Апеляційний суд Житомирської області

Справа  № 22-а/0690/1159/11

Категорія

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

  14 квітня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі :

  головуючого                       Кашапової Л.М.

суддів                                 Зарицької Г.В.                                                                                                                 Рафальської І.М.

при секретарі                     Сапінській Н.В.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Черняхівському районі Житомирської області, Державного казначейства України про визнання дій неправомірними, стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України „Про соціальний захист дітей війни”

 за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Черняхівському районі Житомирської області на постанову Черняхівського районного суду Житомирської області від 08 грудня 2009 року, -

в с т а н о в и л а:

           В вересні 2009 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до головного управління праці та соціального захисту населення  Житомирської обласної державної адміністрації, Житомирського обласного центру по нарахуванню та виплаті пенсій та соціальної допомоги, в якому, посилаючись на неправомірність дій відповідачів щодо визначення їй розміру щомісячної  соціальної допомоги, передбаченої  ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, просила стягнути з  відповідачів  недоплачену щомісячну соціальну допомогу, виходячи з фактичного розміру мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2006 по 01.12.2008 року  в сумі 6525грн. 60коп.

Ухвалою судді Черняхівського районного суду від 10.09.2009 року до участі в справі в якості співвідповідача залучено Державне казначейство України.

__________________________________________________________________

Справа №22-а/1159/11                                         Головуючий у 1 інстан. Моніч Б.С.

Категорія   10.3.1                                                  Суддя-доповідач  Кашапова Л.М.

Ухвалою Черняхівського районного суду від 06.10.2009 року проведено заміну неналежних відповідачів - Головне управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації та Житомирський обласний центр по нарахуванню та виплаті пенсій та допомоги на належного відповідача – управління Пенсійного фонду України  в Черняхівському районі Житомирської області.

Постановою Черняхівського районного суду Житомирської області від  08 грудня 2009 року позов задоволено частково. Поновлено строк звернення до суду.

Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України  в  Черняхівському  районі  Житомирської області щодо виплати ОСОБА_1 надбавки до пенсії як дитині війни за період з липня по грудень 2007 року та за період з травня по грудень 2008 року та стягнуто з управління Пенсійного фонду України  в  Черняхівському  районі  Житомирської області на її користь 1400грн. 50коп. недоплаченої надбавки до пенсії  як дитині війни за вказаний період.

В задоволенні решти позовних вимог та вимог до Державного казначейства України відмовлено.

В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Черняхівському районі Житомирської області просить скасувати постанову суду, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, так як судом не враховано, що до Пенсійного фонду не надходили кошти з Державного бюджету України для проведення спірних виплат у стягнутому судом розмірі, що Законом України „Про соціальний захист дітей війни” не визначений розмір мінімальної пенсії за віком, з якого обчислюється підвищення, і  безпідставно не взято до уваги постанову Кабінету Міністрів України від 28.02.2008 року №530, якою на законодавчому рівні визначено порядок обчислення підвищення до пенсії та його розмір.

Зазначає, що суд безпідставно не застосував вимоги ст.99 КАС України та не дав належної оцінки тому факту, що позивач не дотрималась досудового порядку вирішення спору, оскільки не зверталася безпосередньо до управління з питанням щодо відновлення порушених прав.

Перевіривши законність та обгрунтованість постанови суду в межах, визначених ст.195 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню,  виходячи з наступного.

Згідно вимог ч.1 ст.6, ч.2 ст.3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії,   підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  Державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (зі змінами і доповненнями) мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу  встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Розміри прожиткового мінімуму на одну особу в 2008 та 2009 роках були встановлені ст.58 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” та ст.54 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік”.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, позивачу виплачується пенсія по 2 групі інвалідності від загального захворювання, вона має статус дитини війни, з 01.01.2007 року отримує від управління Пенсійного фонду України в Черняхівському районі Житомирської області  підвищення до пенсії в  сумі, визначеній постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28.02.2008 року (січень-березень 2008 року – в розмірі 47.00, квітень-червень 2008 року – 48.10, липень-вересень 2008 року 48.20, жовтень 2008 року-грудень 2009 року – 49.80), що не відповідає розміру, встановленому ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” (а.с.50).

Пунктом 41 розділу 2 Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Згідно вимог ст.22 Конституції України  конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року №10рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення п.41 розділу 2 Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно з положеннями  ч.4 ст.9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов”язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

А тому  суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог в межах, визначених ст.99 КАС України в редакції, що діяла на час розгляду справи судом першої інстанції, за період з 09.09.2008 року (відповідно до дати подачі позовної заяви) по 01.12.2008 року (кінцевий період вимог по позовній заяві) і правильно визначив розмір недоплаченого підвищення до пенсії, виходячи з 30% мінімальної пенсії за віком.

Доводи апеляційної скарги щодо  відсутності фінансування з Державного бюджету України для здійснення спірних виплат висновків суду не спростовують, оскільки питання врегулювання взаємовідносин між Пенсійним фондом України  та органами державної  влади, які формують Державний Бюджет України та розпоряджаються його коштами, не були предметом спору по даній справі.

Посилання в апеляційній скарзі на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду є безпідставним, оскільки судом першої інстанції не ухвалювалось рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування  відповідача. Відповідач не позбавлений права і можливості подати в межах наданих йому повноважень до відповідних державних установ запит на виділення спірних коштів.

Доводи апелянта щодо неправильного застосування судом положень  ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” є необгрунтованими, оскільки  будь-яких інших нормативно-правових актів, які б  визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає. А тому положення ч.3 ст.28 вказаного Закону щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленою  частиною першою цієї статті, стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини для обрахування доплат, передбачених ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Крім того, доплата згідно Закону України „Про соціальний захист дітей війни” не змінює характер та категорію призначеної позивачу соціальної допомоги, а лише збільшує її розмір.

Безпідставними є і доводи апелянта щодо помилкового неврахування судом відсутності письмового звернення  позивача до управління Пенсійного фонду зі спірного питання, так як обов’язковість досудового порядку врегулювання спорів не передбачена Законом України „Про соціальний захист дітей війни” та ст.6 КАС України, в порядку якого було розглянуто справу судом першої інстанції.

Статтею 17 Закону України від 23 .02.2006 року №3477-ІV „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенцію) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.1 Протоколу №1 Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

В рішеннях у справах Кечко проти України 2005, Broniowski v. Poland 1996,  Azinas v. Cyprus 2002, Європейський суд з прав людини прийшов до висновку, що поняття „власності”, яке міститься в першій частині ст.1 Протоколу №1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві. До „майнових прав” і „власності” може бути прирівняно право заявника на матеріальний інтерес, зокрема щодо отримання пенсії чи надбавки до заробітної плати.

В рішенні у справі Кечко проти України 2005 рік Європейський суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Суд не прийняв аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань (рішення у справі Бурдов проти Росії, 2000 рік).

Поряд з тим, задовольняючи вимоги про стягнення недоплачених коштів, суд першої інстанції помилково виходив з того, що спірні кошти у визначеній позивачем грошовій сумі  являються заборгованістю, оскільки  такі соціальні виплати не були нараховані відповідачем, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування коштів замість органу, якому надані такі повноваження, а тому повинен був у відповідності до вимог ч.2 ст.11 КАС України обрати інший спосіб відновлення порушеного права, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів  позивача.

Крім того, врахувуючи визначений ст.99 КАС України (в редакції, що діяла на час розгляду справи судом першої інстанції) строк звернення до суду, на застосуванні якого наполягав відповідач в своїх запереченнях, проте суд першої інстанції на це уваги не звернув і при поновленні якого судом не зазначено навіть причини пропуску, які  слід було вважав поважними, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку  вищевказані вимоги  за періоди з  01.07.2007 року по 31.12.2007 року та  з 01.05.2008 року по 08.09.2008 року задоволенню не підлягають.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що постанову суду  слід скасувати в частині визнання неправомірними дій управління Пенсійного фонду України в Черняхівському районі Житомирської області за періоди з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 01.05.2008 року по 08.09.2008 року  та стягнення з управління Пенсійного фонду України в Черняхівському районі Житомирської області заборгованості по виплаті надбавки до пенсії в сумі 1400грн. 50коп. та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені вимог щодо визнання неправомірними дій управління Пенсійного фонду України в Черняхівському районі Житомирської області за періоди з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 01.05.2008 року по 08.09.2008 року  і щодо  стягнення  надбавки до пенсії як дитині війни за вказаний період, а також  про зобов”язання управління Пенсійного фонду України в Черняхівському районі Житомирської області перерахувати та виплатити ОСОБА_4 підвищення  до пенсії як дитині війни за період з 09.09.2008 року по 01.12.2008 року виходячи з 30% мінімальної пенсії за віком з врахуванням виплачених коштів.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 202, 205  КАС України, колегія суддів –

                                                     п о с т а н о в и л а :

           Апеляційну скаргу управління  Пенсійного фонду України в Черняхівському районі Житомирської області задовольнити частково.

Постанову Черняхівського районного суду Житомирської області від 08 грудня  2009 року скасувати в частині визнання неправомірними дій управління Пенсійного фонду України в Черняхівському районі Житомирської області за періоди з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 01.05.2008 року по 08.09.2008 року  та стягнення з управління Пенсійного фонду України в Черняхівському районі Житомирської області  недоплаченої надбавки до пенсії в сумі 1400грн. 50коп.

Ухвалити нову постанову.

Відмовити в задоволені позовних вимог про визнання неправомірними дій управління Пенсійного фонду України в Черняхівському районі Житомирської області за періоди з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 01.05.2008 року по 08.09.2008 року  та про стягнення з  управління Пенсійного фонду України в Черняхівському районі Житомирської області надбавки до пенсії як дитині війни за вказаний період.

Зобов”язати управління Пенсійного фонду України в Черняхівському районі Житомирської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення  до пенсії як дитині війни за період з 09.09.2008 року по 01.12.2008 року, виходячи з 30% мінімальної пенсії за віком та з врахуванням виплачених коштів.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

 Головуючий                                     Судді