АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-2001/07                                    Головуючий у 1-й інстанції: Мухін А.В.

Суддя-доповідач: Давискиба Н.Ф.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

07      червня 2007 року                                                              м.  Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:                              Денисенко Т.С.

Суддів:                                         Коваленко А.І.

Давискиби Н.Ф.

При секретарі:                             Тахтаул О.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м.  Запоріжжя від 20 березня 2007 року по справі за заявою ОСОБА_2,  зацікавлена особа: 4-та Запорізька державна нотаріальна контора про встановлення факту неприйняття спадщини,

ВСТАНОВИЛА:

В      лютому 2007 року заявник звернувся до суду із вказаною заявою.

В обґрунтування позовних вимог зазначав,  що ІНФОРМАЦІЯ_1 його мати ОСОБА_3 .   Після її смерті відкрився спадок у вигляді жилого будинку,  розташованого за адресою: АДРЕСА_1   Спадкоємцями за законом на вищезгадане спадкове майно є він,  син померлої,  а також його брат - ОСОБА_4,  який з часу відкриття спадку та до теперішнього часу с заявою про прийняття спадку в нотаріальну контору не звертався. Оформити спадок в нотаріальному порядку він не може,  оскільки є в наявності заповіт на його брата. На час смерті матері та відкриття спадщини ОСОБА_4 вже приблизно шість років знаходився у розшуку. Мати направляла запити по всім місцям його перебування,  але звідусіль надходили відповіді про його відсутність за місцем перебування. ОСОБА_4 фізично спадок по заповіту не прийняв,  із заявою про прийняття спадку в нотаріальну контору не звертався. Але нотаріус державної нотаріальної контори не може видати заявнику свідоцтво про право на спадок,  в зв'язку з тим,  що відповідно до ч.3  ст.  1268 ЦК України,  вважає,  що спадкоємець,  який постійно мешкав разом із спадкодавцем,  вважається фактично прийнявшим спадок. Факт того,  що ОСОБА_4 мешкав разом із спадкодавцем нотаріус вважає підтвердженим реєстрацією ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1. В ІНФОРМАЦІЯ_2 Жовтневим районним судом м Запоріжжя винесено рішення,  яким було визнано померлим ОСОБА_4 тобто судом відповідно до  ст.  46 ЦК України вже встановлений факт відсутності ОСОБА_4 за вказаною адресою на час відкриття спадщини.

Заявник зазначав,  що він в свою чергу фактично прийняв спадщину,  оскільки у встановлений законом термін (шість місяців) вступив в управління спадковим майном,  поховав мати і виконав всі обрядові послуги,  пов'язані з похоронами. Продовж усього часу проживання із матір'ю та після її смерті здійснював догляд за усім домоволодінням,  майно,  що залишилося після смерті матері,  прийняв як спадок.

Посилаючись на зазначені обставини,  просив суд встановити факт неприйняття ОСОБА_4 спадщини у вигляді АДРЕСА_1,  що залишився після смерті ОСОБА_3 ,  померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 20 березня 2007 року заяву ОСОБА_2 задоволено.

Встановлено факт неприйняття ОСОБА_4 спадщини,  що відкрилась після смерті ОСОБА_3 ,  яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення як таке,  що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права,  і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги,  колегія суддів апеляційного суду вважає,  що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд розглянув справу за правилами окремого провадження.

Зі змісту заяви ОСОБА_2 та матеріалів справи вбачається,  що заявник звернувся з заявою про встановлення неприйняття спадщини його братом ОСОБА_4 після смерті їх матері ОСОБА_3 ,  яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 для наступного визнання права на спадкування на житловий будинок АДРЕСА_1.

Проте суд не застосував ч.б  ст.  235 ЦПК України,  якою передбачено,  що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право,  який вирішується в порядку позовного провадження,  суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам,  що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Відповідно до роз'яснень,  викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 5 (зі змінами,  внесеними постановою від 25 травня 1998 р. №15) „Про судову практику в справах про встановлення фактів,  що мають юридичне значення „порядку окремого провадження розглядаються заяви про встановлення фактів,  якщо встановлення факту не пов"язується з наступним вирішенням спору про право.

Крім того,  при вирішенні справи суд не звернув належної уваги на ту обставину,  що встановлення зазначеного факту впливає на майнові права ОСОБА_1,  яка як дочка ОСОБА_4,  може оспорювати своє право на спадкове майно.

За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню,  а заяву ОСОБА_2 необхідно залишити без розгляду і роз'яснити заявнику його право на пред'явлення позову на загальних підставах.

Керуючись  ст. . 209,  п.4 ч.1  ст.  307,  ч.1  ст. 310,   ст. . ст.  313, 314, 315, 317 ЦПК України,  колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м.  Запоріжжя від 20 березня 2007 року у цій справі - скасувати.

Заяву ОСОБА_2 залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення,  проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.