УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 22-а-456/11
Категорія
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Кашапової Л.М.
суддів Зарицької Г.В. Рафальської І.М.
при секретарі Ганько Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Брусилівському районі Житомирської області про визнання дій неправомірними, стягнення пенсійних виплат, передбачених Законом України „Про соціальний захист дітей війни”
за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Брусилівському районі Житомирської області на постанову Брусилівського районного суду Житомирської області від 10 серпня 2009 року, -
в с т а н о в и л а:
В травні 2009 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Брусилівському районі Житомирської області, в якому, посилаючись на протиправність дій відповідача щодо визначення їй розміру надбавки до пенсії за віком, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, просила стягнути з відповідача недоплачені їй кошти за 2008 рік в сумі 711грн. 11коп.
Постановою Брусилівського районного суду Житомирської області від 10 серпня 2009 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Брусиловському районі Житомирської області щодо невиплати
___________________________________________________________
Справа №22-ц/456/11 Головуючий у 1 інстан. Седан В.Ф.
Категорія 10.3.1 Суддя-доповідач Кашапова Л.М.
ОСОБА_1 в повному розмірі щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії за віком, як дитині війни.
Стягнуто з управління Пенсійного фонду України в Брусилівському районі на користь ОСОБА_1 780грн. 40коп. заборгованості по виплаті підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01.05.2008 року по 31.12.2008 року
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Брусилівському районі Житомирської області просить скасувати постанову суду, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, так як судом не враховано, що до Пенсійного фонду не надходили кошти з Державного бюджету України для проведення спірних виплат у стягнутому судом розмірі, що Законом України „Про соціальний захист дітей війни” не визначений розмір мінімальної пенсії за віком, з якого обчислюється підвищення, і безпідставно не взято до уваги постанову Кабінету Міністрів України від 28.02.2008 року №530, якою на законодавчому рівні визначено порядок обчислення підвищення до пенсії та його розмір.
Зазначає, що суд не дав належної оцінки тому факту, що позивач не дотрималась досудового порядку вирішення спору, оскільки не зверталася безпосередньо до управління з питанням щодо відновлення порушених прав.
Перевіривши законність та обгрунтованість постанови суду в межах, визначених ст.195 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно вимог ч.1 ст.6, ч.2 ст.3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (зі змінами і доповненнями) мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Розміри прожиткового мінімуму на одну особу в 2008 та 2009 роках були встановлені ст.58 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” та ст.54 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік”.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, позивач є пенсіонером, має статус дитини війни, з 01.01.2008 року отримує від управління Пенсійного фонду України в Брусилівському районі підвищення до пенсії в сумі, визначеній постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28.02.2008 року (з 01.01.2008 року по 31.03.2008 року – 47грн., з 01.04.2008 року по 21.05.2008 року 48грн. 10коп., з 01.07.2008 року по 30.09.2008 року – 48грн. 20коп., з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року – 49грн.80коп), що не відповідає розміру, встановленому ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Пунктом 41 розділу 2 Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Згідно вимог ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року №10рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення п.41 розділу 2 Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно з положеннями ч.4 ст.9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов”язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
А тому суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог за період з 01.05.2008 року по 31.12.2008 року і правильно визначив розмір недоплаченого підвищення до пенсії, виходячи з 30% мінімальної пенсії за віком.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності фінансування з Державного бюджету України для здійснення спірних виплат висновків суду не спростовують, оскільки питання врегулювання взаємовідносин між Пенсійним фондом України та органами державної влади, які формують Державний Бюджет України та розпоряджаються його коштами, не були предметом спору по даній справі.
Посилання в апеляційній скарзі на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду є безпідставним, оскільки судом першої інстанції не ухвалювалось рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування відповідача. Відповідач не позбавлений права і можливості подати в межах наданих йому повноважень до відповідних державних установ запит на виділення спірних коштів.
Доводи апелянта щодо неправильного застосування судом положень ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” є необгрунтованими, оскільки будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає. А тому положення ч.3 ст.28 вказаного Закону щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленою частиною першою цієї статті, стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини для обрахування доплат, передбачених ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Крім того, доплата згідно Закону України „Про соціальний захист дітей війни” не змінює характер та категорію призначеної позивачу пенсії, а лише збільшує її розмір.
Безпідставними є і доводи апелянта щодо помилкового неврахування судом відсутності письмового звернення позивача до управління Пенсійного фонду зі спірного питання, так як обов’язковість досудового порядку врегулювання спорів не передбачена Законом України „Про соціальний захист дітей війни” та ст.6 КАС України, в порядку якого було розглянуто справу судом першої інстанції.
До того ж в матеріалах справи є лист управління Пенсійного фонду України в Брусилівському районі від 03.06.2009 року №945/02, яким відмовлено позивачу у проведенні перерахунку пенсії згідно положень ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” по причині відсутності фінансування (а.с.10).
Статтею 17 Закону України від 23 .02.2006 року №3477-ІV „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенцію) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст.1 Протоколу №1 Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
В рішеннях у справах Кечко проти України 2005, Broniowski v. Poland 1996, Azinas v. Cyprus 2002, Європейський суд з прав людини прийшов до висновку, що поняття „власності”, яке міститься в першій частині ст.1 Протоколу №1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві. До „майнових прав” і „власності” може бути прирівняно право заявника на матеріальний інтерес, зокрема щодо отримання пенсії чи надбавки до заробітної плати.
В рішенні у справі Кечко проти України 2005 рік Європейський суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Суд не прийняв аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань (рішення у справі Бурдов проти Росії, 2000 рік).
Апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності визначення розміру спірних виплат, що стягнуті на користь позивача і розрахунок яких наведено в мотивувальній частині рішення, а тому в цій частині законність оскаржуваного судового рішення не перевіряється.
Спосіб, у який судом відновлено порушені права позивача, узгоджується з положеннями ст.105 та п.4 ст.162 КАС України, в редакції, що існувала на час розгляду справи судом першої інстанції. Вимог про зобов”язання вчинити дії позивач не заявляла.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205 КАС України, колегія суддів –
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Брусилівському районі Житомирської області відхилити.
Постанову Брусилівського районного суду Житомирської області від 10 серпня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді