Справа № 2-а-10.2.4-1019/11
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2011 року суддя Жовтневого районного суду Миколаївської області Козаченко Р.В.,
розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі Миколаївської області про захист соціальних прав дитини війни шляхом визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
6 квітня 2011 року позивачка звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України (далі-УПФ) в Жовтневому районі про захист своїх соціальних прав шляхом визнання дій відповідача неправомірними, та зобов’язання його нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу за період з 6 жовтня 2010 року по 6 квітня 2011 року в конкретній сумі, розрахованої нею виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а також просила зобов’язати відповідача виплачувати їй таке підвищення надалі.
Під час відкриття провадження в справі вимоги позивачки до 6 жовтня 2010 року були залишені ухвалою судді без розгляду через пропуск шестимісячного строку на звернення до адміністративного суду з позовом.
В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначала, що є дитиною війни, якій відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 1 січня 2006 року призначено соціальну допомогу в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Але відповідач з 2006 року не проводив нарахування та взагалі не виплачував цю соціальну допомогу, а з 2008 році виплачував її не в повному розмірі через зміни, внесені до статті 6 цього Закону Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».
Посилаючись на те, що відповідач, після прийняття 22 травня 2008 року Конституційним Судом України рішення про визнання неконституційними положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», яким було змінено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не призначив та не виплачував в повному об’ємі їй зазначену соціальну допомогу у розмірі, передбаченому цим Законом, просила позов задовольнити.
Відповідно до письмово заперечення відповідач просив повністю відмовити в задоволенні позову з наступних підстав.
Закон України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-IV від 18 листопада 2004 року (далі - Закон № 2195) передбачає лише 30 % підвищення до пенсії, але розмір мінімальної пенсії за віком, з якої потрібно обчислювати дане підвищення, цим Законом не передбачено і до цього часу воно законодавчо не врегульовано. Передбачене статтею 28 Закону України «Про загально обов’язкове державне пенсійне страхування»№ 1058 від 9 липня 2003 року поняття мінімальної пенсії за віком застосовується виключно для визначення пенсії, призначеної за цим Законом і не може застосовуватися до інших нормативних актів, в тому числі і до Закону № 2195.
Також зазначав, що дітям війни виплачувалося підвищення до пенсії, передбачене Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, в тому числі з 1 січня 2009 року і до цього часу по 49,80 грн. щомісячно.
За відсутності законодавчого визначення мінімальної пенсії за віком для обчислення підвищення до пенсії дітям війни та бюджетного фінансування цих виплат, які повинні здійснюватися згідно із Законом № 2195 тільки з коштів Державного бюджету, вважав що діяв правомірно і в задоволенні позову повинно бути відмолено.
Відповідно до вимог ст. 183-2 КАС України розгляд справи проведено в порядку скороченого провадження.
Дослідивши матеріали справи, суддя вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Прийнятий 18 листопада 2004 року Верховною Радою України Закон № 2195, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлює правовий статус дітей війни, визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Позивачка згідно свого паспорту та пенсійного посвідчення є дитиною війни і отримує пенсію за віком від УПФ в Жовтневому районі.
Статтею 6 Закону України № 2195 передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
В той же час, УПФ в Жовтневому районі не проводило нарахування даного підвищення в повному об’ємі з 2008 року, через те, що згідно статті 41 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№ 107-IV, прийнятого Верховною Радою України 28 грудня 2007 року, стаття 6 Закону № 2195 викладалась в такій редакції: «дітям війни»(крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року в справі №10рп/2008 положення статті 41 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України»щодо внесення змін до статті 6 Закону №2195 були визнані неконституційними.
Рішення Конституційного Суду України у зазначеній справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей вказаних законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не може бути оскаржене.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Інших Законів України, які б обмежували соціальні права дітей війни з того часу не приймалися. Тому виходячи із зазначеного рішення Конституційного Суду України УПФ в Жовтневому районі з 22 травня 2008 року повинно було виплачувати позивачці в повному об’ємі підвищення до пенсії згідно статті 6 Закону №2195.
Посилання відповідача на відсутність законодавчого врегулювання питання щодо механізму обчислення та виплати підвищення до пенсії відповідно до Закону № 2195 суд вважає хибними з таких підстав.
Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до статті 6 Закону № 2195 дітям війни пенсії підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком, з якої потрібно обчислювати підвищення, цим Законом не передбачено. Пунктом 3 Прикінцевих положень цього Закону України Кабінету Міністрів України доручено подати до Верховної Ради пропозиції щодо приведення законодавчих актів та свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-IV. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на це суд не погоджується з доводами відповідача про те, що, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 зазначеного Закону, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої статтею 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону № 2195.
Тому вимоги позивачки щодо нарахування та виплати їй як дитині війни підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в межах шестимісячного строку позовної давності, є обґрунтованими. Вимоги за минулий період більш як шести місяців задоволенню не підлягають через пропуск строку позовної давності. Підстав для його поновлення позивачкою не представлено.
Для повного захисту порушених прав позивачки суд вважає необхідним визнати дії УПФ в
Жовтневому районі Миколаївської області з приводу нарахування та виплати їй щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни не в повному розмірі протиправними та зобов’язати його здійснити нарахування та виплатити це підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 6 жовтня 2010 року по 6 квітня 2011 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», врахувавши при цьому суми вже частково виплаченого даного підвищення.
Оскільки суд розглядає та вирішує спір на підставі законів та інших нормативних актів, які діяли в минулому або діють в даний час, і не може покладати зобов’язання про вчинення дій на майбутнє за відсутності достовірно відомого їх законодавчого регулювання, тому в задоволенні вимог про зобов’язання виплачувати в подальшому підвищення до пенсії дитини війни слід відмовити.
Щодо посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування для здійснення необхідних доплат дітям війни суд відзначає наступне.
Згідно зі статтею 7 Закону № 2195 підвищення до пенсії, як державна соціальна виплата, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України на відміну від пенсії, яка виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України, і заперечення відповідача щодо відсутності бюджетних асигнувань для задоволення вимог позивачів є необґрунтованим, оскільки невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність грошей для виплати не є підставою для виправдання. Бездіяльність щодо забезпечення права позивачки на нарахування підвищення до пенсії дитині війни, передбаченого статтею 6 Закону № 2195 з підстав відсутності бюджетного фінансування є порушенням, яке створило для неї ситуацію непевності стосовно реалізації нею свого конституційного права.
Тобто доводи відповідача про відсутність законодавчого врегулювання про виділення з Державного бюджету України коштів для виплати дітям війни підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком не можуть бути підставою для невиконання вимог законів.
Відповідно до статті 6 Закону № 2195 дітям війни повинно нараховуватися підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, а не соціальна допомога як вона про це зазначила, до того ж суд не вправі перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, на який покладено такі повноваження, в даному випадку –УПФ України в Жовтневому районі. Тому суд не вправі задовольняти вимоги про нарахування та стягнення конкретної суми пенсійного забезпечення.
Відповідно до ст. 94 КАС України на користь позивачки суд присуджує здійснені нею судові витрати з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі Миколаївській області щодо нарахування та виплати не в повному обсязі ОСОБА_1 до підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі Миколаївській області здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 до як дитині війни щомісячне підвищення до пенсії за період з 6 жовтня 2010 року по 6 квітня 2011 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у відповідності до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне соціальне страхування», з врахуванням фактично виплачених сум цього підвищення за даний період.
В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Допустити постанову до негайного виконання.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 до понесені нею судові витрати пропорційно задоволеним вимогам в сумі 1 (одної) грн. 70 коп.
Постанова може бути оскаржена в Одеський апеляційний адміністративний суд через Жовтневий районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її отримання.
Суддя Р.В. Козаченко