НЕТІШИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2-а-560/11/2211
25 жовтня 2011 року Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі головуючого-судді Стасюк Р.М. при секретарі Федорчук Л.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нетішин адміністративну справу за позовом позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Нетішин ,третя особа - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені і за дорученням якої діє Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" про визнання дій неправомірними та стягнення компенсації утрати доходу та моральної шкоди.,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом. В обґрунтування позову вказує, що 06.11.2008 року звернувся до УПФ України у м. Нетішині Хмельницької області з заявою про нарахування пенсії на пільгових умовах за списком №1. Листом №6289/05 від 14.11.2008 року УПФ України у м. Нетішині відмовило в зарахуванні періодів з 22.08.1992 року по 11.10.1993 року, 3 12.101993 року по 10.07.2000 року до пільгового стажу, для призначенні пенсії за списком №1.
Рішенням Нетішинського міського суду від 02.07.2009 року вищезазначені періоди було визнано як періоди роботи в особливо шкідливих умовах праці за Списком №1.
Постановою Нетішинського міського суду від 06.08.2009 року визнано нечинною відмову УПФ України м. Нетішин Хмельницької області від 14.11.2008 року №6289/05 щодо зарахування вищезазначених періодів до пільгового стажу за Списком №1.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2010 року постанова Нетішинського міського суду від 06.08.2009 року залишена без змін.
23.09.2010 року при отриманні пенсійного забезпечення позивач дізнався, що йому не нарахована компенсації утрати частини доходу згідно п.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Враховуючи вищевикладене просить визнати протиправними дії УПФ України у м. Нетішині в питанні невиконання вимог ч.2 ст. 6 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», зобов’язати Відповідача виплатити компенсацію утрати частини доходу в сумі 75779,52 грн., а також 10000,00 грн. моральної шкоди завданої незаконною відмовою впродовж тривалого часу у призначенні та виплаті пільгової пенсії. Крім того просить стягнути з відповідача витрати пов’язані з подачею адміністративного позову та наданням правової допомоги.
В судовому засіданні представник позивача, збільшив суму позовних вимог, а саме просить стягнути з УПФ України в м. Нетішин Хмельницької області 199282,86 грн. утрати частини доходу за період з 06.11.2008 року по 01.08.2011 року; 10000,00 грн. моральних збитків; 3194,40 грн. витрат пов’язаних з подачею адміністративного позову та наданням правової допомоги. Просить позовні вимоги задовольнити повністю.
Ухвалою суд від 23.06.2011 року, до участі у справі, в якості третьої особи на стороні відповідача було залучено ДП НАЕК «Енергоатом» ВП ХАЕС.
Представник УПФ України у м. Нетішині Хмельницької області заперечував проти задоволення позову з підстав зазначених у поданому до суду запереченні.
Представник ДП НАЕК «Енергоатом» ВП ХАЕС в судове засідання не з’явився, подав заяву про слухання справи у його відсутність.
Суд вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Відповідно до п.2 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» затвердженого постановою КМ України від 21 лютого 2001 р. N 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
На виконання Ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2010 року №70251 /09/9104, що набрала законної сили, ОСОБА_1 призначено пільгову пенсію по Списку №1 з дня звернення за пенсією тобто з 07.11.2008 року при цьому зараховано стаж роботи, що був предметом спору по тій справі як пільговий стаж по Списку №1. Заява про призначення пільгової пенсії по Списку №1 на підставі рішень Суду подана до управління позивачем в серпні 2010 року ( протокол від 13.08.2010 року з пенсійної справи).
Тобто пенсія позивачу була нарахована у серпні 2010 року, (а отримав вперше 23.09.2010 року, що зазначено в позові) проте нарахування її почалося з моменту звернення за призначенням пенсії, а саме - з 07.11.2008 року.
Оскільки у період з 07.11.2008 року по 01.08.2010 року сума пенсії позивачу не нараховувалась, то його посилання на ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є безпідставним.
Аналогічної правової позиції притримується Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 13.01.2011 р. по справі N К-44692/09.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій УПФ України у м. Нетішині в питанні невиконання вимог ч.2 ст. 6 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та зобов’язання Відповідача виплатити компенсацію утрати частини доходу в сумі 199282,86 грн. задоволенню не підлягають.
Крім стягнення суми утрати частини доходу за період з 06.11.2008 року по 01.08.2011 року, позивач просить стягнути 10000,00 грн. моральних збитків завданих неправомірними діями відповідача щодо призначення, нарахуванні та виплати пенсії.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частиною 2 ст. 23 Цивільного Кодексу України визначено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Постановою Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4, 31.03.1995 р. передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. З’ясуванню в даному випадку підлягає те, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Обов’язок щодо доведення заподіяні моральної шкоди та її розміру покладається на позивача.
Суд не вбачає підстав для задоволення даних позовних вимог. Оскільки позивачем не доведено спричинення йому моральної шкоди, її спричинення не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні та не підтверджено доказами, не знайшов підтвердження факт настання будь-яких негативних наслідків, пов’язаних з діями відповідача, в тому числі втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань. Також позивачем не обґрунтовано розмір відшкодування моральної шкоди та з чого вона при цьому виходить. Причини, які зазначає позивач в обґрунтування позову: погіршення морально-психологічного стану, порушення нормальних життєвих зв’язків, переживання, необхідності докладати додаткових зусиль у зв’язку необхідністю доведення неправомірної поведінки відповідача не обґрунтовують розмір моральної шкоди та не доведені ці обставини згідно ч.1 ст. 71 КАС України.
Враховуючи викладене позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 11, 69-71, 79, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволені адміністративного позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Нетішинський міський суд Хмельницької області протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.
Суддя Стасюк Р. М.