РІШЕННЯ

Іменем України

09.09.2011 року                                                      Справа № 2-1435/11

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі: головуючого судді Лисенка В.О., при секретарі Купецькій Г.О., за участю: представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського територіального округу ОСОБА_5 про стягнення коштів за договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності, зазначивши, що 07.10.2009 року позивач та відповідач уклали та нотаріально посвідчили попередній договір купівлі-продажу, відповідно до якого відповідач ОСОБА_4 зобов’язався в строк не пізніше 31.12.2009 року укласти з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу ј частини об’єкту незакінченого будівництва з будівельною готовністю будівель та споруд 95 % від загального об’єму виробничо-технічної бази, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка на момент укладення договору перебувала у власності ОСОБА_4 21.10.2009 року між сторонами було укладено та нотаріально посвідчено додаткову угоду № 1 до попереднього договору купівлі-продажу незакінченого будівництва від 07.10.2009 року, відповідно до якої основний договір купівлі-продажу повинен був укладений на Ѕ частину об’єкту незакінченого будівництва по АДРЕСА_1. Відповідно до умов додаткового договору № 1 від 21.10.2009 року позивач ОСОБА_3 передала, а відповідач ОСОБА_4 отримав від неї грошове забезпечення у розмірі 2633400 гривень, що по курсу НБУ є еквівалентом 330000 доларів США. Зазначена сума коштів відповідно до умов попереднього договору та додаткового договору до нього повинна бути зарахована в рахунок оплати вартості нерухомого майна, яка на момент підписання додаткового договору від 21.10.2009 року була визначена сторонами у сумі, еквівалентній 333800 доларів США. Позивач вважала, що оскільки вона 21.10.2009 року фактично сплатила ОСОБА_4 повну вартість Ѕ частину об’єкту незакінченого будівництва з будівельною готовністю будівель та споруд 95 % від загального об’єму виробничо-технічної бази, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, то і укладений між сторонами 07.10.2009 року попередній договір купівлі-продажу та додатковий до нього договір від 21.10.2009 року є удаваними угодами, так як фактично між сторонами відбувся договір купівлі-продажу вказаного об’єкту. На підставі викладеного позивач просила суд: попередній договір купівлі-продажу від 07.10.2009 року та додатковий договір № 1 до попереднього договору купівлі-продажу від 21.10.2009 року, укладений нотаріально між нею та ОСОБА_4 стосовно Ѕ частини об’єкту незакінченого будівництва з будівельною готовністю будівель та споруд 95 % від загального об’єму виробничо-технічної бази, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, визнати удаваними угодами; вказані угоди визнати договором купівлі-продажу; визнати за позивачем право власності на Ѕ частини об’єкту незакінченого будівництва з будівельною готовністю будівель та споруд 95 % від загального об’єму виробничо-технічної бази, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

В подальшому позивач змінила предмет позову, зазначивши, що вона 21.10.2009 року в присутності нотаріуса при укладенні додаткової угоди № 1 до попереднього договору купівлі-продажу від 07.10.2009 року передала, а ОСОБА_4 отримав грошове забезпечення у розмірі 2633400 гривень, що по курсу НБУ є еквівалентом 330000 доларів США, в рахунок оплати вартості вищевказаного нерухомого майна, яка на момент підписання додаткового договору від 21.10.2009 року була визначена сторонами у сумі, еквівалентній 333800 доларів США. Відповідач в строк, передбачений у попередньому договорі, не уклав основний договір купівлі-продажу Ѕ частини об’єкту незакінченого будівництва з будівельною готовністю будівель та споруд 95 % від загального об’єму виробничо-технічної бази, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. 09.03.2010 року представник ОСОБА_3 –ОСОБА_2 та ОСОБА_4 прибули до нотаріальної контори, але основний договір купівлі-продажу укладений не був, оскільки ОСОБА_4 не надав необхідних для нотаріального посвідчення угоди документів. Після цього ОСОБА_4 неодноразово направлялися пропозиції про необхідність виконання зобов’язань за попереднім договором: підписання основного договору купівлі-продажу або повернення коштів в сумі 2633400 гривень, які йому були передані в рахунок забезпечення виконання умов попереднього договору за вказаний нерухомий об’єкт і які повинні були при укладенні основного договору бути зараховані в рахунок оплати нерухомого майна. Проте відповідач ОСОБА_4 основний договір купівлі-продажу не уклав і відмовився в добровільному порядку повернути вказані кошти. На підставі викладеного позивач просила суд: стягнути з ОСОБА_4 на її користь кошти в сумі 2633400 гривень, які були передані йому в рахунок забезпечення виконання умов попереднього договору купівлі-продажу від 07.10.2009 року та додаткового договору № 1 до попереднього договору купівлі-продажу від 21.10.2010 року за Ѕ частину об’єкту незавершеного будівництва виробничо-технічної бази, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Представник відповідача ОСОБА_4 –ОСОБА_6 надав суду заперечення проти позову, зазначивши, що особа позивача є невідомою для відповідача, з нею він ніколи не зустрічався та відносин не мав. Насправді позивачка є родичкою гр. ОСОБА_7, який разом з ОСОБА_4 були спільними засновниками декількох компаній. У зв’язку із складним фінансовим становищем компаній, де засновником виступав ОСОБА_4, ОСОБА_7 запропонував йому фінансову допомогу у вирішенні питань по боргових зобов’язаннях юридичних осіб. Також ОСОБА_7 запропонував ОСОБА_4 підписати попередній договір купівлі-продажу бази по АДРЕСА_1, Ѕ від якої належить ОСОБА_4 Під час укладення попереднього договору від 07.10.2009 року жодних коштів ОСОБА_4 не передавалося, як і під час укладення додаткової угоди до цього договору від 21.10.2009 року. Всі необхідні кошти були тільки «інвестиціями на майбутнє»(крім єдино отриманої суми у вересні 2009 року та щодо якої дійсно була заборгованість ОСОБА_4 перед ОСОБА_7 у розмірі 35000 доларів США). Фактично ОСОБА_7 свої зобов’язання по інвестуванню коштів у підприємства ОСОБА_4 не зробив. 09.03.2009 року ОСОБА_4 з’явився до приватного нотаріуса ОСОБА_5, де пояснив, що дії зі сторони ОСОБА_7 та ОСОБА_2 є шахрайськими, фактично коштів йому не передавалося, а тому та з огляду на фактичні взаємовідносини сторін він не буде підписувати жодних договорів. Враховуючи викладене, представник відповідача ОСОБА_6 вважав вищевказані договори фіктивними, оскільки вони були укладені без наміру створення правових наслідків для сторін і жодних дій для їх виконання ними не вчинено, відповідно –позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_3 –ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримали змінені позовні вимоги, просили їх задовольнити, в їх обґрунтування посилалися на обставини, вказані в зміненій позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_6 в судове засідання не з’явився, про день, час і місце судового засідання сповіщений належним чином. Про причини своєї неявки суд не повідомляв, письмових заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило. Враховуючи, що представник відповідача був повідомлений про час та місце розгляду справи, відповідач ОСОБА_4 також вважається повідомленим про час та місце розгляду справи відповідно до ч. 5 ст. 76 ЦПК України. В попередніх засіданнях представники відповідача ОСОБА_4 –ОСОБА_6 та ОСОБА_8 позовні вимоги не визнали. Під час розгляду справи по суті представник відповідача ОСОБА_6 позовні вимоги також не визнавав, надав пояснення, аналогічні змісту заперечень проти позову.

Третя особа –приватний нотаріус ДМНО ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилася, повідомлялася належним чином про день, місце і час розгляду справи, про причину свої неявки в дане засідання суд не повідомила.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Так, ч. 1 ст. 635 ЦК України встановлено, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Відповідно до попереднього договору купівлі-продажу, посвідченого 07.10.2009 року приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за № 1435, 07.10.2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений попередній договір, відповідно до п. 1 якого сторони зобов’язалися у строк не пізніше 31.12.2009 року на умовах, встановлених цим договором, укласти основний договір купівлі-продажу ј частини об’єкту незакінченого будівництва з будівельною готовністю будівель та споруд 95 % від загального об’єму виробничо-технічна база, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, які є власністю ОСОБА_4 на момент укладення цього договору. Сторони домовилися, що ціна зазначеного нерухомого майна складає суму грошей у гривні еквівалентну 70000 доларів США (п. 2 договору). Відповідно до п. 5 договору сторони були попереджені про те, що вони у повній мірі приймають на себе усі ризики неможливості надання кожною із них документів, а також вчинення будь-яких юридичних дій, необхідних та достатніх для укладення й нотаріального посвідчення основного договору. Відповідно до п. 8 у забезпечення виконання умов попереднього договору про укладення основного договору сторона 2 (ОСОБА_3) надала, а сторона 1 (ОСОБА_4) отримала грошове забезпечення у розмірі 560700 гривень, що по курсу НБУ станом на 07.10.2009 року є еквівалентом 70000 доларів, яке при укладенні основного договору буде зараховане в рахунок належної з сторони 2 (ОСОБА_3) оплати нерухомого майна за ціною, передбаченою п. 2 цього договору.   

21.10.2009 року приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_5 був посвідчений додатковий договір № 1 до попереднього договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_5 07.10.2009 року за реєстром № 1435, який було зареєстровано в реєстрі за № 1495, відповідно до якого п. 1 попереднього договору купівлі-продажу, посвідченого 07.10.2009 року приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_5 за реєстром № 1435 був викладений у наступній редакції: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зобов’язалися у строк не пізніше 31.12.2009 року на умовах, встановлених цим договором, укласти основний договір купівлі-продажу Ѕ частини об’єкту незакінченого будівництва з будівельною готовністю будівель та споруд 95 % від загального об’єму виробничо-технічна база, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, які є власністю ОСОБА_4 на момент укладення цього договору. Пункт 2 попереднього договору купівлі-продажу, посвідченого 07.10.2009 року приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_5 за реєстром № 1435, виклали у наступній редакції: сторони домовилися, що ціна зазначеного нерухомого майна складає суму грошей у гривні еквіваленту 333800 доларам США... Пункт 8 попереднього договору купівлі-продажу, посвідченого 07.10.2009 року приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_5 за реєстром № 1435, виклали у наступній редакції: у забезпечення виконання умов попереднього договору про укладення основного договору сторона 2 (ОСОБА_3) надала, а сторона 1 (ОСОБА_4) отримала грошове забезпечення у розмірі 2633400 гривень, що по курсу НБУ є еквівалентом 330000 доларів, яке при укладенні основного договору буде зараховане в рахунок належної з сторони 2 (ОСОБА_3) оплати нерухомого майна за ціною, передбаченою п. 2 цього договору.

В силу ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Позивачка свої обов’язки за попереднім договором та додатком до нього виконала в повному обсязі, що підтверджується п. 8 додаткового договору № 1 до попереднього договору купівлі-продажу від 07.10.2009 року, який констатує, що 21.10.2009 року у забезпечення виконання умов попереднього договору про укладення основного договору ОСОБА_3 надала, а ОСОБА_4 отримав грошове забезпечення у розмірі 2633400 гривень, що по курсу НБУ є еквівалентом 330000 доларів США, в рахунок оплати вартості вищевказаного нерухомого майна, яка на момент підписання додаткового договору від 21.10.2009 року була визначена сторонами у сумі, еквівалентній 333800 доларів США.

Відповідач до цього часу так і не виконав п. 1 додаткового договору № 1 від 21.10.2009 року до попереднього договору купівлі-продажу від 07.10.2009 року, а саме не уклав з позивачем у строк не пізніше 31.12.2009 року на умовах, встановлених цим договором, основний договір купівлі-продажу Ѕ частини об’єкту незакінченого будівництва з будівельною готовністю будівель та споруд 95 % від загального об’єму виробничо-технічна база, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується: листом-зверненням представника ОСОБА_3 –ОСОБА_2 до ОСОБА_4 від 03.03.2010 року про спонукання останнього до укладення основного договору з повідомленням про його відправлення ОСОБА_4; постановою приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 12.03.2010 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії, відповідно до якої відмовлено ОСОБА_2, що діє на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу 24.12.2009 року по реєстру 1932 від імені ОСОБА_3, у посвідченні договору купівлі-продажу Ѕ частини об’єкту незакінченого будівництва з будівельною готовністю будівель та споруд 95 % від загального об’єму виробничо-технічна база, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, оскільки для його посвідчення потрібна погоджена дія двох сторін та правовстановлюючий документ на нерухоме майно та витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно наданий не був.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до ч. 2 ст. 546 ЦК України договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

У разі, коли сторони лише домовились укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі вважаються авансом і повертаються в тому розмірі, в якому надавались, що відповідає вимогам ст. 570 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 635 ЦК України сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи зміст позовних вимог, з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_3 слід стягнути кошти в сумі 2633400 гривень, які були передані йому в рахунок забезпечення виконання умов попереднього договору купівлі-продажу від 07.10.2009 року та додаткового договору № 1 до попереднього договору купівлі-продажу від 21.10.2010 року.

При цьому не можуть бути прийняті судом до уваги твердження представника відповідача ОСОБА_6 про те, що вищевказаний попередній договір і доповнення до нього є фіктивними договорами, оскільки вони були укладені без наміру створення правових наслідків для сторін і жодних дій для їх виконання сторонами не вчинено. Ці твердження спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами, в тому числі листом Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради від 04.11.2009 року № 13238, відповідно до якого ОСОБА_4 звертався до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради з замовленням № 08666/08 від 23.10.2009 року щодо надання витягу з Реєстру прав власності для продажу об’єкта нерухомого майна: виробничо-технічної бази літ. А-2, яка розташована за адресою: вул. Каруни, 75, проте йому було відмовлено в цьому, оскільки вказаний об’єкт має 100 % готовність та підлягає введенню до експлуатації. Також ОСОБА_4 було роз’яснено, що отримання витягу з Реєстру прав власності для продажу можливе після введення об’єкту до експлуатації згідно з чинними нормативними актами та оформлення права власності на цей об’єкт, як на завершений будівництвом.

Крім того, при розгляді даної справи, суд відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, враховує рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28.07.2011 року по цивільній справі № 2-5525/2011 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання попереднього договору недійсним, відповідно до якого ОСОБА_4 звертався до суду з проханням визнати недійсними попередній договір купівлі-продажу від 07.10.2009 року та додатковий договір № 1 до попереднього договору купівлі-продажу від 21.10.2010 року вказаного об’єкта нерухомого майна. Проте суд встановив, що ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_3 2633400 гривень в забезпечення виконання умов попереднього договору, які при укладенні основного договору підлягали б зарахуванню в рахунок оплати за нерухоме майно. Суд дійшов висновку, що фіктивність дій сторін при укладенні оспорюваних договорів не знайшла свого підтвердження, тому у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 було відмовлено. Рішення суду набрало законної сили 08.08.2011 року.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме судовий збір в сумі 1700 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57-60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського територіального округу ОСОБА_5 про стягнення коштів за договором –задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 кошти в сумі 2633400 (два мільйони шістсот тридцять три тисячі чотириста) гривень, які були передані в рахунок забезпечення виконання умов попереднього договору купівлі-продажу від 07.10.2009 року та додаткового договору № 1 до попереднього договору купівлі-продажу від 21.10.2009 року за Ѕ частину об’єкту незавершеного будівництва з будівельною готовністю будівель та споруд 95 % від загального об’єму виробничо-технічної бази, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) гривень, а всього 2635220 (два мільйони шістсот тридцять п’ять тисяч двісті двадцять) гривень.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 223 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя