Справа № 2a-1862/09
ПОСТАНОВА
Іменем України
5 жовтня 2009 року суддя Ленінського районного суду м. Луганська Масенко Д.Є., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання здійснити виплату суми щомісячної державної соціальної допомоги, -
ВСТАНОВИВ:
20 березня 2009 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому зазначив, що має правовий статус «дитина війни», відповідачем йому не в повному обсязі виплачувалося підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», просить суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за 2007-2008 роки, визнати неправомірною бездіяльність відповідача та зобов’язати Управління Пенсійного фонду в Ленінському районі м. Луганська нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за липень-грудень 2007 року та червень-грудень 2008 року, а всього в сумі 1426, 14 грн.
Позивач до початку судового засідання надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача до початку судового засідання надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в своїх запереченнях посилався на наступне. ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» були внесені зміни до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до яких пункт 17 статті 77 було виключено, статтю 110 викладено в такій редакції: "Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим ст.5 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни" запроваджується з 01.01.2006 року, а ст. 6 - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному КМУ за погодженням з Комітетом ВРУ з питань бюджету". У 2006 році урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачений ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни". ЗУ „Про державний бюджет України на 2007 рік" припинено дію ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни". Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007 були визнані такими, що не відповідають Конституції положення пункту 12 ст.71 ЗУ „Про державний бюджет України на 2007 рік", яким було припинено на 2007 рік дію ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням ст.111 ЗУ „Про державний бюджет України на 2007 рік". Таким чином, норми ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни" є діючими з 09.07.2007 року. Крім того, ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що мінімальний розмір пенсій за віком, встановлений абзацом 1 ч. 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. ЗУ „Про державний бюджет України на 2008 рік" внесені зміни до ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни". А саме встановлено, що дітям війни до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки. Встановленої для учасників війни. Разом з тим, рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року прийнято рішення про визнання неконституційними положень ЗУ „Про державний бюджет України на 2008 рік". Постановою КМУ від 28.05.2008 року № 530 „Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" призначення надбавки до пенсії дітям війни врегульовано, що дітям війни до пенсії виплачується підвищення у таких розмірах з 22 травня - 48 грн. 10 коп., з 1 липня - 48 грн. 20 коп. та з 1 жовтня - 49 грн. 80 коп. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник третьої особи вимоги позивача не визнав, надав письмові заперечення, в яких вважав, що позивач правильно зазначив відповідачем в цій справі - Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська, просив застосувати строк позовної давності до вимог позивача, в задоволенні позову відмовити. Також просив розглянути справу за відсутності їх представника.
05.10.2009 року була винесена ухвала про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач має правовий статус дитини війни, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 08.08.1991 року (аркуш справи 6).
Позивач звертався до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська з заявою про виплату підвищення до пенсії дитині війни, але листом № 377/С-15 від 13.06.2008 року йому було відмовлено в перерахунку пенсії (аркуш справи 7).
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед них положення статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.
Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, що набрав чинності з 1 січня 2007 року (із змінами від 15 березня 2007 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 01 січня - 380 грн., з 01 квітня - 406 грн. з 01 липня 2007 року - 410, 06 грн., з 01 жовтня 2007 року - 415, 11 грн.
Таким чином, за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року позивач мав право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 710, 91 грн. (з 09.07.2007 року по 31.07.2007 року -((410, 06 грн. х 30 %) / 31 день) х 23 дні = 91, 27 грн., за серпень - вересень 2007 року - (410, 06 грн.х30 %) х 2 місяці = 246, 04 грн., за жовтень - грудень 2007 року - (415, 11 грн. х 30 %) х 3 місяці = 373, 60 грн.).
Однак, суд не знаходить підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення на його користь підвищення до пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, виходячи з наступного.
Згідно ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Частиною 2 ст.100 КАС України передбачено, що, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленим КАС України.
Позивач не заявляє обгрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду, у зв’язку з чим, суд приходить до висновку, що ним пропущено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни за 2007 рік, на підставі чого, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні вказаної вимоги.
Відмовляючи в задоволенні позову з підстав пропуску річного строку звернення до суду, суд зауважує, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги ст. 46 ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження.
Законом України „Про соціальний захист дітей війни" визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може1 розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.
Що стосується вимоги позивача про виплату підвищення до пенсії за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, суд вважає її обґрунтованою з наступних підстав.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України „Про соціальний захист дітей війни", зокрема, ст. 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалося, що дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання та державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни" визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу складає: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Враховуючи, що позивачеві, починаючи з 01.01.2008 року сплачується підвищення до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (травень - червень 2008 року - по 48, 10 грн., липень - вересень 2008 року - по 48, 20 грн., жовтень - грудень 2008 року - по 49, 80 грн.), за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року відповідач повинен донарахувати позивачеві 715, 23 грн. (з 22 травня 2008 року - ((481 грн. х 30 %)/31 день)х 10 днів = 46, 55 грн. - 15, 52 грн. = 31, 03 грн., червень 2008 року - (481грн. х 30 %) - 48, 10 грн. = 96, 20 грн., липень - вересень 2008 року - (482 грн. х 30 %) - 48, 20 грн. = 96, 40 грн. х 3 місяці = 289, 20 грн., жовтень - грудень 2008 року - (498 грн. х 30 %) - 49, 80 грн. = 99, 60 грн. х 3 місяці = 298, 80 грн.).
Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська щодо невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 як особі, яка має статус «дитина війни» з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська здійснити виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як особі, яка має статус «дитина війни» з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в сумі 715, 23 (сімсот п’ятнадцять гривень двадцять три копійки) грн.
В задоволенні іншої частини вимог відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Луганська. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу — з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.