АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц -3513/ 2007 Головуючий в 1 інстанції - Журавльов А.В.
Категорія - 44 Доповідач - Глущенко Н.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2007 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного
суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Глущенко Н.Г.
суддів - Григорченка Е.І., Максюта Ж.І.
при секретарі - Білоконь Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дншропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 7 серпня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в реконструкції автономного димоходу та виділення в особисте користування території відмостки квартири, відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні квартирою, знесення самовільно збудованого димоходу та відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07.08.2006 року в частині відмови в його позовних вимогах до ОСОБА_2 по усуненню перешкод в реконструкції димоходу та відшкодуванню моральної шкоди та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до нього про усунення перешкод в користуванні квартирою, шляхом знесення самовільно збудованої тумби під димоход, - скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі, або направити справу в цій частині позовних вимог на новий розгляд до суду першої інстанції / т. 2 а. с. 170-176 /.
Зазначеним рішенням суду позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволені в частині виділення в його особисте користування відмостки примикаючої до його квартири АДРЕСА_1 по всьому периметру квартири шириною один метр.
Суд відмовив ОСОБА_1 в позовних вимогах до ОСОБА_2 по усуненню перешкод в реконструкції димоходу та відшкодуванню моральної шкоди.
Крім того, суд задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні квартирою, зобов'язавши ОСОБА_1 знести самовільно збудовану тумбу під димохід на проході до квартир АДРЕСА_2, в позовних вимогах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди - відмовив / т. 2 а. с. 160-164 /.
Як на підстави апеляційної скарги позивач ОСОБА_1 посилається на те, що рішення суду ( в оскаржувальній ним частині) є незаконним та необгрунтованим, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального закону. Крім того, позивач вважає, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи / т. 2 а. с. 170-176 /.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 05.04.1997 року належить 8/400 частин домоволодіння по АДРЕСА_3, де позивач і проживає в квартирі № 2 / т. 1а. с 146-153, т. 2 а. с. 37 /.
Відповідачу ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 23.11.2000 року належить 46/400 частин домоволодіння № 41 по АДРЕСА_3, де він проживає в квартирах №№ 4-5 /т.1 а. с. 22, 23 /.
Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 являються співвласниками будинку № 41 по АДРЕСА_3, тобто дане домоволодіння перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також інших співвласників.
В травні 2002 року ОСОБА_1 почав будівництво димоходу в спірному домоволодінні.
Згідно ст. 88 ЗК України - володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності здійснюється за згодою всіх співвласників, однак, при будівництві димоходу на території загального користування ОСОБА_1 згоду співвласників на будівництво не отримав, що підтверджується їх заявою / т. 2 а. с. 126/.
Відповідно до ч. 4 ст. 357 ЦК України - співвласник житлового будинку може зробити у встановленому законом порядку, за свій рахунок добудову без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їх прав. Однак, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 почав будівництво димоходу на проході, що є територією загального користування, якою користуються власники квартир №№ 3, 4, 5 спірного домоволодіння, чим порушив їх право на вільне користування власністю.
Згідно зі ст. 152 ЖК України - переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів, однак такого дозволу ОСОБА_1 -не отримав / т. 2 а. с. 25, 26 /.
Власник має право вимагати усунення перешкод у здійснення ним права користування та розпорядження своїм майном, що передбачено ст. 391 ЦК України.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 щодо усунення перешкод в користуванні належними йому 46/400 частинами домоволодіння, зобов'язавши ОСОБА_1 знести самовільно збудований ним димоход на ділянці загального користування, і відмовити ОСОБА_1 в його позовних вимогах про усунення перешкод в реконструкції димоходу в його квартирі АДРЕСА_4.
Виходячи з обставин справи та відповідно до п. 36 Державних будівельних норм В 1.1.-2-2000 - згідно якого розмір відмостки навколо житлових будинків залежить від ступені осідлості грунтів, а не на осідлих ділянках ширина відмостки повинна бути не менше їм, -суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині виділення йому в особисте користування зони відмостки шириною їм по периметру належної йому квартири № 2 в спірному домоволодінні, підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог, як ОСОБА_1, так і ОСОБА_3, про відшкодування моральної шкоди, то суд першої інстанції прийшов до висновку, що вони задоволенню не підлягають, оскільки сторонами не надано суду та не отримано судом в ході судового розгляду справи належних доказів спричинення моральної шкоди сторонам.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції правильно встановив вище зазначені обставини справи.
З'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи сторін та давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а також поясненнями самих сторін.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли потягнути за собою скасування рішення, - судом апеляційної інстанції не встановлено.
Доводи позивача в апеляційній скарзі є безпідставними, до того ж вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, а також особистого тлумачення апелянтом норм права.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України - виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином. Доводи апеляційної скарги є необгрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 7 серпня 2006 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.