У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Школярова В.Ф.,
суддів Таран Т.С., Ковтюк Є.І.,
за участю прокурора Сингаївської А.О.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 27 вересня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на постановлені щодо нього судові рішення,
в с т а н о в и л а:
вироком Попільнянського районного суду Житомирської області від 16 квітня 2009 року
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимого:
- 22 липня 1991 року за ч. 1 ст. 141, ч. 2 ст. 140 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки з відстрочкою відбування покарання на 2 роки;
- 13 листопада 1993 року за ч. 3 ст. 81, ч. 3 ст. 140 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки;
- 23 травня 1996 року за ч. 1 ст. 229-6 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік 5 місяців;
- 19 березня 1998 року за ч. 2 ст. 229-1, ч. 1 ст. 229-6 КК України до позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна;
- 9 грудня 2004 року за ч. 2 ст. 309 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки.
- 27 грудня 2007 року Попільнянським районним судом
Житомирської області за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки,
засуджено:
Ї за ч. 1 ст. 115 КК України до позбавлення волі на строк 13 років;
Ї за ч. 2 ст. 309 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, ОСОБА_5 визначено покарання шляхом часткового складання призначених покарань у виді позбавлення волі на строк 13 років 6 місяців.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років 6 місяців позбавлення волі.
Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 28 липня 2009 року зазначений вирок залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у тому, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року, приблизно о 23 годині, перебуваючи в будинку на АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_6, у стані алкогольного сп’яніння, з метою умисного вбивства ОСОБА_7, завдав йому численних ударів металевою трубою, руками та ногами по тулубу і голові, внаслідок чого сталася смерть потерпілого на місці події.
Крім того, ОСОБА_5, восени 2007 року, неподалік смт. Попільня, повторно, незаконно, зірвав рослини коноплі, які переніс до місця свого проживання по АДРЕСА_2, а через деякий час до будинку по АДРЕСА_3, де і зберігав зазначений наркотичний засіб без мети збуту.
28 грудня 2007 року працівниками міліції в будинку АДРЕСА_3 було виявлено та вилучено 18,86 грам канабісу у висушеному стані, який є особливо небезпечним наркотичним засобом.
В касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення, а справу направити на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд чи звільнити його від відбування покарання через тяжку хворобу. За змістом скарги посилається на недоведеність його винуватості у вчиненні злочинів, за які його засуджено, фальсифікацію матеріалів справи та застосування до нього і свідків недозволених методів слідства, внаслідок чого він змушений був дати визнавальні показання, а свідки – обмовити його у вчиненні злочинів. Вказує на порушення судом його права на захист, оскільки захисник неналежним чином виконував покладені на нього обов’язки, а іншого захисника за його клопотанням суд на надав. Також стверджує, що суд безпідставно позбавив його права виступити в судових дебатах і з останнім словом у суді першої інстанції.
Заслухавши доповідача, прокурора, який частково підтримав касаційну скаргу засудженого і просив скасувати судові рішення щодо ОСОБА_5, а справу направити на
новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
У статті 59, п.6 ч.3 ст. 129 Конституції України закріплено конституційні права громадян на правову допомогу, на забезпечення цього права та права на захист від обвинувачення при вирішенні справ у судах та в інших державних органах. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до вимог ст. 46 КПК України підозрюваний, обвинувачений і підсудний мають право в будь-який момент провадження у справі відмовитися від запрошеного чи призначеного захисника. Відмова допускається лише з ініціативи підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного і не позбавляє його права запросити того ж чи іншого захисника в подальших стадіях процесу.
Однак, наведених вимог закону судом першої інстанції дотримано не було.
Як убачається з матеріалів справи, в судовому засіданні ОСОБА_5 неодноразово звертався із заявами про те, що захисник ОСОБА_8, якого за постановою суду йому було призначено спілкою колегії адвокатів Житомирської області, некваліфіковано здійснює захист його прав і законних інтересів ( т.2 а.с. 212-213, 220).
12 березня 2009 року адвокат ОСОБА_8 звернувся до суду із заявою, в якій відмовився від виконання своїх обов’язків щодо захисту прав і законних інтересів ОСОБА_5, оскільки останній систематично принижує його гідність і професійні якості та просив призначити йому іншого захисника ( т.2 а.с. 410).
За пропозицією прокурора, з якою погодився ОСОБА_5, захисником останньому було запропоновано призначити ОСОБА_9 і постановою суду від 12 березня 2009 року, ухваленою в нарадчій кімнаті, ОСОБА_5 було призначено іншого захисника ( т.2 а.с. 411).
Проте, зазначене судове рішення в матеріалах справи відсутнє, як і відсутні в журналі судового засідання дані про те, що суд видалявся до нарадчої кімнати для вирішення питання щодо призначення ОСОБА_5 іншого захисника, як це зазначено в протоколі судового засідання (т.2 а.с. 415).
Разом з тим, 31 березня 2009 року, попри рішення суду про призначення ОСОБА_5 іншого захисника, розгляд цієї справи було продовжено за участю попереднього захисника Ї адвоката ОСОБА_8 ( т.2 а.с. 415).
3 квітня 2009 року ОСОБА_5 повторно заявив клопотання про відмову від захисника ОСОБА_8, вказуючи на те, що захисник неналежним чином здійснює захист його прав і законних інтересів та спонукає його до вчинення інших злочинів, проте, зазначене клопотання судом залишено без задоволення ( т.2 а.с. 423, 425).
Після дослідження судом усіх доказів, що є у справі, ОСОБА_5 знову заявив клопотання про відмову від захисника ОСОБА_8 та про відвід як прокурору, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, так і всьому складу Попільнянського районного суду та просив розглядати зазначену кримінальну справу колегіально судом у складі трьох суддів, однак це клопотання не було вирішено відповідно до вимог кримінально-процесуального закону ( т.2 а.с. 429).
Згідно ст. 47 КПК України, захисник запрошується підозрюваним, обвинуваченим, підсудним чи засудженим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого. Особа, що провадить дізнання, слідчий, суд зобов’язані надати затриманій особі чи особі, яка утримується під вартою, допомогу у встановленні зв’язку з захисником або з особами, які можуть запросити захисника.
Втім, як убачається з протоколу судового засідання, 15 квітня 2009 року ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою про те, що в наданий судом час він був позбавлений можливості укласти угоду з іншим захисником, оскільки перебував під вартою і йому не було надано допомогу у встановленні зв’язку з родичами, які б могли запросити для нього захисника, та просив надати йому таку допомогу, стверджуючи, що промову в дебатах та останнє слово буде давати лише за участю іншого захисника.
Проте, не зважаючи на зазначене, суд провів дебати без промови підсудного та його останнього слова (т. 2 а.с. 439).
За змістом ст. 370 КПК України істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований й справедливий вирок. Вирок у будь-якому разі належить скасувати, якщо порушено право на захист.
Отже, оскільки зазначений вирок щодо ОСОБА_5 було постановлено з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону і, зокрема, порушення підсудного права на захист, визнати його законним й обґрунтованим не можна.
Суд апеляційної інстанції при розгляді апеляції ОСОБА_5 на вирок місцевого суду, не звернув уваги на допущені щодо нього порушення кримінально-процесуального закону і залишив вирок без зміни.
За таких обставин судові рішення щодо ОСОБА_5 підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого необхідно усунути вказані порушення, перевірити інші доводи наведені у касаційній скарзі засудженого та постановити законне й обґрунтоване рішення.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 394Ї396 КПК України та п. 2 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 7 липня 2010 року, колегія суддів
у х в а л и л а:
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.
Вирок Попільнянського районного суду Житомирської області від 16 квітня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 28 липня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.
с у д д і :
Школяров В.Ф. Таран Т.С. Ковтюк Є.І.