Справа № 2-179, 2007 року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2007 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:
головуючого-судді: Мельничука В.П.
при секретарі: Данилюк Н.П. за участю:
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду в смт. Ставище цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Юрківської сільської ради про визнання права власності та визнання права на спадщину за заповітом,
встановив:
До суду звернувся з вказаним позовом ОСОБА_3 до Юрківської сільської ради посилаючись на те, із погосподарських книг Юрківської сільської ради за 1986-1990, 1991-1995 роки видно, що будинок АДРЕСА_1 відносився до майна колгоспного двору. На час припинення колгоспного двору 15 квітня 1991 року в ньому проживав та не втратив частку в його майні батько відповідача ОСОБА_4, який згідно діючих на той час ст.ст. 120, 123 ЦК УРСР (1963 р.) та Закону України "Про власність" набув права власності на вказаний будинок, як на майно колгоспного двору. Слід зазначити, що будинок був придбаний зі слів батька у ОСОБА_5 і договір нотаріально не оформлявся.
Згідно рішення виконкому Юрківської сільської ради ОСОБА_4 є власником будинку АДРЕСА_1, що підтверджується архівним витягом.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_4, спадщину після смерті якого прийняв ОСОБА_3, його син та спадкоємець за заповітом, відповідно до ст.524, п.2 ч.1, ч.2 ст.549 ЦК України (1963 року) подавши до Ставищенської районної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. 29 вересня 2000 року позивач, ОСОБА_3, в Ставищенській районній державній нотаріальній конторі отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частину спадкового майна.
Вартість вищевказаного житлового будинку становить відповідно до технічного паспорта 26488 гривень. Земельна ділянка на якій розташований вказаний житловий будинок приватизована.
Оформити свої спадкові права в Ставищенській районній державній нотаріальній конторі перешкоджає те, що за життя спадкодавець не отримав правовстановлювального документа на будинок, що підтверджується повідомленням Юрківської сільської ради.
Просить суд визнати за ним, ОСОБА_3 право на спадщину за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року батька ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_1, вартістю 26488 гривень.
В попередньому судовому засіданні представник позивача від заявленого позивачем позову не відмовляється.
Представник відповідача в попередньому судовому засіданні позовні вимоги визнала повністю, зробивши про це усну заяву.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, усну заяву представника відповідача та перевіривши подані письмові докази вважає, що визнання представником відповідача, який діє у відповідності до довіреності і має повноваження на вчинення такої дії щодо вказаного позову, не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Відповідно до ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Правовідносини сторін, що виникли до 1 січня 2004 року регулюються нормами Цивільного кодексу Української РСР від липня 1963 року, із змінами до нього.
Відносини власності на нерухоме майно в Україні регулюються Цивільним Кодексом України, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та іншими актами законодавства України.
Відповідно до статті 25 Цивільного Кодексу України здатність мати цивільні права та обов’язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження і припиняється у момент її смерті.
Згідно частини 1 статті 120 ЦК України (1963 року) майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності.
У відповідності до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
Судом встановлено, що станом на 15 квітня 1991 року житловий будинок АДРЕСА_1 відносився до колгоспного двору, головою якого був ОСОБА_4., що підтверджується випискою з погосподарської книги № 3 з 01.01.1986 - 31.12.1990 роки Юрківської сільської ради Київської області (а.с.21, 22) та випискою з погосподарської книги № 6 з 01.01.1990 - 31.12.1995 роки Юрківської сільської ради Київської області (а.с. 19, 20).
Суд вважає, що оскільки на час припинення колгоспного двору - 15 квітня 1991 року ОСОБА_4 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року) проживав в ньому, інших членів, які б мали право на частку в його майні не було, то останній набув права власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його відповідно до статей 120 і 123 ЦК України (1963 року).
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що станом на 15 квітня 1991 року ОСОБА_4 набув право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, який входив до майна колгоспного двору, згідно статей 100, 101, 120, 123 ЦК УРСР (1963 p.), що діяли на час виникнення за ним права власності і мав можливість звернутися із відповідною заявою про отримання свідоцтва про право власності та про державну реєстрацію цього права.
Згідно абзацу 3 частини 3 статті 331 Цивільного Кодексу України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Державна реєстрація прав на нерухомість передбачена статтею 182 ЦК України.
У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" також передбачено обов’язкову державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, зокрема права власності на нерухоме майно.
Також у відповідності з частиною 5 статті 3 вказаного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
Відповідно до пункту 6.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (затвердженого наказом Мінюсту України №7/5 від 07.02.2002 року) оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
У відповідності з абзацом 4 пункту 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затвердженої наказом Мінюсту від 03.03.2004 року №20/5, при видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з Реєстру прав власності.
Судом встановлено, що за життя ОСОБА_4, як голова двору правовстановлюваний документ на житловий будинок АДРЕСА_1 не отримав і первинна державна реєстрація права власності на будинок не була проведена, що підтверджується повідомленням № 22 від 22.05.2007 року Юрківської сільської ради (а.с. 12).
Згідно статті 392 Цивільного Кодексу України власник майна, може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Вартість житлового будинку АДРЕСА_1 відповідно до технічного паспорту - 26488 гривень.
Таким чином суд вважає, що ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року в селі Юрківка Ставищенського району Київської області набув права власності житловий будинок АДРЕСА_1 вартістю 26488 гривень.
Також судом встановлено, що після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 року в селі Юрківка Ставищенського району Київської області відкрилася спадщина, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.6).
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. У відповідності зі ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, або оголошення її померлою.
Враховуючи зазначене суд приходить до висновку, що після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 року право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, яке належало померлому, увійшло до складу спадщини на момент його відкриття, внаслідок смерті останнього.
Відповідно до частини 1 статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Судом встановлено, що в селі Юрківка Ставищенського району Київської області ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_4 Спадщину після його смерті прийняв позивач, вступивши у фактичне володіння спадковим майном відповідно до частини 3 статті 1268 ЦК України, оскільки заяви про відмову від спадщини не подавав, а отримав в Ставищенській державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за заповітом, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 24.02.2000 року, повідомленням № 22 Юрківської сільської ради від 22.05.2007 року, копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с. 6, 12, 8).
Аналізуючи встановлені та досліджені в судовому засіданні всі обставини справи суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 набув права на спадщину за заповітом на вищевказаний житловий будинок.
Суд не вирішує питання про понесені позивачем судові витрати, оскільки він їх бере на себе.
Керуючись ст. ст. 25, 182, 331, 392, 1218, 1220, 1223, 1268, 1270 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 100, 101, 120, 123 ЦК УРСР (1963 р.), ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", ст.ст. 10, 11, 60, 213-215 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_3 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_3 право на спадщину за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року батька ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_1, вартістю 26488 гривень.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом двадцяти днів до Апеляційного суду Київської області через Ставищенський районний суд після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду на протязі десяти днів з дня його проголошення.
Суддя