справа № 2-1406/2007 p.

РІШЕННЯ

 іменем      України

19 липня 2007 року         Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого                                судді Савченко СІ.

при секретарі                               Забарило О.С. ,

за участю представника позивача         ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського" міського суду в м. ірпінь справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного банку "Прем"єрбанк",  ліквідатора Акціонерного комерційного банку "Прем"єрбанк" Боткачик Світлани Іванівни про стягнення розрахунку при звільненні,  -

встановив:

Позивач в травні 2007 р. звернувся до суду із даним позовом,  який мотивував тим,  що з 28.10.2004 р. по 28.03.2005 р. працював у відповідача на посаді заступника начальника управління безпеки банку. Звільнений у зв»язку із ліквідацією банку за п.1  ст. 40 КзпПУ. АКБ в даний час знаходиться в стані ліквідації. Вказував,  що при звільненні йому було виплачено лише вихідну допомогу в розмірі середньомісячного заробітку та компенсацію за невикористану відпустку,  однак відповідач не повів з ним розрахунку і не виплатив заробіток в сумі 10300 грн. за 4 місяці роботи за період з листопада 2004 р. по лютий 2005 р. Він звертався до ліквідатора щодо виплати заробітку,  однак йому було відмовлено у зв»язку з тим,  що він після публікації ліквідатором оголошення про ліквідацію АКБ пропустив термін подачі вимоги про виплату заробітку. Посилаючись на незаконність відмови,  просив зобов»язати ліквідатора виплатити йому борг по заробітку в сумі 10300 грн.

Ухвалою суду до участі у справі у якості співвідповідача залучено АКБ "Прем"єрбанк'' та замінено первісного відповідача ліквідаційну комісію на належного відповідача ліквідатора АКБ "Прем"єрбанк" Боткачик СІ.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала,  уточнила вимоги,  просила стягнути з АКБ "Прем"єрбанк" на користь позивача 10344, 41 грн. боргу по заробітку,  просила вимоги задоволити.

Представник відповідача ліквідатор АКБ «Прем»єрбанк» в судове засідання не з»явився,  направив листа про розгляд справи у відсутність представника відповідача,  також вказав,  що позов не визнає,  посилаючись на те,  що після публікації 18.03.2005 р. в газеті «Голос України» ліквідатором оголошення про ліквідацію АКБ позивач пропустив місячний термін подачі вимоги про виплату заробітку,  атому його вимоги вважаються погашеними. Просила в позові відмовити.

Суд,  вислухавши доводи та заперечення представника позивача,  дослідивши по справі письмові докази,  вважає,  що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлені слідуючі обставини. Позивач з 28.10.2004 р. перебував в трудових відносинах з' відповідачем АКБ,  обіймаючи посаду заступника начальника управління безпеки банку. Відповідно до наказу № 10-к від 28.03.2005 р. ліквідатора позивач звільнений із займаної посади у зв"язку із ліквідацією банку на підставі п.1  ст. 40 КЗпПУ (а.с. 3-4).

Також судом встановлено,  що при звільненні позивача відповідач не провів з ним розрахунку і не виплатив заробіток в сумі 10344, 41 грн. за 4 місяці роботи за період з жовтня 2004 р. по лютий 2005 р. включно (а.с. ЗО). Позивач 23.03.2007 р. звернувся до ліквідатора банку з приводу виплати заробітку,  однак йому було відмовлено у зв»язку з тим,  що він як кредитор пропустив місячний термін подачі вимоги про виплату заробітку після публікації ліквідатором оголошення про ліквідацію АКБ в газеті «Голос України» від 18.03.2005 р. (а.с. 6-7).

Наведені обставини стверджуються копією трудової книжки,  заявою позивача,  лис і ом відповідача,  довідкою про заборгованість та іншими матеріалами справи.

- 2 -

Відповідно до  ст.  43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Спірні правовідносини регулюються  ст. 116 КЗпПУ,  згідно якої при звільненні працівника виплата всіх сум,  що належать йому від підприємства,  установи,  організації,  провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював,  то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред"явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно ч.2  ст. 233 КЗпПУ у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Поскільки судом незаперечно встановлено,  що при звільненні позивача йому не було

виплачено розрахунок,  чим порушено його права,  передбачені  ст. 116 КЗпП України,  то дане право

підлягає до захисту,  а тому на користь позивача необхідно стягнути заборгованість по заробітку в

сумі 10344, 41 грн.,  яка підтверджена довідкою ліквідатора (а.с. ЗО).

Вирішуючи питання про те з кого з відповідачів стягувати заборгованість,  суд приймає до уваги,  роз»яснення,  що містяться в п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці",  згідно яких належним відповідачем у справі за позовом про оплату праці є та юридична особа (підприємство,  установа організація),  з якою позивачем укладено трудовий договір. Відповідно до правил глави ХУ КЗпПУ розпочата процедура ліквідації юридичної особи не позбавляє її працівників права звернутися із позовом до суду.

З урахуванням наведеного суд стягує заборгованість по заробітку із АКБ "Прем"єрбанк",  з яким у позивача було укладено трудовий договір і який до цього часу не ліквідований.

На підставі  ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення заробітку за один місяць.

Доводи відповідача про те,  що вимоги позивача вважаються погашеними,  бо він як кредитор пропустив встановлений  ст. 93 Закону України "Про банки та банківську діяльність" місячний термін подачі вимоги про виплату заробітку після публікації ліквідатором оголошення про ліквідацію АКБ в газеті «Голос України» від 18.03.2005 р.,  суд не приймає до уваги як такі,  що не грунтуються на законі та є надуманими.

Суд вважає,  що Закон України "Про банки та банківську діяльність",  не регулює спірних правовідносин щодо виплати позивачу розрахунку при звільненні,  поскільки позивач не є кредитором АКБ "Прем"єрбанк" у розумінні змісту вказаного закону,  а є найманим працівником АКБ,  а тому відносини між ним та банком,  в тому числі в частині виплати заробітку,  регулюються нормами КЗпПУ.

Це ж підтверджено в п.8  ст. 92 Закону України "Про банки та банківську діяльність",  згідно якого ліквідатор з іня відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банку про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. З наведеного слідує,  що ліквідатор при звільненні позивача мав керуватися саме нормами КзпПУ і відповідно до  ст. 116 КзпПУ провести повний розрахунок позивача при звільненні,  виплативши всі,  належні йому суми.

Поскільки позов задоволено,  то суд відповідно до  ст.  ст.  81,  88 ЦПК України покладає на відповідача судові витрати.

На підставі  ст. 43 Конституції України,   ст. 116,  232,  233,  235 КЗпП України,  керуючись  ст.  ст.  10,  11,  60,  81,  88,  212-215,  367 ЦПК України суд, -

вирішив:

Позов задоволити.

Стягнути з Акціонерного комерційного банку "Прем"єрбанк" на користь ОСОБА_1 невиплачену при звільненні заборгованість по заробітку в розмірі 10344 гривень 41 коп.

Стягнути з Акціонерного комерційного банку "Прем"єрбанк" на користь ГУ ДКУ в Київській області на р/р 31215259700007 МФО 821018 судові витрати в сумі 30 грн. та на користь держави держмито в сумі 51 грн.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_1  середнього заробітку за один місяць.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів та наступного подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо заяву не було подано,  а у випадку подання заяви - після закінчення строку на подання апеляційної скарги,  якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду,  якщо його не скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.