Справа №2-2191/07 p.
РІШЕННЯ
Іменем України
20 червня 2007 р. м.Макіївка
Гірницький районний суд м.Макіївки Донецької області в складі:
головуючого - судді: Завгороднього Є.П.
при секретарі: Мінку В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Фенікс» про стягнення компенсації за невикористані відпустки і стягнення моральної шкоди,
Встановив:
ОСОБА_1. звернувся до суду з вищевказаним позовом.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та пояснив суду, що з 01.09.1997 р по 08.07.2004 р. він працював у відповідача водієм, а з 1999 р. - інженером відділу збуту. 08.07.2004 р. він звільнився за власним бажанням, але при звільненні йому не була виплачена компенсація за 48 днів невикористаних щорічних відпусток за 1997-2000 pp. Цими діями відповідача йому була спричинена моральна шкода, яка полягає в тому, що він був змушений працювати без відпочинку і компенсацію за це не отримав. Моральну шкоду він оцінює в 25 000 грн. До цього часу з такими заявами він нікуди не звертався, так як не знав закону. Просить суд стягнути з відповідача компенсацію за 48 днів невикористаних щорічних відпусток і моральну шкоду в розмірі 25 000 грн.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав і пояснив суду, що позивач фактично знаходився у щорічних відпустках і в 1997 році з дозволу керівництва він їздив в Херсонську область до родичів на власному автомобілі. Улітку 1998-1999 pp. позивач їздив з дружиною до друзів у місто Київ. Мати дружини відповідача працювала начальником відділу кадрів, однак у зв'язку з тим, що згідно рішення трудового колективу не нараховувати відпускні, а проставляти в табелях робочі часи накази на відпустки за 2 роки не видавались. Крім цього, на момент звільнення і протягом часу після цього з липня 2004 року до теперішнього часу позивач не заявляв ніяких претензій про невиплату йому компенсації за невикористану відпустку. Вважає, що позивач пропустив строк на звернення з таким позовом і просить відмовити йому в стягненні компенсації і моральної шкоди.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та правовідносини.
Згідно копії трудової книжки на ім'я ОСОБА_1. позивач був прийнятий на роботу до відповідача 01.09.1997 р. і звільнений за власним бажанням 08.07.2004 р. (а.с.4-5)
Згідно довідки про нараховану і виплачену заробітну плату позивачу з 1997 р. по липень 2004 року щомісячно була нарахована і виплачена заробітна плата і нараховані і виплачені відпускні за період з 2001 по 2004 pp. (a.c. 17-20)
Згідно копії наказу від 01.09.1997 р. ОСОБА_1. був прийнятий на роботу до відповідача водієм (а.с.34)
Згідно копії наказу від 08.07.2004 р. ОСОБА_1. звільнений за власним бажанням з 08.07.2004 р. (а.с.35)
Згідно копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Фенікс» зареєстрований 12.12.2001 р. (а.с.36)
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» з відповідними змінами - заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про відпустки» з відповідними змінами - у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 Кодексу Законів про працю - працівник може звернутися с заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного (міського) мусу в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Згідно роз'яснення, яке міститься у п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» суди мають враховувати, що у справах про оплату праці діє тримісячний строк звернення із заявою до КТС, або безпосередньо до суду, який обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (ст.ст.225, 233 КЗпП) і відповідно до цього з'ясовувати зазначену дату. Не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку. Пропуск без поважних причин тримісячного строку звернення до суду є самостійною підставою для відмови в позові, однак якщо суд установить, що останній є необгрунтованим, він відмовляє в його задоволенні саме з цих підстав.
Судом встановлено, що позивач працював у відповідача з 01.09.1997 р. і 08.07.2004р. був звільнений за власним бажанням. За весь період роботи йому щомісячно була нарахована і виплачена заробітна плата і надані щорічні відпустки за період 2001-2003 pp. і виплачена компенсація за невикористану відпустку за 2004 р. Також судом встановлено, що позивачу за період роботи з 1997 р. по 2000 р. не надані щорічні відпустки і при його звільненні компенсація за 48 днів невикористаних щорічних відпусток не була виплачена.
Таким чином, суд доходить до висновку, що на день звільнення 08.07.2004 р. позивачу було відомо про те, що йому не виплачена компенсація за невикористані відпустки, але він без поважних причин пропустив тримісячний строк звернення до суду і його пояснення про те, що він не знав закону і тому не звернувся за захистом своїх прав, суд не приймає до уваги і не вважає ці доводи як поважну причину пропуску строку. Тому позовна заява ОСОБА_1. являється не обгрунтованою і йому необхідно відмовити в стягненні компенсації за 48 днів невикористаної відпустки і моральної шкоди.
На підставі ст. ст. ст. 1 Закону України «Про оплату праці» , ст. 24 Закону України «Про відпустки», ч. 1 ст. 233 Кодексу Законів про працю та керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» та ст. ст. 10, 11, 15, 57, 77, 208, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд,
Вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Фенікс» про стягнення компенсації за невикористані відпустки і стягнення моральної шкоди - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.