донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
26.09.2011 р. справа №25/145
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Марченко О.А.
суддівБойченка К.І., Шевкової Т.А.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 –за довіреністю №6/10 від 11.01.2011р.
від відповідача:ОСОБА_2 –за довіреністю б/н від 05.07.2011р.
від третьої особи1:ОСОБА_3 –за довіреністю №8-5-20 від 05.01.2011р.
від третьої особи2:не з’явився
від третьої особи3:не з’явився
розглянувши апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” м.Київ
на рішення господарського суду Донецької області
від22.08.2011р.
у справі№25/145 (суддя Величко Н.В.)
за позовомДочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” м.Київ
доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Донецькоблгаз” м.Донецьк
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача1. Кабінету Міністрів України м.Київ
2. Національної комісії регулювання електроенергетики України м.Київ
3. Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”м.Київ
В С Т А Н О В И В:
Дочірня компанія „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Донецькоблгаз”, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Кабінет Міністрів України; 2) Національної комісії регулювання електроенергетики України; 3) Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, про стягнення 16 200 971,84грн., з яких основний борг за природний газ, спожитий протягом січня 2008р. - грудня 2008р. складає 10 829 921,26грн., пеня за період з 12.02.2010р. по 12.08.2010р. –1 050 339,91грн., індекс інфляції за період з травня 2008р. по березень 2010р. –3 592 772,65грн. та 3% річних за період з 11.05.2008р. по 12.08.2010р. в сумі 727 938,02грн.
Постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2011р. рішення господарського суду та постанова Донецького апеляційного господарського суду по справі №25/145 щодо відмови у задоволенні позовних вимог скасовані, а справа направлена на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
22.08.2011р. господарським судом Донецької області винесено рішення у справі №25/145, яким у задоволенні позовних вимог Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” відмовлено.
Дочірньою компанією „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” подана апеляційна скарга та доповнення до апеляційної скарги на рішення господарського суду Донецької області від 22.08.2011р. у справі №25/145, в якій йдеться про скасування судового рішення у зв’язку з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що останній не зобов’язаний здійснювати перерахунок оплати вартості поставленого відповідачу природного газу, підписувати коригуючи акти приймання-передачі природного газу за договором. Також, позивач зазначає, що сторони виконали свої зобов’язання за спірним договором в частині поставки та оплати природного газу, договір припинив свою дію, а зміна ціни поставленого природного газу після виконання умов договору заборонена законом. У зв’язку з чим, місцевий суд в порушення норм матеріального права –ст. 188 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526, 632, 651 Цивільного кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України №2246 від 09.12.1999р. та процесуального –ст.ст. 4-2, 33, 43, 82, 83 Господарського процесуального кодексу України відмовив у задоволенні позовних вимог.
Позивач наполягав на задоволенні апеляційної скарги з наведених у ній мотивів та просив скасувати рішення місцевого суду. Відповідач проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити рішення господарського суду Донецької області від 22.08.2011р. у справі №25/145 без змін, про що зазначив у відзиві на апеляційну скаргу.
У судовому засіданні представник третьої особи 1 зазначив, що рішення господарського суду Донецької області від 22.08.2011р. у справі №25/145 не впливає на права та обов’язки Кабінету Міністрів України м.Київ, виходячи з чого, просив розглянути скаргу у відповідності до вимог чинного законодавства.
Треті особи 2 та 3 наданим їм правом не скористались, у судове засідання не з’явились, поважних причин нез’явлення суду не повідомлено. Про час та місце судового засідання були сповіщенні належним чином.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду про порушення провадження у даній справі сторони були попереджені про те, що у разі нез’явлення в судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами.
Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України –справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.
29.12.2007р. між Дочірньою компанією „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” та Відкритим акціонерним товариством „Донецькоблгаз” укладено договір на постачання природного газу №06/06-2744, у відповідності до п. 1.1 якого постачальник (позивач) зобов’язується передати у власність покупцю (відповідачу) в січні 2008 року природний газ з урахуванням можливих обсягів розбалансування газу (відтоків/притоків), а покупець зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.
Договір укладено з додатковими угодами №1 від 20.03.2008р., №2 від 31.03.2008р., №3 від 29.08.2008р., №5 від 26.11.2008р., №6 від 30.12.2008р., підписаними обома сторонами.
Пунктом 1.2 договору визначено, що за даним договором передається газ, видобутий на території України.
Газ, що постачається за даним договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню та включає в себе можливі обсяги розбалансування газу (відтоків/притоків). Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом даного договору (п. 1.3 договору).
Згідно п. 1.4. договору в разі нестачі або відсутності газу, передбаченого п. 1.2., за даним договором може передаватись газ іншого походження. Походження газу, що передається за даним договором, коригується постачальником в односторонньому порядку в залежності від наявності відповідних ресурсів газу.
У п.п. 3.1., 3.3. договору сторонами визначено, що постачальник передає покупцю газ, видобутий на території України, в загальному потоці газу в пунктах виміру газу, які знаходяться в місцях приймання-передачі газу з промислу в газотранспортну систему. Кількість газу, що передається, визначається у відповідності з наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 № 618 „Про затвердження Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання”. Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцю у відповідному місяці, оформлюється щомісячними актами приймання-передачі газу, в яких визначається обсяг фактично переданого газу. В акті приймання-передачі газу окремим рядком визначається обсяг притоків або відтоків газу.
Пунктом 3.4 договору визначено, що не пізніше 5 числа місяця наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов’язується надати постачальнику два примірники акту приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою.
З огляду на п. 4.3 договору сторони домовились, що ціна на газ, що вказана в даному договорі, змінюється нормативними актами уповноважених державних органів. У разі зміни ціни на газ в сторону зменшення або збільшення, сторонами здійснюється перерахунок за спожитий газ за новими цінами та підписується відповідна додаткова угода на зміну ціни. Загальна сума договору складається із сум вартості місячних ставок газу (п.4.2 договору).
Пунктом 4.1.1 договору визначено вартість газу за умовою, що споживання не буде перевищувати певний обсяг газу на рік.
Додатковою угодою №1 від 20.03.2008 р. до договору № 06/07-2744 від 29.12.2007 р. сторони доповнили п.2.1 договору підпунктом 2.1.1, в якому визначили обсяг природного газу з урахуванням можливих обсягів розбалансування газу на 2008 рік. Також цією додатковою угодою сторони встановили строк дії договору з 01.01.2008 р. до 31.12.2008 р. - в частині поставки газу, в частині проведення розрахунків - до повного здійснення.
Крім того, додатковими угодами від 31.03.2008р. № 2, від 29.08.2008р. №3, від 26.11.2008р. №5, від 30.12.2008р. №6 сторонами змінювалась ціна газу для певних категорій споживачів.
На виконання умов договору з урахуванням додаткових угод до нього позивачем протягом січня 2008р. –грудня 2008р. було передано відповідачу природний газ на загальну суму 231 192 008,73грн., про що були складені акти передачі-приймання природного газу від 31.01.2008р. за січень 2008р., від 29.02.2008р. за лютий 2008р., від 31.03.2008р. за березень 2008р., від 26.04.2008р. за квітень 2008р., від 26.04.2008р. за квітень 2008р., від 30.04.2008р. за квітень 2008р., від 31.05.2008р. за травень 2008р., від 30.06.2008р. за червень 2008р., від 31.07.2008р. за липень 2008р., від 31.08.2008р. за серпень 2008р., від 30.09.2008р. за вересень 2008р., від 30.12.2008р. за грудень 2008р., від 30.12.2008р. за грудень 2008р., від 31.12.2008р. за грудень 2008р.
У спірному договорі сторони визначили, що при його виконанні вони керуються Законом України „Про нафту і газ”, Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1729 „Про забезпечення споживачів природним газом”, Правилами подачі та використання природного газу в народному господарстві України, затвердженими наказом Держкомнафтогазу України від 01.11.1994 року № 355, іншими нормативними документами, які регламентують поставку та розподіл природного газу.
Згідно з п.14 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.1999р. №2246 „Про затвердження Правил надання населенню послуг з газопостачання” відповідач здійснив перерахунок оплати вартості використання природного газу та суми в межах кожного споживача залежно від обсягу використаного газу в 2008р. та роздрібних цін, встановлених залежно від річних обсягів газоспоживання. За підсумками здійсненого перерахунку вартість поставленого природного газу склала 220 362 087,47грн.
05.03.2009р. супровідним листом відповідач направив позивачу акти приймання-передачі природного газу за період січень - грудень 2008 року для проведення відповідного коригування, але позивач відмовився від проведення такого корегування через відсутність правових підстав для цього.
Заявлена позивачем сума боргу у розмірі 10 829 921,26грн. є різницею між сумою 231 192 008,73грн., визначеною в актах прийому-передачі природного газу без перерахунку та сумою 220 362 087,47грн. –вартість газу з урахуванням перерахунку згідно постанови Кабінету Міністрів України № 2246 від 09.12.1999р., сплаченою відповідачем.
Ухвалою від 30.05.2011р. судом була призначена судова експертиза, проведення якої доручено Інституту економіко-правових досліджень м.Донецька. На розгляд експертної установи поставлено наступне питання: визначити обґрунтовану вартість природного газу, отриманого Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Донецькоблгаз” від Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” за договором на постачання природного газу від 29.12.2007р. №06/07-2744, з урахуванням п.4.1.4 цього договору, постанови Кабінету Міністрів України №1697 від 18.12.2006р. та постанов НКРЕ України №1672 від 19.12.2006р., №934 від 07.08.2008р.
За висновками експерта обґрунтована вартість природного газу, отриманого відповідачем від позивача за договором №06-07-2744 від 29.12.2007р. відповідає цінам, визначеним в Постанові НКРЕ України №1672 „Про роздрібні ціни на газ, що використовується для потреб населення” від 19.12.2006р. для п’яти категорій споживачів. Зобов’язання ВАТ „Донецкоблгаз” перед ДК „Газ України” за поставлений природний газ за спірним договором з оплати природного газу, спожитого населенням за спірний період в частині вимог, заявлених позивачем, відсутні.
Апеляційна інстанція вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим з огляду на наступне:
Так, п.п.1 п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. №1729 „Про забезпечення споживачів природним газом” (в редакції, що діяла на момент укладання спірного договору) встановлено, що потреба населення в природному газі задовольняється з ресурсу природного газу, який формується за рахунок продажу підприємствами, частка держави у статутному фонді яких перевищує 50 відсотків, господарськими товариствами, більш як 50 відсотків акцій (часток, паїв) яких перебуває у статутних фондах інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій (часток, паїв) яких володіє держава, а також дочірніми підприємствами, представництвами та філіями таких підприємств і товариств, учасниками договорів про спільну діяльність, укладених за участю зазначених підприємств і товариств, та/або уповноваженими ними особами Національній акціонерній компанії „Нафтогаз України” всього обсягу природного газу (в тому числі нафтового (попутного) газу) власного видобутку, який здійснюється на підставі спеціальних дозволів на користування надрами, за винятком обсягів газу, що використовується видобувними підприємствами для виробничо-технологічних витрат, задоволення власних потреб і виробництва скрапленого газу, та з інших ресурсів Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”.
Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” є уповноваженим суб'єктом з формування і розпорядження ресурсами природного газу, що використовується для задоволення потреб населення.
Порядком забезпечення споживачів природним газом, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. №1729 (в редакції, що діяла на момент укладання спірного договору), визначено, що у разі постачання природного газу населенню, постачальники природного газу укладають з газотранспортними підприємствами НАК „Нафтогаз України” та суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на розподіл природного і нафтового газу, договори про транспортування природного газу.
Відповідно до матеріалів справи, відповідач, як постачальник природного газу за договорами, укладеними з населенням, не набуває природний газ у власність, оскільки у останнього відсутнє право розпорядження газом на власний розсуд, що у відповідності до ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України суперечить складовій права власності.
Наразі, з огляду на норми чинного законодавства та спірного договору, відповідач зобов’язаний доставити отриманий від позивача природний газ та реалізувати його виключно населенню (кінцевому споживачу), у власність якого переходить газ.
Виходячи з чого, право власності на природний газ переходить від НАК „Нафтогаз України” до кінцевого споживача –населення. При цьому, ані позивач, ані відповідач, які виконують окремі операції щодо переміщення природного газу між двома власниками, права власності на газ не набувають.
Одночасно, закупівельні ціни на природний газ для газопостачальних підприємств визначаються виходячи з роздрібних цін, затверджених для окремих категорій населення залежно від річних обсягів споживання, за вирахуванням цільової надбавки, що установлена законодавством, загального тарифу на транспортування природного газу та тарифу на його постачання (п. 7 Тимчасового порядку установлення роздрібних цін на природний газ для потреб населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.2006 року № 1697 „Про заходи щодо подальшого вдосконалення механізму забезпечення природним газом вітчизняних споживачів”).
Постановою НКРЕ від 19.12.2006р. №1672, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 20.12.2006р. за №1330/13204, затверджено роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення, передбачивши диференціацію цін в залежності від обсягу споживання на рік. В подальшому, постановою НКРЕ від 07.08.2008р. №934 „Про затвердження роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення”, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 20.08.2008р. за №769/15460, скасовано вищевказану постанову та встановлено нові ціни.
Згідно змісту Тимчасового порядку установлення роздрібних цін на природний газ для потреб населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.2006 року № 1697 „Про заходи щодо подальшого вдосконалення механізму забезпечення природним газом вітчизняних споживачів” та договору № 06/07-2744 від 29.12.2007 р., грошові кошти, що надходять від населення в рахунок оплати за спожитий газ, не є об’єктом права власності відповідача, оскільки останній має право на отримання тарифу на постачання газу своїми розподільними трубопроводами, розмір якого визначений постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.2006 року № 1697, та 2% цільової надбавки до тарифу на газ.
З матеріалів справи вбачається, що перераховані населенням кошти, з урахуванням відрахувань у вигляді передбаченої законодавством частки, відповідач перераховував позивачу.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що у позивача відсутні підстави вимагати від відповідача сплати в сумі, яка перевищує сплачену суму кінцевим споживачем за ціною, встановленою державою.
При цьому, статтею 4 Цивільного кодексу України визначено, що актами цивільного законодавства є Конституція України, Цивільний кодекс України, закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу, актами Президента України у випадках, встановлених Конституцією України, постановами Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.
Згідно ст.6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Відповідно до приписів ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Статтею 13 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Виходячи з чого, укладаючи договір, метою якого є реалізація природного газу населенню, та визначаючи свої майново-господарські зобов'язання сторони повинні були враховувати обов'язкові для сторін положення законодавства України, яке регулює галузь постачання та реалізації природного газу населенню, оскільки обов'язковість застосування цих положень випливає з їх змісту та із суті відносин між сторонами договору і не суперечить його умовам. Жодним законом або актом діючого законодавства не заборонено позивачу корегувати ціну обсягу природного газу який було спожито населенням в залежності від його остаточної вартості, встановленої на підставі даних про його фактичне споживання за диференційованими тарифами, як у більшій так і у менший бік.
З огляду на викладене, положення договору та Порядок забезпечення споживачів природним газом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. №1729, господарський суд дійшов вірного висновку, що функції з контролю, регулювання, приладового обліку та складання актів покладено саме на відповідача - ВАТ „Донецькоблгаз”, а відтак наданий позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог розрахунок вартості природного газу, спожитого населенням області у 2008 році, судом не приймається, при визначені зобов'язань сторін суд правомірно керується відомостями щодо вартості газу, наданими відповідачем.
Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду стосовно того, що зобов'язання відповідача щодо оплати спожитого газу у відповідності з вимогами закону та договору припинено, що також підтверджується висновком Інституту економіко-правових досліджень Національної академії наук України, виходячи з чого вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу не підлягає задоволенню.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних витрат та річних.
Рішення господарського суду Донецької області з урахуванням мотивів зазначених апеляційним судом відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 22.08.2011р. у справі №25/145 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами – без задоволення.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” м.Київ залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 22.08.2011р. у справі №25/145 залишити без змін.
У судовому засіданні 26.09.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Головуючий О.А. Марченко
Судді: К.І. Бойченко
Т.А. Шевкова
Повний текст постанови підписаний 03.10.2011р.
Надруковано: 8 прим.
1 –позивачу;
1 –відповідачу;
3 –третім особам;
1 –до справи;
1 –ДАГС;
1 –ГСДО.