УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа 22-ц/0690/1043/11
Категорія 37
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 травня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Трояновської Г.С.
суддів Миніч Т.І., Забродського М.І.
при секретарі Григоровичу А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Коростенської міської ради, ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 2 березня 2011 року,-
в с т а н о в и л а:
У липні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з названою позовною заявою та, посилаючись на те, що її покійний чоловік ОСОБА_3 після смерті його матері ОСОБА_4 та батька ОСОБА_5 вступив у фактичне управління спадковим майном та є єдиним спадкоємцем, оскільки брат отримав іншу квартиру від батьків у дарунок, просила встановити факт прийняття спадщини її покійним чоловіком у вигляді 1/2 частини приватизованої квартири АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та у вигляді 1/2 частини цієї квартири після смерті батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, а також визнати за покійним ОСОБА_3 право власності на вказану квартиру.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 2 березня 2011 року встановлено факт прийняття ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, спадщини після смерті його матері ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, яка складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1. В решті вимог відмовлено за безпідставністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі. Зокрема, посилається на те, що позовна заява не відповідає вимогам ст.ст.119-120ЦПК України, а ОСОБА_1 є неналежним позивачем. Вважає, що ОСОБА_3 за життя свідомо не оформив право на спадщину, щоб не створювати юридичних наслідків для спадкоємців. Окрім того зазначає, що ОСОБА_3 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та через вибух гранати загинув та знищив майно, яке могло б йому належати.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Як видно з матеріалів справи і встановлено судом чоловік позивачки ОСОБА_3, з яким вона уклала шлюб 1 квітня 2004 року /а.с.11/ помер ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.9/.
Батьки ОСОБА_3 померли у 2002 році: мати - ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.7/, батько – ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_3/а.с.8/. Із свідоцтва про право власності на житло від 16 грудня 1993 року та технічного паспорта вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 по 1/2 ідеальної частки кожному /а.с.77,78/.
Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_4 з заявою про прийняття спадщини звернувся тільки відповідач по справі ОСОБА_2, син померлої та рідний брат ОСОБА_3./а.с.58/.
Суд першої інстанції повно і всебічно, дослідивши обставини справи, встановив, що на день смерті ОСОБА_4 її син ОСОБА_3 був постійно прописаний і проживав у спірній квартирі аж по день свої смерті /а.с.16,17/.
З огляду на наведене, суд першої інстанції, правильно застосувавши до спірних правовідносин норми матеріального права, а саме норми статті 549 Цивільного кодексу Української РСР /в редакції 1963 року/ та п.113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 18.06.1994 року № 18/5 дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_3 фактично вступив у володіння спадковим майном після смерті своєї матері.
Суд обґрунтовано відмовив у встановленні факту прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті його батька, оскільки ОСОБА_3 протягом шести місяців після відкриття спадщини звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, що підтверджується матеріалами спадкової справи №43 до майна померлого ОСОБА_5./а.с.54-57/.
Суд першої інстанції, застосувавши положення ч.4 ст.25 ЦК України щодо припинення цивільної правоздатності фізичної особи у момент її смерті, також правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно за ОСОБА_3
Доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_1 не мала підстав звертатись до суду, оскільки її права не порушені, не заслуговують на увагу, оскільки встановлення факту прийняття спадщини її покійним чоловіком ОСОБА_3 може впливати на її спадкові права.
Суд правильно розглянув справу в порядку позовного провадження, оскільки існує спір про право/ п.6 ст.235 ЦПК України/, а тому посилання в апеляційній скарзі на статус ОСОБА_1 як заявника, безпідставне.
Посилання апелянта на те, що міська рада є неналежним відповідачем, також не може братись до уваги, оскільки в силу положень глави 8 ЦПК України – про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність, спірна квартира може перейти у власність територіальної громади за відсутності спадкоємців.
Зазначені в апеляційній скарзі обставини про притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності не впливають на правильність прийнятого рішення.
Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування немає.
Керуючисьст.ст.209,218,303,307,308,313,314,315,317,319,324,325 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 2 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Судді