12.07.2011

Справа № 2-1349/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2011 року                                                                             Ленінський районний суд міста Вінниці

в складі головуючого судді: Бойка В.М.,

при секретарі Паруліте Ю.Е.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням , -  

ВСТАНОВИВ:

В Ленінський районний суд м. Вінниці звернулися з позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

          Позов мотивований тим, що відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.01.1999 року, посвідченого Третьою вінницькою державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1-291, позивачам по справі - матері ОСОБА_1 і дітям ОСОБА_2 і ОСОБА_3, на праві спільної часткової власності, в частинах - по 1/3 частині кожному з них, належить 3-кімнатна квартира АДРЕСА_1.

          Співвласники квартири, зареєстровані в ній і постійно проживають в даній квартирі, і разом з ними постійно проживає неповнолітній син ОСОБА_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.

          Відповідальним власником квартири являється  - ОСОБА_1, і на її ім'я : особовий рахунок на квартиру № НОМЕР_1 в МКП ЖЕК-12.

          Відповідач по справі ОСОБА_4 - ОСОБА_2, колишній чоловік, який також зареєстрований в даній квартирі і в ній деякий час під час їхніх з ним шлюбних відносин.

          Однак, спільне життя у ОСОБА_2, з відповідачем не склалося. В 2004 році відповідач, забравши всі свої речі, виїхав з належного позивачам жилого приміщення, і з того часу не з'являвся.           Шлюб був розірваний рішенням суду в 2005 році, про 17.08.2008 року у відділі РАЦС Вінницького міського управління юстиції Вінницької області зроблено актовий запис № 1020.

          Місце проживання відповідача їм невідоме, оскільки з 2004 року вони з ним взагалі не спілкуються, він переховує від позивачів свою нову адресу, навіть коли спілкується з дитиною.

          Отже, з 22.07.2004 року, відповідач, який членом сім'ї позивачів вже не являється, в спірному

жилому приміщенні не проживає, своїх речей в ньому не зберігає, участі в його утриманні та сплаті комунальних платежів не бере, квартирою взагалі не цікавиться. Всі обов'язки по утриманню квартири покладені лише на - позивачів по справі.

          Тому позивачі вважають,  втратив право на користування даним жилим приміщенням.

          Факт непроживання відповідача в спірній квартирі з 22 липня 2004 року, підтверджується   від  03.02.2011   року,   складеним   комісією   із  числа  наших  сусідів, завіренні  МКП ЖЕК-12, а також може бути підтверджений усно свідками в судовому.

          При цьому відповідач не приймає жодних мір до того, щоби знятися з паспортної реєстрації у спірній квартирі, і на нього нараховуються комунальні платежі, які позивачі змушені оплачувати, не маючи змоги оформити житлову субсидію. Тобто, реєстрація відповідача створює перешкоди в користуванні власністю.

          В судовому засіданні позивачі позов підтримали та просили його задовольнити.

Відповідач  в судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, в зв’язку з чим за згодою позиваів судом ухвалено провести заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення позивачів, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

          Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.01.1999 року, посвідченого Третьою вінницькою державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1-291, позивачам по справі - матері ОСОБА_1 і дітям ОСОБА_2 і ОСОБА_3, на праві спільної часткової власності, в частинах - по 1/3 частині кожному з них, належить 3-кімнатна квартира АДРЕСА_1.(а.с.5)

          Співвласники квартири, зареєстровані в ній і постійно проживають в даній квартирі, і разом з ними постійно проживає неповнолітній син ОСОБА_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., що підтверджується довідкою паспортного відділу МКП ЖЕК № 12 від 01.02.2011 року.

          Відповідальним власником квартири являється  - ОСОБА_1, і на її ім'я : особовий рахунок на квартиру № НОМЕР_1 в МКП ЖЕК-12.(а.с.6)

          Згідно пояснень наданих позивачами в судовому засіданні відповідач по справі ОСОБА_4 - ОСОБА_2, колишній чоловік, який також зареєстрований в даній квартирі і в ній деякий час під час їхніх з ним шлюбних відносин.

          Однак, спільне життя у ОСОБА_2, з відповідачем не склалося. В 2004 році відповідач, забравши всі свої речі, виїхав з належного позивачам жилого приміщення, і з того часу не з'являвся.           Шлюб був розірваний рішенням суду в 2005 році, про 17.08.2008 року у відділі РАЦС Вінницького міського управління юстиції Вінницької області зроблено актовий запис № 1020.(а.с.9)

          Місце проживання відповідача їм невідоме, оскільки з 2004 року вони з ним взагалі не спілкуються, він переховує від позивачів свою нову адресу, навіть коли спілкується з дитиною.

          Факт непроживання відповідача в спірній квартирі з 22 липня 2004 року, підтверджується актом   від  03.02.2011   року,   складеним   комісією   із  числа сусідів позивачів, завіренні  МКП ЖЕК-12 (а.с.8)

          При цьому відповідач не приймає жодних мір до того, щоби знятися з паспортної реєстрації у спірній квартирі, і на нього нараховуються комунальні платежі, які позивачі змушені оплачувати, не маючи змоги оформити житлову субсидію. Тобто, реєстрація відповідача створює перешкоди в користуванні власністю.

          Отже, з 22.07.2004 року, відповідач, який членом сім'ї позивачів вже не являється, в спірному

жилому приміщенні не проживає, своїх речей в ньому не зберігає, участі в його утриманні та сплаті комунальних платежів не бере, квартирою взагалі не цікавиться. Всі обов'язки по утриманню квартири покладені лише на - позивачів по справі.

          Відповідно до ч.1,3 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

          Згідно  ст.  391  ЦК України,  власник  майна  має  право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

          На даний час місце проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 позивачу не відоме.

          Відповідно до ч.1 ст. 71 ЖК УРСР, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

          Згідно ст. 72 ЖК УРСР, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

          Згідно з ч.2 ст.2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", - реєстрація місця проживання особи не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставмо для їх обмеження.

          Згідно п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 1 листопада 1996 року № 9, наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

          Згідно зазначених норм Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" та постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" позовна вимога про зняття Відповідачів з реєстраційного обліку - одна з форм захисту власником своїх прав, не суперечить законодавству і може бути застосована судом.

          На підставі вищевикладеного суд вважає, що позивачі не взмозі в повній мірі розпоряджатись своєю власністю, а тому суд вважає що позов підлягає до задоволення.

          В судовому засіданні позивачі просили судові витрати покласти на них, а тому суд залишає їх за позивачами.

          Оскільки позивачі не просили стягувати судові витрати з відповідача, їх слід залишити за позивачами.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 8, 41 Конституції України, ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України, 10, 60, 88, 209, 212,  213, 215, 224-226 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Усунути перешкоди в користуванні належною ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності квартирою АДРЕСА_1, визнавши ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження таким, що втратив право користування даним жилим приміщенням, в зв’язку з його відсутністю в ньому понад один рік без поважних причин.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Позивачі мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: