Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

м. Сміла, вул. Пилипа Орлика, 15, 20700, (04733) 4-25-37

                                                                                                          Справа № 2 – 1920/2008 рік

                                                                РІШЕННЯ

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2008 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

                       головуючого-судді               Демчика Р.В.

                       при секретарі                       Воропай О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування, витребування майна від добросовісного набувача та визнання права власності в порядку спадкування, -

                                                                      встановив:

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина на 1/5 частину домоволодіння АДРЕСА_1 .

Рішенням Смілянського міськрайонного суду від 12 березня 2008 року за ОСОБА_2 було визнано право власності на 1/5 частину домоволодіння АДРЕСА_1 . В подальшому, 13 травня 2008 року ОСОБА_2 подарував належну йому 1/5 частину вказаного домоволодіння ОСОБА_3 .

Позивачка, посилаючись на те, що ОСОБА_5 не мав право на спадщину, оскільки ОСОБА_4 за життя склала заповіт, яким все своє майно заповіла ОСОБА_6 – її батькові, а тому при вирішенні справи, ввів суд в оману не повідомивши про інших спадкоємців, та надавши заповіт ОСОБА_4 від 23 квітня 1987 року, який був скасований заповітом від 5 жовтня 1991 року, а в подальшому подарував вказану частину ОСОБА_3 , звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування, витребування майна від добросовісного набувача та визнання права власності на спадкове майно.

В судовому засіданні представники позивачки свої вимоги підтримали.

Відповідачі в попередньому судовому засіданні позов не визнали, в подальшому в судові засідання не з`являлися з невідомих суду причин, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Як вбачається з свідоцтва про смерть, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 .

Згідно технічного паспорта на житловий будинок садибного типа, їй на момент смерті належала 1/5 частина домоволодіння АДРЕСА_1 .

Відповідно заповіту від 5 жовтня 1991 року, вона все своє майно заповіла ОСОБА_6 і який після її смерті прийняв спадщину, що підтвердили допитані судом свідки – ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Як вбачається з свідоцтва про смерть, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 .

Після його смерті відкрилася спадщина на 1/5 частину домоволодіння АДРЕСА_1 , які належали ОСОБА_4 та 8/25 частин вказаного домоволодіння, які належали йому на праві власності на підставі ухвали суду від 9 січня 1986 року, що також підтверджується технічним паспортом на житловий будинок.

Відповідно заповіту від 29 січня 2007 року він все своє майно заповів позивачці, яка після його смерті прийняла спадщину, шляхом подачі заяви до нотаріальної контори, що вбачається з витягу про реєстрації в спадковому реєстрі від 19 червня 2007 року.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду від 4 серпня 2008 року за нововиявленими обставинами скасоване рішення Смілянського міськрайонного суду від 12 березня 2008 року про визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/5 частину домоволодіння АДРЕСА_1 .

Рішенням Смілянського міськрайонного суду від 15 серпня 2008 року встановлено, що, ОСОБА_4 заповіт від 23 квітня 1997 року, виданий на ім`я ОСОБА_2 скасувала, та пізніше, 5 жовтня 1991 року посвідчила новий заповіт, за яким належну їй частину спірного будинку заповіла ОСОБА_6 , який на час відкриття спадщини був належним спадкоємцем, в зв`язку з чим ОСОБА_2 було відмовлено в задоволені позову про визнання за ним право власності на 1/5 частину домоволодіння АДРЕСА_1 .

Оскільки ОСОБА_2 , 13 травня 2008 року при укладанні договору купівлі-продажу 1/5 частину домоволодіння АДРЕСА_1 , достовірно знаючи, що заповіт на його ім`я скасований і він не може бути власником цієї частини домоволодіння не повідомив про це ОСОБА_3 , чим ввів його в оману шляхом замовчування обставин, які мають істотне значення для угоди, суд вважає за необхідне визнати недійсним договір дарування 1/5 частини домоволодіння АДРЕСА_1 укладений 13 травня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Враховуючи, те, що позивачка прийняла спадщину після смерті батька, але не може отримати свідоцтво про право власності на спадкове майно, оскільки рішенням суду, яке було в подальшому скасоване, право власності на частину спадкового майна було визнане за ОСОБА_2 , суд вважає за можливе визнати за позивачкою право власності на 1/5 частину домоволодіння АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4 та на 8/25 частин домоволодіння АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_6 .

Відповідно до ч. 3 ст. 388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно у особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його у добросовісного набувача у всіх випадках.

Оскільки ОСОБА_3 набув права власності на 1/5 частину домоволодіння безвідплатно у ОСОБА_2 , який не мав право його відчужувати, цю частину майна слід витребувати у ОСОБА_10 на користь позивачки.

Суд враховуючи складність справи, час затрачений адвокатом на участь у справі, вважає, що витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги слід стягнути з відповідача на користь позивачів в розмірі 200 гривень, так як саме такий розмір грошової компенсації адекватний витратам наданим за правову допомогу.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 при укладанні договору дарування не знав і не міг знати про істотні обставини, які не повідомив йому ОСОБА_2 , суд вважає що з ОСОБА_2 на користь позивачки необхідно стягнути понесені нею судові витрати – 314 грн. 94 коп. судового збору, 30 грн. витрат пов`язаних з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи, 106 грн. витрат, пов`язаних з викликом відповідача до суду.

На підставі наведеного, ст.ст. 215,230, ч.3 ст. 388, ст.ст. 1268-1270 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 14, 212, 213, 294, 295 ЦПК України, суд, -

                                                                  вирішив:

Визнати договір дарування 1/5 частину жилого будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 13 травня 2008 року та посвідчений приватним нотаріусом Смілянського міського нотаріального округу Новиковим І.М. недійсним.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на 1/5 частину домоволодіння АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4 та на 8/25 частин домоволодіння АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_6 .

Витребувати у ОСОБА_3 /5 частину жилого будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 200 грн. витрат, пов`язаних з правовою допомогою, 314 грн. 94 коп. судового збору, 30 грн. витрат пов`язаних з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи, 106 грн. витрат, пов`язаних з викликом відповідача до суду, а всього 650 грн. 94 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через Смілянський міськрайонний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження та поданням протягом 20 днів після подання такої заяви – апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана через Смілянський міськрайонний суд і в 10 денний строк з дня проголошення рішення без попереднього подання заяви про оскарження рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі його оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасоване.

Головуючий: