Справа №  2-324/11  р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

  15.09.2011  р.                                                                                              м. Канів

 Канівського міськрайонного суду  

Черкаської області              

в  складі: головуючого –судді            Дубенець  М.І.       

за участі : секрктаря              Захарченко В.В..

позивача             ОСОБА_2

представника  позивача           ОСОБА_3

представника відповідача            Литвин В.П.

 розглянувши у  відкритому судовому засіданні в місті Каневі Черкаської області цивільну  справу за позовом  ОСОБА_2   до   ДП « Канівське лісове господарство»  про поновлення на роботі , стягнення середнього заробітку  за час вимушеного прогулу , відшкодування  матеріальної та моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

           що позивач ОСОБА_2   звернувся в суд з позовом  до відповідача  про поновлення на роботі , стягнення середнього заробітку  за час вимушеного прогулу , відшкодування  матеріальної та моральної шкоди ,в якому зазначив , що згідно наказу  № 25-К  від 24.02.2011року ДП « Канівське лісове господарство»  його було звільнено  з роботи  відповідно до п.3 ст. 40 КЗпП України. Він з даним наказом не згідний , поскільки  його жодного разу не викликали на засідання  профкому де повинно було розглядатися питання про його звільнення . На час розгляду даного питання   він перебував на лікарняному. Зазначає, що  в 2010році його вже намагалися  звільнити  з роботи  за даною статтею, але через порушення норм трудового законодавства  адміністрацією ДП « Канівське лісове господарство» цього не сталося. Крім того  в наказі про звільнення   не зазначено саме через які систематичні невиконання трудових  обов»язків його звільнено. Відповідачем порушено  вимоги ст.. 47 КЗпП України , так як трудову книжку йому було видано  лише через два тижні  після звільнення. В зв»язку  з незаконним звільненням,  психологічним тиском зі сторони адміністрації,  вважає, йому було завдано значної моральної шкоди , у нього погіршився  стан здоров»я, він переніс інсульт, отримав третю групу інвалідності . Моральну шкоду  оцінює в 34 000 грн. Просив суд   поновити його на  посадах  інженера з реалізації  та інженера  з лісозаготівель в ДП « Канівське лісове господарство», стягнути:    з відповідача  середній заробіток  за весь час вимушеного прогулу  з 24.02.2011 р. по день подачі в суд позовної заяви в сумі 1 982 грн. 69 коп. з послідуючим перерахунком  на день винесення рішення , моральну шкоду в сумі 34000 грн. ,  витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн.

В судовому засіданні  позивач   позовні вимоги підтримав та пояснив, що він працював в ДП         « Канівське лісове господарство» з 1977 року  на посаді інженера. З посадовою інструкцією інженера  реалізації  його ознайомлено не було, стосовно посади інженера  по лісозаготівлі, та з посадовою інструкцією він ознайомлювався і її підписував. Коли йому виповнило 55 років  його викликали  в адміністрацію і запропонували піти на пенсію , але він відмовився . Тоді йому сказали , що знайдуть причини по яких його звільнити. З того часу до нього стали відноситись прискіпливо.  26.10.2010р. він зранку був на роботі , потім йому стало погано,  і він відпросився з роботи та пішов в лікарню. З 27.10.2010р. він був  на лікарняному, у нього був мікроінсульт. Після того, як він вийшов,  йому було оголошено догану за невиконання плану по реалізації, 1000 кубометрів лісу інженер не може реалізувати. Стосовно звітів , то дану програму  Черкаського головного управління виконував  економіст ОСОБА_5 , у нього в комп»ютері знаходиться  програма., у нього , ОСОБА_2, такої програми не було.  Коли він вийшов з лікарняного , йому було сказано, що він повинен зробити звіт  по реалізації , так як  ОСОБА_5 було переведено на  посаду бухгалтера, а на його місце поставлено ОСОБА_6 , яка раніше не виконувала  цієї роботи. Він, до  закінчення терміну здачі звіту, не міг зробити звіт за три місяці.  Звіт він  хоч і з запізненням, але зробив. Вину за несвоєчасне виконання звіту поклали на нього, хоча цю роботу виконувала інша людина.  Він завжди працював сумлінно, отримував подяки, грамоти. З доганою по звіту він згідний не був , про що там і написав. З наказами відносно  нього  він не ознайомлювався. На  останньому засіданні  профкому  він був присутній , але його ніхто не слухав . Наказ про звільнення він  отримав в день його винесення,  трудову книжку  отримав  через  два тижні, розрахунок отримав у березні.  Посадова інструкція по реалізації  складена заднім числом, як і акти. Винесені йому  догани  він письмово не оскаржував. Просив поновити його на  посадах  інженера з реалізації  та інженера  з лісозаготівель в ДП « Канівське лісове господарство», стягнути:    з відповідача  середній заробіток  за весь час вимушеного прогулу  з 24.02.2011 р. по день подачі в суд позовної заяви в сумі 1 982 грн. 69 коп. з послідуючим перерахунком  на день винесення рішення , моральну шкоду в сумі 34000 грн. ,  витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн.

Представник позивача в судовому засіданні  позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов   не визнала та пояснила, що  позивач,  працюючи на посаді інженера із реалізації та лісозаготівель  ДП « Канівське лісове господарство»,  систематично не виконував  без поважних причин   свої посадові обов»язки  у зв»язку із чим до нього неодноразово застосовувались  заходи дисциплінарного стягнення. 12.03.2010р. йому  було винесено догану  за ігнорування  наказу Черкаського ОУЛМГ щодо реалізації залишків лісопродукції  минулих років  та в цей же день винесено наказ  № 55 яким його було попереджено про те, що у разі  неналежного виконання  своїх службових обов»язків  буде поставлено питання  про його  відповідність займаній посаді.  18.10.2010р. відносно позивача було винесено другу догану  за  нездачу  квартального звіту           « Реалізація лісо продукції» в строк до 15.10.2010р. , що входило в його  посадові обов»язки. З наказами про оголошення ОСОБА_2 доган він був ознайомлений.  В наказах зазначалося саме в чому  полягало невиконання позивачем своїх обов»язків  26.10.2010р. позивач без поважних причин не з»явився на роботу, про що було складено акт.  З  27.10.2010р. по 23.02.2011р. позивач перебував на лікарняному. 24.10.2011р. був на роботі і в той же день було проведено засідання профспілкового комітету. На засіданні профкому  було дано згоду на звільнення позивача у зв»язку з систематичним невиконанням ОСОБА_2 своїх посадових обов»язків , за що він неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності та небажання ознайомитись з посадовими обов»язками. На засіданні профкому  позивач був присутній.   Трудову книжку позивачу  було видано  25.02.2010р.   про що і було складено акт  про видачу  трудової книжки ОСОБА_2   Просила в задоволенні позову відмовити за безпідставністю.  

В судовому засіданні свідок  ОСОБА_7  суду пояснив, що  позивача він знає   як добросовісну, відповідальну особу, який знає свої посадові обов»язки і добре їх виконував.  В жовтні 2010року він працював в ДП « Канівське лісове господарство»  . В жовтні позивачу стало зле на роботі, він пішов і  відпросився у інженера, щоб піти у лікарню.  Потім позивач  чотири місяці був  на лікарняному.  Коли вийшов на роботу його було звільнено  безпідставно.

Свідок  ОСОБА_8 суду пояснив, що він працює в ДП « Канівське лісове господарство»  головним інженером,  за час роботи ОСОБА_2 отримував догани  за нездачу звіту по лісозаготівлі, за невиконання своїх посадових обв»язків. Це було постійно, він написав  на ОСОБА_2 5-6 рапортів директору. ОСОБА_5 звіт по реалізації  не робив, він тільки допомагав його робити.  На час  відпустки  позивача його роботу виконував ОСОБА_5 Після виходу з відпустки  позивача вчили користуватися програмою, крім того у позивача  вже десять років стоїть комп»ютер і в ньому також була програма по звітності, вона нескладна.  Звіт по реалізації  був не зданий ДП « Канівське лісове господарство»  по вині позивача.   Стосовно посадової інструкції ,  то позивач відмовився її підписувати, про що і був складений акт.  

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду  пояснив , що він працює в ДП « Канівське лісове господарство» головним лісничим . Позивач відмовився  підписувати  свою посадову інструкцію 24.02.20111року , про що був складений акт в той же день. За  невиконання  своїх посадових обов»язків ОСОБА_2  винесено дві догани , які  він не оскаржував. Звіт по реалізації своєчасно не був  зданий по вині ОСОБА_2

Свідок  ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що  вона працює в ДП « Канівське лісове господарство» головним економістом .З позивачем вона працювала в одному кабінеті. У позивача був комп»ютер , але він на ньому  не дуже вмів працювати , тому він просив ОСОБА_5  про допомогу  в складанні звіту по реалізації  той допомагав йому.  Програма по реалізації  встановлюється в комп»ютер  і проблем сісти за комп»ютер не було . 10.11.2010р. позивачу принесли посадову інструкцію , він відмовився її підписувати,  про що було складено акт , який вона підписувала.

В судовому засіданні  свідок  ОСОБА_11 пояснила, що в ДП « Канівське лісове господарство»  працювала бухгалтером . 26.10.2010року позивача на робочому місці взагалі не було.  Акти, які  вона підписувала є дійсні.  З позивачем при звільненні розрахувалися повністю, йому була виплачена  компенсація за затримку розрахунку.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що  вона є головою профкома в ДП « Канівське лісове господарство» . 14.02.2011року в профком поступило подання  про звільнення позивача . Позивача викликали на профком , і він був там присутній . Рішенням профкому надали згоду на звільнення позивача з роботи.  Рішення профкому  і протокол  позивач отримав на руки.  Перше подання на позивача поступило в профком  18.10.2010р., , засідання  профкому було призначено на  27.10.2010року, а 26.10.2010року позивач не вийшов на роботу, пішов на лікарняний.

В судовому засіданні  свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що  вона працює на посаді  інспектора відділу кадрів в ДП « Канівське лісове господарство». Позивач працював  на 0.5 посади інженера по реалізації та 0.5 інженера лісозаготівель. У нього було дві догани   13.03.2010р. та 18.10.2010р. , по яких були винесені накази. Позивач відмовився  підписувати посадову інструкцію, чому не знає, пояснень він не давав.  З січня 2011року мінявся штатний розпис , який робить головний  економіст. Було дві посади по 0.5 ставки , а потім стала   одна посада інженера з реалізації І категорії. Трудову книжку  вона особисто видала позивачу на руки 25.02.2011року.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що  він працює в ДП « Канівське лісове господарство». Він  пішов на місце ОСОБА_8  і став роби бити програму по реалізації , хоча в посадовій інструкції у нього такого не було. Коли перейшов  працювати  на іншу  посаду , то звіт  по реалізації мав робити ОСОБА_2, так  як  це входило в його посадові обов»язки. Комп»ютер  на робочому місці у ОСОБА_2 був.

Суд, вивчивши матеріали  справи,  вислухавши  пояснення  позивача та його представника , представника відповідача, з»ясувавши обставини справи , заслухавши покази ,свідків,  дослідивши письмові  докази  по справі, прийшов до висновку, що позов до задоволення не підлягає  і є   безпідставним.

Судом встановлено, що позивач працював у відповідача  на  посаді  на 0,5 ставки  інженера з реалізації та на 0,5  ставки  інженера з лісозаготівель згідно наказу  № 80-К  від 07.07.2009 року  ( а.с.      136). Загалом  позивач  ,згідно запису  в його  трудовій книжці , працював у відповідача  на різних  посадах  з 20.05.1977року.

Відносини між адміністрацією  відповідача  та трудовим колективом   державного підприємства « Канівське лісове господарство» , де працював  позивач регулюється  колективним договором  на 2010-2012р.р., який  зареєстрований  управлінням  праці та  соціального захисту  населення Канівської  райдержадміністрації , реєстраційний номер  15/2010 від 14 вересня 2010р., підписаний адміністрацією  підприємства  та  профспілковим  комітетом, що представляє  інтереси трудового колективу підприємства, який  відповідає вимогам  ст.. ст.. 10-15 КЗпП України .

Наказом  № 44від 26.02.2010року   по підприємству   інженеру  з реалізації  та  лісозаготівель  ОСОБА_2  було наказано забезпечити  реалізацію залишків лісопродукції  минулих років  по  Канівському та Михайлівському  лісництвах в термін  до  25.03.2010р. ( а.с.16). З даним наказом  позивача був ознайомлений , про що  свідчить його підпис.

Наказом № 55 від  12.03.2010р.  по підприємству  інженеру з реалізації  ОСОБА_2, за ігнорування  наказу  № 44 від 26.02.2010року  оголошено  догану  та попереджено, що  в наступному, за невиконання  своїх  службових обов»язків та наказів  лісгоспу, буде  поставлено питання  про  відповідність  займаній посаді ( а.с.18).

Наказом № 181  від 18.10.2010р.  по підприємству , за несвоєчасне  подання звіту по програмі «Реалізація»  та не  здачу квартального звіту  в Черкаське ОУ ЛМГ  з розділу « Реалізація лісо продукції», інженеру  з реалізації  ОСОБА_2  оголошено догану  ( а.с.31).

Згідно акту № 1 від 20.10.2010року  , складеного секретарем  ОСОБА_13, інженером з кадрів  ОСОБА_12, інженером лісових культур ОСОБА_6, ОСОБА_2 ознайомлюватися з  наказом  № 181 від 18.10.2010року   про винесення  йому догани  в їх присутності  відмовився ( а.с. 32).

Відповідно до ст.. 147 КЗпП України  за порушення   трудової  дисципліни  до  працівника  може бути  застосовано  стягнення   у виді догани, звільнення.

Підставою для притягнення  працівника   до дисциплінарної  відповідальності  є порушення  трудової дисципліни , яке визначається   в п. 24 Типових правил ( 593)  як невиконання  або  неналежне виконання з вини  працівника покладених на нього  трудових обов»язків.

Зазначені  вище, винесені  відповідачем  догани,  позивач ОСОБА_2  ні в які  інстанції не оскаржував, як це передбачено  ст.. 150 КЗпП України. Як пояснив позивач  в судовому засіданні  - по причині  бажання  працювати  в подальшому на займаних  посадах, фактично таким чином , визнав їх законність. В своїх позовних вимогах позивач не просить суд поновити  строк для оскарження доган , та не оскаржував їх в судовому засіданні .

Згідно посадової  інструкції  інженера ( реалізації) І категорії  від 10.11.2009року, затвердженої  директором  ДП « Канівське лісове господарство» ( а.с. 102-106),  позивач ОСОБА_2 , який працював  на  зазначеній посаді  на 0,5 ставки  та регулярно  отримував заробітну плату ,відповідно до п. 2.1 та 2.17 інструкції, мав організувати  та координувати  збут продукції  відповідно замовлень  і укладених договорів  , забезпечувати  постачання продукції споживачам у встановленні терміни   в повному обсязі; своєчасно оформляти необхідні первинні документи , складати   передбачену звітність про  виконання планів реалізації , своєчасно вести програму «Реалізація»  та своєчасно здавати  по ній звітність( а.с. 102-106).

Як зазначено  в акті  підприємства від 10.11.2009року ( а.с.107) позивач ОСОБА_2  в присутності  інспектора з кадрів  ОСОБА_12 , головного економіста ОСОБА_10, начальника відділу лісового господарства  ОСОБА_9,  відмовився  від ознайомлення   з посадовою інструкцією інженера             ( реалізації), але, як встановлено  в судовому засіданні , продовжував працювати  на займаній посаді  та отримувати заробітну плату.

Наказом  відповідача № 25-К від 24.02.2011року ( а.с.13)  позивача ОСОБА_2 ,  який  працював на посадах інженера з  реалізації ( 0.5) інженера з лісозаготівель ( 0.5), 24.02.2011р.  звільнено з роботи  по п.3 ст. 40 КЗпП України ( за систематичне невиконання  працівником  без поважних причин обов»язків, покладених на нього  трудовим  договором) , з яким позивача було ознайомлено в цей же день, про що  свідчить його підпис на  наказі  з зазначенням  дати  ознайомлення  - 24.02.2011року, що останній не заперечував в судовому засіданні .

П.3. ст.. 40 КЗпП України  надає право власнику  розірвати  трудовий договір  у разі систематичного невиконання  працівником без поважних причин обов»зків,  покладених  на нього   трудовим  договором  або  правилами  внутрішнього   трудового розпорядку, якщо до нього  раніше застосовувалися заходи  дисциплінарного чи громадського  стягнення  . При  звільненні  працівника з цієї підстави  слід  враховувати , що на працівника  покладаються  обов»язки, які  складають зміст  його  трудової функції.  Такими, що   систематично порушують трудову  дисципліну , були  визнані  працівники, які  мають  дисциплінарне  або   громадське стягнення   за  порушення  трудової дисципліни  та порушили її знову  протягом  року з дня  застосування  стягнення  за перше порушення.  Дисциплінарні  та громадські  стягнення  погашаються  протягом року після їх  застосування,   якщо працівник  не порушив  дисципліну знову   (ст.. 151 КЗпП). Якщо дисциплінарне  чи громадське стягнення   не погашене   часом  або  не зняте до  закінчення  встановленого річного строку  ,  порушення трудової дисципліни  працівником  дає підставу для його  звільнення  за  п.3 ст.. 40 КЗпП України.

Як встановлено в судовому засіданні  відповідачем  позивачу  оголошено догани 01.03.2011р. та 18.10.2010р. , тобто, протягом року з дня  застосування  стягнення  за перше порушення.

Згідно ст.. 151 КЗпП України  власник  має право  своїм наказом  зняти  дисциплінарне  стягнення в  будь-який час  до закінчення  річного строку  з дня  накладення  стягнення .  В даному випадку  відповідач стягнення  позивачеві не зняв, а провів його звільнення.

Згідно довідки ( а.с.12),  виданої позивачу відповідачем про суми заробітку, позивачу  в грудні  місяці 2010р.  нараховано та сплачено 72 грн. 21 коп.  премії по    лісним культурам . Ч.3 ст. 151 КЗпП України  забороняє протягом  строку  дії дисциплінарного стягнення застосовувати  до працівника будь-яке заохочення.

Відповідно до ст.. 144 КЗпП України  - заохочення  застосовується   власником або Уповноваженим  ним органом  разом або  за погодженням  з профспілковим  комітетом  підприємства. Заохочення  оголошується  наказом в урочистій обстановці і заноситься до трудових  книжок працівників  у відповідності   з  правилами  їх ведення.  Тому  твердження позивача  та його представника , що  відповідач нарахувавши та  виплативши  премію позивачеві в грудні  місяці 2010року  тим самим зняв накладені  на нього раніше дві догани  та не мав  права  по цих підставах провести звільнення  позивача з роботи,  суд  сприймає критично, так як  премія  не є  заохочення , вона передбачена  колективним договором, виплачується за  результатами річної роботи  підприємств і називається в ч.3 ст. 2 Закону         « Про оплату праці»  як елемент заробітної плати.

Видача    відповідачем зазначеного наказу  про  звільнення позивача з роботи  передувала його подання  від 14.02.3011р. ( в.с.14)  голові  профспілкового комітету ДП « Канівське лісове господарство»  ОСОБА_6 про  отримання  згоди  на звільнення  ОСОБА_2 по ч.3ст. 40 КЗпП України.

Постановою профспілкового комітету № 2 від 24.02.2011рокук ( а.с.15)  надано дозвіл  на звільнення з роботи  ОСОБА_2  за систематичне невиконання  своїх службових  обов»язків по п.3ст. 40 КЗпП України  згідно  подання директора  від 14.02.2011року  та згідно  протоколу засідання  профспілкового комітету  № 21 від  24.02.2011року  ОСОБА_2  був присутній на даному засіданні , про що  свідчить його особистий  підпис   в списку   присутніх ( а.с. 117-119) , та згідно повідомлення ( а.с. 120) ОСОБА_2 був повідомлений  письмово про місце, день та час засідання  профспілкового комітету  по питанню  його звільнення з займаної посади, про тримання  якого свідчить  підпис  ОСОБА_2  на зазначеному  повідомленні.

Згідно ст.. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган  зобов»язаний  в день звільнення   видати працівникові  належно оформлену  трудову книжку і провести з ним розрахунок  у строки  , зазначені  в ст.. 116 цього Кодексу , тобто,  також в день його звільнення.

Згідно акту  від 25.02.2011року ( а.с. 126)  відповідачем  трудову книжку ОСОБА_2  було видано на руки  25.02.2011року.

Наказом № 68  від 29.03.201року  відповідача ( а.с.195)  « Про донарахування  виплати ОСОБА_2 при звільненні»  останньому  проведено донарахування  та  виплачено середній заробіток  за весь  час затримки розрахунку   при звільненні , за  десять робочих днів , що не заперечував в судовому засіданні  і позивач.

Таким чином як вважає   суд, при звільненні  позивача з роботи  відповідачем  виконано  та в подальшому  врегульовано  в добровільному порядку  вимоги ст.. 47 КЗпП України.

Суд сприймає критично твердження позивача ОСОБА_2 про те, що  відповідач видав йому трудову книжку через два тижні   після його звільнення  з роботи  , так як вони спростовуються  зазначеним актом  , та показами  свідків ОСОБА_12,ОСОБА_13, ОСОБА_14, які в судовому засіданні  пояснили, що  дійсно 25.02.2011року вони вручили  ОСОБА_2 його трудову  книжку  та про що склали акт.

Наказом  відповідача № 198 від 03.11.2010року  « Про винесення змін до штатного розпису…» з 03.01.2011року  виключено з штатного розпису 0.5  посади   лісозаготівель  І категорії ; 0.5 посади інженера  ( реалізації) І категорії  та введено    в штатний  розпис  одну посаду  інженера ( реалізації)  І категорії  ( а.с. 7 т. 2). Тобто , при умові  не звільнення з роботи  позивача, останній би займав           нововведену одну посаду  інженера ( реалізації)  І категорії  згідно штатного розпису  на 2011рік                      ( а.с.   137-139    ).

Твердження  позивача  та його представника про те,  що  відповідач в своєму наказ про звільнення  позивача з роботи зазначив про його звільнення   із 0.5 посади інженера з лісозаготівель та 0.5 посади інженера ( реалізації) , які вже були виключені  з 03.01.2011року з штатного розпису  підприємства суд сприймає критично , так як згідно  записів в трудовій книжці  позивача зазначено іменно ці займані  ним посади  , а на час видачі наказу по підприємству  № 198  « Про внесення змін до штатного розпису»  відповідно до наказу  Державного комітету  Лісового господарства  № 158 від 27.05.2010року  зміни займаних посад  займаних позивачем  не відбулися  в зв»язку з перебуванням  останнього на лікуванні.

Згідно вимог ст.ст. 27,28,29,30 ЦПК України  засобами доказування  в цивільній справі є  пояснення сторін , третіх осіб, показання свідків, письмові докази , речові докази  і висновки  експертів. Суд  приймає до розгляду  лише  ті докази, які мають значення  для справи.  Обставини , які  за законом  повинні  бути   підтвердженні певними засобами  доказування  ,не можуть  підтверджуватися  ніякими іншими  засобами  доказування. Кожна сторона   має довести ті  обставини , на які посилається  як на підставу  своїх вимог і заперечень.

Враховуючи  викладене вище, суд не вбачає підстав для поновлення   позивача на посадах : 0.5 ставки інженера ( реалізації) та 0.5 ставки інженера  лісозаготівель Державному підприємстві « Канівське лісове  господарство»  стягнення на його користь середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу , моральної шкоди , оскільки  приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність позову.

Не підлягають  до задоволення  також  позовні вимоги  позивача  про стягнення  на його користь  з відповідача  витрат  на правову допомогу , так як згідно ст. 88 ЦПК України  витрати на правову допомогу  стороні стягуються   при умові  ухвалення  рішення  на її   користь.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.  10,11,15, 60, 209 ч.3 ,  212-215, 294  ЦПК України, суд

 ВИРІШИВ:

           В задоволенні позову  ОСОБА_2   до   ДП « Канівське лісове господарство»  про поновлення на роботі , стягнення середнього заробітку  за час вимушеного прогулу , відшкодування  матеріальної та моральної шкоди  відмовити за безпідставністю.

          Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду через Канівський міськрайонний суд  шляхом подачі в десятидений строк  з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

 Головуючий                                                                                          М .  І .  Дубенець