УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа 22-ц/0690/1387/11
Категорія 18
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Трояновської Г.С.
суддів Миніч Т.І., Забродського М.І.
при секретарі Григоровичу А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 28 березня 2011року,-
в с т а н о в и л а:
У лютому 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом. В обгрунтування вимог зазначав, що 24 вересня 2008 року між ним та відповідачем було укладено договір позики на суму 9000євро зі строком повернення коштів до 24 грудня 2008 року. Оскільки у зазначений строк позика повернута не була та, ураховуючи курс валют станом на 04.02.2011 року, позивач просив стягнути з відповідача 96300грн. основного боргу, 963грн. сплаченого судового збору та 120грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області
від 28 березня 2011року позов задоволено. Ухвалено стягнути з
________________________________________________________________
Справа №22ц/0690/1387/11 Головуючий у суді 1 інст. Коваленко В.П.
Категорія 27 Доповідач Трояновська Г.С.
ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9000євро за договором позики. У разі неможливості виконання рішення в такий спосіб стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 96300грн. за договором позики від 24 вересня 2008 року. Стягнуто з відповідача на користь позивача 963грн. сплаченого судового збору та 120грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 1083грн. понесених судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Зокрема, зазначає, що він та його представник не були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, суд розглянув справу за відсутності відповідача і ухвалив рішення, а не заочне рішення. Вказує, що в рахунок боргу він вносив кошти на отримання лісової продукції на загальну суму 80000грн., однак відповідач розписки йому не повернув.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач надав суду розписку від 24 вересня 2008 року, з якої випливає, що ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_1 9000євро із зобов”язанням повернути вказану суму протягом трьох місяців.
За ч.1 ст. 1046 ЦК України , за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові)грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов”язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей /ч.2 ст.1047 ЦК України/.
Отже на підтвердження названого закону ОСОБА_2 видав ОСОБА_1 розписку про позичені гроші, яка ніким не оспорюється. Така форма надана договору за бажанням сторін.
За правилами ч.1 ст.526 ЦК зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення боргу за договором позики, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що між сторонами виникли договірні відносини у вигляді договору позики.
Згідно із с.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов”язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, в такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що в порушення наведених норм закону грошові кошти ОСОБА_2 ОСОБА_1, не повернуті, про що свідчить наявність в останнього розписки.
Відповідно до ч.1ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі стосовно того, що він в установлений розпискою строк повертав кошти ОСОБА_1, однак останній відмовився їх узяти та запропонував віддати йому борг лісоматеріалами не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені доказами і не мають правового значення, оскільки самі по собі свідчать про неповернення коштів. Аналогічно є безпідставними посилання відповідача на те, що він виписував деревину в ДП „Білоцерківське лісове господарство” за власні кошти, але на іншу особу і в рахунок боргу перед ОСОБА_1
Не відповідають дійсності твердження ОСОБА_2 про те, що ні він, ні його представник не були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, оскільки матеріали справи містять повідомлення про вручення поштових відправлень /рекомендованих/ як відповідачеві так і його представнику ОСОБА_3./а.с.20,21/. Та обставина, що судову повістку для ОСОБА_2 отримала його дружина узгоджується з вимогами ч.3 ст.76 ЦПК України.
Не є порушенням неухвалення судом заочного рішення по справі, оскільки позивач не висловлював своєї згоди на такий порядок розгляду справи /ч.1 ст.224 ЦПК України/.
Судом повно досліджені обставини справи, зібраним доказам дана належна оцінка.
Проте рішення суду підлягає зміні, виходячи з наступного.
Суд обґрунтовано застосував положення ст.ст.524,533 ЦК України відповідно до яких сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов”язання в іноземній валюті. Якщо у зобов”язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
З позовної заяви вбачається, що позивач просив стягнути з відповідача суму боргу в гривнях, еквівалентну 9000євро, а тому у суду не було підстав, задовольняючи позов, стягувати з відповідача борг у євро.
За таких обставин ухвалене рішення в частині стягнення боргу підлягає зміні з підстав, передбачених ст.309 ЦПК України.
В решті рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 209,218,303,307,309,313,314,316,317,319,324,325 ЦПК України , колегія суддів,-
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 28 березня 2011року змінити.
Викласти 2-й і 3-й абзац резолютивної частини рішення в такій редакції.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за договором позики від 24 вересня 2008 року 96300 (дев”яносто шість тисяч триста) гривень.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Судді