Справа № 2-284, 2007 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2007 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого-судді: Мельничука В.П.

при секретарі: Шевченко Т.А.

за участю: представника позивача: ОСОБА_3 - ОСОБА_1

представника відповідача: Лобецької В.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду в смт. Ставище цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Сніжківської сільської ради про визнання права на спадщину за заповітом,

встановив:

До суду звернувся з вказаним позовом ОСОБА_3. посилаючись на те, що із погосподарських книг Сніжківської сільської ради за 1986-1990, 1991-1995 роки видно, що житловий будинок АДРЕСА_1 відносився до майна колгоспного двору, головою та єдиним членом якого була ОСОБА_6, яка згідно діючих на той час ст.ст. 120, 123 ЦК УРСР (1963 року) та Закону України „Про власність" набула права власності на вказаний будинок, як на майно колгоспного двору.

Рішенням № 163 від 22.10.1991 року виконкому Ставищенської районної ради народних депутатів затверджено списки власників будинків по Сніжківській сільській раді, в додатку до якого значиться власником будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_6.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року в селі Сніжки Ставищенського району померла ОСОБА_6, спадщину після смерті якої прийняв ОСОБА_3. спадкоємець за заповітом посвідченим 09.04.1997 року Сніжецькою сільською радою за реєстром № 3, який отримав в Ставищенській районній державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частину спадкового майна.

Оскільки ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, за життя набула права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 як на частку в майні колгоспного двору, то будинок має належати до спадкового майна померлої і він, має на неї право на спадщину за заповітом.

Вартість вищевказаного житлового будинку становить відповідно до технічного паспорта 30710 гривень. Земельна ділянка, на якій розташований вказаний житловий будинок, не приватизована.

Оформити свої спадкові права в Ставищенській районній державній нотаріальній конторі перешкоджає те, що за життя спадкодавиця не отримала правовстановлювальнсго документа на будинок.

Згідно статті 120 ЦК УРСР (1963 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Колгоспний двір був припинений 15 квітня 1991 року, коли був відповідно до Постанови Верховної Ради Української РСР від 26 березня 1991 року № 885-ХІІ введений в дію Закон „Про власність".

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Із ч.5 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" видно, що право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Як вбачається з пункту 6.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (затвердженого наказом Мінюсту України №7/5 від 07.02.2002 року) оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування. Проте Снжківська сільська рада свідоцтва про право власності на ім’я померлої не видала.

Згідно абзацу 4 пункту 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затвердженої наказом Мінюсту від 03.03.2004 року № 20/5), при видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно нотаріус вимагає, крім правовстановлювального документа, витяг з Реєстру прав власності.

Позивач просить суд визнати за ним, ОСОБА_3 право на спадщину за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 на житловий АДРЕСА_1, вартістю 30710 гривень.

Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 в попередньому судовому засіданні підтримала позовні вимоги заявлені позивачем в позовній заяві, від позову не відмовляється.

Представник відповідача Сніжківської сільської ради ОСОБА_2 в попередньому судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю, зробивши про це усну заяву.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача та усну заяву про визнання вказаного позову представником відповідача, який діє відповідно до довіреності і має на це повноваження та перевіривши подані письмові докази вважає, що визнання представником відповідача позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно до ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року.

Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Правовідносини сторін, що виникли до 1 січня 2004 року регулюються нормами Цивільного кодексу Української РСР від липня 1963 року, із змінами до нього.

Відносини власності на нерухоме майно в Україні регулюються Цивільним Кодексом України, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 25 Цивільного Кодексу України здатність мати цивільні права та обов’язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження і припиняється у момент її смерті.

Згідно частини 1 статті 120 ЦК України (1963 року) майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності.

У відповідності до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 „Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Згідно з виписок погосподарських книг № 2 за 1986-1990 роки і № 4 за 1991-1996 роки Сніжківської сільської ради роки (а.с.9-10) житловий будинок АДРЕСА_1 станом на 15 квітня 1991 року (день припинення колгоспного двору) відносився до майна колгоспного двору, головою якого була ОСОБА_6.

Як видно ОСОБА_6 згідно ст.ст. 120, 123 ЦК УРСР (1963 року) та Закону України "Про власність" за життя набула право власності на вказаний будинок.

Згідно абзацу 3 частини 3 статті 331 Цивільного Кодексу України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість передбачена статтею 182 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" також передбачено обов’язкову державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, зокрема права власності на нерухоме майно.

Також у відповідності з частиною 5 статті 3 вказаного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Відповідно до пункту 6.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (затвердженого наказом Мінюсту України № 7/5 від 07.02.2002 року) оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Як видно з повідомлення № 261 Сніжківської сільської ради від 13 серпня 2007 року (а.с.8) ОСОБА_6 за життя правовстановлюючий документ на вказаний будинок не отримала і первинна державна реєстрація права власності на будинок не була проведена.

Відповідно до копії технічного паспорта (а.с. 12) вартість вищезазначеного житлового будинку складає 30 710 гривень.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності зі ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, або оголошення її померлою.

З копії свідоцтва про смерть (а.с.6) вбачається, що після смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 року в селі Сніжки Ставищенського району Київської області відкрилася спадщина.

Після смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 року право власності на житловий будинку АДРЕСА_1, яке належало померлій, увійшло до складу спадщини на момент його відкриття, внаслідок смерті останньої.

Із спадкової справи № 319 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 (а.с. 17-21) видно, що 11 квітня 2000 року позивач подав заяву про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 до Ставищенської районної державної нотаріальної контори.

Відповідно до частини 1 статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Із копії заповіту ОСОБА_6 (а.с.20) вбачається, що остання склала 9 квітня 1997 року заповіт на ОСОБА_3.

Відповідно до абзацу 4 пункту 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затвердженої наказом Мінюсту від 03.03.2004 року № 20/5), при видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з реєстру прав власності.

Згідно статті 392 Цивільного Кодексу України власник майна, може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, відповідно до ст.ст. 120, 123 ЦК УРСР (1963 p.) набула за життя право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, а позивач після її смерті набув відповідно до ст.ст. 1223, 1268-1270 ЦК України право на спадщину за заповітом на вказаний будинок і оскільки представником відповідача позов визнається, то він підлягає задоволенню.

Суд не вирішує питання про понесені позивачем судові витрати, оскільки він їх беруть на себе.

Керуючись ст. ст. 25, 182, 331, 392, 1218, 1220, 1223, 1268-1270 Цивільного Кодексу України ст.ст. 120, 123 ЦК УРСР (1963 р), ст. З Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", ст.ст. 10, 11, 60, 130, 174, 213-215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право на спадщину за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 на житловий будинок АДРЕСА_1, вартістю 30 710 гривень.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом двадцяти днів до Апеляційного суду Київської області через Ставищенський районний суд після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду на протязі десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: