СПРАВА №2-12

 

 

Р І Ш Е Н Н Я

 

ІМ”ЯМ УКРАЇНИ

 

 

19 лютого 2008р. Турківський районний суд Львівської області в складі : головуючого - судді Спурза М.В.,

при секретарі - Роздольській О. Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Турка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти Турківської районної державної адміністрації, завідувача відділу освіти Турківської районної державної адміністрації ОСОБА_2, директора Верхньояблунської загально освітньої школи 1-3 ступеня Турківського району ОСОБА_3 про незаконне звільнення, поновлення на роботі, виплату втрати заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,внесення виправлень в трудову книжку, стягнення грошової суми у розмірі нанесених збитків із завідувача відділу освіти ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась в суд з даним позовом посилаючись на те, що у Верхньояблунській загально освітній школі 1-3 ступенів вона працювала з серпня 1979р.

Наказом від 30.08.2007р. №410 за підписом завідувача відділу освіти Турківської районної державної адміністрації ОСОБА_2 її було звільнено з роботи з посади вчителя початкових класів за п. 1 ст. 40 КзпП України - у зв»язку із зміною в організації виробництва.

Вважає, що наказ про її звільнення був неправомірним, таким, що не відповідає фактичним обставинам та нормам трудового законодавста з наступних підстав:

Під час її звільнення було порушено ст. 43 КЗпП України та ст. 252 КЗпП України, а саме, не було отримано згоди профспілкової організації на її звільнення- профспілковий комітет Вільної профспілки освіти і науки Верхньо яблунської загально освітньої школи 1-3 ступеня відмовив у наданні згоди на її звільнення;

-так як вона є головою Вільної профспілки освіти і науки Верхньо- яблунської загально освітньої школи 1-3 ступеня, для її звільнення необхідна попередня згода президії ВПОН Турківського р-ну.

Президія ВПОН Турківського р-ну відмовила у наданні згоди на її звільнення.

Вважає, що її звільнення відбулося з грубим порушенням процедури, передбаченої КЗпП України та ст. ст. 39, ч. 3 ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Крім того, вона є матір»ю трьох дітей, з них двоє неповнолітніх, а третя повнолітня (21рік) навчається на стаціонарі в ліцеї та знаходиться на її утриманні. Також на її утриманні знаходиться чоловік, який ніде не працює, бо був звільнений директором школи ОСОБА_3. Вона єдина у сім»ї працююча, що забезпечує всю сім»ю. За цих обставин звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України до неї застосовано неправомірно, з порушенням п. 1 ст. 42 КЗпП України, та порушує соціальні гарантії її неповнолітніх дітей, передбачених у Законі України «Про охорону дитинства», ст. 3, 4 Конвенції МОП «Про рівне ставлення й рівні можливості для трудящих чоловіків і жінок: трудящі із сімейними обов»язками» №156 ратифікованої Верховною Радою України законом №1196-Х1Y (1196-14) від 22.10.99).

У попередні навчальні роки вона працювала вчителем початкових класів. Освіта та кваліфікаційний розряд у неї аналогічний як у інших працюючих на тій же посаді вчителів -ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Однак у неї значно більший в порівнянні з ними, стаж роботи, а саме 30 років та нагороджена неодноразово грамотами за сумлінну працю, що в комплексі свідчить про кращу кваліфікацію та продуктивність праці.

У навчальному закладі достатня кількість занять (уроків) за її фахом, щоб забезпечити її роботою, а саме 29 годин викладають вчителі у початкових класах, що складає понад 1,6 ставки заробітної плати, але адміністрація школи та районного відділу освіти свідомо не хоче цього робити. Більше того, у жовтні 2005р., коли вже було передбачено скорочення кількості класів на наступний рік, а отже зменшення педагогічного навантаження, завідуючий РайВО ОСОБА_2 видав наказ, яким вчителю географії, яка не була атестована, як класовод (вчитель молодших класів) ОСОБА_6 про переведення її з посади вчителя географії на учителя початкових класів, чим свідомо та незаконно створив умови для її подальшого звільнення.

За її переконанням, її звільнення відбулося виключно з підстав помсти директора ОСОБА_3 та завідувача РайВО ОСОБА_2 за профспілкову приналежність.

У серпні 2005р. вона вступила і очолила вільну профспілку освіти і науки школи, від того часу і по день звільнення з боку адміністрації на неї здійснюється тиск з метою припинення її профспілкової діяльності.

Це незаконне переслідування робилось через те, що профспілка, в якій вона є активістом, з моменту утворення почала, у відповідності до норм трудового законодавства, здійснювати дії щодо контролю за трудовими взаєминами: виплата заробтної плати, заохочувальних виплат, тарифікація та інше.

Вона, як голова профспілки, брала участь у написанні різноманітних скарг на дії адміністрації школи та районного відділу освіти у Міністерство освіти, обласне управління освіти Львівської обласної державної адміністрації, прокуратуру.

За результатами цих звернень, Міністерство освіти у жовтні 2005р. рекомендувало звільнити директора Верхньояблунської школи, притягнути до відповідальності директора рекомендувало й обласне управління освіти. Тобто аргументи заявлені у їхніх скаргах знайшли своє підтвердження.

Вона та інші члени вільної профспілки восени 2006р. брали участь у акціях протесту проти свавілля адміністрації школи та голодуванні. Отже вона спільно з іншими членами профспілки активно протидіяла порушенням трудових прав, яке панує в школі та в районі вцілому. Тому, її звільнення та звільнення ще двох активістів профспілки є прямою, неприхованою розправою за профспілкову діяльність.

Такі дії несуть свідомий характер і направлені на переслідування працівників за те, що вони створили та вступили у вільну профспілку, не підпорядковану адміністрації.

Ціленаправлене цькування її зі сторони директора ОСОБА_3, при підтримці районного відділу освіти, призвело до погіршення стосунків у колективі між нею та іншими працівниками. Постійне обзивання, приниження, переслідування її, профспілки вцілому, вкрай негативно відображається на її психологічному стані, а нелюдське ставлення принижує її людську гідність, наносить невиправну моральну шкоду. Крім наведеного, вона та її сім»я залишилися без засобів до існування, що відбивається на фізичному та психологічному здоров»ї її сім»ї.

Вважає, що все робиться з відома та при потуранні РайВО.

На підставі викладеного просить:

Прийняти рішення про скасування наказу РайВО Турківської РДА від 30.08.2007р. №409;

Прийняти рішення про поновлення її на роботі з дня звільнення;

Зобов»язати РайВО Турківської РДА виправити запис у трудовій книжці та поновити втрачений трудовий стаж;

Стягнути в її користь з РайВО Турківської РДА грошову суму за вимушений прогул;

Відшкодувати та стягнути з РайВО Турківської РДА моральну шкоду в сумі 5000грн;

У відповідності до ст. ст. 134, 237 КЗпП України стягнути на користь РайВО Турківської РДА з завідувача відділу освіти Турківської РДА ОСОБА_2 грошову суму у розмірі суми нанесених збитків відділу освіти, спричинених незаконним звільненням.

В суді позивачка позов підтримала, просить його задоволити та дала аналогічні пояснення.

Відповідачі - завідувач відділу освіти Турківської районної державної адміністрації ОСОБА_2 та директор Верхньояблунської загально- освітньої школи 1-3 ступеня Турківського району ОСОБА_3 в суді позов не визнали, в задоволенні просять відмовити та пояснили:

Завідувач відділу освіти Турківської районної державної адміністрації ОСОБА_2 пояснив, що при звільненні позивачки було дотримано всіх вимог трудового законодавства.

В школі на 6 початкових класів працювало 8 вчителів початкових класів і крім позивачки було звільнено ще вчителя початкових класів ОСОБА_7 Відділ освіти вчасно звернувся до первинної організації ВПНО, а також до профспілки освіти і науки. Так як орган первинної профспілкової організації ВПНО дав необгрунтовану відповідь і відмовив у дачі згоди на звільнення, тому згідно ст. 43 п. 7 КЗпП України було звільнено позивачку без згоди органу первинної профспілкової організації. Крім звернення у первинну організацію, відділ освіти звернувся у районний відділ ВПНО, з якого було отримано відповідіть про відмову у наданні згоди на звільнення з посиланням на ст. 252 КЗпП України- необхідність звернення у первинну ПК.

Крім того, відділ освіти звертався і у профспілковий орган працівників освіти і науки В. Ядлунської ЗОШ 1-3 ст. про дачу згоди на звільнення позивачки, однак повідомлення про прийняте рішення профспілка не повідомила. У випадку пропуску строку на дачу повідомлення про прийняте рішення, вважається, що виборчий профспілковий орган дав свою згоду на звільнення. Консультації про вивільнення працівників із профспілкою проводились із вересня 2005р. Позивачка завчасно за 2 місяці була повідомлена про майбуттє вивільнення.

При звільненні позивачки були враховані всі умови вивільнення працівників, передбачені ст. 42 КЗпП України, а саме: те, що при вивільненні працівників в першу чергу враховується переважне право на залишенні на роботі працівників з більш високою кваліфікацією. Так із 8 вчителів початкових класів 3 вчителів мають вищу освіту, тобто більш високу кваліфікацію: ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_9. Вчитель ОСОБА_10 має звання старший вчитель, що свідчить також про більш високу кваліфікацію. Із вчителів, які мають таку ж кваліфікацію як і позивачка- ОСОБА_4 , ОСОБА_5, ОСОБА_11 та позивачка. Згідно ч. 2 ст. 42 КЗпП України при рівній продуктивності праці та кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається сімейним при наявності 2 і більше утриманців, а згідно ст. 184 КЗпП України забороняється звільняти жінок, які мають дітей віком до трьох-шести років. Із вчителів з рівною кваліфікацією разом із позивачкою: ОСОБА_5 на час скорочення мала на утриманні 3 неповнолітніх дітей, з яких 1 дитина до 3 років та 1 непрацюючий, ОСОБА_4 -3 неповнолітніх дітей з яких 1 дитина до 6 років та 1 непрацюючий утриманець- чоловік, який на час вивільнення був зареєстрований у центрі зайнятості населення як безробітний, про що була представлена довідка, ОСОБА_11- 1 непрацюючого. ОСОБА_11 також була звільнена. Таким чином перед іншими вчителями , а саме- ОСОБА_4, ОСОБА_5 позивачка не мала переваги по причині більше утриманців, так як в інших вчителів по 3 неповнолітніх дітей, в т. ч. дитина до 3(6) років, та чоловік-безробітний, зареєстрований в центрі зайнятості. Позивачці було запропоновано 6 годин тижневого навантаження за рахунок годин, які погодались віддати ОСОБА_5 в кількості 3 год. та ОСОБА_10-3год. Інші вчителі відмовились віддати позивачці свої години в початкових класах, а згідно Галузевої угоди між Міністерством освіти і науки України та ЦК Профспілки працівників освіти і науки на 2007-2009р.р. п. 4.2.8., передавати уроки з окремих предметів у початкових класах, в т. ч. уроки іноземної мови, фізичної культури, образотворчого мистецтва, музики, можна лише спеціалістам за наявності об»єктивних причин та обов»язкової письмової згоди учителів початкових класів, а у першому класі взагалі забороняється забирати години для інших вчителів. Поскільки інші вчителі відмовились віддати години позивачці, та він не мав права у примусовому порядку відібрати години у вчителів у початкових класах для того, щоб віддати їх позивачці. Педагогічне навантаження вчителя початкових класів 22-23год визначається навчальним планом для молодших класів, затвердженим МОН України. А тому зменшення вчителю початкових класів тижневого навантаження без його згоди не можливе і згідно ст. 32 КЗпП України, так як приведе до зміни умов праці. Він вважає, що якщо б позивачка погодилась на умови неповного тижневого навантаження (6 годин в тиждень), то після початку навчального року можливо і інші вчителі погодилися б віддати їй по 1-2 годині, можливо була б заміна лікарняного, вчителі їздять на курси підвищення кваліфікації, можливо були б подані заяви на факультативи. Однак позивачка категорично відмовилась від неповного тижневого навантаження, заявивши, що їй необхідно надати стільки годин, щоб вона перекрила собі 18 годин тижневого навантаження, класне керівництво та перевірку зошитів. Скільки саме повинно буди годин позивачка не сказала, а відповіла, щоб собі порахували.

Кандидатура позивачки на вивільнення по скороченні чисельності працівників виникла ще у 2006р., коли було набрано 1 перший клас, а випущено 2 класи. Однак у 2006р. позивачка погодилась працювати на 17год тижневого навантаження та 5 годин за вибором, на що позивачка дала згоду на 1 рік.

Крім того, посилання позивачки про помсту їй за профспілкову приналежність та діяльність також є безпідставними, так як не райво, а навпаки вчителі-члени ВПОН всіляко намагались порушувати трудову дисципліну, прикриваючись членством у ВПОН. Так, наприклад, члени ВПОН відмовились від чергування в школі на перервах, вимагаючи за це окремої оплати, хоча оплата проводиться за 1год (60хв), а не за 45хв (проведений урок), однак нікому за це не було знято премії. Профспілка постійно вступала в суперечки з дирекцією школи, зверталася в різні інстанції зі скаргами, але жодних підтверджень, що є якісь порушення у відділ освіти не надходило.

Директор Верхньояблунської загально освітньої школи 1-3 ступеня Турківського району ОСОБА_3 дав аналогічні пояснення. В заперечення переслідування позивачки за профспілкову приналежнісь додав, що коли відпрацьовувались дні, яких не вистачило в навчальному році згідно програми навчання, то позивачка не вийшла на роботу, але їй оплатили за ці дні. З вільною профспілкою погоджували тарифікації, наказ про оплату винагороди. Однак вільна профспілка сама усувалась від співпраці- не вступила в колективну угоду, не принесли проекту колективного договору.

Заслухавши сторони, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, дослідивши обставини справи, та всі наявні документи суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з таких підстав:

В судовому засіданні встановлено, що позивачка згідно наказу №409 від 23.08.2006р. працювала вчителем В. Яблунської СШ на 17год. в початкових класах та 5 год. історії рідного краю в цій же школі до 30.08.2007р. (терміном на 1 рік). Згідно наказу від 30.08.2007р. №410 позивачку було звільнено з роботи по ст. 40 п. 1 КЗпП України. Згідно штатного розпису на 2006 рік у В. Яблунській ЗОШ 1-3 ступенів було 42,89 штатні одиниці, на 2007р. кількість посад- 42одиниці, а на 2008 рік- 37,2 одиниці, тобто у порівнянні з 2006р. вивільнилось 5,69 одиниці, а у порівнянні з 2007р.-4,8 одиниці. Тобто у зв»язку із зменшенням кількості учнів у школі була необхідність у скороченні чисельності працівників. При звільненні позивачки було дотримано всіх вимог трудового законодавства, а саме: при визначенні кандидатури на вивільнення вчителя початкових класів було враховано вимоги ст. 42 КЗпП України, а саме: враховано переважне право на залишення на роботі працівника з більш високою кваліфікацією: із вчителів, які мають таку ж кваліфікацію як і позивачка- ОСОБА_4 , ОСОБА_5, ОСОБА_11 та позивачка; при рівних умовах кваліфікації враховано кількість утриманців: із вчителів з рівною кваліфікацією разом із позивачкою ОСОБА_5 на час скорочення мала на утриманні 3 неповнолітнії дітей, з яких 1 дитина до 3 років та 1 непрацюючий, ОСОБА_4 -3 неповнолітніх дітей з яких 1 дитина до 6 років та 1 непрацюючий утриманець - чоловік, який на час вивільнення був зареєстрований у центрі зайнятості населення як безробітний, про що була представлена довідка, ОСОБА_11- 1 непрацюючого. ОСОБА_11 також була звільнена. Згідно ст. 184 КЗпП України забороняється звільняти жінок, які мають дітей віком до трьох-шести років, на час вивільнення ОСОБА_5 та ОСОБА_4 мали по 1 дитині до 6 років, а тому вони не підлягали звільненню.

При вивільненні позивачки відповідачем було дотримано процедури отримання згоди на вивільнення працівників. Враховуючи те, що відмова у дачі згоди на вивільнення була не вмотивована, на підставі ч. 7 ст. 43 КЗпП України, та ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» відповідач правомірно прийняв рішення про вивільнення позивачки без згоди профспілкового комітету. Про дачу згоди на вивільнення позивачки адміністрація райВо зверталась як у первинну організацію, так і в президію вільної профспілки освіти і науки Турківського р-ну (ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).

Посилання позивачки на наявність відповідної кількості годин (29год) понад тижневе навантаження у вчителів початкових класів суд не може взяти до уваги, оскільки педагогічне навантаження вчителя початкових класів 22-23год визначається навчальним планом для молодших класів, затвердженим МОН України та Інструкцією про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти від 15.04.1993р. №102 із відповідними змінами, згідно якої п. 64 підпункт «в»- ставка заробітної плати вчителів 1-4класів шкіл проводиться за 20год викладацької роботи на тиждень. А тому зменшення вчителю початкових класів тижневого навантаження без його згоди не можливе і згідно ст. 32 КЗпП України, так як приведе до зміни умов праці, а також буде порушенням ст. 25 ч. 2 Закону України «Про загальну середню освіту», згідно якої перерозподіл педагогічного навантаження протягом навчального року допускається у разі зміни кількості годин з окремих предметів, що передбачається робочим навчальним планом, або за письмовою згодою педагогічного працівника з додержанням законодавства України про працю. Крім того, згідно Галузевої угоди між Міністерством освіти і науки України та ЦК Профспілки працівників освіти і науки на 2007-2009р.р. п. 4.2.8. передбачено, що передавати уроки з окремих предметів у початкових класах, в т. ч. уроки іноземної мови, фізичної культури, образотворчого мистецтва, музики, можлово лише спеціалістам за наявності об»єктивних причин та обов»язкової письмової згоди учителів початкових класів, а у першому класі взагалі забороняється забирати години для інших вчителів. Поскільки вчителі ОСОБА_9, ОСОБА_8,ОСОБА_4 відмовились віддати години у початкових класах, то адміністрація школи та РайВО не мали можливості на законних підставах надати години позивачці. Крім того, згідно п. 74 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти від 15.04.1993р. №102 із відповідними змінами учителям початкових класів, яким з незалежних від них причин не може бути забезпечене повне тижневе навантаження, заробітна плата виплачується в розмірі не нижче місячної ставки, якщо:

у 2-4 класах уроки образотворчого мистецтва, музики та співи, фізкультури передані спеціалістам;

у 1 класах вчителі за станом здоров»я та з інших причин не можуть вести уроки фізкультури і співів;

у 1-4 класах шкіл з поглибленим вивченням іноземної мови, в сільських початкових школах, коли вчителі внаслідок своєї підготовки не можуть вести уроки іноземної мови та інших мов.

У всіх цих випадках звільнення вчителя від проведення занять та виплата заробітної плати в розмірі не нижче місячної ставки з обов»язковим довантаженням до встанволеної норми годин оформляється наказом директора школи з зазначенням причин та підстав звільнення від занять і робіт, якими довантажується вчитель. З цього також напрошується висновок, що без згоди вчителя початкових класів та відповідних підстав адміністрація школи не має права забирати години у вчителя початкових класів.

Посилання позивачки на те, що їй адміністрація могла запропонувати факультативи, також не має законних підстав. Факультатив-це поглиблене додаткове вивчення певного предмету відповідно до інтересів школярів та бажання батьків. При цьому батьками на ім»я директора навчального закладу пишеться заява щодо вибору факультативного курсу. Мінімальна наповнюваність груп при проведенні факультативних занять та курсів за вибором у сільській місцевості складає 5 учнів. Факультатив проводить вчитель-спеціаліст. Згідно Закону України «Про загальну середю освіту» ст. 15 ч. 1 «варіативна складова змісту загальної середньої освіти формується загальноосвітнім навчальним закладом з урахуванням особливостей регіону та індивідуальних освітніх запитів учнів». Враховуючи наведене, адміністрація не могла передбачити 30.08.2007р. до початку нового навчального року майбутні інтереси дітей та батьків з яких предметів і хто виявить бажання поглибити свої знання. Крім того, позивачка є вчителем початкових класів і тому не могла за своїм фахом проводити факультативи з певних предметів. Іншої наявної (вакантної) роботи, яка б могла бути запропонована позивачці у школі не було.

Крім того, суд не може прийняти до уваги посилання позивачки і на те, що адміністрація могла б передати їй гурток образотворчого мистецтва, так як його веде не спеціаліст, так як згідно Рішення Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992р. №9 п.19 під час вивільнення власник або уповноважений ним орган має право провести перестановку працівників. Про те, якщо роботодавець не скористається цим правом, суд не має обговорювати питання про доцільність такої перестановки.

Посилання позивачки на те, що вона піддалась переслідуванню з боку адміністрації за свою профспілкову діяльність у суді не знайшло свого підтвердження.

Питання про вивільнення вчителів початкових класів стояло на порядку денному ще у 2006р., в т. ч. і позивачки, але 23.08.2006р. вона дала згоду працювати на неповне тижневе навантаження -17год. в початкових класах та 5год. історії рідного краю терміном на 1 рік. З позивачкою, як з головою пк Вільної профспілки адміністрація школи узгоджувала графік чергувань вчителів у школі, позивачка, як голова профспілки, включалась в атестаційну комісію, в комісію по перевірці гурткової роботи та інші комісії. З позивачки ніколи не вираховувалась заробітна плата за невідпрацьовані години, коли всі вчителі вийшли на відпрацювання годин, а позивачка не вийшла. Вільна профспілка, яку в школі очолює позивачка не вступила в колективний договір, тобто самоусунулась від співпраці з адміністрацією школи.

