Справа № 22Ц-2714/11Головуючий в суді першої інстанції:КАЩУК А.С.

Категорія: 27  Доповідач: Жданкін В. В.

                  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                          РІШЕННЯ

                                ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

10.10.2011 м. Вінниця

колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Жданкіна В.

Суддів: Мартьянової Л., Міхасішина І.

При секретарі: Топольської В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Укрпромбанк» про захист прав споживача та розірвання кредитного договору за апеляційною скаргою ПАТ «Дельта банк» на рішення Літинського районного суду від 18.05.2010р., -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Літинського районного суду від 18.05.2010р. задоволено позов ОСОБА_2 і розірвано кредитний договір укладений 11.07.2008р. між ним і ТОВ «Український промисловий банк» в особі Вінницької філії ТОВ «Укрпромбанк».

Зобов’язано припинити нарахування відсотків за користування кредитом з моменту розірвання цього кредитного договору між сторонами.

Судові витрати залишено за позивачем.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення скасувати як незаконне і ухвалити нове відмовивши у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права.

Обґрунтованим визнається рішення, коли висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

У рішенні суду обов’язково повинні бути зазначені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Проте зазначені вимоги закону залишилися поза увагою суду.

З матеріалів справи вбачається, що 11 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №1351-0021008/ФКВ-08 (кредит на придбання нерухомості (первинний та вторинний ринок) та кредит під заставу нерухомості) і видано кредит в сумі 50000 (п’ятдесят тисяч) дол. США 00 центів з процентною ставкою за користування ним в розмірі 15 (п’ятнадцять) % річних.

Відповідно до п. 1.3 договору кінцева дата повернення кредиту – 10 липня 2018 року.

У зв’язку з несвоєчасним виконанням зобов’язань за кредитним договором банк має право вимагати дострокового повного повернення кредиту, сплати процентів, комісій за фактичний термін користування ним та штрафних санкцій (п. 4.3.4 Договору), а ОСОБА_2 протягом 15-ти робочих днів з моменту надіслання відповідної письмової вимоги про факт порушення зобов’язань за Кредитним договором зобов’язаний повернути в повному обсязі кредитні кошти, сплатити проценти за фактичний строк користування ними, комісії, пеню та штрафу у разі їх наявності (п. 4.2.5 договору, а також статті 1048, 1050 Цивільного кодексу України).

23.12.2009р. банк надіслав рекомендованим листом ОСОБА_2 вимогу про дострокове повне виконання зобов’язань за Кредитним договором за адресою: АДРЕСА_1. Вимога вручена особисто 25.12.2009р.

10.03.2010р. банком направлена позовна заява до Ленінського райсуду м. Вінниці – по місцю знаходження заставного майна.

ОСОБА_2 звернувся в Літинський райсуд позов про захист прав споживача та розірвання кредитного договору. При цьому навіть не платить судовий збір, робиться посилання на ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», що передбачає звільнення від сплати мита при порушенні прав споживача.

Колегія суддів вважає, що суд в рішенні не навів переконливих доказів того, що банком порушені умови договору кредитування як цього вимагає ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», і ст. ст. 651, 652 ЦК України.

Рішенням суду розірвано кредитний договір та припинено нарахування відсотків лише на тій підставі, що банк «своєю вимогою ініціював дострокове повернення кредиту, чим фактично в односторонньому порядку змінив умови кредитного договору».

Разом з тим, дострокова вимога погашення заборгованості є правом банку у відповідності до п. 4.3.4 кредитного договору, а також ст. 1050 ЦК України, а не істотним порушенням договору (ст.. 651 ЦПК України).

Суд на зазначене положення закону та обставин справи увагу не звернув, належної оцінки їм не дав і ухвалив помилкове рішення через неправильне застосування норм матеріального права, що за ст. _____ ЦПК є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення про відмову у позові.

Підлягають компенсації витрати відповідача на судовий збір та інформаційно-технічне забезпечення, що підтверджується відповідними документами в матеріалах справи.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314 ЦПК України, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ПАТ «Дельта банк» задоволити.

Рішення Літинського районного суду від 18.05.2010р. скасувати і ухвалити нове: в позові ОСОБА_2 до ТОВ «Український промисловий банк» в особі Вінницької філії ТОВ «Укрпромбанк» про захист прав споживача та розірвання кредитного договору – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» 850 грн. за судовий збір, 240 грн. за інформаційно-технічне забезпечення.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді:

З оригіналом згідно: