Справа №2-136/2007 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

10 травня  2007 р.                                                                                             м. Макіївка

Гірницький районний суд м. Макіївки Донецької області в складі:

Головуючого - судді Юрченко В.П.

При секретарі - Коробка М.В. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства Макіївське автотранспортне підприємство № 11434,  відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань в Гірницькому районі м.Макіївки,  третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,  заподіяної здоров*ю при виконанні трудових обов'язків,  та зустрічну позовну заяву відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань в Гірницькому районі м.Макіївки до ВАТ Макіївське АТП 11434,  ОСОБА_1 про скасування акту про нещасний випадок на виробництві,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди,  заподіяної здоров*ю при виконанні трудових обов'язків. Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань в Гірницькому районі м.Макіївки звернулось до суду з зустрічною позовною вимогою про скасування акту про нещасний випадок на виробництві.

В судовому засіданні позивач уточнив свої позовні вимоги і показав суду,  що 11.10.1999 року,  при виконані своїх трудових обов*язків він отримав травму при таких обставинах. Працюючи водієм у відповідача він виконував ремонті роботи. Поряд з ним працював ОСОБА_2.,  який також працював водієм у відповідача. При виконані ремонтних робіт між ним та ОСОБА_2 виникла сварка,  внаслідок якої останній наніс йому багато ударів руками та ногами по голові,  обличчі і тілу,  і таким чином заподіяв черепно-мозгову травму з крововиливом на віки правого ока,  зашиблену рану подокової області,  зашибами і крововиливами в підоковій області зліва,  зашиб тіменої області справа з розвитком постравматичного арахноідіта з рефлекторною пірамидною недостатністю,  лікворо-сосудистою дисциркуляцією,  епісиндромом з генералізованими епідприпадками,  що призвело до втрати професійної працездатності і встановленні йому 3-ї групи інвалідності,  тому що всі тілесні ушкодження є тяжкими. Позивач просить суд визнати,  що нещасний випадок,  який стався на робочому місця є виробничою травмою,  стягнути з відповідача в особі АТП одноразову допомогу в розмірі середнього заробітку за кожний відсоток втрати професійної працездатності,  а також по 10 % середнього заробітку на кожного утриманця: дочка,  сина та дружину,  нарахувати компенсацію в зв*язку з порушенням строку виплати відшкодування шкоди з 24.04.2000 року в розмірі 1672.20 грн.,  відшкодувати втрачений заробіток відповідно до ступеня втрати професійної працездатності починаючи з 24.04.2000 року по 02.09.2004 року,  виплатити щомісячні виплати відшкодування шкоди,  виплати вихідну допомогу в зв*язку з припиненням трудових відносин в розмірі мінімальної заробітної плати 425 грн.,  стягнути з АТП моральну шкоду в розмірі 10000 грн,  затрати на правову допомогу в розмірі 650 грн.,  зобов*язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань в Гірницькому районі м.Макіївки проводити щомісячні виплати відшкодування шкоди,  стягнути з АТП затрати на лікування в розмірі 202.74 грн. В зустрічному позові Фонду про скасування акту про нещасний випадок на виробництві просить відмовити в повному обсягу,  тому що вважає,  що  травма є виробничою.

Представник ВАТ Макіївське АТП 11434,  діючий за дорученням Кравченко С.В. позов ОСОБА_1 не визнав в повному обсягу і показав суду,  що Гірницьким районним судом м.Макіївки винесено вирок від 19.03.2004 року по кримінальній справі,  з якого вбачається,  що ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочину,  передбаченого ст. 101 ч. 1 КК України,  а саме судом встановлено,  що він умисно заподіяв позивачу тілесні ушкодження,  які призвели до втрати ним професійної працездатності і встановлення інвалідності,  а тому відповідно до ст. 455 ЦК України має відшкодувати матеріальну і моральну шкоду. При встановленні вини ОСОБА_2 повністю виключається вина підприємства,  як підстава для відшкодування шкоди. Представник просить суд відмовити в позові в повному обсягу.

В частині зустрічного позову відділення Фонду просить вимоги задовольнити в повному обсягу і скасувати акт про нещасний випадок на виробництві,  який складено не у відповідності до діючого на той час законодавства України,  з тих підстав,  що ніякого виробничого фактору у заподіяні шкоди здоров*ю ОСОБА_1 не було,  а тому підприємство не може нести відповідальність за злочин,  який здійснив ОСОБА_2. відносно ОСОБА_1

Представник відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань в Гірницькому районі м.Макіївки позов ОСОБА_1 не визнав в повному обсягу і підтримав зустрічну позовну заяву про скасування акту про нещасний випадок на виробництві і показав суду,  що 11.10.1999 року ОСОБА_2. знаходячись на робочому місці скоїв злочин відносно ОСОБА_1 (позивачу),  заподіявши йому умисно тяжкі тілесні ушкодження. Вказані обставини встановлені вироком Гірницького районного суду м. Макіївки. Рішенням КТС підприємства АТП було прийнято рішення про складання акту про нещасний випадок на виробництві. На виконання вказаного рішення керівництвом підприємства складено акт про нещасний випадок на виробництві,  в якому вказано,  що вини підприємства немає. Представник вважає,  що вказаний акт складено неправомірно,  але при його складані,  ще не був створений Фонд соціального страхування від нещасних випадків,  а тому його ніхто не оскаржив. Так,  при розслідуванні нещасного випадку не взято до уваги,  що ніякого впливу виробничих факторів на заподіяння шкоди здоров*ю ОСОБА_1 не було,  тобто повністю відсутня вина підприємства в травмуванні позивача. Відсутність вини підприємства є підставою для відмови визнання вказаного нещасного випадку як виробничого.

Третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2. вважає,  що позов ОСОБА_1 . безпідставний,  оскільки вироком Гірницького районного суду м.Макіївки він визнаний винним у заподіянні тілесних ушкоджень позивачу,  і стягнуто 667 грн. на відшкодування матеріальної і 1500 грн. моральної шкоди. Крім того,  позивачу виплачується пенсія по інвалідності. Вважає,  що вказані виплати повністю компенсували заподіяну здоров*ю шкоду.

Суд,  вислухавши пояснення сторін,  перевіривши матеріали справи,  дослідивши надані суду докази та оцінивши їх за внутрішнім переконанням,  приходить до висновку,  що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню,  а зустрічний позов про скасування акту про нещасний випадок на виробництві задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач та ОСОБА_2. перебували в трудових відносинах з відповідачем в особі ВАТ «Макіївське АТП 11434».

11 жовтня 1999 року в 14-й годині в ремонтному цеху ВАТ « Макіївське АТП 11434» ОСОБА_2. під час сварки з ОСОБА_1 на підставі особистих неприязнених стосунків побив останнього,  при цьому умисно наніс потерпілому багато ударів кулаками рук в область обличчя,  після чого рукою схвативши його за коси,  наніс удар рукою по обличчю і повалив на бетоні покриття полу в цеху,  умисно наніс багато ударів ногами в область голови,  заподіявши йому черепно-мозгову травму з крововиливом на віки правого ока,  зашиблену рану подокової області,  зашибами і крововиливами в підоковій області зліва,  зашиб тіменої області справа з розвитком постравматичного арахноідіта з рефлекторною пірамидною недостатністю,  лікворо-сосудистою дисциркуляцією,  епісиндромом з генералізованими епідприпадками,  що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень,  які потягли розлад здоров*я,  зі стійкою втратою працездатності не менше ніж на 1/3 і призвело до втрати загальної працездатності на 60 відсотків. Вказаний факт підтверджується вироком Гірницького районного суду м.Макіївки від 19.03.2004 року по кримінальній справі № 1-165/2004 року,  (а.с.36).

Згідно висновку МСЕК від 24 квітня 2000 року,  вбачається,  що ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності від загального захворювання строком на 1 рік до травня 2001 року. Діагноз

МСЕК: наслідки перенесеної в жовтні 1999 року на виробництві закритої черепно-мозкової травми

(а.с.          ).

Згідно висновків МСЕК від 19.04.2001 року,  25.04.2002 p.,  08.05.2003 p.,  - вбачається,  що у

позивача підтверджено третю групу інвалідності від загального захворювання з зв'язку з наслідками

перенесеної в жовтні 1999 року на виробництві закритої черепно-мозкової травми. (а..с.  )

Згідно висновку обласної розширеної медико-соціальної експертної комісії від 17.11.2005 року - ступінь втрати професійної працездатності у ОСОБА_1 на момент первісного огляду 24.04.2000 року Макіївською міжрайонною МСЕК № 1 - складає 50 відсотків,  (а.с.61, 62).

Згідно висновку МСЕК від 21.09.2004 року,  - ступінь втрати професійної працездатності у відсотках ОСОБА_1 складає 50 % з 02.09.2004 року по 02.09.2005 р. в зв*язку з трудовим каліцтвом 11.10.1999 року,  (а.с.5).

Згідно висновку МСЕК від 06.10.2005 року,  - ступінь втрати професійної працездатності у відсотках ОСОБА_1 складає 50 % з 21.09.2005 року по 06.10.2006 року в зв*язку з трудовим каліцтвом 11.10.1999 року. (а.с.      ).

Згідно висновку МСЕК від 21.12.2006 року,  - ступінь втрати професійної працездатності у відсотках ОСОБА_1 складає 50 % з 06.10.2006 року по 21.12.2007 року в зв*язку з трудовим каліцтвом 11.10.1999 року. (а.с.      ).

Згідно акту про нещасний випадок на виробництві № 1 від 8.12.1999 року,  вбачається,  що комісія,  провела розслідування нещасного випадку і встановила,  що 11.10.1999 року ОСОБА_1 в 13.40 год.,  працюючи водієм,  знаходячись при виконанні трудових обов*язків,  виконував ремонт автомобіля,  в той же час водій ОСОБА_2,  також виконував ремонт автомобіля і йому потрібна була електропереносна лампа,  яку він взяв у ОСОБА_1. Через деякий час водій ОСОБА_1 почав вимагати повернути лампу,  а водій Ларічкін сказав,  що поверне переноску через 5-Ю хвилин. Тоді водій ОСОБА_1 відключив подачу електроенергії до переносної лампи. Ларічкін А. покинув оглядову яму і вдарив водія ОСОБА_1. (а.с. 78-81).

Згідно рішення комісії по трудовим спорам ВАТ «Макіївське АТП 11434 від 10.12.1999 року,  вбачається,  що комісія зобов*язала адміністрацію видати ОСОБА_1 акт форми Н-1 в зв*язку з фактом заподіяння тілесних ушкоджень 11.10.1999 року під час бійки з водієм ОСОБА_2. (а.с.    ).

Згідно наказу голови правління відповідача від 07.04.2000 року вбачається,  що відмінено акт по формі Н-1 від 08.12.1999 року,  виданого в результаті рішення КТС неправомочним складом,  і вказано зняти вказаний   нещасний випадок з обліку як виробничий,  (а.с.92).

Згідно цивільної справи № 2-4/2004 рік,  вбачається,  що 12.04.2000 року ВАТ «Макіївське АТП 11434» звернулось до суду з позовною заявою про скасування рішення комісії по трудовим спорам від 10.12.1999 року. (а.с. ). ОСОБА_1 звернувся з зустрічної позовною заявою про відшкодування шкоди,  заподіяної здоров*ю. Згідно ухвали Гірницького районного суду м.Макіївки від 20.02.2002 року,  яка зафіксована в протокольній формі ( справа № 2-4/04 р. а.с. 144),  вбачається,  що відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування притягнуто до участі у справі як відповідач. Згідно заяви по вказаній справі ( № 2-4,  а.с. 173),  вбачається,  що первісний позивач в особі АТП просив суд залишити позовну заяву без розгляду. ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги і просив суд зобов*язати АТП видати направлення на МСЕК по факту отримання травми. Рішенням Гірницького районного суду м.Макіївки від 04.06.2004 року,  суд зобов*язав АТП видати направлення ОСОБА_1 на МСЕК з метою визначення ступеня втрати професійної працездатності в зв*язку з виробничою травмою,  яка сталась 111.10.1999 року. (а.с.      ).

Відповідно до ст. 456 Цивільного кодексу України,  який діяв станом на жовтень 1999 року,  -у разі заподіяння громадянину каліцтва або іншого ушкодження здоров'я,  пов'язаних з виконанням ним трудових обов'язків,  організація або громадянин,  відповідальні за шкоду,  зобов'язані відшкодувати потерпілому у повному розмірі втрачений заробіток,  а також виплатити потерпілому (членам сім'ї та особам,  які перебували на утриманні померлого) одноразову допомогу в установленому законом порядку. При цьому пенсії та інші доходи,  одержувані працівником,  не враховуються.

В разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи,  які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання,  а також дитина померлого,  яка народилася після його смерті.

Правила відшкодування шкоди,  заподіяної ушкодженням здоров'я громадянина,  пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків,  затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.5 Положення про розслідування та облік нещасних випадків,  професійних захворювань і аварій на підприємствах,  в установах і організаціях,  затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1993 року №623 в редакції постанови KM України від 17.06.1998 року № 923,  - нещасні випадки,  пов*язані із заподіянням тілесних ушкоджень іншою особою,  ... під час виконання,  або у зв*язку з виконанням ним трудових обов*язків незалежно від порушення кримінальної справи розслідуються відповідно до цього Положення. Такі випадки беруться на облік і про них складається акт за формою Н-1.

Таким чином,  незалежно від того,  що ОСОБА_2. притягнутий до кримінальної відповідальності і вироком суду встановлена повністю його вина в заподіянні позивачу тілесних ушкоджень,  вказаний випадок стався під час виконання позивачем трудових обов*язків,  а тому підлягає розслідуванню як нещасний випадок,  який стався на виробництві.

Крім того,  відповідно до ст. 61 ч. 3 ЦПК України,  - Обставини,  встановлені судовим рішенням у цивільній,  ... справі,  що набрало законної сили,  не доказуються при розгляді інших справ,  у яких беруть участь ті самі особи або особа,  щодо якої встановлено ці обставини.

Так,  рішенням Гірницького районного суду м.Макіївки від 04.06.2004 року (справа № 2-4/2004 року),  зобов*язано Макіївське ВАТ АТП 11434 видати направлення ОСОБА_1 на МСЕК по факту отримання ним травми при виконанні трудових обов*язків в Макіївському ВАТ АТП 11434. Вказане рішення набрало законної сили і,  крім того,  повністю виконане. Таким чином,  судовим рішенням встановлено,  і вказаний факт не потребує доказування,  що травма,  яка сталась 11.10.1999 року з позивачем сталась під час виконання трудових обов*язків.

Доводи відповідачів в тій частині,  що повністю відсутній виробничий фактор,  тобто ніякої вини підприємства в заподіянні тілесних ушкоджень позивачу немає,  а встановлення вини ОСОБА_2 повністю виключає вину підприємства і як наслідок відшкодування шкоди,  суд не приймає до уваги з таких підстав. Вказаним Положенням про розслідування... передбачені саме такі випадки,  коли при виконанні трудових обов*язків особі заподіяні тілесні ушкодження іншою особою,  без будь-яких винятків і приміток. Крім того,  суд приходить до висновку,  що на підприємстві не створені належні безпечні умови для виконання своїх трудових обов*язків працівниками. При виконанні ремонтних робіт ОСОБА_1. та ОСОБА_2 був повністю відсутній належний контроль зі сторони адміністрації. Вказане свідчить,  що на підприємстві був необгрунтовано низький рівень виробничої і трудової дисципліни,  і як наслідок можливість скоєння тяжкого злочину відносно працівника підприємства. Саме цей фактор є підставою для покладення на відповідачів відповідальності за ушкодження здоров*я позивача.

З таких підстав суд приходить до висновку,  що необхідно відмовити в зустрічному позові Фонду про скасування акту про нещасний випадок на виробництві. Вказані вимоги Фонду суперечать вимогам Положення про розслідування,  а тому не грунтуються на законі. Крім того,  акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 видано за рішенням комісії по трудовим спорам підприємства.

Доводи представників відповідачів про те,  що вказаний акт за формою Н-1 відмінено наказом голови правління суд не приймає з таких підстав.

Відповідно до ст. 221 КЗпроП України,  трудові спори розглядаються комісією по трудових спорах або судом. На підставі ст. 228 вказаного кодексу України,  у разі незгоди з рішенням КТС,  власник може оскаржити її рішення до суду. Таким чином,  голова правління не має повноважень на скасування рішення КТС,  а тому наказ голови правління від 07.04.2000 року  яким  відмінено акт по формі Н-1 від 08.12.1999 року,  виданого  в результаті

рішення КТС є неправомочним. Крім того,  як вказувалось вище,  про оскарженні вказаного рішення КТС до суду,  власник підприємства відмовився від позову,  що свідчить про виявлення згоди з рішенням КТС.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону праці»,  власник зобов*язаний відшкодувати працівнику шкоду,  заподіяну йому каліцтвом,  пов*язаним з виконанням трудових обов*язків,  у повному розмірі втрачений заробіток відповідно до законодавства,  а також сплатити потерпілому (членам сім*ї та утриманцям померлого) одноразову допомогу. При цьому пенсії та інші доходи,  одержувані працівником,  не враховуються. Відповідно до Правил відшкодування власником підприємств ... шкоди,  заподіяної працівникові ушкодженням здоров*я,  пов*язаних з виконанням ним трудових обов*язків,  затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 року № 472,  зі змінами та доповненнями,  - розмір відшкодування втраченого потерпілим заробітку встановлюється залежно від ступеня втрати профпрацездатності і середньомісячного заробітку,  який він мав до ушкодження здоров*я.

Відповідно до п.4 вказаних Правил,  - відшкодування шкоди,  заподіяної працівнику ушкодженням здоров*я (потерпілому) складається з: виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим профпрацездатності,  та виплати ... одноразової допомоги.

Відповідно до п.22 Правил..., - середньомісячний заробіток для обчислення розміру відшкодування потерпілому втраченого заробітку визначається за бажанням потерпілого за 12 або 3 останні повні календарні місяці роботи,  що передували каліцтву.

Судом встановлено,  що позивач прийнятий на роботу до відповідача 8 липня 1999 року,  що підтверджується випискою з наказу. Тобто,  до настання нещасного випадку пропрацював неповних три місяці. Згідно довідки відповідача,  його середня заробітна плата за липень 1999 року склала 119.44 грн. за 22 відпрацьованих робочих дня,  серпень -222.18 грн.,  вересень - 118.88 грн. Виплата за вислугу років,  або інші платежі за підсумками року в 1999 році підприємством не проводилась. На момент розгляду справи не збереглись норми робочого часу за 1999 року. Але,  згідно календаря,  вбачається,  що позивач відпрацював в липні 1999 року повний робочий місяць - 22 робочих дня,  тобто його робочий тиждень складався з 5-ти днів. Вказане також підтверджується відпрацьованими робочими днями в серпні і вересні 1999 року. Таким чином,  не зважаючи на те,  що позивач уклав трудовий договір 8 липня,  він відпрацював норму робочого часу за місяць в повному обсягу. Суд не досліджував причини з яких у позивача з 8 липня відпрацьовано в повному обсязі 22 робочих дні і чи мало місце робота позивачем в святкові дні чи сверхурочні часи,  оскільки вказані дії вийдут за межі заявленого позову. Таким чином,  заробітна плата за липень 1999 року перерахунку не підлягає,  і приймається судом в фактичному нарахуванні -119.44 грн.,  як за повний місяць роботи.

Згідно довідки відповідача підвищення тарифних ставок і окладів за період з 01.07.1999 року по 01.04.2001 року - не проводилось. Таким чином,  визначений середньомісячний заробіток потерпілого,  що передував каліцтву коригуванню не підлягає і становить 153.50 грн.,  і відповідно до ступеня втрати професійної працездатності щомісячний розмір відшкодування шкоди буде становити: СМЗ 153.50 грн. х 50 % = 76.75 грн.,  який підлягає стягненню з відповідача в особі АТП за період з 24.04.2000 року по 1.04.2001 року (11 місяців і 6 днів). Загальна сума за вказаний період,  яка підлягає стягненню і складається з суми щомісячних платежів становить 859.60 грн.

Крім того,  відповідно до вказаного закону «Про охорону праці» та Правил ...,  власник повинен виплатити одноразову допомогу розмір якої може бути зменшений відповідно до вини потерпілого. Так,  відповідно до ст. 11 ч.4 Закону України «Про охорону праці»,  - Якщо нещасний випадок трапився внаслідок невиконання потерпілим вимог нормативних актів про охорону праці,  розмір одноразової допомоги може бути зменшено в порядку,  що визначається трудовим колективом...,  але не більш як на 50 %. Факт наявності вини потерпілого встановлюється комісією по розслідуванню нещасного випадку. Відповідно до ч.2 п.20 Правил...,  також встановлено,  що    вина потерпілого

встановлюється комісією з розслідування нещасного випадку. Суд приймає до уваги той факт,  що нещасний випадок стався внаслідок сварки. Тобто в створені конфліктної ситуації також приймав участь ОСОБА_1 Але,  суд немає компетенції визначити вину потерпілого,  тому що це виключно компетенція комісії по розслідуванню нещасного випадку. Так,  із акту про нещасний випадок на виробництві вбачається,  що,  комісія,  яка розслідувала нещасний випадок,  і є відповідно до законодавства єдиним повноважним первинним органом з питань розслідування нещасних випадків,  прийшла до висновку,  що причиною нещасного випадку є порушення трудової дисципліни другою особою (водієм ОСОБА_2) Згідно п.10 вказаного акту,  вбачається,  що особою,  яка допустила порушення законодавства про охорону праці є водій ОСОБА_2,  а саме порушення правил внутрішнього трудового розпорядку з питань дисципліни. Жодного висновку вказаною комісією щодо порушення ОСОБА_1 будь-яких нормативних актів про охорону праці не зроблено. (а.с.79,  80). На підставі викладеного,  суд приходить до висновку,  що нещасний випадок,  який стався 11.10.1999 року повністю стався з вини підприємства,  а тому суд визначає ступінь вини підприємства як 100 %. Як вказувалось вище,  якщо винною особою є ОСОБА_2.,  який порушив правила внутрішнього трудового розпорядку,  то вина підприємства полягає в неналежному створені безпечних умов праці,  низькій виробничій і трудовій дисципліні,  не забезпечення належного надзору над підлеглими,  низькому рівні профілактичної і виховної роботи та ін. Суд приймає до уваги,  що своїми діями ОСОБА_1 викликав негативну реакцію зі сторони ОСОБА_2,  але це ніяким чином не дає йому права заподіювати тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Дії ОСОБА_1. під час сварки мали малозначні наслідки порівняно з діями Ларічкіна,  які потягли стійкий і тривалий розлад здоров*я позивача.

З таких підстав,  розмір одноразової допомоги коригуванню в сторону зменшення не підлягає.

Таким чином,  розмір одноразової допомоги становить: СМЗ 153.50 грн. х 50 = 7675.00 грн.

Відповідно до п. 43 Правил, , , ,  якщо потерпілому з вини власника своєчасно не визначено або не виплачено суми відшкодування шкоди,  то ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого терміну і підлягає коригуванню у зв*язку із зростанням цін на споживчі товари у порядку,  встановленому ст. 34 Закону України «Про оплату праці». Відповідно до ст.34 вказаного Закону,  компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку,  встановленому чинним законодавством,  а саме Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати,  затвердженого постановою кабінету Міністрав України від 20.12.1997 року № 1427. Таким чином,  щомісячні виплати відшкодування шкоди підлягають коригування за період з 24.04.2000 року по 31.12.2000 року,  і компенсація в зв*язку з порушенням терміну виплати за цей період   складає: 414.06 грн.

Відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»,  та п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 p. N 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» яка набрала чинності з 01.01.2001 року,  - Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації,  які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: - щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності,  що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Таким чином,  компенсація щомісячних виплат за період з 01.01.2001 року по 01.04.2001 р. складає: 127.79 грн. Загальна сума компенсації за період з 24.04.2000 р. по 01.04.2001 р. становить 541.85 грн.

Але,  як вказано вище,  право на відшкодування шкоди позивача виникло 21.09.2004 року,  тобто після огляду на МСЕК. Вперше позивачу встановлена стійка втрата працездатності 24.04.2000 року як від загального захворювання. Висновком обласної розширеної МСЕК від 27.11.2005 року підтверджено,  що первинний огляд 24.04.2000 року встановив втрату 50 % саме професійної працездатності,  (а.с.62). Таким чином,  одноразова допомога,  має разовий характер,  і відповідно до постанови KM України № 159 компенсації не підлягає.

Також позивачу необхідно відмовити в виплаті одноразової допомоги на кожного утриманця,  оскільки вказана вимога не грунтується на законі.

Також суд приходить до висновку,  що безпідставні вимоги позивача в частині стягнення вихідної допомоги в розмірі 425 грн.,  яка передбачена колективним договором підприємства. Так,  відповідно до ст. 10 ЦПК України,  кожна сторона повинна доказати ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Законодавством України не передбачено виплата вихідної допомоги при звільненні за власним бажанням або її виплата з інших підстав. Суду також не надано колективний договір. Згідно повідомлень він відсутній як на підприємстві так і в місцевих органах виконавчої влади.   (а.с.      ).

Суд вважає,  що позивачем не порушені строки звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди,  заподіяної здоров*ю з таких підстав. Вперше позивачу визначено ступінь втрати професійної працездатності в зв*язку з виробничою травмою тільки 21.09.2004 року на підставі направлення на МСЕК відповідно до рішення Гірницького районного суду м.Макіївки від 04.06.2004 року. Відповідно до п. 38 Правил ...,  суми відшкодування шкоди виплачується з дня встановлення стійкої втрати професійної працездатності. На підставі п. 41 вказаних Правил,  - якщо заяву про відшкодування шкоди потерпілий подав через три роки з дня визначення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності,  відшкодування шкоди провадиться з дня подання заяви. Так,  після огляду на МСЕК 21.09.2004 року,  потерпілий звернувся до суду з позовом 10.01.2005 року,  тобто без порушення будь-яких строків.

Разом з тим,  в частині стягнення моральної шкоди,  суд приходить до висновку,  що в позові необхідно відмовити з таких підстав. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону праці»,  відшкодування моральної шкоди провадиться,  якщо ... умови праці призвели до моральної втрати,  порушення його нормальних життєвих зв*язків та ін. Відповідно до ст. 233 КЗпроП України,  - працівник може звернутись з заявою про вирішення трудового спору в тримісячний строк з дня,  коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права. Оскільки спір,  який виник між сторонами є трудовим,  то строком звернення для стягнення моральної шкоди є трьохмісячний строк,  який сплинув. Відповідно до ст. 234 вказаного кодексу,  у разі пропуску з поважних причин строків,  установлених ст.233,  суд може поновити ці строки. Але,  суду не надано доказів про пропуск встановленого трьохмісячного строку з поважних причин,  і більше того,  клопотання про поновлення вказаного пропущеного строку позивачем не заявлялось.

Крім того,  суд вважає безпідставними вимоги про відшкодування матеріальних витрат на лікування в розмірі 202.74 грн. Так,  відповідно до п. 12 Правил ... власник відшкодовує потерпілому витрати на медичну допомогу,  якщо потреба в них обумовлена висновками МСЕК. Відповідно до висновку МСЕК від 21.09.2004 року,  вбачається,  що позивач потребує додатково медикаментозного лікування. Позивачем також надано суду квитанції на підтвердження затрат на лікування. Але,  суд вважає,  що вказані квитанції не можуть бути підставою для відшкодування вказаних витрат. Так,  позивач не надав суду доказів,  що саме він ніс затрати на лікарські препарати,  і що саме йому лікарем вони призначались для лікування наслідків травми 11.10.1999 року. Так,  вказані квитанції свідчать що особа придбавала резинові вироби,  перев*язочні матеріали,  сердечні та інші. Але чи була призначена в них потреба лікарем,  і що вказані препарати безоплатно не надані лікарською установою  - суду такі докази не надані.

На підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,  які

спричинили втрату працездатності»,  - страхові виплати з 01.04.2001 року покладаються на відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. Таким чином,  страхові виплати позивачу з 01.04.2001 року підлягають стягненню з відповідача в особі Фонду. Так,  відповідно до ст. 34 вказаного закону,  сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку,  що потерпілий мав до ушкодження здоров'я. Сума щомісячної страхової виплати не повинна перевищувати середньомісячного заробітку,  що потерпілий мав до ушкодження здоров'я.

У разі коли потерпілому одночасно із щомісячною страховою виплатою призначено пенсію по інвалідності у зв'язку з одним і тим самим нещасним випадком,  їх сума не повинна перевищувати середньомісячний заробіток,  який потерпілий мав до ушкодження здоров'я. Визначені раніше сума щомісячної страхової виплати та пенсія по інвалідності зменшенню не підлягають.

Таким чином,  з 01.04.2001 року страхові виплати складають: СМЗ 153.50 грн. х 50 % = 76.75 грн.

Відповідно до ч.2 ст.29 Закону України від 23.09.1999 року «Про загальнообов*язкове державне соціальне страхування...»,  перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року.

Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 31.01.2002 року № 7 «Про затвердження Порядку призначення та здійснення страхових виалт потерпілим визначено,  що СМЗ підлягає коригуванню у разі проведення перерахування щомісячних страхових виплат з 1 березня кожного року. При цьому відкоригована середньомісячна заробітна плата не може перевищувати максимальну величину (граничну суму) заробітної плати (доходу),  з якої сплачується страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків. При перерахуванні щомісячних страхових виплат з 1 березня для коригування середньомісячної заробітної плати застосовується коефіцієнт,  на який перераховуються щомісячні страхові виплати потерпілим за рішенням правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Згідно з постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 14.03.2002 року № 15 «Про перерахування сум щомісячних страхових виплат потерпілим з 1 березня 2002 року»,  - перерахування сума щомісячних страхових виплат провадиться з урахуванням коефіцієнта зростання реальної заробітної плати у галузях національної економіки в 2001 р. у порівнянні з 2000 року,  який за даними Державного комітету статистики України становить 1.193. При цьому перерахована сума не повинна перевищувати середнього заробітку,  який потерпілий мав до втрати здоров*я. Аналогічними постановами правління Фонду про перерахунок страхових виплат визначено,  що коефіцієнт зростання реальної заробітної плати з 01.03.3003 року становить 1.182,  з 01.03.2004 - 1.152,  з 01.03.2005 - 1.238,  з 01.03.2006 -1.203.

Згідно довідки Управління Пенсійного фонду України,  вбачається,  що ОСОБА_1 знаходився на обліку з 24.04.2000 року,  як інвалід третьої групи загального захворювання з розміром пенсії з моменту її призначення 99.60 грн. (а.с.    ).

Таким чином,  страхові виплати позивачу з 01.03.2002 року підлягають перерахуванню. Так,  відкоригована середня заробітна плата позивача становить 153.50 грн. х 1.193 = 183.13 грн.,  страхові виплати 76.75 грн. х 1.193 (коеф.) = 91.56 грн. З врахуванням призначеної пенсії 99.60 грн.,  перерахована сума не перевищує середнього заробітку,  який потерпілий мав до втрати здоров*я (91.56 грн. + 99.60 = 191.16 грн.). Таким чином,  страхові виплати з 01.03.2002 року по 31.03.2003 становлять - 91.56 грн.

Аналогічно виконано перерахунок за період з 01.04.2003 р. по 31.03.2004 року,  і страхові виплати за вказаний період становлять 91.56 х 1.182 (коеф.) = 108.22 грн.

За період з 01.03.3004 по 01.03.2005 p. = 108.22 грн. х 1.152 (коеф.) = 124.67 грн.

За період з 01.03.2005 р. по 01.03.2006 р. =   124.67 грн. х 1.238 (коеф.) = 154.30 грн.

За період з 01.03.2006 р. по 01.06.2006 р. = 154.30 грн. х 1.203 (коеф.) = 185.62 грн.

Таким чином,  за вказаний період одноразова сума,  що складається з суми щомісячних страхових виплат за період з 01.04.2002 року по 01.06.2006 року складає 6301.89 грн.

Приймаючи до уваги,  що позивач з 01.06.2006 року знятий з обліку в Управління Пенсійного Фонду України в зв*язку з несвоєчасним проходженням МСЕК,  то йому не призначена пенсія,  розмір якої підлягає зарахуванню при визначенні розміру страхових виплат у відповідності до ст.34 вказаного закону. З цих підстав,  суд вважає,  що відповідача в особі Фону необхідно зобов*язати продовжити з 01.06.2006 року виплату страхових виплат відповідно до вказаного закону з врахуванням призначено розміру пенсії по інвалідності і висновку МСЕК.

Крім того,  за вказаний період з 01.04.2002 року по 01.06.2006 року на момент прийняття рішення (фактичних виплат) також має бути сплачена компенсація в зв*язку з несвоєчасною виплатою страхових платежів з врахуванням індексу споживчих цін відповідно до Порядку,  затвердженому постановою Кабінету Міністраві України від 21.02.2001 року № 159. Розмір компенсації в зв*язку з порушенням терміну їх виплати за весь період становить 2297.85 грн.,  який підлягає також стягненню з Фонду.

Відносно сплати витрат на правову допомогу,  то суд вважає,  що вимоги частково підлягаються задоволенню. Так,  відповідно до ст.88 ЦПК України,  витрати пов*язані з оплатою правової допомоги суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові затрати. Так,  суду надані докази про сплату 335 грн. за юридичні послуги,  (а.с.19),  які підлягають стягненню в рівних частинах з обох відповідачів на користь позивача.

На підставі викладеного,  ст. 456 ЦК України (1963 року),  Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,  які спричинили втрату працездатності»,  Закону України «Про охорону праці»,  Правил відшкодування власником ... шкоди,  заподіяної працівникові,  ушкодженням здоров*я,  пов*язаним з виконанням ним трудових обов*язків,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства Макіївське автотранспортне підприємство № 11434,  відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань в Гірницькому районі м.Макіївки,  третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,  заподіяної здоров*ю при виконанні трудових обов'язків - задовольнити частково,  в зустрічному позові відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань в Гірницькому районі м.Макіївки до ВАТ Макіївське АТП 11434,  ОСОБА_1 про скасування акту про нещасний випадок на виробництві -відмовити в повному обсягу.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Макіївське автотранспортне підприємство № 11434» на користь ОСОБА_1 на відшкодування шкоди,  заподіяної ОСОБА_1 ушкодженням здоров*я,  пов*язаним з виконанням ним трудових обов*язків внаслідок виробничої травми,  яка сталась 11 жовтня 1999 року:

-    одноразову допомогу в розмірі   7675.00 грн.

·   одноразово    859.60   грн.,    яка складається з суми щомісячних  виплат відшкодування шкоди за період з 24.04.2000 року по 31.03.2001 року,

·   компенсацію втрати частини виплат у зв'язку з порушенням термінів їх виплати в розмірі 541.85 грн. грн. за період з 24.04.2000 року по 31.03.2001 року.

·   відшкодування судових витрат на правову допомогу в розмірі 167.50 грн.

Відмовити ОСОБА_1 в задоволені позову до ВАТ «Макіївське АТП № 11434» в частині:

·        стягнення з  одноразової допомоги в розмірі 10 відсотків  середнього заробітку на сина,  дочку та дружину,  як на його утриманців,

·        відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн.,

·        стягнення витрат на медикаментозне лікування в розмірі 202.74 грн.,  стягнення вихідної допомоги в розмірі мінімальної заробітної плати 425 грн.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань в Гірницькому районі м.Макіївки:

- одноразово суму 6301.89 грн.,  яка складається з суми щомісячних страхових виплат з 01.04.2001 року по 01.06.2006 року на відшкодування шкоди,  заподіяної ОСОБА_1 ушкодженням здоров*я,  пов*язаним з виконанням ним трудових обов*язків внаслідок виробничої травми,  яка сталась 11 жовтня 1999 року,

Одноразово 2297.85 грн. - компенсацію страхових виплат у зв*язку з порушенням строків їх виплати за період з 01.04.2001 року по 01.06.2006 року,  яка складається з щомісячних сум компенсації страхових виплат.

-    відшкодування судових витрат на правову допомогу в розмірі 167.50 грн.

Зобов*язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань в Гірницькому районі м.Макіївки продовжити відповідно до законодавства України з 01.06.2006 року виплату страхових виплат ОСОБА_1 на відшкодування шкоди,  заподіяної ушкодженням здоров*я,  пов*язаним з виконанням ним трудових обов*язків внаслідок виробничої травми,  яка сталась 11 жовтня 1999 року з врахуванням призначеного розміру пенсії по інвалідності і висновку МСЕК про встановлення ступеня втрати професійної працездатності.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Макіївське автотранспорте підприємство №11434» судовий збір в розмірі 92.44 грн. на користь держави. Судові витрати,  які підлягають стягненню з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань в Гірницькому районі м.Макіївки віднести за рахунок держави.

Рішення суду вступає в закону силу після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо така заява не буде подана.  

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження,  або в порядку п.4 ст.295 ЩІК України.