Справа № 22-2251 /07                                                 Головуючий у 1 інстанції Суркова В.П.

Суддя-доповідач: Сапун О.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„ 27 " червня 2007 року                                                                          м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого   Пільщик Л.В.

Суддів                Сапун О.А.

Краснокутської О .М. При секретарі  Череватій О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від «12» квітня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства „Придніпровська залізниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

ВСТАНОВИЛА :

16 січня 2007 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до ДП „Придніпровська залізниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Зазначав, що з 18 грудня 1998 року працював на підприємстві відповідача на посаді стрільця стрілецької команди на станції Запоріжжя-1 „Запорізького загону воєнізованої охорони". На протязі 2001 року відповідачем в односторонньому'порядку декілька разів приймалося рішення про зменшення посадового окладу, що привело до недоплати заробітної плати. У січні 2001 року йому встановили посадовий оклад у розмірі 354 грн.; у лютому, березні, квітні, травні, червні, липні 2001 року посадовий оклад зменшили на 57 грн. і встановили його в сумі 297 грн.; у серпні, вересні 2001 року знову зменшили оклад до 295 грн.; у жовтні, листопаді, грудні 2001 року встановили посадовий оклад в сумі 340 грн. Вказані безпідставні зміни посадового окладу привели до виникнення заборгованості по заробітній платі в сумі 603 грн. 56 коп., а з урахуванням інфляції - 907 грн. 30 коп. цих підстав просив стягнути з відповідача на його користь зазначену заборгованість.

В процесі розгляду справи позивач неодноразово уточнював і змінював свої позовні вимоги. 22 березня 2007 року надав суду остаточну позовну заяву в якій змінив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі

за період з лютого 2001 року по червень 2001 року в розмірі 417 грн. 31 коп. із урахуванням приросту індексу споживчих цін.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 квітня 2007 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на порушення судом норм

матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати,

справу направити на новий розгляд.            

Заслухавши  доповідь   судді  апеляційного   суду,   вислухавши  пояснення   сторін, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає   , задоволенню за таких підстав.

Пунктом 1 частиною 1 статті 307, ст. 308 ЦПК України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом з'ясовано, що ОСОБА_1. на підставі наказу № 40 від 17 грудня 1998 року був прийнятий на посаду стрільця стрілецької команди на станції Запоріжжя-1 Запорізького загону воєнізованої охорони, оклад йому встановлений у розмірі 114 грн. В подальшому, по причині змін, які вносились у штатний розклад працівників Запорізького загону воєнізованої охорони Придніпровської залізниці, встановлювалися нові посадові оклади і тарифні ставки працівників, що не суперечило частинам 2,3 статті 97 КЗпП України.

На підставі штатних розписів видавались накази щодо встановлення нових посадових окладів особистому складу загону воєнізованої охорони. При виплаті заробітної плати працівникам загону, у тому числі ОСОБА_1, видавались табуляграми, в яких відображались всі нарахування, зазначався і розмір посадового окладу ( а. с. 8,9,11,13,15,17,19,21,23,25,27,29,47-59).

Незважаючи на це, в період роботи у відповідача ОСОБА_1. не оспорював накази про встановлення йому нових посадових окладів. З позовом про стягнення 417 грн. 31 коп. за період з лютого по червень 2001 року він звернувся до суду лише 16 січня 2007 року.

З наданих по справі документів видно, що протягом лютого 2001 року - червня 2001 року позивачу нараховувалась та виплачувалась заробітна плата у відповідності до розміру його посадового окладу, заборгованості по оплаті праці не було.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки будь-яких доказів, які б свідчили про порушення відповідачем законодавства про оплату праці при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 в період з лютого по червень 2001 року заробітної плати позивачем надано не було, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив йому у задоволенні позову.

Судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані обставини справи, висновки відповідають цим обставинам, характер правовідносин між сторонами визначений правильно, норми матеріального і процесуального права не порушені і застосовані вірно.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального або процесуального права , що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

Керуючись ст. ст.. 307,308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 квітня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.