АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-2168/07 Головуючий у 1 -й інстанції: Кофанов А.В.
Суддя-доповідач: Боєва В.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2007 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Боєвої В.В.
Суддів: Полякова О.З., Глазкової О.Г.,
При секретарі: Батарейній О.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 19 квітня 2007року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3, про стягнення аліментів на утримання дитини у зв'язку із навчанням,
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2006року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 в позові зазначала, що з 1981 року по 1995рік позивачка перебувала у шлюбі з ОСОБА_1. В наслідок шлюбу вони мають сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розлучення ОСОБА_1 проживає з позивачкою, та знаходиться на повному її утриманні. З 2006року ОСОБА_1 навчається на денній формі навчання в Запорізькій державній інженерній академії (ЗДІА) на факультеті електроніки та електронних технологій. Дата закінчення навчання 2011 рік.
В зв'язку з тим що ОСОБА_1 ніде не працює, доходів не має, постійно потребує матеріальної допомоги, позивачка просила стягнути з відповідача аліменти на утримання сина ОСОБА_3, у зв'язку з його навчанням, у розмірі ¼ частини заробітку відповідача щомісячно.
Рішенням Вільнянського районного суду М.Запоріжжя від 19 квітня 2007року позов ОСОБА_2 задоволено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішення суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення яким стягнути з нього аліменти у розмірі 1/8 частини його заробітної плати на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 на період його навчання, але не пізніше ніж до досягнення ним 23- річного віку, виключивши при цьому періоди канікул.
Дослідивши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, а судове рішення підлягає зміні з наступних підстав.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Суд першої інстанції правильно встановив, що відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 199 відповідач ОСОБА_1 повинен утримувати свого повнолітнього сина - ОСОБА_3, який навчається в Запорізькій державній інженерній академії.
Проте, задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_2 в повному обсязі і стягнувши з відповідача аліменти на утримання повнолітньої дитини у розмірі ¼ частини заробітку, суд
першої інстанції не врахував положення ст. ст. 200, 182 СК України, згідно з якими суд при визначенні розміру аліментів повинен брати до уваги стан здоров*я та матеріальний стан як повнолітньої дитини, так і відповідача, а також інші обставини, що мають істотне значення.
Так, в обгрунтування позовних вимог позивач та третя особа посилались на те, що ОСОБА_1, навчаючись в ЗДІА, вимушений щоденно витрачатись на проїзд до академії та з академії до свого місця проживання - за межами м. Запоріжжя, витрачатися на підручники тощо.
Проте, як вбачається з довідки, наданої ректором Запорізької державної інженерної академії, студент 1 курсу ОСОБА_1 звертався у липні 2006 року з заявою щодо надання місця в гуртожитку, але потім відмовився від гуртожитку в зв*язку з сімейними обставинами. З цієї ж довідки видно, що до складу академії входить бібліотека, яку ОСОБА_1 відвідує один раз на тиждень з читацьким білетом, виданим у вересні 2006 року, що ЗДІА забезпечує студентів підручниками та методичними посібниками, а „Intemet-клубу", на витрати в якому посилається позивач, взагалі в ЗДІА не має.
Тобто, необхідності в проживанні за межами м. Запоріжжя та наявності щоденних витрат на проїзд на період навчання у ОСОБА_3 не було, оскільки в наданні гуртожитку йому не відмовляли, а несення ОСОБА_3 додаткових витрат, пов*язаних з регулярним транспортуванням до рідної оселі, не можливо визнати такими, що є прямими витратами на навчання. Також в справі відсутні докази щодо необхідності витрат на купівлю підручників та на оплату послуг „Internet-клубу", пов*язаних безпосередньо з учбовим процесом.
Крім того, суд першої інстанції при вирішенні спору не взяв до уваги, що ОСОБА_1 навчається на бюджетному відділенні, оплату за навчання не сплачує та не врахував матеріальний стан відповідача, який має на утриманні дружину, яка не працює в зв*язку з важкою хронічною хворобою і теперішнього часу оформлює інвалідність.
Слід зазначити, що суд першої інстанції, всупереч діючому законодавству, не зазначив в судовому рішенні, що у разі навчання повнолітньої дитини на денному відділенні, аліменти можуть бути присуджені їм щомісячно, але без урахування часу канікул.
Таким чином, доводи апелянта щодо неправильного застосування судом норм матеріального права в частині визначення розміру аліментів на повнолітнього ОСОБА_3, є обґрунтованими і за таких обставин судове рішення в цій частині підлягає зміні.
Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314,317 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 19 квітня 2007 року цій справі в частині розміру аліментів змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 щомісячно аліменти у розмірі 1/6 частини від його заробітку на користь ОСОБА_2 на утримання сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 18.12.2006 року на період навчання, виключаючи час канікул, і до досягнення ним 23-річного віку.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено протягом двох місяців в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України