Справа № 2а-324/09.
ПОСТАНОВА
Іменем України
29.07.2009р. Ленінський районний суд м. Луганська у складі: головуючого судді - Масенко Д.Є., при секретарі - Філатовій Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради та Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої компенсації на оздоровлення -
ВСТАНОВИВ:
У січні 2009р. позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради та Головного управління Державного казначейства України в Луганській області та просив перерахувати щорічні виплати на оздоровлення і стягнути з відповідача недоплачені суми відповідно до ст..48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ (далі Закон №796) за період 2003-2008 роки.
В попередньому судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги, просив стягнути з відповідача Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м.Луганську ради суму на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007 p.p. в загальній сумі 7564, 90 грн., виходячи з встановленого на той час розміру мінімальної заробітної плати, мотивуючи це тим, що позивач, як інвалід 2-ої групи, учасник ліквідації аварії на ЧАЕС користується правом на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в сумі 5-ти мінімальних заробітних плат, розмір яких встановлено на момент її виплати, відповідно до ст.48 Закону України №796-ХІІ від 28.02.1991 року. Зазначені суми відповідачем позивачу у 2003, 2004, 2005, 2007 p.p. нараховувалася на підставі постанов КМУ № 836 від 26.07.1996р., №562 від 12.07.2000р, положення яких, на його думку, порушують право позивача на соціальний захист і достатній життєвий рівень. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив наступне.
Позивач є учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС у 1987р., категорія 1, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 27.10.1992р., інвалід 2 групи (захворювання пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС), та йому при повторному огляді 18.03.2002р. встановлена інвалідність, безстроково (довідка огляду МСЄК сер. МСЕ №091016 від 18.03.2002р.). З 2003р. і по теперішній час знаходиться на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради. Вважає, що при виплаті, згідно до ст..48 Закону №796 щорічної допомоги на оздоровлення, встановленої як учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС 1 -ї категорії, інвалідам 2-ї групи, у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент їх виплати, їй було виплачено значно менші суми. А саме:
• - за 2003р. - 26, 70 грн. (у березні 2003р.),
• - за 2004р. - 26, 70 грн. (у серпні 2004р.), -за2005р. - 26, 70 грн. (у лютому 2005р.), -за2007р. - 120, 00 грн. (у квітні 2007р.), -за2008р. - 120, 00 грн. (у червні 2008р.),
25 вересня 2008р. він звернулась с заявою до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради де просив перерахувати щорічну допомогу на оздоровлення за період 2003 - 2008 роки згідно до ст..48 Закону №796. 23 вересня 2008р. позивач отримав відповіді на свою заяву, в яких зазначено, що усі виплати позивач отримав у повному обсязі згідно з постановами Кабінету Міністрів України „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996р. №836 та „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 12.07.2005р. №562.
Позивач вважає зазначену відмову неправомірною та надав наступний розрахунок:
• Мінімальна заробітна плата на день виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2003
році (березень 2003р) складала 185, 00 грн. За 2003 рік він недоотримав:
185, 00 грн. х 5 = 925, 00 грн. - 26, 70 грн. (отримані) = 898, 30 грн.
• Мінімальна заробітна плата на день виплати щорічної допомоги на оздоровлення у 2004 році (серпень) складала 205, 00 грн. У 2004 році він недоотримав:
205, 00 грн. х 5 = 1025, 00 грн. - 26, 70 грн. (отримані) = 998, 30 грн
• Мінімальна заробітна плата на день виплати щорічної допомоги на оздоровлення у 2005 році (лютий) складала 262, 00 грн. У 2005 році він недоотримав:
262, 00 грн. х 5 = 1310, 00 грн. - 26, 70 грн. (отримані) = 1283, 30 грн.
• Мінімальна заробітна плата на день виплати щорічної допомоги на оздоровлення у 2007 році (квітень) складала 400, 00грн. У 2007 році він недоотримав:
400, 00 грн. х 5 = 2000, 00 грн. - 120, 00 грн. (отримані) = 1880, 00 грн.
• Мінімальна заробітна плата на день виплати щорічної допомоги на оздоровлення у 2008 році (червень) складала 525, 00грн. У 2008 році він недоотримав:
525, 00 грн. х 5 = 2625, 00 грн. - 120, 00 грн. (отримані) = 2505, 00 грн. Таким чином позивач вважає, що він недоотримав компенсаційних виплат за шкоду заподіяну здоров’ю згідно ст.48 Закону №796: 898, 30 грн. + 998, 30 грн. + 1283, 30 грн. + 1880, 00 грн. + 2505, 00 грн. = 7564, 90 грн.
В судове засідання позивач та представник позивача не з’явились, до його початку представник позивача подав заяву в якій просив розглянути справу у його відсутності.
Представники відповідача також в судове засідання не прибули, до його початку подали клопотання в якому просили розглянути справу без їх участі, та відмовити позивачу у задоволенні позову, надали письмові заперечення в яких зазначили наступне.
Представник відповідача УПСЗН Ленінської районної у М.Луганську ради позов не визнав, посилаючись на те, що виплата компенсацій проводиться з дня надання громадянином заяви. Конкретні розміри виплат на оздоровлення ліквідаторів аварії на ЧАЕС в 2004-2005р.р. визначалися постановою КМУ № 836, відповідно до якої, інвалідам 2-ої групи внаслідок ЧАЕС, у 2004-2005р.р. виплачується допомога на оздоровлення у розмірі 26, 70 грн., з серпня 2005 року вступила в дію постанова КМУ № 562 від 12.07.2005р., якою було скасовано пункт „є" пункту 1 постанови №836 та інвалідам 2-ої групи встановлений новий розмір компенсації у сумі 120грн. В таких розмірах компенсація на оздоровлення і сплачена позивачу. Згідно ст.71 ЗУ „Про державний бюджет України на 2007рік" дію ст.48 Закону зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог. Крім того, позивач пропустив строк позовної давності звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості за період з 2003р. по 2005р, та 2007 рік. Також просив суд розглядати справу за його відсутності про що надав суду відповідну заяву.
Представник співвідповідача Головного Управління Державного казначейства України у Луганській області позов не визнав, в письмових запереченнях пояснив, що головне призначення казначейської системи-сприяти оптимальному управлінню доходами та витратами бюджету, здійснення функцій контролю за цільовим спрямуванням коштів державного бюджету, повноваження на здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету надаються розпоряднику бюджетних коштів, яким в даному випадку є Міністерство праці та соціальної політики України. Також просив суд розглядати справу за його відсутності про що надав суду відповідну заяву.
Дослідивши надані докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні позивач є учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС у 1987р., категорія 1, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 27.10.1992р., інвалід 2 групи (захворювання пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС), та йому при повторному огляді 18.03.2002р. встановлена інвалідність, безстроково (довідка огляду МСЄК сер. МСЕ №091016 від 18.03.2002р.). З 2003р. і по теперішній час знаходиться на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради. Вважає, що при виплаті, згідно до ст..48 Закону №796 щорічної допомоги на оздоровлення, встановленої як учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС 1-ї категорії, інвалідам 2-ї групи, у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент їх виплати, їй було виплачено значно менші суми. А саме:
• - за 2003р. - 26, 70 грн. (у березні 2003р.),
• - за 2004р. - 26, 70 грн. (у серпні 2004р.), -за2005р. - 26, 70 грн. (у лютому 2005р.), -за2007р. - 120, 00 грн. (у квітні 2007р.), -за2008р. - 120, 00 грн. (у червні2008р.),
Проти цього не заперечує відповідач.
25 вересня 2008р. позивач звернулась с заявою до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради де просив перерахувати щорічну допомогу на оздоровлення за період 2003 - 2008 роки згідно до ст..48 Закону №796.
30 вересня 2008р. позивач отримав відповіді на свою заяву, в яких зазначено, що усі виплати позивач отримав у повному обсязі згідно з постановами Кабінету Міністрів України „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996р. №836 та „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 12.07.2005р. №562.
Суд вважає таку відмову у перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007 та 2008 роки такою, що не відповідає вимогам закону.
Згідно з частиною 2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк. Який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Інше встановлено нормами спеціального Закону №796, який регулює правовідносини в державі в зв’язку з Чорнобильською катастрофою та Цивільним кодексом України.
Закон №796 визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення. Цей закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв’язання пов’язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли в наслідок радіоактивного забруднення території.
Державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується, в тому числі на принципі соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
В ст. 13 Закону №796 визначений обов’язок держави перед громадянами за шкоду, завдану внаслідок Чорнобильської катастрофи. Держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов’язується відшкодувати її за втрату годувальника. Якщо його смерть пов’язана з Чорнобильською катастрофою.
Стаття 48 розділу VIII Закону №796 „Пенсії і компенсації особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4" регламентує виплати компенсацій за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС та сім’ям за втрату годувальника.
Ця стаття передбачає виплату щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам 2-ї групи та учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС 2-ї категорії - п’ять мінімальних заробітних плат встановлених на момент виплати. Норми цієї статті діяли зокрема в усі моменти виплати сум на оздоровлення позивачеві крім 2006року, коли дія цієї статті була призупинена.
В пункті 3 ч.1 ст.268 ЦК України вказані вимоги на які позовна давність в загалі не поширюється, а саме на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’ю або смертю.
На підставі викладених норм, суд вважає про неможливість застосування до спірних правовідносин будь-яких строків давнини, в тому числі строків звернення за захистом своїх прав у суді.
Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради виплатило позивачу, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС 1-ї категорії, інваліду 2-ї групи:
• - за 2003р. - 26, 70 грн. (у березні 2004р.),
• - за 2004р. - 26, 70 грн. (у серпні 2004р.),
• - за 2005р. - 26, 70 грн. (у лютому 2005р.),
• - за 2006р. -120, 00 грн. (у лютому 2006р.), -за2007р. - 120, 00 грн. (у квітні 2007р.), -за2008р. - 120, 00 грн. (у червні 2008р.), згідно з постановами Кабінету Міністрів України „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996р. №836 та „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 12.07.2005р. №562.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи забов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.
Зазначеними постановами №№836, 562 всупереч Закону №796 (який встановив розмір щорічної допомоги на оздоровлення, як величину кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом на час здійснення виплати допомоги на оздоровлення) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі. Між тим, з моменту прийняття постанов №№836 та 562 встановлені ними розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишилися незмінними, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет.
Згідно із п.37 ст.77 Закону України №3235-IV (3235-15) від 20.12.2005р. „Про Державний бюджет України на 2006 рік", який до теперішнього часу не визнаний неконституційним Конституційним Судом України, дія абзацу четвертого частини четвертої ст.48 Закону №796 була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору, а також з огляду на приписи ч.4 ст.9 КАС України, підлягають застосуванню ст. 48 Закону №796 та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003р., 2004р., 2005р., 2007р. та 2008р., а не постанови №№ 836 та 562.
За таких обставин, суд вважає що виплата одноразової щорічної допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007 та 2008 роки, здійснені відповідачем з порушенням норм спеціального закону (Закону №796), а тому дії відповідача в частині виплати позивачеві зазначених виплат - визнати неправомірними.
Відповідно до ст.63 Закону №796 фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету України.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що з відповідача за рахунок державного бюджету на користь ОСОБА_1 треба стягнути недоотримані суми одноразової щорічної допомоги на оздоровлення за 2003рік, 2004рік, 2005рік. 2007рік та 2008рік, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, а саме:
• - у 2003 році: (205грн.х5) - 26грн.70коп.= 998грн.30коп.;
• - у 2004 році: (205грн.х5) - 26грн.70коп.= 998грн.30коп.;
• - у 2005 році: (262грн.х5) - 26грн.70коп.= 1283, грн.30коп.;
• - у 2007 році: (400грн.х5) - 120грн.= 1880грн.;
• - у 2008 році: (525 грн. х 5)-120 грн.= 2505 грн.
Суд вважає, що в розрахунку позивача суми допомоги на оздоровлення за 2003 рік був помилково зазначений розмір мінімальної заробітної плати.
Тому сума недонарахованої і несплаченої позивачеві одноразової щорічної допомоги на оздоровлення, з відрахуванням отриманих сум раніше, складає 7664 грн. 90 коп.. яку слід стягнути за рішенням суду.
На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 159, 160, 161, 163, 167 КАС України, Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991року №796-ХІІ, рішеннями Конституційного Суду України №6-рп/2007 от 09.07.07г., № 10-рп/2008 от 22.05.2008г., суд-
постановив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради та Головного управління Державного казначейства України в Луганській області - задовольнити.
Визнати неправомірними дії посадових осіб Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради щодо виплати ОСОБА_1 суми компенсації на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007 та 2008 роки, у розмірах, встановлених постановами КМУ №№ 836 та 562.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради, яке фінансується Головним управлінням Державного казначейства України в Луганській області, за рахунок державного бюджету виплатити ОСОБА_1 недоотримані суми на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007 та 2008 роки, у розмірі 7664, 90 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку передбаченому ч.5 ст.186 КАС України.