донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.04.2011 р.           справа №7/30

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівЗубченко І.В.

Акулової Н.В.

Будко Н.В.

за участю  

представників сторін:                                                                             

від позивача:ОСОБА_1 за довіреністю №91-11«Д»від 30.12.2010р.

від відповідача:представник не з’явився

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго», м. Горлівка

на рішення

господарського суду                   Донецької області

від05.04.2011р.

у справі№7/30 (суддя Сгара Е.В.)

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго», м. Горлівка

доУправління державної автомобільної інспекції УМВС України в Донецькій області, м. Донецьк

простягнення 3% річних у сумі 40,34грн., пені у сумі 4909,42грн.

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго” м. Горлівка, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Донецькій області,                          м. Донецьк про стягнення 3% річних у сумі 40,34грн., пені у сумі 4909,42грн.

Рішенням від 05.04.2011 року господарський суд Донецької області позовні вимоги задовольнив частково, стягнув з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 36грн., пеню у сумі 246грн., в решті позовних вимог відмовив (з урахуванням ухвали господарського суду Донецької області від 26.04.2011р.).

Рішення мотивоване тим, що 16.12.2004р. між Відкритим акціонерним товариством „Донецькобленерго” (постачальник електричної енергії) та Управлінням державної автомобільної інспекції УМВС України в Донецькій області (субспоживач) укладений договір про постачання електричної енергії субспоживачу, приєднаному до мереж основного споживача (електропередавальної організації) №3830; на виконання умов зазначеного договору позивач у період грудень 2009р. - серпень 2010р. поставив відповідачу активну електричну енергію, а відповідач, відповідно, прийняв та спожив її; у зв’язку із несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов’язань з оплати електроенергії, позивач нарахував пеню у розмірі 1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати; відповідно до розрахунку розмір пені становить 4909,42грн.; враховуючи, що Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлений граничний розмір відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені (розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума неустойки, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки НБУ; з урахуванням викладеного, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають лише частковому задоволенню за наступним арифметичним розрахунком суду у сумі 268,31грн., вимоги позивача в частині стягнення 3% річних у сумі 40,34грн. підлягають задоволенню.

Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго”, м. Горлівка у апеляційній скарзі (з урахуванням обґрунтування апеляційної скарги №03юр-3389/11 від 26.04.2011р.) просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 05.04.2011 року у справі №7/30 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 4641,11грн., в цій частині позовні вимоги задовольнити, в решті рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що розмір пені за несвоєчасну сплату суб’єктами підприємницької діяльності плати за житлово-комунальні послуги встановлено Законом України “Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій”, зокрема, встановлено, що суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки та приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної суми боргу; сторонами договору встановлено, що за внесення платежів з порушенням термінів, визначених Додатком №5 „Порядок розрахунків” до цього договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі 1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати; 3% річних з простроченої суми.

Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Донецькій області, м. Донецьк відзиву на апеляційну скаргу суду не надало.

У судовому засіданні від 27.04.2011р. представник позивача підтримав правову позицію, викладену в апеляційній скарзі та обґрунтуваннях до неї.

Представник відповідача у судове засідання 27.04.2011р. не з’явився.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення з відміткою про отримання 20.04.2011р. поштового відправлення з відповідною ухвалою суду, яке знаходиться у матеріалах справи.

Про наявність поважних причин неявки у судове засідання апеляційної інстанції уповноваженого представника відповідач суд не повідомив, своїми  правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 15.04.2011р. про порушення апеляційного провадження явка сторін не була визнана обов’язковою.

Враховуючи викладене та те, що апеляційна інстанція, відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними в ній доказами і не зв’язана доводами апеляційної скарги, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу ВАТ „Донецькобленерго” за відсутністю представника відповідача.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст.28-29 Закону України „Про судоустрій та статус суддів” та ст.101 ГПК України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу (з урахуванням обґрунтування апеляційної скарги №03юр-3389/11 від 26.04.2011р.), заслухавши у судовому засіданні представника позивача, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 16.12.2004р. між Відкритим акціонерним товариством „Донецькобленерго” (постачальник електричної енергії) та Управлінням державної автомобільної інспекції УМВС України в Донецькій області (субспоживач) укладений договір про постачання електричної енергії субспоживачу, приєднаному до мереж основного споживача (електропередавальної організації) №3830, термін дії якого встановлено до 31.12.2010р.

Згідно розділу 1 договору постачальник електричної енергії зобов'язався постачати субспоживачу електричну енергію, а субспоживач зобов'язався сплачувати постачальнику електричної енергії її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього, які є його невід’ємними частинами.

Порядок обліку електричної енергії та порядок розрахунків за електричну енергію узгоджений сторонами у розділі 7 договору та в додатку №3 „Порядок розрахунків” до договору.

Відповідно до пункту 3 додатку №3 „Порядок розрахунків” до договору, оплата отриманого субспоживачем рахунку повинна виконуватись у терміни, що не перевищують 5-ти операційних днів від дня отримання рахунку.

На виконання умов зазначеного договору позивач у період з грудня 2009р. по серпень 2010р. поставив відповідачу активну та реактивну електроенергію, а відповідач, відповідно, прийняв та спожив її.

Факт постачання електроенергії підтверджується актами прийняття-передавання товарної продукції за грудень 2009р., за січень 2010р., за лютий 2010р., за березень 2010р., за квітень 2010р., за травень 2010р., за червень 2010р., за липень 2010р., за серпень 2010р., які були підписані з боку відповідача без будь-яких зауважень чи заперечень.

За надані послуги позивачем були виставлені відповідачу наступні рахунки на оплату електроенергії: №11/3830 від 25.12.2009р., №11/3830 від 19.01.2010р., №11/3830 від 19.02.2010р., №11/3830 від 17.03.2010р., №11/3830 від 16.04.2010р., №11/3830 від 18.05.2010р., №11/3830 від 16.06.2010р., №11/3830 від 18.08.2010р., №11/3830 від 18.08.2010р., які отримані відповідачем, в підтвердження чого на рахунках містяться відповідні відмітки про отримання.

Згідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається (ст.525 ЦК України).

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач, у порушення умов договору у встановлені строки оплату отриманої електричної енергії не здійснив, що підтверджено платіжними дорученнями №U48235 від 21.01.2010р., №U256275 від 05.02.2010р., №U974606  від 12.04.2010р., №U974605 від 12.04.2010р.,  №U1156645 від 27.04.2010р., №U1857577 від 24.06.2010р., №U1995341 від 01.07.2010р., №U2651636 від 27.08.2010р., №U2651632 від 27.08.2010р. та виписками банку, наявними в матеріалах справи.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором, тоді як, відповідач всупереч вимогам договору свої зобов’язання щодо своєчасної та повної оплати належним чином не виконав.

Як наслідок позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення стягнення 3% річних у сумі 40,34грн., пені у сумі 4909,42грн. за періоди з 02.01.2010р. по 27.08.2010р.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності  за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних  від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, було встановлено, що відповідач припустився порушення грошового зобов’язання, а саме сума основного боргу відповідачем сплачена з порушенням строку, зазначеного у пункті 3 додатку №3 до договору, нарахування позивачем 3% річних та пені є обґрунтованим.

Втім позивачем невірно здійснено розрахунок суми 3% річних.

За розрахунком суду першої інстанції, який перевірено судовою колегією, розмір 3% річних складає 36грн. та вимоги в цій частині є правомірними та обґрунтованими.

В іншій частині вимоги щодо стягнення % річних задоволенню не підлягають як такі, що заявлені безпідставно.

Предметом апеляційного оскарження є відмова суду першої інстанції відносно вимог про стягнення пені у сумі 4641,11грн.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями, згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.4.2.1 Договору та з урахуванням додаткової угоди від 17.10.2007р. до Договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3-2.2,4 Договору, з порушенням термінів, визначених з додатковим №5 „Порядок розрахунків” до Договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 1% за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати; 3% річних з простроченої суми.

Таким чином, у пункті 4.2.1. договору передбачено, що за внесення платежів з порушенням термінів, визначених додатком №5 „Порядок розрахунків” до цього договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

У даному випадку, договором між сторонами встановлено певний розмір пені, без зазначення у тексті договору посилання на Закон України “Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій”.

Тобто, підставою нарахування пені є виключно пункт 4.2.1. договору про постачання електричної енергії № 3830 від 16.12.2004р.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” передбачено, що розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, вказаним нормативним актом встановлений граничний розмір пені.

Як вбачається з розрахунку суми пені, вказаний розрахунок здійснено позивачем без врахування положень ст.3 ЗУ „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню у сумі 246грн. виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, оскільки розмір пені, що вказаний у договорі перевищує граничний розмір пені, який передбачений ст.3 ЗУ „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”. Розрахунок суми пені здійснено судом першої інстанції вірно.

В іншій частині вимоги щодо стягнення пені задоволенню не підлягають як такі, що заявлені безпідставно.

Виходячи з викладеного, рішення господарського суду Донецької області від 05.04.2011 року у справі №7/30 є правомірним та обґрунтованим (з урахуванням ухвали господарського суду Донецької області від 26.04.2011р.).

Доводи скаржника судовою колегією не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним.

З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Донецької області по даній справі відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго», м. Горлівка на рішення господарського суду Донецької області від 05.04.2011р. у справі №7/30 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 05.04.2011р. у справі №7/30 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий                                                                                           І.В. Зубченко

Судді:                                                                                                     Н.В. Акулова

                                                                                                              Н.В. Будко

Надруковано 5 примірників: 1–позивачу (поштова адреса); 1 –відповідачу; 1 –до справи; 1 –ДАГС, 1 –ГСДО