Справа № 11-560/2007 р. Головуючий у І інстанції Луговець О.А.
Категорія - ст. 364 ч. 2 КК України Доповідач Зенченко Т.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2007 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого - судді Навозенко Л.С. суддів - Зенченко Т.С, Оседача М.М. з участю прокурора - Щербака О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією прокурора Борзнянського району на постанову Борзнянського районного суду Чернігівської області від 01 червня 2007 року.
Цією постановою кримінальна справа по обвинуваченню
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця та жителя с Носелівка Борзнянського району Чернігівської області, українця, громадянина України, освіта вища, одруженого, працюючого електриком ПП „Артанія-Агро" с Носелівка, депутата Носелівської сільської ради, раніше судимого: 29.07.2005 року Борзнянським районним судом Чернігівської області за ст.ст. 366 ч.1, 69 КК України до штрафу 510 грн., без позбавлення права займати посади пов'язані з організаційно-розпорядчими функціями;
29.11.2005 року Борзнянським районним судом за ст.ст. 175 ч.1, 175 ч.2 КК України до штрафу 1700 грн. у скоєні злочинів, передбачених ст.ст. 364 ч.2, 366 ч.1 КК України направлена на додаткове розслідування прокурору Борзнянського району.
Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що являючись засновником та директором ПСГП „Мрія" с. Носелівка Борзнянського району, будучи службовою особою, обіймаючи посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, з мотивів, обумовлених кар'єризмом та „турботою" про кероване ним підприємство, за рахунок і в протиставлення загальнодержавним інтересам при виплаті заробітної плати та орендної плати за земельні паї працівникам підприємства та орендодавцям в період з 01 січня 2004 року по 01 вересня 2006 року не перерахував до бюджету нарахований та утриманий податок з доходів фізичних осіб в сумі 66143,10 грн., а використав дані кошти на господарські потреби керованого ним підприємства. Крім того, ОСОБА_1, являючись директором ПСГП „Мрія" й будучи службовою особою, достовірно знаючи про наявність у підприємства заборгованості по заробітній платі, умисно підписав та надав до Управління статистики в Борзнянському районі державні статистичні звіти з праці форми №1-ПВ за жовтень, листопад, грудень 2006 року та січень 2007 року, в яких були внесені неправдиві відомості щодо розміру заборгованої заробітної плати.
Розглядаючи справу в судовому засіданні суд прийшов до висновку, що дана кримінальна справа підлягає направленню на додаткове розслідування з мотивів неповноти та неправильності досудового слідства.
Зокрема, суд у своїй постанові вказав, що органом досудового слідства не виконані вимоги ст. 22 КПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи. ОСОБА_1 пред'явлене неконкретне обвинувачення, чим порушено його право на захист, що є істотнім порушенням кримінально-процесуального закону і у всякому разі тягне за собою направлення кримінальної справи на додаткове розслідування. Причина неперерахування ПСГП „Мрія" 66243,10 грн. податку з доходів фізичних осіб предметом дослідження в ході досудового слідства не була, натомність вказана сума не перерахованого податку з доходів фізичних осіб інкримінована підсудному, як завдання тяжких наслідків від службового зловживання. Висновок
обвинувачення про можливість ПСГП „Мрія" сплатити повністю заборгованість по податку з доходів фізичних осіб ґрунтується лише на матеріалах перевірки органів ДТП та довідках ПСГП про рух грошових коштів в касі та поточних рахунках господарства, без врахування комплексного аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства, що не відповідає фактичним обставинам справи, не підкріплено відповідними доказами. Необхідно по справі провести відповідні судово-бухгалтерські та судово-економічну експертизи) для вирішення питання щодо можливості підприємства сплатити податок з доходів фізичних осіб у повному обсязі. Підлягає обов'язковому встановленню , конкретизації і відображенню в процесуальних документах, яким саме правам, свободам чи інтересам заподіяні тяжкі наслідки, в чому вони конкретно виражаються і конкретно яким саме особам завдані. Ні в постанові про притягнення як обвинуваченого, ні в обвинувальному висновку орган досудового слідства не вказав кому ОСОБА_1 заподіяв тяжкі наслідки. Суд вважає, що суми утриманого із заробітної плати податку з фізичних осіб
підлягали перерахуванню щомісячно, а із орендної плати за земельні частки -щорічно. Також ОСОБА_1 був притягнений до адміністративної відповідальності за ст. 186-3 КпАП за подання звітів з праці з викривленими даними, що свідчить на необгрунтоване пред'явлення обвинувачення.
В апеляції помічник прокурора вважає, що постанова суду є незаконною і підлягає скасуванню та поверненню справи до суду першої інстанції для розгляду по суті. По даній справі неповноти, яку не можна усунути в ході судового слідства, органи досудового слідства, не допустили.
Всі ті обставини, які на думку суду першої інстанції, необхідно встановити в ході додаткового розслідування, суд мав реальну можливість встановити та перевірити їх в ході судового розгляду справи, а також відповідно до вимог ст. 315-1 КПК України з метою перевірки і уточнення фактичних даних, одержаних у ході судового слідства, суд мав право дати доручення органу досудового слідства, виконати певні слідчі дії.
В судовому засіданні ні прокурор, ні підсудний не заявляли клопотання про повернення справи на додаткове розслідування. Заперечує факт, що ОСОБА_1 пред'явлено неконкретне обвинувачення. Висновок суду про необхідність проведення судово-бухгалтерської та судово-економічної експертиз є безпідставними, оскільки учасники процесу про це не заявляли клопотання, а суд сам мав можливість призначити додаткову або повторну експертизи. Також безпідставними є твердження суду про те, що ОСОБА_1 вже притягався до адміністративної відповідальності за суспільно-небезпечні діяння, по яких йому пред'явлено обвинувачення.
Заслухавши доповідача, прокурора, який просив постанову суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень, даних у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 року „Про практику застосування судоми України законодавства, що регулює повернення справи на додаткове розслідування" повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду допускається лише тоді, коли неповнота або неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи і доводів викладених в постанові, суд приймаючи рішення про направлення справи на додаткове розслідування, вжив всіх заходів по всебічному дослідженні обставин справи і обґрунтовано прийшов до висновку, що у справі має місце неповнота досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні.
Згідно ст. 22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного,
повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
Суд першої інстанції при розгляді справи та винесенні постанови про направлення справи на додаткове розслідування вказав, що органи досудового слідства вказані вимоги кримінально-процесуального закону належним чином не виконані, оскільки ОСОБА_1 пред'явлене неконкретне обвинувачення. З даним твердженням суду, колегія суддів погоджується. Як вбачається із змісту обвинувального висновку, ОСОБА_1 не перерахував до бюджету податку з доходів фізичних осіб за період з 01 квіт 2004 року по 1 вересня 2006 року в сумі 66143,10 грн., що в 250 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян і є тяжким наслідком та скоїв злочин, передбачений ч. 2 ст. 364 КК України.
Згідно з Законом України від 22 травня 2003 року „Про податок з доходів фізичних осіб", який набрав чинності з 1 січня 2004 року, для кваліфікації злочинів або адміністративних правопорушень сума неоподаткованого мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, яка визначається у розмірі, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі, встановленій законом на 1 січня звітного податкового року.
Податкова пільга на 2004 рік становить 184,5 грн., на 2005 рік - 393 грн., на 2006 рік - 525 грн. Органи досудового слідства вказали загальну суму 66143,10 грн., без розмежування не перерахованого податку з фізичних осіб, за кожний рік.
Зловживання владою або посадовим становищем утворюють склад злочину, передбаченого ч. 2 ст.364 КК України у тих випадках, коли воно спричинило тяжкі наслідки. Під такими наслідками, якщо вони пов'язані з заподіянням шкоди державі, підприємству, установі чи організації слід розуміти, відповідно до п.4 примітки до ст.364 КК, шкоду, яка у 250 разів і більше перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян. Проте досудовим слідством не встановлено, яка шкода та кому була заподіяна.
Крім того, з суб'єктивної сторони, злочин, передбачений ст.364 КК вчиняється лише з прямим умислом. Службова особа усвідомлює, що вдаючись до зазначених дій або до бездіяльності, вона використовує своє службове становище всупереч інтересам служби, і бажає цього.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_1 на протязі всього досудового слідства вказував, що у підприємства не було фінансової можливості своєчасно виплачувати податки, оскільки для підтримання господарської діяльності підприємства потрібно було придбати паливно-мастильні матеріали, запасні частини до техніки, виплачувати заробітну плату працівникам. Основний борг по податку з доходів фізичних осіб - це утриманий податок з
виплат за оренду паїв, проте орендна плата виплачувалась в натурально-відробітковій формах, а до бюджету податок потрібно було вносити грошима.
Причина неперерахування ПСГП „Мрія" податку з доходів фізичних осіб предметом дослідження в ході досудового слідства не була встановлена. Висновок обвинувачення про можливість сплатити повністю заборгованість по податку з доходів фізичних осіб ґрунтується лише на матеріалах перевірки органів ДШ, без врахування комплексного аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства, що не відповідає фактичним обставинам справи і свідчить про неповноту досудового слідства.
Досудовим слідством ставиться в провину ОСОБА_1 несплата податку за період з 1 квітня 2004 року по 1 вересня 2006 року. Проте, з акту державної податкової інспекції у Борзнянському районі вбачається, що на протязі 8 місяців 2006 року утримано та нараховано податку з доходів фізичних осіб - 2924,20 грн., а підприємством перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб на протязі 8 місяців 2006 року - 2131,45 грн. (а. с. 233). Таким чином, при додатковому розслідуванні органам слідства необхідно встановити, за який період була несплата податку з доходів фізичних осіб.
Доводи апелянта щодо безпідставного направлення справи для проведення додаткового розслідування, колегія суддів вважає необгрунтованими.
Рішення суду є законним, а тому підстави для скасування постанови суду відсутні.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 379 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
апеляцію прокурора Борзнянського району залишити без задоволення, а постанову Борзнянського районного суду Чернігівської області від 01 червня 2007 року про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування за обвинуваченням ОСОБА_1 за ст.ст. 364 ч.2, 366 ч. 1 КК України - без зміни.