Справа № 2-а-2145/11   

04.11.2011

Справа  № 2 "а" –2145

2011р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

04 листопада 2011 року Суддя Кіровського міського суду Луганської області  Харченко Г.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровську, Луганської області про бездіяльність та стягнення недосплаченої щомісячної соціальної допомоги згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни", суд                                                                 

встановив:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровську, Луганської області, в якому зазначив, що він має правовий статус дитини війни, відповідачем йому не доплачувалося у повному обсязі у 2010р.підвищення до пенсії, передбачене ст.. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", просить поновити пропущений строк для звернення до суду, визнати протиправними дії відповідача щодо відмови йому у нарахуванні  та виплаті як дитині війни підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком  за період з 01 січня 2010р. по 31 грудня 2010р., зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату йому підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 01 січня 2010р. по 31 грудня 2010р. з урахуванням виплачених сум за період з 01 січня 2010р. відповідно до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у сумі 1955.40 гривень, стягнути на його користь судові витрати.

До початку судового засідання від сторін надійшли клопотання про розгляд справи без їх участі.

Судом встановлено, що позивач має правовий статус дитини війни, що підтверджується посвідченням. (а.с.6)

Відповідачем було відмовлено позивачеві у перерахунку та виплаті доплати до пенсії, як дитині війни, оскільки відповідач проводить відповідне підвищення у межах асигнувань, виділених із Державного бюджету, тобто підвищення до пенсії у розмірі  10 % мінімальної пенсії за віком. (а.с.7).

Суд вважає, що така відмова  не відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»була зупинена.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед них положення статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема, ст.. 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалося, що дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання та державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Однак, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Згідно ст.. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок -  20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.   

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010р.»встановлені розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на 2010р. з 01 січня 2010р. –695 грн., з 01 квітня 2010р. –706 грн., з 01 липня 2010р. –709 грн., з 01 жовтня 2010р –723 грн., з 01 грудня 2010р. –734 грн.  

Таким чином, відповідач мав виплачувати позивачеві підвищення до пенсії як дитині війни, починаючи з 01.01.2010р. по 31.12.2010р., виходячи з наступного розрахунку:

- з січня 2010 року по 31 березня 2010р. : мінімальна пенсія за віком, розмір якої дорівнює розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, з січня по березень включно  становила 695 гривень (695 грн. х 30 % х 3 місяці = 625,50 грн.), з 01 квітня  по 30 червня (706 ( мінімальна пенсія за віком, розмір якої дорівнює розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність) х 30 % х 3 місяці = 635,40 грн.),  з 01 липня по 30 вересня - (709 грн. х 30 % х 3 місяці = 638,10 грн), з 01 жовтня по 30 листопада - (723 грн. х 30 % х 2 місяці = 433,80 грн), за грудень - (734 грн. х 30 %  = 220,2 грн),  і ці суми значно нижчі від сплачених позивачеві сум.

Відповідно до ст. ст.16, 267 Цивільного Кодексу України  одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути  визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або  органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У судовому засіданні встановлено, що позивач є особою похилого віку,   звернувся до  відповідача із заявою про поновлення її прав і отримала відмову, тому суд дійшов висновку про те, що причини пропуску строку звернення до адміністративного суду слід визнати поважними  і поновити, передбачений ст.99 КАС України пропущений строк звернення до адміністративного суду.

Відповідно до  ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що перердбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення  справ  в адміністративних судах здійснюються  на засадах  змагальності сторін  та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Докази надаються сторонами.

В силу ст..  9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані  діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість  якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

У судовому засіданні встановлено, що  відповідач при встановлені розміру підвищення до пенсі посилався на постанову Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008р. «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».  

Доводи відповідача, що він діяв відповідно до закону, суд оцінює критично, оскільки в даному випадку, коли підзаконний акт суперечить закону, слід керуватися останнім. За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач виплачував позивачеві щорічну допомогу на оздоровлення в порушення діючого закону. Тому позов є обґрунтованим.

Таким чином,   виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягає застосуванню стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України «Про Положення про Пенсійний фонд України» Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.

Що ж стосується стягнення конкретної суми підвищення до пенсії на користь позивача з відповідача, то суд дійшов висновку про те, що оскільки питання призначення та перерахунку пенсій відносяться до виключної компетенції органів Пенсійного Фонду України, виходячи із змісту Положення про Пенсійний фонд України, то суд не має підстав щодо стягнення з відповідача конкретної суми пенсії, а лише можливо усунути порушення прав шляхом зобов»язання відповідача провести відповідний перерахунок доплати до пенсії.   

Тому в цій частині позов є необгрунтованим.

При прийнятті рішення суд керується нормами матеріального права, які діяли на момент виникнення правовідносин та розгляду справи по суті.

Сторонам роз'ясненні вимоги статей 69-75 КАСУ та наслідки їх невиконання.

Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2,17,18,87,94,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровську, Луганської області   задовольнити частково.

Поновити пропущений строк для звернення до суду  як пропущений з поважної причини.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровську, Луганської області  щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні  та виплаті як дитині війни підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком  за період з 01 січня 2010р. по 31 грудня 2010р.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровську, Луганської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 01 січня 2010р. по 31 грудня 2010р. з урахуванням виплачених сум за період з 01 січня 2010р. відповідно до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»   

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3 грн. 40 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Кіровський міський суд Луганської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Суддя