Справа № 22-1604 2007 р.                          Головуючий у 1 інстанції Ковальова О.Б.

Категорія 41                                                  Доповідач Спірідонова Л.С.

РІШЕННЯ

Іменем України

7   серпня  2007  р.   Судова  палата  в   цивільних  справах  апеляційного  суду Кіровоградської області в складі:

Головуючого - Суржика М.М.

Суддів - Спірідонової Л.С., Черниш Т.В.

при секретарі - Задубняк В.В. розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1  на рішення Олександрійського міськрайонного суду в]д 3 липня 2007 року, -

ВСТАНОВИЛА:

26 березня 2007 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин № 36" ЛТД про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди.

В обгрунтування своїх вимог зазначала, що з 17 жовтня по 31 грудня 2006 року вона працювала у відповідача на посаді менеджера торгового залу з місячним окладом 570 грн. Заробітна плата виплачувалась несвоєчасно, за жовтень місяць з нею розрахувались лише 15.11.06 p., а всього заборгованість по зарплаті складає 594 грн. 10 коп.

Крім того, їй доводилось на вимогу керівництва працювати надурочно, але ці години не оплачувались, а тому за роботу в надурочний час їй необхідно сплатити 897 грн. 60 коп.

При звільненні 1'й також не було виплачено компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки, на яку вона має право як мати двох дітей віком до 12 років, що складає 136 грн.

Просила стягнути на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 594 грн. 10 коп., заборгованість за роботу в надурочний час в сумі 897 грн. 60 коп., компенсацію за невикористані дні відпусток в сумі 136 грн., вихідну допомогу 1710 грн., за затримку розрахунку при звільненні - 1570 грн. та моральну шкоду в сумі 1600 грн., а всього 6 507 грн. 70 коп.

Рішенням Олександрійського міськрайсуду від 3 липня 2007 року позовні вимоги задоволено частково.

З ТОВ "Магазин № 36" ЛТД на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість по заробітній платі в сумі 100 грн. 10 коп., 205 грн. 10 коп. за затримку розрахунку при звільненні і моральну шкоду в сумі 100 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Суд прийшов до висновку, що за період роботи позивачка зарплату отримала в повному обсязі за виключенням того, що з неї незаконно утримано 100 грн.

Під час звільнення з нею проведено повний розрахунок та видано трудову книжку.

Доказів того, що позивачка працювала в надурочний час і звільнилася у зв'язку з порушенням трудового законодавства суду не надано.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Зазначається, що суд прийняв до уваги копії документів, які ніким не завірені та не відповідають дійсності, зокрема, табелі обліку використання робочого часу. Крім того, суд не прийняв до уваги показання свідків щодо понаднормової роботи без обідньої перерви.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги щ вимог, заявлених у суді першої інстанції колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка працювала в магазині з 17.10.2006 р. по 30.12.2006 р. тобто 2 місяці і 15 днів, а потім написала заяву про звільнення у зв'язку з сімейними обставинами (а. с. ЗО).

Запис в трудовій книжці позивачки свідчить, що вона звільнена за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України.

Зазначений запис, тобто підстави звільнення позивачка не оспорює, а тому її доводи про те, що вона фактично звільнена за ч.3 ст. 38 КЗпП України у зв'язку з невиконанням власником законодавства про працю є необгрунтованими, а вимоги про виплату вихідної допомоги згідно ст. 44 КЗпП України - безпідставними.

Суд першої інстанції повно і об'єктивно дослідив всі обставини справи і прийшов до вірного висновку, що відповідно до ст. 60 ЦПК України позивачка не надала належних доказів про її роботу у вихідні та святкові дні, а також надурочно.

Прийнявши безпірним той факт, що з заробітної плати позивачки незаконно утримано 100 грн. суд*не врахував, що повний розрахунок з нею в день звільнення не було проведено.

Згідно наказу № 48 від 30.12.2006 року ОСОБА_1 була звільнена з посади менеджера торгового залу (а. с. 31).

У платіжній відомості за грудень 2006 р. під номером 15 ОСОБА_1 до виплати підлягало 594 грн. 10 коп. Як встановлено в, судовому засіданні зазначена сума включає заробітну плату за грудень 2006 р. та компенсацію за невикористану відпустку за 5 днів з яких 3 дні є основною і 2 дні додатковою.

Враховуючи, що позивачка працювала всього два з половиною місяці даний обрахунок колегія вважає вірним.

Разом з тим, суд першої інстанції невірно застосував ст. ст. 116, 117 КЗпП України, які передбачають повний розрахунок з працівником в день звільнення, а в разі затримки розрахунку - по день фактичного розрахунку.

Колегія суддів вважає доведеним той факт, що повний розрахунок з позивачкою відповідач провів 11 січня 2007 року, тобто на дванадцятий день після звільнення.

Таким чином, враховуючи заробітну плату позивачки згідно посадового окладу в сумі 570 грн. за останні два місяці перед звільненням поділену на кількість робочих днів (1040 грн. х 32), середньоденна зарплата становить 35 грн. 63 коп.

Відповідно за 11 днів затримки розрахунку позивачці необхідно сплатити 391 грн. 93 коп.

В іншій частині підстав для задоволення доводів апеляційної скарги немає.

Неправильне  застосування  норм  матеріального  права  є  підставою  для

скасування рішення суду в зазначеній вище частині і ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.4, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Олександрійського міськрайсуду від 3 липня 2007 року в частині стягнення суми затримки розрахунку скасувати і ухвалити нове рішення, яким з ВАТ "Магазин № 36" ЛТД на користь ОСОБА_1 за затримку розрахунку стягнути 391 грн. 93 коп.

В частині стягнення недоплаченої заробітної плати в сумі 100 грн., моральної шкоди, судових витрат, а також відмові в задоволенні інших позовних вимог рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців.