Справа № 2-3931/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2011 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя - Харечко С.П.  

секретар - Хіміч З.В.

з участю:   позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника третьої особи - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5  до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Рівненського мсіького суду в інтересах своїх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками.

В обгрунтування позовних вимог посилаєьться на те, що 24 травня 2001 р. її брат ОСОБА_8 подарував незавершене будинковолодіння, яке знаходиться по АДРЕСА_2.  Коли вона була вагітна другою дитиною на 6-му місяці, першій було всього один рік, перед моєю сім'єю стало першочерговим питання житла. Про що і сказала батьку, що збирається перебиратися до свого будинку по АДРЕСА_2. Її батьки, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, мають окрему трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, а будинок використовують як дачу.

Через декілька днів, а саме 09 вересня 2004 року, батьки подали до Рівненського міського суду  позов про визнання договору дарування від 24.05.2001 р. недійсним та визнання права власності на нерухоме майно. Я в свою чергу вона подала позов про усунення перешкод в користуванні її власною земельною ділянкою під незавершеним будинком. Рішенням Рівненського міського суду від 12 жовтня 2006 року зобов'язано ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не чинити перешкод у користуванні власною земельною ділянкою загальною площею 0,18 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 і належить ОСОБА_1 на праві приватної власності. Даним рішенням заборонено ОСОБА_6 та ОСОБА_7 знаходиться на вищевказаній земельній ділянці.

21 червня 2007 року рішенням апеляційного суду Рівненської області визнано за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 право власності на 2/3 частини незавершеного житлового АДРЕСА_2. Решту 1/3 частину цього незавершеного будівництва залишено у її власності.

Далі відповідачі, опираючись на рішення від 21 червня 2007 року, подали до суду заяву про скасування державного акту на землю. Та рішенням апеляційного суду Рівненської області від 10 листопада 2009 року їм було відмовлено. Відповідачі звернулись в касаційну інстанцію для оскарження даного рішення і ухвалою Верховного Суду України від 07 червня 2010 року касаційну скаргу було відхилено, рішення від 10 лдистопада 2009 р. залишено без змін.

В 2009 році вона подарувала по шість соток частини своєї земельної ділянки двом своїм дітям 6 і 7 річного віку, а шість соток ділянки, на якій розташоване незавершене будівництво, залишила в своїй власності. По законодавству цієї землі достатньо для обслуговування будинку в м. Рівне. А її дітям, онукам відповідачів, на майбутнє буде можливість збудувати своє власне житло.

В зв'язку з даним відчуженням попередній державний акт серія ЯА №056421, площею 0,18 га, виданий 2 червня 2005 року, було анульовано і вона отримала на дану земельну ділянку три окремих державних акти: серія ЯЖ №614116, площею 0,06 га , виданий 04.06.09 р.(власник ОСОБА_1.); серія ЯЖ №614115, площею 0,06 га виданий 04.06.09 р.(власник ОСОБА_5, 7 років); серія ЯЖ №614114, площею 0,06 га виданий 04.06.09 р. (власник ОСОБА_4, 6 років).

Незавершений будинок знаходиться на її земельній ділянці, площею 6 соток. Тобто для обслуговування 2/3 будинку моїм співвласникам-відповідачам не потрібно користуватися ділянками її дітей, та вони продовжують користуватися садом та городом хоча рішенням суду від 12 жовтня 2006 року їм навіть заборонено там знаходитись. На земельній ділянці площею 6 соток, яка на сьогодні є власністю її малолітньої дочки, був раніше город і відповідачі незаконно там вирощували сільськогосподарську продукцію. А на земельній ділянці площею 6 соток, яка на сьогодні є власністю її малолітнього сина, знаходиться сад і відповідачі незаконно ним користуються, зробили там пасіку. Це все є досліджено і зафіксовано рішенням Рівненського міського суду від 12 жовтня 2006 року, яке на сьогодні має законну силу. Хоча і змінився власник земельної ділянки, та не змінилися дії відповідачів, які продовжують незаконне користування земельними ділянками її дітей.

В судовому засіданні законний предстанвик позивачів ОСОБА_1 обгрунтування та позовні вимоги підтримала повністю, просила позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2  позовні вимоги підтримав повністю за обставин викладених у позові, додатково вказав, що відповідачі самостійно обробляють земельні ділянки, які належать їх дітям та не допускають до даних ділянок. Просить суд зобов"язати відповідачів не чинити їм перешкоди у користуванні  земельними ділянками, які належать ОСОБА_4 загальною площею 0,06 га  та ОСОБА_5 загальною площею 0,06 га за адресою АДРЕСА_2. та заборонити їм знаходитися на вищевказаних земельних ділянках. Зобов"язати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 привести  земельні ділянки, які належать ОСОБА_4 загальною площею 0,06 га  та ОСОБА_5 загальною площею 0,06 га за адресою АДРЕСА_2. у попередній стан.

Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подали до суду письмові заперечення в яких вказали, що позивачка дійсно володіє частиною земельної ділянки, яка є пропорційною її частки у розмірі 1/3 частини будинковолодіння в АДРЕСА_2 Вони також мають право на читину земельної ділянки, яка відповідає їх частці у розмірі 2/3 частини будинковолодіння. Вказували, що вони самостійно за власні кошти  утримують будинковолодіння, в тому числі й належну позивачці частину будинковолодіння і земельну ділянку. Протягом багатьох років вони сплачують всі платежі як по утриманню будинковолодіння, так і за земельну ділянку. Крім того, звертали увагу суду на те, що з цього ж предмету спору та між цими ж сторонами винесене рішення суду від 12 жовтня 2006 року, яке набрало законної сили. Однак дане рішення не виконувалося, оскількі ні позивачці, ні її дітям дана земельна ділянка не потрібна.. Дана обставина є підставою для закриття провадження по справі. просять закрити  провадження по справі.

На попередньому судовому засіданні відповідач ОСОБА_6 підтримав подані заперечення, пояснив, що позивачка дійно володіє частиною земельної ділянки на праві приватної власності. Вони із дружиною не чинять ніяких перешкод у користуванні земельною ділянкою. Звернув увагу суду на те, що між тими ж сторонами про той же предмет і з тих же підстав є рішення суду, яке набрало законної сили і виключає провадження по даній чправі. Просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_7 в судове засідання не з"явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена заздалегідь та належним чином, про прични неявки суду не повідомляла.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази пос праві, дійшов до висновку, що позов обгрунтований і підлягає до задоволення.

Посилання сторін на застосування судом рішення Рівненського міського суду від 12 жовтня 2006 року, яке набрало законної сили, є безпідставним.

Виходячи з аналізу процесуальних норм права, преюдиційність фактів, які відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню, ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними (ті самі особи (особа) або правонаступники) і об'єктивними (предмет спору, предмет доказування) межами, за якими сторони чи інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники, не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судом в рішенні у такій справі факти і правовідносини.

Як вбачається, предметом позову у справі, по якій 12 жовтня 2006 року ухвалено рішення Рівненським міським судом є вимога про зобов"язання не чинити перешкод у користуванні власною земельною ділянкою загальною площею 0,18 га, що за адресою АДРЕСА_2 ОСОБА_1 та заборонити відповідачам знаходитися на вищевказаній земельній ділянці, а відтак характер правовідносин сторін, які мали місце до скасування державного акту на право власності на земельну ділянку від 02 червня 2005 року та видачу 3 нових державних актів на земельні ділянки від 04 червня 2009 року, не входив до предмету дослідження і оцінки суду при ухваленні рішення за заявленими позовними вимогами ОСОБА_1 в інтересах її дітей.

Виходячи зі змісту позовних вимог, відповідно до ст. 215 ЦПК України при ухваленні рішення про усунення перешкод у користуванні власністю  підлягають встановленню судом обставини наявності права власності, в чому саме полягає порушення права власності на земельну ділянку, ким дані порушення вчинені, яким чином слід усунути перешкоди у здійсненні права користуванні власністю тощо.

З урахуванням наведеного не можна погодитись із доводами відповідача, що спір між тими ж сторонами і з тих же підстав розглянуто і справа підлягає закриттю та доводами позивачів про те, що факт незаконного використання земельних ділянок є преюдиційним фактом, який не підлягає доказуванню в процесі розгляду справи про усунення перешкод у користуванні новими власниками земельних ділянок, хоч і за однією адресою.

З урахуванням зазначеного при вирішенні даного спору, необхідно встановити у чіїй власності на даний час перебувають спірні земельні ділянки так і з'ясувати в чому саме полягають порушення прав власника земельної ділянки.

Судом вставнолено, що ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1) на підставі договору дарування частки земельної ділянки від 12 грудня 2008 року р№ 2691, ВКТ № 968519, є власником земельної ділянки площею 0,0600 га, яка розташована в АДРЕСА_2, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку від 04 червня 2009 року серії ЯЖ № 614114.

ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_2) на підставі договору дарування частки земельної ділянки від 12 грудня 2008 року р№ 2691, ВКТ № 968519, є власником земельної ділянки площею 0,0600 га, яка розташована в АДРЕСА_2, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку від 04 червня 2009 року серії ЯЖ № 614115.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст. 90 ЗК України власники земельних ділянок мають право:  а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину; б) самостійно господарювати на землі; в) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; г) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; ґ) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; д) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Згідно ч.2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Судом вставнолено, що і підтверджено відповідача, актами від 27 квітня 2007 року, від 10 травня 2007 року, від 22 травня 2011 року, від 29 липня 2010 року, фотографіями земельних ділянок, що відповідачі обробляють земельні ділянки, вирощують на них сільськогосподарську продукцію, на земельній ділянці, що належить ОСОБА_5 відповідачем ОСОБА_6 зроблено пасіку.

Враховуючи, що законний представник позивачів, їх мати ОСОБА_1 має намір здійснювази будівництво на замельних ділянах, однак вона йього зробити неи може оскільки відповідачі самовільно займають земельні ділянки, що належать позивачам та використовують їх не за цільовим призначенням.

Вірним способом віднолення порушених прав позивачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є усунення перешкод у користуванні власними земельними ділянками, що знаходяться в м. Рівне по вул. Корнинській, 35а шляхом зобов"язання не чинити перешкод ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у користуванні земельниими ділянками, забороною їм знаходитися на вказаних земельних ділянках і зобов"язати їх відновити попередній стан земельних ділянок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

 ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5  до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками -  задовольнити. Зобов"язати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не чинити перешкод у користуванні земельними ділянками, які належать ОСОБА_4 загальною площею 0,06 га  та ОСОБА_5 загальною площею 0,06 га за адресою АДРЕСА_2. та заборонити їм знаходитися на вищевказаних земельних ділянках.

Зобов"язати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 привести  земельні ділянки, які належать ОСОБА_4 загальною площею 0,06 га  та ОСОБА_5 загальною площею 0,06 га за адресою АДРЕСА_2. у попередній стан.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд з поданням в десятиденний строк апеляційної скарги з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:                                                                          Харечко С.П.