Справа № 2-220 за 2007 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ.

13 липня 2007 p.             Стахановський міський суд Луганської області у складі:

головуючого : судді       ШАРГАРОВСЬКОЇ В.І.

при секретарі                   СКРИПНИК Г.С. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.  Стаханові цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2та ОСОБА_3про стягнення боргу та прострочки платежу , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Стахановського міського суду Луганської області із позовом до відповідачів про стягнення боргу та прострочку платежу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив,  що 27.03.2001 р. він позичив ОСОБА_2для придбання жилого будинку гроші в сумі 1000 доларів США. Під час отримання грошей ОСОБА_2. склав відповідну розписку. 28.03.2001 р. ОСОБА_2. на підставі договору купівлі - продажу придбав у власність будинок АДРЕСА_1. 25.01.2002 р. позивач знов позичив в ОСОБА_2. на капітальний ремонт придбаного будинку 2 000 доларів США. Під час отримання грошей ОСОБА_2. знову склав розписку. При цьому ОСОБА_2. зобов'язався повернути зазначені грошові суми,  позичені у позивача,  до 31.12.2005 р. 01.07.2006 р. на вимогу позивача про повернення грошей,  що грошових коштів на повернення боргу в нього немає,  він неплатоспроможний. Коли ОСОБА_2. позичив гроші,  він знаходився у шлюбі з ОСОБА_3і позичені гроші пішли на придбання жилого будинку та його ремонт,  тобто на потреби сім'ї. 07.06.2006 р. шлюб між відповідачами було розірвано. В зазначеному жилому будинку спочатку відповідачі мешкали разом,  а в теперішній час в ньому мешкає відповідач ОСОБА_3. сама. Просить суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку 15 150 грн. ( еквівалент 3 000 доларів США ),  в рахунок прострочки платежу стягнути 303 грн.; стягнути солідарно з відповідачів судові витрати та витрати позивача на отримання правової допомоги.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги і надав суду пояснення,  які повністю співпадають з доводами,  викладеними в позовній заяві. Просить позов задовольнити повністю.

Відповідач ОСОБА_2позовні вимоги визнав у повному обсязі і суду повідомив,  що в 2001 р. він позичив у позивача 1000 доларів США для придбання будинку,  який придбав в тому ж році по АДРЕСА_1. У 2002 р. він позичив у позивача ще 2000 доларів США для проведення ремонту будинку. В зазначений період він перебував у шлюбі з відповідачем ОСОБА_3. З 04.06.2003 р. по 01.07.2006 р. він відбував покарання в місцях позбавлення воли. Коли повернувся,  дружина не захотіла реєструвати його в зазначеному будинку. Він був вимушений мешкати разом із своїми батьками: матір'ю та вітчимом,  який є позивачем по справі. На сьогоднішній день він не має змоги віддати позивачу гроші і

2

вважає,  що,  т.я. будинок було придбано під час перебування у шлюбі,  то дружина також повинна відповідати за зазначений борг і віддати його вони можуть тільки,  якщо продадуть будинок,  в якому зараз мешкає його колишня дружина зі своєю новою сім'єю. Просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 суду повідомила,  що з 2000 р. по 2006 р. вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2. в АДРЕСА_1вони придбали будинок. Придбали будинок вони за власні кошти,  т.я. на той час ОСОБА_2. працював. Сукупний доход їх родини на той час складав приблизно 400 доларів США. Про те,  що ОСОБА_2. позичив гроші у позивача для придбання будинку та його ремонту,  відповідачу нічого не відомо. Вважає,  що ОСОБА_2. та позивач домовилися між собою,  щоб стягнути гроші з відповідача.

Свідок ОСОБА_4 суду повідомив,  що 5-6 років тому,  в його присутності позивач передав ОСОБА_2. гроші в сумі 2000 доларів США,  але для чого передавалися гроші,  свідок не знає,  бо при ньому розмови про це не було. До зазначеної події у ОСОБА_2. були розмови про придбання будинку. Куди ОСОБА_2. витратив гроші,  свідку не відомо. Відповідач ОСОБА_3. при позичанні грошей присутня не була. Родина ОСОБА_2. на той час жила добре,  ОСОБА_2. працював,  ремонтував телевізори.

Свідок ОСОБА_5 суду повідомила,  що позивач є її чоловіком,  а відповідач ОСОБА_2. - сином.  Разом з чоловіком вони позичили родині сина 1000 доларів США на придбання будинку,  а потім позичили ще 2 000 доларів США для проведення ремонту в ньому. Коли син одружився з ОСОБА_3.,  родина св;дка,  а саме свідок і позивач одягали її,  одягали онука,  який народився в них. Потім ОСОБА_2 був засуджений і відбував покарання в місцях позбавлення волі і тоді свідок перестала давати ОСОБА_3. гроші,  т.я. постійно їздила до сина. ОСОБА_3. на побачення до ОСОБА_2. не їздила. Коли він звільнився з місць позбавлення волі,  вона не дала йому домову книжку для реєстрації в їх будинку поАДРЕСА_1і він на сьогоднішній час мешкає в квартирі свідка та позивача. Про наявність розписок на позичення грошей свідок сказала ОСОБА_3. тоді,  коли ОСОБА_2. вже відбував покарання,  десь у 2005 - 2006 роках. До зазначених років про наявність розписок вона ОСОБА_3. не говорила,  т.я. з нею нема про що було балакати. Коли свідок повідомила ОСОБА_3. про наявність розписок,  то остання сказала їй,  що раніше про це не знала. Коли відповідачі мешкали однією родиною,  то ОСОБА_2. отримував пенсію з інвалідності,  працював. Життєвий рівень їх родини був достатній. Крім того,  родина свідка допомагала їм.

Свідок ОСОБА_6 суду повідомив,  що родину відповідачів знає приблизно 6 років. Під час їх сумісного життя ОСОБА_2. весь час працював. Матеріальний рівень родини був достатній,  родина не бідкувалася. Коли свідок спілкувався з відповідачами вони називали суму 3000 доларів США.

Відповідно до вимог ч. 1  ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи на підставі доказів,  наданих сторонами. В судовому засіданні досліджені всі докази,  надані сторонами. Клопотання про витребування і дослідження інших доказів до суду не надійшли. Суд постановляє рішення на підставі доказів,  наданих сторонами і досліджених під час судового розгляду справи.

Вислухавши пояснення сторін,  свідків,  дослідивши письмові докази та оцінивши усі докази по справі в їх сукупності суд приходить до наступних висновків:

Відповідно до вимог ч.1  ст.1046 ЦК України за договором' позики одна сторона ( позикодавець ) передає у власність другій стороні ( позичальникові ) грошові кошти або інші речі,  визначені родовими ознаками,  а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики ) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

3

В судовому засіданні встановлено,  що між позивачем та відповідачем ОСОБА_2. були укладені договори позики грошових коштів в загальній сумі 3000 доларів США,  що підтверджено поясненнями позивача,  відповідача ОСОБА_2.,  показаннями свідків,  які суд оцінює як достовірні,  т.я. вони стабільні і співвідносяться між собою,  а також підтверджено копіями розписок,  наданих позивачем в якості письмових доказів (а.с. 5). Таким чином,  між ними склалися правовідносини,  які виникають при зазначених вище угодах,  як між позикодавцем та позичальником,  з усіма наслідками,  передбаченими наявністю зазначених правовідносин. Позивач не надав суду доказів того,  що між ним та відповідачем ОСОБА_3. також мають місце правовідносини позикодавця та позичальника. Позивач,  відповідач ОСОБА_2.,  свідок ОСОБА_4. суду пояснили,  що відповідач ОСОБА_3. під час позичання грошей присутня не була. В розписках,  наданих позивачем,  в підтвердження укладання договору позики,  вона,  як сторона зазначеного договору не зазначена,  тобто під час укладання зазначених угод позики та написання розписок,  вона,  як позичальник,  не приймала на себе зобов'язання про повернення грошей позикодавцю. Таким чином суд приходить до висновку,  що гроші в сумі 15 500 грн.,  що відповідає еквіваленту 3 000 доларів США на час укладання договорів позики,  на користь позивача слід стягнути саме з ОСОБА_2.

На підставі ч.1  ст.1050 ЦК України,  якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики,  він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідач ОСОБА_2. своєчасно,  тобто до 31.12.2005 p.,  як зазначено в розписці від 25.01.2002 р. ( а.с.  5 ) позичені гроші в сумі 2 000 доларів США не повернув бо по 01.07.2006 р. знаходився в місцях позбавлення волі і не мав реальної можливості повернути гроші у визначений термін. В розписці від 27.03.2001 р. строк повернення позики не обумовлений. Відповідно до положень абз.2 ч.1  ст.1049 ЦК України якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги,  позика має бути повернута позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це,  якщо інше не встановлено договором.  Як зазначив позивач вимогу про повернення грошей за договорами позики він пред'явив ОСОБА_2. 01.07.2006 р.,  а в серпні 2006 р. вже звернувся із позовом до суду. На підставі викладеного суд приходить до висновку,  що розрахунок прострочки платежу,  наведений позивачем в позовній заяві,  не відповідає вимогам закону і в цій частині вимоги позивача є необгрунтованими і задоволенню не підлягають.

Посилання позивача на положення  ст. 65 Сімейного кодексу України в частині солідарної відповідальності відповідачів за договорами позики не можуть бути прийняті судом до уваги,  т.я. зазначена норма права набрала чинності разом із набранням чинності Сімейним кодексом України,  а саме з 01.01.2004 р. Договори позики між позивачем та відповідачем ОСОБА_2. укладалися у 2001 р. та 2002 p.,  тобто в період,  коли зазначена норма сімейного права не діяла. Нормою права (ст. 23 КпроШС України ),  яка діяла на час укладання зазначених договорів позики,  не були передбачені обов'язки для другого подружжя,  які передбачені  ст. 65 Сімейного кодексу України.

Відповідно до вимог ч.1  ст. 88 ЦПК України судові витрати та витрати позивача на отримання правової допомоги слід стягнути з відповідача ОСОБА_2. у повному обсязі.

Керуючись    ст. ст. 1046 ч.1,  1049 ч.1 абз.2,  1050 ч.1 ЦК України;  ст. ст. 10, 11, 60, 88 4.1, 212-215, 292, 294 ЦПК України суд , -

ВИРІШИВ:

4

Позовні вимоги ОСОБА_1задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1 15 150 грн. в рахунок відшкодування боргу за договором позики.

Стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1судові витрати : судовий збір в сумі 155 гри.,  витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.,  витрати на отримання правової допомоги в сумі 200 грн.

В    решті   заявлених   позовних   вимог   відмовити   у   зв'язку   з   їх необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів,  з дня його проголошення,  шляхом подання письмової заяви про апеляційне оскарження до Стахановського міського суду Луганської області та шляхом подання протягом 20 днів,  з дня подання заяви про апеляційне оскарження,  апеляційної скарги до Апеляційного суду Луганської області через Стахановський міський суд Луганської області.