Справа № 2-228, 2007 року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2007 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:
головуючого-судді: Мельничука В.П.
при секретарі: Шевченко Т.А.
за участю:
позивачки: ОСОБА_1
представника відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в смт. Ставище цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ясенівської сільської ради про визнання права на спадщину за заповітом,
встановив:
До суду звернулася з вказаним позовом ОСОБА_1 посилаючись на те, що як видно із погосподарських книг Ясенівської сільської ради за 1986-1990, 1991-1995 роки житловий будинок АДРЕСА_1 відносився до майна колгоспного двору. На час припинення колгоспного двору 15 квітня 1991 року в ньому проживала та не втратила частку в його майні ОСОБА_4, яка згідно діючих на той час ст.ст. 120, 123 ЦК УРСР (1963 року) та Закону України „Про власність" набула права власності на вказаний будинок, як на майно колгоспного двору. її батько ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Згідно зі ст. 4 Постанови Верховної Ради України „Про введення в дію Закону „Про власність" загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року. Тому згідно діючої на той час ст. 563 ЦК України (1963 року) спадкоємство в майні двору не відкривалося.
Списки власників житлових будинків по Ясенівській сільській раді доданих до рішення виконкому Ясенівської сільської ради № 15 від 05.05.1994 року, яким було встановлено право власності на житлові будинки не збереглися.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_4, спадщину після смерті якої прийняла вона, її дочка та спадкоємиця за заповітом, відповідно до ст.ст. 1224, 1268-1270 ЦК України подавши до Ставищенської районної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
її сестра ОСОБА_6 та брат ОСОБА_7 як особи, які мають право на обов’язкову частку в спадщині, не бажають приймати спадщину і заяв до Ставищенської районної нотаріальної контори про прийняття спадщини не подали.
Вважає, ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, за життя набула права власності на житловий будинок АДРЕСА_1, як на майно колгоспного двору і їй має належати вказаний будинок по праву на спадщину за заповітом після смерті останньої.
Вартість вищевказаного житлового будинку становить відповідно до технічного паспорта 54431 гривня. Земельна ділянка на якій розташований вказаний житловий будинок не приватизована.
Оформити свої спадкові права в Ставищенській районній державній нотаріальній конторі перешкоджає те, що за життя спадкодавиця не отримала правовстановлювального документа на будинок.
Як видно із ч. 5 статті 3 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
Просить суд визнати за нею, ОСОБА_1 право на спадщину за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року матері ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_1 вартістю 54431 гривня.
Позивачка в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги, від позову не відмовляється.
Представник відповідача Ясенівської сільської ради ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнала повністю, зробивши про це усну заяву.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши позивачку та усну заяву про визнання вказаного позову представником відповідача, який діє відповідно до довіреності і має на це повноваження та перевіривши подані письмові докази вважає, що визнання представником відповідача позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Відповідно до ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року.
Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Правовідносини сторін, що виникли до 1 січня 2004 року регулюються нормами Цивільного кодексу Української РСР від липня 1963 року, із змінами до нього.
Відносини власності на нерухоме майно в Україні регулюються Цивільним Кодексом України, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та іншими актами законодавства України.
Відповідно до статті 25 Цивільного Кодексу України здатність мати цивільні права та обов’язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження і припиняється у момент її смерті.
Згідно частини 1 статті 120 ЦК України (1963 року) майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності.
У відповідності до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 „Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
Згідно погосподарської книги № 4 Ясенівської сільської ради за 1991-1995 роки (а.с.32-33) житловий будинок АДРЕСА_1 станом на 15 квітня 1991 року (день припинення колгоспного двору) відносився до майна колгоспного двору, головою якого була ОСОБА_4.
Як видно ОСОБА_4 згідно ст.ст. 120, 123 ЦК УРСР (1963 року) та Закону України "Про власність" за життя набула право власності на вказаний будинок.
Згідно абзацу 3 частини 3 статті 331 Цивільного Кодексу України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Державна реєстрація прав на нерухомість передбачена статтею 182 ЦК України.
У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" також передбачено обов’язкову державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, зокрема права власності на нерухоме майно.
Також у відповідності з частиною 5 статті 3 вказаного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
Відповідно до пункту 6.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (затвердженого наказом Мінюсту України № 7/5 від 07.02.2002 року) оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
Як видно з повідомлення № 381 Ясенівської сільської ради від 16 липня 2007 року (а.с. 9) ОСОБА_4 за життя правовстановлюючий документ на вказаний будинок не отримала і первинна державна реєстрація права власності на будинок не була проведена.
Відповідно до копії технічного паспорта (а.с. 13) вартість зазначеного житлового будинку складає 54 431 гривня.
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У відповідності зі ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, або оголошення її померлою.
З копії свідоцтва про смерть (а.с.6) вбачається, що після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 року в селі Ясенівка Ставищенського району Київської області відкрилася спадщина.
Після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 року право власності на житловий будинку АДРЕСА_1, яке належало померлій, увійшло до складу спадщини на момент його відкриття, внаслідок смерті останньої.
Із спадкової справи № 29 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_4 (а.с.20-25) видно, що 23 січня 2007 року позивачка подала заяву про прийняття спадщини до Ставищенської районної державної нотаріальної контори.
Відповідно до частини 1 статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Із копії заповіту ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а.с.24) вбачається, що остання склала 25 червня 1990 року заповіт на дочку ОСОБА_1.
Відповідно до абзацу 4 пункту 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затвердженої наказом Мінюсту від 03.03.2004 року №20/5), при видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з реєстру прав власності.
Згідно статті 392 Цивільного Кодексу України власник майна, може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Таким чином ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, відповідно до ст.ст. 120, 123 ЦК УРСР (1963 p.) набула за життя право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, а позивачка після її смерті набула відповідно до ст.ст. 1223, 1268-1270 ЦК України право на спадщину за заповітом на вказаний будинок і оскільки представником відповідача позов визнається, то він підлягає задоволенню.
Суд не вирішує питання про понесені позивачем судові витрати, оскільки вона їх беруть на себе.
Керуючись ст. ст. 25, 182, 331, 392, 1218, 1220, 1223, 1268-1270 Цивільного Кодексу України ст.ст. 120, 123 ЦК УРСР (1963 р), ст. З Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", ст.ст. 10, 11, 60, 174, 213-215 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право на спадщину за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року матері ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_1 вартістю 54431 гривня.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом двадцяти днів до Апеляційного суду Київської області через Ставищенський районний суд після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду на протязі десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: