УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа 22-ц-689/11
Категорія 48
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
Головуючого-судді Трояновської Г.С.
Суддів: Миніч Т.І., Забродського М.І.
при секретарі Григорович А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на час навчання
за апеляційною скаргою ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 17 січня 2011 року,-
в с т а н о в и л а:
У вересні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з названим позовом. В обґрунтування вимог зазначала, що 20 липня 1992 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дитина – дочка ОСОБА_4. Оскільки відповідач є приватним підприємцем, в добровільному порядку не надає допомоги на навчання дитини, з урахуванням уточнених позовних вимог /а.с.19/ просила стягнути з нього аліменти на утримання дочки у твердій грошовій сумі в розмірі 500грн. щомісячно до закінчення дочкою навчання, тобто до 30 червня 2012 року, але не більше як до досягнення дитиною 23 років.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 17 січня 2011 року позов задоволено частково. Ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на час навчання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 300грн. щомісячно, починаючи з 30.09.2010року і до закінчення навчання, але не більше, ніж до досягнення 23 років. Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допущено до негайного виконання.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Вказує, що згідно рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 16.03.2010 року дочці відповідача було передано в рахунок недостатнього фінансування частину квартири, вартість якої становить 37022грн., однак суд безпідставно не взяв до уваги цей факт і не застосував до спірних правовідносин ст. 190 СК України, ухваливши незаконне рішення. Окрім того зазначає, що дохід відповідача від підприємницької діяльності не є достатнім для проведення аліментних виплат у такому розмірі, позивачка ж навпаки не показує свій дохід.
Розглянувши справу в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до положень ч.1 ст.199 СК України якщо повнолітня дочка, син продовжують навчання і у зв"язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов"язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Пленум Верховного Суду України надав роз"яснення щодо підстав виникнення обов"язку батьків по утриманню своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання. Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15.05.2006 року обов"язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за обов"язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання, потреба у зв"язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
При визначенні розміру аліментів на повнолітніх дітей суд враховує такі обставини: стан здоров"я та матеріальне становище повнолітніх дочки, сина; стан здоров"я й матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, інших дітей; можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дітьми; інші обставини, що мають істотне значення.
Матеріальне становище повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, визначається з врахуванням вартості навчання, навчального обладнання, навчальних матеріалів, проїзду, проживання за місцем розташування навчального закладу тощо.
Із матеріалів справи вбачається, що шлюб між сторонами розірвано 28 травня 2004 року/а.с.4/. Від шлюбу є дочка ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, яка навчається на денному відділенні Житомирського кооперативного коледжу бізнесу і права з 1 вересня 2009 року по 30 червня 2012 року /а.с.4,6/. Згідно договору про підготовку молодшого спеціаліста загальна вартість освітньої послуги становить 19500грн./а.с.5/. Окрім того дочка потребує витрат на проїзд до місця навчання, на проживання, поточні потреби навчального процесу.
Таким чином повнолітня дочка відповідача ОСОБА_4 потребує матеріальної допомоги у зв”язку з навчанням.
Позивачка є інвалідом 11 групи, не працює /а.с.8,63/. Відповідач є приватним підприємцем, має на утриманні двох малолітніх дітей від іншого шлюбу/а.с.27,28/.
Ураховуючи наведене, суд дійшов правильного висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання їх повнолітньої дочки ОСОБА_4, яка продовжує навчання. Враховуючи нерегулярний /мінливий/ дохід відповідача, як приватного підприємця, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з нього аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 300грн. щомісячно до закінчення дитиною навчання , але не довше, ніж до досягнення нею 23 років.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно не взяв до уваги ту обставину, що згідно рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 16.03.2010 року дочці відповідача було передано в рахунок недостатнього фінансування частину квартири та не застосував до спірних правовідносин ст. 190 СК України безпідставні. Зазначеним рішенням вирішено спір за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, визнання права власності /а.с.29,30/. Питання про припинення права на аліменти на дитину у зв”язку з набуттям права власності на нерухоме майно судом не вирішувалось, позов відповідний не пред”являвся, а тому підстав для застосування ст.190 СК України немає.
Не заслуговують на увагу і посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачка має інший дохід окрім пенсії. Із виписки з трудової книжки вбачається, що позивачка з 27.10.2007 року не працює /а.с.63/, 17 листопада 2009 року припинена державна реєстрація її як фізичної особи-підприємця, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців/а.с.64/.
Відповідач та його дружина, хоча і мають на утриманні двох малолітніх дітей, однак вони працездатні, відповідач-підприємець, його дружина тимчасово не працює у зв”язку з доглядом за дитиною, отримує соціальні виплати на дітей. За наведених обставин батьки спроможні утримувати своїх малолітніх дітей, а відповідач – сплачувати аліменти на свою повнолітню дочку на період навчання у сумі, визначеній судом першої інстанції.
З огляду на наведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.209,218,303,307,308,313,314,315,317,319,324,325ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 17 січня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Судді