Посилання позивачки на те, що вона була ініціатором написання різних скарг з приводу порушень законодавства і це стало підставою для її звільнення, не знайшло в суді свого підтвердження, оскільки рішеннями судів як Турківського районного, так і апеляційного суду Львівської області визнані протиправними рішення Колегії Турківської районної державної адміністрації Львівської області №26 від 08.12.2005р. «Про розгляд довідки про стан навчально-виховної роботи та фінансового-господарської діяльності В. Яблунської школи» та прийняте на виконання цього рішення; розпорядження Голови Турківської райдержадміністрації №299 від 08.12.2005р. «Про заходи щодо покращення стану навчально-виховної роботи та фінансово-господарської діяльності В. Яблунської школи»; наказ від 16.09.2005р. Завідуючого відділом освіти Турківської РДА про накладення дисциплінарного стягнення на директора школи ОСОБА_3 а адміністрація школи, незважаючи на це, продовжувала з нею співпрацювати, як з головою ПК.

Суд не приймає до уваги посилання позивачки на те, що для різних судів відповідачі представляють суду різні тарифікації, так як це не має ніякого відношення до навантаження позивачки відповідними годинами.

Наведене стверджується:

поясненнями в суді свідків ОСОБА_16, ОСОБА_15 про те, що позивачка відмовилась працювати на неповне тижневе навантаження, а вимагала 18год тижневого навантаження, доплату за перевірку зошитів та класне керівництво;

наказом № 409 від 23.08.2006р. та заявою позивачки про перевід її на строковий договір;

трудовою книжкою позивачки;

поданнями на ім»я голови ПК ВПОН ОСОБА_1 та голови ВПОН Цибака В. В.;

протоколами засідань президії вільної профспілки та профспілкового комітету по розгляду подання на звільнення, та повідомлення голови ВПОН Цибака В. В.;

повідомленнями на ім»я позивачки про майбутнє вивільнення;

наказом про звільнення позивачки №410 від 30.08.2007р;

заявами вчителів початкових класів про відмову у дачі згоди на забрання у них годин;

заяви вчителів на згоду віддати 6 годин тижневого навантаження для позивачки;

актом від 14.06.2007р.;

списком вчителів початкових класів;

тарифікаційними списками, наказом про тижневе навантаження педпрацівників на 2007-2008р.р., типовими навчальними планами, та наказом про розподіл годин варіативної складової;

галузевою угодою;

наказом відділу освіти про впорядкування штатного розпису від 15.06.2007р. №126;

наказом МОН України №437 від 26.07.2005р. та листом МОН України від 18.08.2005р. №1/9-436;

актами та наказами про співпрацю дирекції школи з ВП;

типовими штатними розписами В. Яблунської школи;

постановою Турківського районного суду від 24.10.2005р., від 24.03.2006р. та постановою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 23.10.2006..

Не довіряти даним доказам у суду немає підстав.

Посилання свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13; ОСОБА_14 на те, що у відповідачів була можливість забезпечити позивачку годинами з повним тижневим навантаженням не знайшло в суді свого підтвердження, а їхні покази суперечать матеріалам справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 88, 212 ЦПК України, ст. ст. 40 п. 1, 42, 43, 184 КЗпП України, Законом України «Про загальну середню освіту», Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», Галузевою угодою між Міністерством освіти і науки України та ЦК Профспілки працівників освіти і науки на 2007-2009р.р., Інструкцією про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти від 15.04.1993р. №102 із відповідними змінами, Рішенням Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992р. №9 суд

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до відділу освіти Турківської районної державної адміністрації, завідувача відділу освіти Турківської районної державної адміністрації ОСОБА_2, директора Верхньояблунської загально освітньої школи 1-3 ступеня Турківського району ОСОБА_3 про незаконне звільнення, поновлення на роботі, виплату втрати заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, внесення виправлень в трудову книжку, стягнення грошової суми у розмірі нанесених збитків із завідувача відділу освіти ОСОБА_2,відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка має бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Головуюча: