СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
25 жовтня 2011 року Справа № 5020-649/2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антонової І.В.,
суддів Котлярової О.Л.,
Маслової З.Д.,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, довіреність № 31 від 15.08.11, товариство з додатковою відповідальністю "ЕММ";
відповідача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 01.08.11, товариство з обмеженою відповідальністю "ЛИК";
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИК" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Головко В.О.) від 13 липня 2011 року у справі № 5020-649/2011
за позовом товариства з додатковою відповідальністю "ЕММ" (вул. Шабаліна, 6, місто Севастополь, 99029)
до товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИК" (пр. Ген. Острякова, 1, кв.80, місто Севастополь, 99007)
про стягнення 38941,10 грн. та розірвання договору перевезень
ВСТАНОВИВ:
Закрите акціонерне товариство „ЕММ”, правонаступником якого є товариство з додатковою відповідальністю "ЕММ", звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „ЛИК” про розірвання договору № 2105/ЕММ від 21 травня 2008 року на перевезення вантажу автомобільним транспортом та стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „ЛИК” суми попередньої оплати за товар за договором в розмірі 31326,00 грн., суми індекса інфляції в розмірі 5792,18 грн., 3% річних в розмірі 1822,92 грн., а всього 38941,10 грн.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 13 липня 2011 року позов задоволено, з моменту набрання рішенням суду законної сили розірвано договір № 2105/ЕММ від 21 травня 2008 року на перевезення вантажу, укладений між закритим акціонерним товариством "ЕММ" та товариством з обмеженою відповідальністю "ЛИК"; вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "ЛИК" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Севастополя від 13 липня 2011 року скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Так, за твердженням заявника апеляційної скарги, поза увагою місцевого господарського суду залишилось те, що заявки позивача від 29 вересня 2010 року та 17 червня 2011 року без вказівки істотних умов перевезення перешкоджало відповідачу виконати свої зобов’язання по перевезенню вантажу.
Апеляційна скарга прийнята до провадження Севастопольського апеляційного господарського суду колегією суддів у складі: головуючий –суддя Антонова І.В., судді Євдокімов І.В., Маслова З.Д.
У зв’язку з відпусткою судді Євдокимова І.В. на підставі розпорядження керівництва Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2011 року здійснено заміну судді Євдокімова І.В. на суддю Котлярову О.Л.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2011 року здійснено заміну позивача –закритого акціонерного товариства „ЕММ” на його правонаступника –товариство з додатковою відповідальністю „ЕММ”.
Переглянувши рішення суду першої інстанції в порядку статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
21 травня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю „ЛИК” (виконавець) та закритим акціонерним товариством „ЕММ” (замовник) укладений договір № 2105/ЭММ на перевезення вантажу автомобільним транспортом, відповідно до умов якого виконавець перевозить вантаж замовника автомобільним транспортом в об’ємі та на умовах, передбачених договором (а.с. 8).
Згідно з пунктом 2.1 договору замовник зобов’язаний подавати заявку на перевезення вантажу за добу до здійснення таких перевезень.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що плата за перевезення вантажу здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця на підставі виставлених рахунків.
21 травня 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю „ЛИК” виставило закритому акціонерному товариству „ЕММ” рахунок-фактуру № ЛИ-952 на сплату послуг з перевезення 3000 тонн вантажу автомобільним транспортом на суму 90000,00 грн. з розрахунку 30,00 грн. з ПДВ (25,00 грн. без ПДВ + 20% ПДВ) за тону (а.с. 9).
Вказаний рахунок був сплачений позивачем, що підтверджується банківським виписуванням з рахунку відповідача від 22 травня 2008 року на суму 60 000,00 грн. (а.с. 14) та від 28 травня 2008 року на суму 30 000,00 грн. (а.с. 15).
Наведене свідчить про те, що закрите акціонерне товариство „ЕММ” виконало свої зобов’язання за договором щодо своєчасного перерахування товариству з обмеженою відповідальністю „ЛИК” грошових коштів за послуги з перевезення згідно з наданим відповідачем рахунком.
Товариство „Лик”, на виконання умов договору, надало позивачеві послуги щодо перевезення вантажу автомобільним транспортом на загальну суму 58 674,00 грн., що підтверджується відповідними актами здачі-прийняття виконаних робіт, послуг, а саме –
№ 347 від 30 травня 2008 року на суму 44643,00 грн. з ПДВ –1488,1 т (а.с. 10);
№ 378 від 02 червня 2008 року на суму 390,00 грн. з ПДВ –1,3 т (а.с.11);
№ 381 від 03 червня 2008 року на суму 2034,00 грн. з ПДВ –67,8 т (а.с.11);
№ 375 від 02 червня 2008 року на суму 2403,00 грн. з ПДВ –80,1 т (а.с.12);
№ 377 від 02 червня 2008 року на суму 2913,00 грн. з ПДВ –97,1 т (а.с.12);
№ 382 від 03 червня 2008 року на суму 2985,00 грн. з ПДВ –99,5 т (а.с.13);
№ 387 від 03 червня 2008 року на суму 3306,00 грн. з ПДВ –110,2 т (а.с. 13); разом: 58 674,00 грн.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю „ЛИК” свої зобов’язання за договором № 2105/ЕММ виконало не в повному обсязі, а саме - не надало послуг з перевезення на суму 31 326,00 грн. (90 000,00-58 674,00).
08 квітня 2009 року закрите акціонерне товариство „ЕММ” направило на адресу товариства з обмеженою відповідальністю „ЛИК” лист вих. № 32 з вимогою перерахувати на розрахунковий рахунок замовника суму попередньої оплати в розмірі 31 326,00 грн. в строк до 22 квітня 2009 року. Вказаний лист-вимога отриманий відповідачем 14 квітня 2009 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 16). Зазначена вимога відповідачем виконана не була.
В подальшому, 29 вересня 2010 року закрите акціонерне товариство „ЕММ” надіслало відповідачу лист-замовлення на перевезення 1044,2 тонн вантажу на суму 31 326,00 грн., який отриманий відповідачем 07 жовтня 2010 року (а.с. 17), однак замовлення відповідачем виконане не було.
Вказане стало підставою для звернення закритого акціонерного товариства „ЕММ” до господарського суду міста Севастополя з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю „ЛИК” з огляду на наступне.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Згідно з частиною 1 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як зазначалося вище, позивач свої зобов’язання за договором № 2105/ЕММ від 21 травня 2008 року виконав належним чином –сплатив відповідачеві аванс в розмірі 90 000,00 грн. Натомість, відповідач умови договору порушив, послуги на залишок авансу в сумі 31 326,00 грн. не надав та грошових коштів не повернув.
Згідно з пунктом 5.3 договір діє до 31 грудня 2008 року, однак у будь-якому випадку до моменту виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором.
Оскільки відповідачем не в повному обсязі виконані зобов’язання щодо перевезення вантажу за замовленнями позивача, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що спірний договір є чинним на теперішній час.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав зобов’язання у строк, встановлений договором або законом.
Як зазначалося вище, за умовами договору замовник (позивач) зобов’язаний подавати заявку за добу до здійснення перевезень.
Матеріалами справи підтверджено, що 30 вересня 2010 року позивач надіслав відповідачеві замовлення на перевезення 1044,2 т вантажу на суму 31 326,00 грн. на територію закритого акціонерного товариства „ЕММ”; при цьому, дату початку перевезень та їх графік просив погодити додатково протягом 10 днів з дня отримання цього листа (а.с. 17).
17 червня 2011 року позивач надіслав відповідачеві ще одне замовлення на перевезення вантажу 23 червня 2011 року (а.с. 89-90).
У відповіді на вказаний лист відповідач повідомив позивача про зміну вартості послуг з перевезень (а.с. 91).
