УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 березня 2008 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Безверхого О.М.,
суддів - Олійника В.Б., Демченка М.О.,
з участю прокурора - Шульги Л.О.,
засудженого - ОСОБА_1.,
представника неповнолітнього
потерпілого ОСОБА_2., цивільного позивача - ОСОБА_3.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Суми кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1. на вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області, від 7 грудня 2007 року, яким
ОСОБА_1, народившийся ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Микитівка, Тростянецького р - ну. Сумської обл., мешкаючий в АДРЕСА_1., раніше не судимий,
засуджений за ст. 125 ч. 1 КК України до покарання у виді штрафу в сумі 850 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_3. 1700 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
За вироком суду ОСОБА_1. засуджений за вчинення наступних дій.
9 липня 2007 року, близько 21 години, ОСОБА_1., знаходячись в дворі житлових будинків № 6 - а , № 6 - б та № 24 - а по вул. Батюка в м. Охтирка, Сумської обл., на грунті неприязних взаємостосунків з неповнолітнім ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, наніс останньому 3 удари долонею по потилиці, 5 ударів ногами по тулубу та лівій нозі в область стегна, заподіявши тим самим неповнолітньому ОСОБА_2. тілесні ушкодження у вигляді саден зовнішньої поверхні стегна, синця задньої поверхні грудної клітини праворуч, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.
На вирок суду від засудженого ОСОБА_1. надійшла апеляція в якій ставиться питання про пом'якшення призначеного покарання, шляхом зменшення суми призначеного покарання у виді штрафу, а також скасування вироку суду в частині вирішення цивільного позову про відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_3., відмовивши їй в задоволенні цих вимог.
Засуджений ОСОБА_1. мотивує свої вимоги тим, що суд, призначаючи відносно нього покарання, не врахував неправомірну поведінку неповнолітнього ОСОБА_2., що виразилась в заподіянні легких тілесних ушкоджень його малолітньому онуку ОСОБА_4.
Крім того, суд не врахував наявність в справі скарги матері малолітнього ОСОБА_4. - ОСОБА_3. про вимогу порушити відносно неповнолітнього ОСОБА_2. кримінальну справу за ст. 125 ч. 1 КК України і, тим самим не прийняв по ній рішення по суті відповідно до вимог закону, зваживши лише на те, що за даною скаргою орган досудового слідства відмовив в порушенні кримінальної справи, відносно ОСОБА_2., за ст. 296 ч. 1 КК України.
Заслухавши доповідь судді щодо суті вироку та поданої апеляції. думку прокурора про залишення вироку без зміни, а апеляції без задоволення, пояснення представника неповнолітнього потерпілого, цивільного позивача, про заперечення апеляції, пояснення засудженого про підтримку апеляції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає до часткового задоволення.
Колегія суддів вважає. що суд, піддавши зібрані по справі докази у своїй сукупності, обгрунтовано дійшов до висновку про винність ОСОБА_1. в вчиненому і вірно кваліфікував його дії за ст. 215 ч. 1 КК України.
Вказані висновки суду не оспорюються засудженим ОСОБА_1. в його апеляції.
В той же час колегія суддів вважає, що суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання за вчинене, не в повній мірі врахував вимоги ст. 65 КК України.
Так суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді штрафу в максимальній межі санкції ст. 125 ч. 1 КК України, не врахував поведінку неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2. щодо 5 - и літнього онука засудженого ОСОБА_1. - ОСОБА_4, що передувала ставшомуся, яка заключалась в штовханні малолітнього від чого той падав.
За такої обставини колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання у виді штрафу в розмірі максимальної межі санкції ст. 125 ч. 1 КК України, а саме в сумі 850 грн., є таким, що не відповідає тяжкості вчиненого ОСОБА_1. злочину та особі ОСОБА_1., внаслідок суворості призначеного покарання, у зв'язку з чим вирок суду підлягає зміні з пом'якшенням призначеного покарання.
Незважаючи на такі свої висновки, в той же час колегія суддів не може прийняти до уваги мотивами апеляції ОСОБА_1. про те, що відносно неповнолітнього ОСОБА_2. суд незаконно відмовив в порушенні кримінальної справи за ст. 125 ч. 1 КК України, що дало неповнолітньому ОСОБА_2. можливість уникнути застосування відносно нього примусових заходів виховного характеру.
Так, постановою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області, від 23 листопада 2007 року, матері малолітнього ОСОБА_4. - ОСОБА_5. було відмовлено в порушенні кримінальної справи за ст. 125 ч. 1 КК України, відносно неповнолітнього ОСОБА_2.
Оскільки вказана постанова ніким з зацікавлених осіб в установленому законом порядку не оскаржувалась і на цей час має законну силу, то у колегії суддів відсутні правові підстави для її перегляду в апеляційному порядку та визнання не законною.
Крім того колегія суддів не може погодитись і з мотивами апеляції про те, що ставшимся, у зв'язку з неправомірною поведінкою неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2., не було заподіяно моральну шкоду, у зв'язку з чим цивільному позивачу ОСОБА_3. необхідно відмовити в задоволенні таких вимог, скасувавши при цьому вирок суду.
Колегія суддів вважає, що незважаючи на поведінку неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2., що заключалась в штовханні малолітнього онука ОСОБА_1. від чого той падав, ОСОБА_1., заподіявши неповнолітньому ОСОБА_2. легкі тілесні ушкодження, тим самим заподіяв останньому моральні страждання.
Така обставина була врахована судом, у зв'язку з чим рішення суду про необхідність стягнення моральної шкоди в сумі 1700 грн. за позовом цивільного позивача ОСОБА_3., є обгрунтованим.
За таких обставин колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляції ОСОБА_1. в цій її частині.
Керуючись ст. ст. 366; 372; 373; 377 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1. задовольнити частково.
Вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області, від 7 грудня 2007 року, відносно ОСОБА_1, змінити з пом'якшенням призначеного ОСОБА_1 покарання.
Визначити ОСОБА_1 покарання у виді штрафу в сумі 510 грн.
В іншій частині вирок суду залишити без зміни, а апеляцію засудженого ОСОБА_1. без задоволення.
ГОЛОВУЮЧИЙ
СУДДІ