Справа № 2-200/11

                                                                РІШЕННЯ

                                          ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"15" серпня 2011 р.                                                                                       м.Щорс

Щорський районний суд Чернігівської області в складі:

             головуючого судді   Козак В.І.,

             при секретарі            Скорій Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та територіальної громади в особі Староборовицької сільської ради про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати право власності на спадковий житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1, який залишився після смерті ОСОБА_4, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1, мотивуючи свої вимоги, тим що на домоволодіння була відсутня первинна реєстрація права власності та технічна документація, що стало перешкодою в отримані свідоцтва про право на спадщину в нотаріальному порядку.

          В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник не з"явилися, надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутності. Позовні вимоги підтримують і просять їх задовольнити.

          Відповідачі в судове засідання не з»явилися. Вони  надали суду заяву про розгляд справи у їх відсутності. Проти задоволення позову не заперечують.

          Суд вважає можливим розглянути справу без участі сторін, оскільки є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

          Дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

          Відповідно до наданої копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, про що в книзі реєстрації актів про смерть Староборовицької сільської ради Щорського району Чернігівської області зроблено актовий запис № 30. Після її смерті відкрилася спадщина.

          Згідно довідки Чернігівського районного бюро технічної інвентаризації, право власності на житловий будинок, який знаходиться по АДРЕСА_1, ні за ким не зареєстровано.

Як вбачається з представлених довідок виконкому Староборовицької сільської ради Щорського району по по АДРЕСА_1 була постійно зареєстрована і проживала ОСОБА_4, 1897 року народження, з 1947 року та виписана ІНФОРМАЦІЯ_1 в зв"язку зі смертю.

          08 серпня 2011 року спеціалістами Державного комунального підприємства “Чернігівське районне бюро технічної інвентаризації” була складена технічна документація та проведена оцінка вказаного домоволодіння, дійсна вартість якого  визначено 18 907 грн.

          Згідно заповіту від 12 березня 1977 року ОСОБА_4 заповідала все своє майно своїй дочці ОСОБА_2

          За повідомленням Щорської районної державної нотаріальної контори, в провадженні нотаріальної контори спадкова справа до майна ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, не заводилася.

          Як встановлено по справі, позивач є племінником спадкодавця.

          Відповідно до  ст.1 217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або  за законом.

          Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.1 223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1 261-1 265 цього Кодексу.

          Відповідачка ОСОБА_2, яка є спадкоємцем за заповітом, у встановлений строк спадщину не прийняла та відмовляєся від спадкового будинку.

Староборовицька сільська рада Щорського району Чернігівської області не претендує на спадщину.

 Разом з тим, згідно з положеннями ст. 1 218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять права та обов’язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті. Сторонами не заперечувалось, що правовстановлюючий документ на спірний будинок спадкодавець не отримав, тобто, права власності на домоволодіння спадкодавець на час відкриття спадщини не набув.

 Тому за положеннями ст. 331 Цивільного кодексу, який регулює спірні правовідносини під час розгляду даної справи, суд вважає можливим визнати за позивачкою право власності на матеріали та обладнання, що були використані в процесі будівництва домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, оскільки до завершення будівництва, а також здачі його в експлуатацію та державної реєстрації особа вважається власником лише будівельних матеріалів. При цьому суд вважає можливим перевести на позивача також права забудовника на незданий в експлуатацію житловий будинок.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено 51 грн. державного мита, в той час як із ціни позову - 18 907 грн. виходить, що судовий збір по даній справі складає 189 грн. 07 коп. Тому, з позивача підлягає стягненню на користь держави недоплачена сума судового збору в сумі 138 грн. 07 коп.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 213-215 ЦПК України ст.ст. 328, 392, 1216, 1217, 1218, 1233, 1234, 1274, 1275 ЦК України, Декретом КМ України «Про державне мито»від 21.01.1993 року,  -

В И Р І Ш И В:

          Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на матеріали та обладнання, що були використані в процесі будівництва житлового будинку з господарськими спорудами,  розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право забудовника на незданий в експлуатацію житловий будинок з господарськими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 138 грн. 07 коп. державного мита.           

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

          Суддя                                                                                                    В.І. Козак