Справа № 22 - 2129                                  Головуючий у 1-й інстанції: Ачкасов О.М.

2007 р.                                             Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

«19» червня 2007 р.                                                               м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого                                     КочетковоїІ.В.,

Суддів                                                 Савченко О.В., Крилової О.В.,

При секретарі                                     Петровій О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 16 квітня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на будинок, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на будинок.

Зазначав, що у грудні 2001 року відповідачі купили будинок АДРЕСА_1 за гроші, які він позичив своєму сину ОСОБА_2

За свої власні кошти відремонтував спірний будинок, утримував його, тощо.

Посилаючись на те, що борг йому не повернуто, між відповідачами виник спір з приводу розподілу будинку, просив визнати за ним право власності на будинок

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 16 квітня 2007 року відмовлено у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про задоволення позову ОСОБА_1 посилається на порушення судом норм матеріального права.

Вислухавши доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.12 Закону України „Про власність", ст.328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право

власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом першої інстанції установлено, що 5 грудня 2001 року ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 1000 грн. для придбання будинку, про що була складена відповідна розписка (а.с.6).

8 грудня 2001 року відповідачі, перебуваючи у шлюбі, купили спірний житловий будинок і земельну ділянку за 1000 грн., які зареєстровані на ім'я ОСОБА_2, (а.с.8-9).

Договір купівлі-продажу в судовому порядку не визнаний недійсним, позивачем не порушувалось питання про визнання його покупцем за цим договором, а тому відповідно до ст.ст.20,22 КпШС України (який діяв на момент придбання майна) будинок являється спірною сумісною власністю відповідачів.

У листопаді 2004 року шлюб відповідачів розірвано і між колишнім подружжям виник спір про розподіл спільного майна, який розглядається в суді (а. с. 10,7).

Позивач просив про визнання права власності на будинок, посилаючись на неповернення боргу.

За змістом ст.ст.212, 220, 374 ЦК ( в редакції закону на момент виникнення боргових зобов'язань) за договором позики на позичальника покладається обов'язок повернути позикодавцеві позичену суму грошей.

Боржник не звільняється від обов'язку за неможливістю виконання грошового зобов'язання.

Зобов'язання припиняється, в тому числі, угодою сторін, зокрема договором про заміну одного зобов'язання іншим між тими ж особами.

Зважаючи на те, що предметом договору позики були гроші, відповідач ОСОБА_3 заперечує проти заміни одного зобов'язання іншим, передбачених законом підстав для визнання за кредитором права власності на спірний будинок не має.

Участь позивача в купівлі і утриманні спірного будинку не створює для нього права власності на нього, оскільки не підтверджена відповідними доказами про наявність угоди, укладеної з покупцями, про створення спільної з ними власності на будинок.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у позові, доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і матеріалам справи, підстав для його скасування не має.

Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 16 квітня 2007 року по цій справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.