Апеляційний суд Кіровоградської області

Справа №  22а-7587/11        Головуючий у суді І-ї інстанції  Бевз О.Ю.

101                              Доповідач Карпенко  О. Л.   

УХВАЛА

Іменем України

05.08.2011 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області  у складі:

Головуючого судді –Голованя А.М

Суддів –Карпенка О.Л.

Черниш Т.В.

розглянула в порядку письмового провадження в місті Кіровограді  справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління праці та соціального захисту населення Бобринецької районної державної адміністрації про виплату щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Бобринецької районної державної адміністрації на постанову Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 30 березня 2010 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

02 березня 2010 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до управління праці та соціального захисту населення Бобринецької районної державної адміністрації про виплату щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Зазначала, що вона  є матір’ю ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 і мала право на отримання соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але відповідач не здійснив виплату їй допомоги у відповідності до вказаної норми. Просила суд поновити їй строк звернення з позовом до суду, як пропущений з поважної причини, визнати неправомірними дії відповідача щодо перерахунку та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Постановою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 30 березня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Суд визнав неправомірною бездіяльність  управління праці та соціального захисту населення  щодо не нарахування позивачці щомісячної державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у передбаченому законом розмірі і зобов’язав відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачці зазначеної допомоги за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років на час її виплати, з урахуванням уже виплачених коштів за вказаний період.

 В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати, у задоволенні позову відмовити.  

 Позивачка постанову суду не оскаржила.

 Перевіривши законність та обгрунтованість постанови суду у визначених статтею 195 КАС України межах, колегія суддів вважає, що передбачених законом підстав для її скасування немає.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

          Частиною 1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

          Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що підстав для виходу за межі доводів апеляційної скарги, поданої управлінням Пенсійного фонду України, немає.  

           Судом встановлено, що позивачка є матір’ю дитини віком до трьох років і має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».

               Згідно з ч.1 ст.15 цього Закону допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку  надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.  

Зазначене свідчить про те, що законодавцем визначений розмір грошової допомоги, яка надається сім'ям з дітьми.

Відповідно до ч.1 ст. 14 Закону допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення дитиною вказаного віку включно.

Враховуючи наведене, правильним є висновок суду про  неправомірність дій відповідача щодо зменшення розміру виплат державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

При вирішенні справи суд обґрунтовано виходив з того, що рішенням   Конституційного  Суду України  №6-рп/2007 від 9 липня 2007 року норми Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено дію положень окремих законів в частині надання пільг, гарантій і компенсацій окремим категоріям громадян, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відсутність бюджетних асигнувань на виплату допомоги у передбаченому Законом розмірі не є підставою для відмови у позові, оскільки реалізація особою права, пов’язаного з отриманням бюджетних коштів, яке базується на чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може залежати від бюджетних асигнувань.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов’язків.

Управління праці та соціального захисту населення є належним відповідачем по даній справі, оскільки призначення та виплата соціальної допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, установлених законодавством, здійснюються органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання їх отримувача, які діють відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 травня 2007 року № 790 «Про затвердження типових положень про Головне управління праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської, управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської і про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у м. Києві та Севастополі державної адміністрації».  

          Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому вона не підлягає задоволенню.           Керуючись ст.ст.195, 197, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 212, 254 ч.5 КАС України, Законом України від 2 грудня 2010 року № 2748-У1 «Про внесення змін до розділу ХП «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами», колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу управління  праці та соціального захисту населення Бобринецької районної державної адміністрації відхилити.

Постанову Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 30 березня 2010 року  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :   

Судді: