01.09.2011

                                                                                             Справа № 2-190/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

01 вересня 2011 року      Кам’янобрідський районного суду м. Луганська у складі:

                                           головуючого судді – Пташкіної А.О.

                                           при секретарі –        Єрьоменко Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСК Марго»про стягнення грошової компенсації, затримку виплат, незаконного грошового утримання та моральної шкоди, -

 В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог вказавши, що вона працювала в ТОВ “АСК Марго” з 10.06.2008 року на посаді заступника директора (за сумісництвом), в подальшому з 01.09.2008 року переведена на постійну роботу на посаду заступника директора. 01.12.2008 року згідно наказу № 29-к без попереднього повідомлення, вона була переведена на посаду головного бухгалтера зі зменшенням заробітної плати. Про те, що відповідно наказу № 27/2к від 23.09.2008 року посада «заступника директора»скасовується їй стало відомо тільки 09.02.2009 року. 30.01.2009 року вона була звільнена, у зв’язку з тим, що не погодилася з переводом на посаду головного бухгалтера. Вважає, що наказ № 29-к від 01.12.2008 року про її перевід на посаду головного бухгалтера з 01.12.2008 року складений з порушенням вимог ст. 32 КЗпП України, оскільки вона не була повідомлена про перевід на посаду головного бухгалтера за два місяці. Заробітна плата за період з 01.12.2009 року по 30.01.2009 року виплачувалася також з порушеннями, оскільки на вказані два місяці за нею повинен зберігатися попередній розмір заробітної плати. У відповідності до ч.4 ст.32, ч.6 ст. 36 КЗпП України, 29.12.2008 року вона подала заяву про звільнення у зв’язку з незгодою на зміну істотних умов праці. Відповідно до ст. 44 КЗпП України вона повинна була отримати вихідну допомогу в розмірі не менш середньої заробітної плати, що складає 2006 грн. 36 коп.

За період роботи у відповідача вона не використала свою щорічну відпустку, таким чином за період роботи у ТОВ «АСК Марго»кількість невикористаних нею днів щорічної відпустки складає 15 днів, а компенсація за невикористану щорічну відпустку складає 938,63 грн., із розрахунку  окладу в розмірі 2000 грн., однак виплачено тільки 699,30 грн., таким чином, заборгованість по оплаті компенсації складає 239,33 грн.

Крім того, виплата розрахункових коштів проводилася частками із розрахунку окладу головного бухгалтера, від переведення на посаду якого вона відмовилася. Після звільнення їй було виплачено: 24.02.2009 року –заробітна плата за січень 2009 року в розмірі 741,00 грн. та 01.04.2009 року –компенсація за невикористану відпустку в розмірі 699,30 грн. Заробітну плату за грудень 2008 року вона не отримала, вихідна допомога їй взагалі не виплачувалася та про її розмір її не повідомили, трудову книжку видали 10.02.2009 року.  

Таким чином заборгованість по виплаті заробітної плати складає: за грудень 2008 р. – 1826,09 грн., за січень 2009 року –1159,00 грн., прострочення по виплаті заробітної плати та вихідної допомоги за період з 01.02.2009 року по 21.06.2010 року складає 16 місяців 15 робочих днів, а сума, яка належить стягненню з відповідача за затримку виплат складає 33428,60 грн. Крім того, прострочення по виплаті заробітної плати за період з 22.06.2010 р. по 07.10.2010 р. складає 3 місяці 11 робочих днів, а сума , яка належить стягненню з відповідача за затримку виплат складає 7947,60 грн.

У зв’язку із чим просила суд  стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в розмірі 2985,09 грн., заборгованість по виплаті  вихідної допомоги –2006,36 грн., заборгованість по грошовій компенсації за невикористану щорічну відпустку в сумі 239,33 грн., за затримку  по виплати заробітної плати та вихідної допомоги в розмірі 33428,60 грн.

У результаті невиплати їй сум в розмірі та в строки передбачені законодавством України, був порушений звичайний уклад її життя, у зв’язку зі звільненням в період економічної кризи їй було тяжко знайти роботу, оскільки вона змушена була звертатися до адміністрації ТОВ “АСК Марго” за належними їй грошовими коштами, що виявилося безрезультатним, але відняло велику кількість часу, у зв’язку із чим  вона відчувала моральні страждання, які оцінює у 3000 гривень. Крім того, просила стягнути з відповідача на її користь суму судових витрат, пов’язаних з розміщенням оголошення в газеті  про виклик відповідача до суду  у засобах масової інформації в розмірі 62,45 грн.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, надав суду письмові заперечення проти позову і заяву, в якій він просить суд розглянути дану цивільну справу без його участі. Із викладеного в запереченнях представника відповідача змісту вбачається, що позивачка на підприємстві виконувала обов’язки головного бухгалтера та використовуючи свій стан вводила директора в оману, здійснюючи нарахування собі заробітної плати в таких розмірах, в яких вважала за потрібним, про що свідчить надана до суду бухгалтерська довідка про те, що позивачка за червень, липень, серпень 2008 року нарахувала собі заробітну плату із розрахунку повного окладу, хоча дійсно позивачка працювала за сумісництвом неповний робочий день. Вважають, що надані позивачкою  до суду документи, а саме наказ № 27/2-К від 23.09.2008 р., наказ № 5-К від 30.01.2009 року не відповідають дійсності, оскільки вони надані за власної ініціативи, без повідомлення підприємства та не завірені належним чином.

Ствердження позивачки, що вказівка «за сумісництвом»є помилковою, оскільки вона не мала іншого місяця роботи –є неправдивим, оскільки вона власноруч 09.10.2008 року подала заяву про прийняття її на роботу за сумісництвом.

Виконуючи обов’язки  головного бухгалтера, заробітна плата ОСОБА_1 складала:

- у червні 2008 р. оклад було встановлено в розмірі 1000 грн., але позивачка працювала з 10.06.2008 р. на півставки за сумісництвом в табелі обліку робочого часу вказано робочий день 4 години, тим не менше, використовуючи своє службове положення ОСОБА_1 сама собі нарахувала –684 ,21 грн., а не 342,11 грн.;

- у липні 2008 року оклад позивачки встановлено 1500 грн., вона працювала на півставки за сумісництвом в табелі обліку робочого часу вказано робочий день 4 години, але ОСОБА_1 навмисно собі нарахувала 1500 грн, а не 750 грн.;

- у серпні 2008 р. оклад їй було встановлено 2000 грн., працювала вона на півставки за сумісництвом в табелі обліку робочого часу вказано робочий день 4 години, але ОСОБА_1 навмисно собі нарахувала 2000 грн., а не 1000 грн.

У зв’язку із чим, відповідно до бухгалтерської довідки переплата відповідача працівнику ОСОБА_1 за червень, липень та серпень 2008 року склала 1438,85 грн.

Крім того, у відповідності зі ст. 32 КЗпП України про зміну істотних умов праці ОСОБА_1 була повідомлена за два місяці, тобто ще 23.09.2008 року. Відповідно до наказу № 27/1-К від 01.09.2008 року оклад позивачки у вересні, жовтні, листопаді 2008 року складав 2000 грн. У грудні 2008 р. у зв’язку з її переведенням на посаду головного бухгалтера оклад ОСОБА_1 змінився і складав 780 грн. щомісяця, але працювала позивачка по 29.12.2008 р., тобто не повний робочий місяць. З 30.12.2008 р. ОСОБА_1 пішла у відпустку без утримання і більше до роботи не приступила. У січні 2009 року позивачка ні одного дня не працювала, тому їй заробітна плата не нараховувалася та не виплачувалася.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України ОСОБА_1 була виплачена вихідна допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати, але сама позивачка нарахувала собі вихідну допомогу із розрахунку неіснуючої середньої заробітної плати и просить суд стягнути на її користь 2006,36 грн., однак таку заробітну плату вона ніколи не отримувала.

Крім того, за період роботи в ТОВ «АСК МАРГО»позивачка не використала свою щорічну відпустку у кількості 13,52 календарних днів, у зв’язку із чим  відпускні позивачці були виплачені в повному розмірі і заборгованості з цього приводу не має, а навпаки, виплачено з переплатою на 9,07 грн. У зв’язку з тим, що позивачка була звільнена законно й обґрунтовано, накази не оскаржувала, їй була виплачена вся заробітна плата, вихідна допомога й компенсація за невикористану відпустку, а також її звичайний уклад життя відповідачем не було порушено й моральні страждання нічим не спричинило, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю.

Вислухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, суд вважає вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Відповідно до ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.  

Судом встановлено, що ОСОБА_1 прийнято на посаду заступника директора в ТОВ «АСК МАРГО»за сумісництвом  з 10.06.2008 року, про що свідчить заява ОСОБА_1 (а.с.58) та наказ № 13-К від 10.06.2008 року (а.с.59).

З 01.09.2008 року вона прийнята на постійну роботу на посаду заступника директора в ТОВ “АСК Марго”, що підтверджується записом в трудовій книжці (а.с.4-7) та наказом № 27/1-К від 01.09.2008 року (а.с.11).

01.12.2008 року позивачка була переведена на посаду головного бухгалтера з окладом відповідно штатного розкладу, що підтверджується  наказом № 29-к від 01.12.2008 року, в якому відсутній підпис ОСОБА_1, щодо ознайомлення з наказом, але міститься вказівка, що позивачка не згодна на перевід, у зв’язку зі зменшенням окладу (а.с.65).

З наказом № 27/2-К від 23.09.2008 року про зміну суттєвих умов праці заступника директора пов’язаних з переводом та зміною окладу позивачка ОСОБА_1 ознайомлена не була, але в ньому міститься відмітка, що від підпису щодо ознайомлення з наказом відмовилася (а.с.15).

29.12.2009 року ОСОБА_1 звернулася до директора ТОВ “АСК Марго” з проханням звільнити її у зв’язку зі зміною суттєвих умов праці, відповідно до п. 6 ст.36 КЗпП України (а.с.64) та наказом № 5-К від 30.01.2009 року була звільнена у зв’язку з відмовою продовження праці (а.с.16).

Згідно копії наказу № 5-К від 30.01.2009 року, який був підписаний директором ТОВ «АСК Марго»ОСОБА_3, ОСОБА_1 було звільнено з посади заступника директора з 31.01.2009 у зв’язку з відмовою від продовження роботи, внаслідок суттєвих змін умов праці (п.6 ст.36 КЗпП України) з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати у відповідності ст. 44 КЗпП України. Підстава для звільнення –відмова від переводу зазначеної у наказі № 29-К від 01.12.2008 року та надання заяви про звільнення від 29.12.2008 року (а.с.74).

Відповідно до запису в трудовій книжці ОСОБА_1 (а.с.4-7), остання 01.09.2008 року була прийнята на посаду заступника директора «АСК Марго»і 30.01.2009 року була звільнена у зв’язку із відмовою від продовження роботи внаслідок суттєвих змін умов праці на підставі п.6 ст. 36 КЗпП України.

У відповідності до ст. 32 КЗпП України, про зміну суттєвих умов праці працівник повинен бути повідомлений не пізніше, ніж за два місяці.

Відповідно до ч.4 ст. 32 КЗпП України якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за п. 6 ст. 36 КЗпП  України.

В п. 6 ст. 36 КЗпП України зазначено, що підставами припинення трудового договору є  відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці.

Згідно ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Відповідно до ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до ст. 116 КзпП України при звільненні працівника, виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини  власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Надавши до суду письмові заперечення, представник відповідача не довів суду той факт, що позивачка самостійно нараховувала собі заробітну плату таку, яку вона вважала за потрібною. Враховуючи викладене в запереченнях, судом вбачається, що при звільненні всі розрахунки із позивачкою проводилися з урахуванням того, що вона працювала не на посаді заступника директора, а на посаді головного бухгалтера та її оклад складав 780 гривень на місяць, при цьому, працювала позивачка на півставки, однак згідно наказу №5-К від 30.01.2009 року про звільнення та запису у трудовій книжці, позивачка була звільнена 31.01.2009 року у зв’язку зі зміною суттєвих умов праці, відповідно до п. 6 ст.36 КЗпП України з посади заступника директора.

Оскільки 19.05.2011 року представник відповідача в подальшому  взагалі відмовився представляти інтереси відповідача в суді, про що свідчить його заява (а.с.122), суд для можливості об’єктивного розгляду даної справи приймав  низку заходів щодо встановлення істини по справі.

19.05.2011 року судом було постановлено ухвалу, якою явка директора ТОВ «АСК Марго»ОСОБА_3 визнана обов’язковою для надання особистих пояснень, а також даною ухвалою відповідача було зобов’язано надати суду докази, а саме: довідку про розмір заробітної, яка була виплачена ОСОБА_1 за період з 10.06.2008 року по 30.01.2009 рік, довідку відповідно до якого окладу було здійснено її звільнення та розрахунки виплат, які були нараховані ОСОБА_1 при звільненні, а також документи, які підтверджують виплату ОСОБА_1 заробітної плати за грудень 2008 року. З урахуванням того, що вимоги даної ухвали відповідачем не виконані, директор ТОВ «АСК Марго»не з’явилася і особистих пояснень не надала, судом вирішено прийняти рішення на підставі тих доказів, які містяться в матеріалах даної цивільної справи.

Суд вважає, що вимоги позивачки щодо стягнення з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі за грудень 2008р. та січень 2009р. у розмірі 2985,09 грн., заборгованість по виплаті  вихідної допомоги –2006,36 грн., заборгованість  по грошовій компенсації  за невикористану щорічну відпустку в сумі 239,33 грн. за період  з 10.06.2008р. по 31.01.2009р., за затримку  по виплаті заробітної плати та вихідної допомоги за період з 01.02.2009р. по 21.06.2010р. станом на 21.06.2010 року в розмірі 33428,60 грн., за затримку по виплаті заробітної плати та вихідної допомоги за період з 22.06.2010 р. по 07.10.2010 р. в розмірі 7047,60 грн. є законними та обґрунтованими.

Що стосується вимог позивачки про стягнення суми моральної шкоди через затримку виплати заробітної плати, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” № 4 від 31.03.1995 року, зі змінами, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживань у зв’язку з ушкодженням здоров’я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв’язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормально життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Таким чином, оскільки позивачка не навела жодних причин наявності моральної шкоди, суд вважає її недоведеною і таку, що не підлягає задоволенню, тому що нормальні життєві зв’язки позивачки не могли бути порушені, вона не була позбавлена можливості продовжувати активне громадське життя і її стосунки з оточуючими людьми порушені не були.

Згідно ст. 88 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивачки підлягають витрати на розміщення в засобах масової інформації оголошення про виклик на судове засідання представника відповідача в розмірі 62,45 грн.           

Керуючись ст. ст. 32,36,44,83,115,116,117 КЗпП України, ЗУ “Про відпустки”, Положенням “Про порядок компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків виплати”, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АСК Марго” на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за грудень 2008р. та січень 2009р. в розмірі 2985 (дві тисячі дев’ятсот вісімдесят п’ять) грн. 09 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АСК Марго” на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті вихідної допомоги в розмірі 2006 (дві тисячі шість) грн. 36 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АСК Марго” на користь ОСОБА_1 заборгованість по грошовій компенсації на не використану щорічну відпусту за період з 10.06.2008р. по 30.01.2009р. в розмірі 239 (двісті тридцять дев’ять) грн. 33 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АСК Марго” на користь ОСОБА_1 заборгованість за затримку по виплаті заробітної плати та вихідної допомоги за період з 01.02.2009р. по 21.06.2010р. в розмірі 33428 (тридцять три тисячі чотириста двадцять вісім) грн. 60 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АСК Марго” на користь ОСОБА_1 кошти за затримку по виплаті заробітної плати та вихідної допомоги за період з 22.06.2010р. по 07.10.2010р. в розмірі 7047 (сім тисяч сорок сім) грн. 60 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АСК Марго” на користь ОСОБА_1 витрати на розміщення в засобах масової інформації оголошення про виклик на судове засідання представника відповідача в розмірі 62 (шістдесят дві) грн. 45 коп.           

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.

Рішення суду в межах заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Луганської області через Кам’янобрідський районний суд м. Луганська шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Кам’янобрідського

районного суду м. Луганська                                                                                А.О. Пташкіна