нормам Цивільного та Господарського кодексу України, умовам договору відповідач не виконав, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 100000,03грн.

Відповідач доказів погашення суми боргу у розмірі 100000,03грн. до матеріалів справи не надав, заявлені вимоги не спростував, тому суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення суми боргу у розмірі 99000,04грн.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також сплатити 3% річних від простроченої суми.

З огляду на приписи ст.625 ЦК України нарахування та стягнення з відповідача інфляційної складової боргу у розмірі 23507,05грн. за період з січня 2009р. по лютий 2011р. є таким, що ґрунтується на матеріалах справи та приписах чинного законодавства.

Судова колегія погоджується з розрахунком 3% річних, здійсненим судом першої інстанції, тому вимоги в цієї частині правомірно задоволені частково на суму 3% річних у розмірі 6411,94грн.

Також судова колегія погоджується з висновком господарського суду щодо відмови у задоволенні вимог про стягнення з відповідача витрат за надання юридичних послуг у сумі 2000грн., оскільки суду не було надано доказів того, що співробітники Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „ВЕЧЕ” є адвокатами, а за приписами ст.44 ГПК України судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.  Зокрема, посилання скаржника на перерахування відповідачем 18.08.2008р. на користь позивача 250000грн. відхиляються, оскільки призначенням платежу вказано рахунок, за яким не заявлялись позовні вимоги та судом він не досліджувався.  

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України  рішення господарського суду Донецької області від 05.04.2011р. у справі №2/55 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Внедренческе підприємство Мост», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 05.04.2011р. у справі №2/55 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 05.04.2011р. у справі №2/55 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий                                                                                 І.В. Зубченко

Судді:                                                                                           Н.В. Акулова

                                                                                                    Н.В. Ломовцева

Надруковано 5 примірників: 1 –позивачу; 1 –відповідачу; 1 –до справи; 1 –ДАГС; 1 –господарському суду