Як вбачається з матеріалів справ, відповідач взяті на себе зобов’язання за договором не виконав, тобто, як правильно зазначив місцевий господарський суд, є таким, що прострочив виконання зобов’язання.
Заперечуючи проти доводів позивача, відповідач наполягав на повному та належному виконанні ним своїх зобов’язань за договором, стверджуючи, що не отримував від закритого акціонерного товариства „ЕММ” належним чином оформлених заявок, крім тих, що були виконані у 2008 року. При цьому відповідач зазначає, що листи від 29 вересня 2010 року та 17 червня 2011 року не є заявками, оскільки не містять певних відомостей, а саме - виду вантажу, місця завантаження, маршруту перевезення, способу завантаження та вивантаження.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про неспроможність вказаних доводів відповідача, оскільки укладеним між сторонами договором не встановлено якихось конкретних вимог до форми і змісту замовлення на перевезення. Тому, як правильно зазначив суд першої інстанції, замовлення може бути зроблене як у письмовій формі, так і усно.
Таким чином є правильним висновок місцевого господарського суду про те, що відповідач не здійснив перевезення вантажу на залишок сплаченого позивачем авансу в сумі 31 326,00 грн., кошти позивачу не повернув, що є підставою для їх стягнення у судовому порядку.
За даних обставин позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „ЛИК” на користь закритого акціонерного товариства „ЕММ” невикористаного авансу в сумі 31326,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних за період з 23 квітня 2009 року по 31 березня 2011 року у сумі 1822,92 грн. та інфляційних втрат за той же період у сумі 5792,18 грн.
Як зазначалося вище, в листі від 08 квітня 2009 року вих. № 32 позивач вимагав від відповідача повернення залишку авансу в сумі 31 326,00 грн. в строк до 22 квітня 2009 року. Даний лист-вимога отриманий відповідачем 14 квітня 2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Проте, кошти відповідачем не повернуті, що свідчить про прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З аналізу наведених правових норм та обставин справи вбачається, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що законом передбачене право позивача вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, та є способами захисту його майнових прав та інтересів, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З наданого позивачем розрахунку (а.с. 7) вбачається, що позивач нарахував 3% річних та інфляційні втрати за період з 23.04.2009 по 31.03.2011, тобто починаючи з наступного дня, після того, як вимога про повернення коштів мала бути виконана.
Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, судова колегія визнала їх правильними, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в сумі 1 822,92 грн. та інфляційні втрати в сумі 5 792,18 грн.
Колегія суддів також вважає обґрунтованими позовні вимоги про розірвання договору на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 2105/ЭММ від 21 травня 2008 року з огляду на наступне.
Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Тобто істотним слід вважати таке порушення договору, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення мети договору.
В обґрунтування вимоги про розірвання договору позивач посилається на те, що внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань за договором він позбавлений можливості перевезти вантаж за ціною, яку сторони погодили під час укладення цього договору –30,00 грн. з ПДВ за 1 тонну вантажу. Також позивач не може вільно розпорядитися залишком сплаченого авансу в сумі 31326,00 грн., який безпідставно утримується відповідачем. \
Вказані доводи знайшли підтвердження при розгляді справи.
З аналізу наведеного вбачається, що господарський суд міста Севастополя дійшов правильного висновку про істотне порушення відповідачем умов договору перевезення, що позбавило позивача права на отримання послуг за ціною згідно із домовленістю сторін. Готовність відповідача перевезти вантаж за іншою ціною, яка є значно вищою за первісну, свідчить про інші умови, ніж ті, що передбачені договором перевезення.
Таким чином, вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Оскільки рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИК" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 13 липня 2011 року у справі № 5020-649/2011 залишити без змін.
Головуючий суддя < Підпис > І.В. Антонова
Судді < Підпис > О.Л. Котлярова
< Підпис > З.Д. Маслова
Розсилка:
1. товариства з додатковою відповідальністю "ЕММ" (вул. Шабаліна, 6, місто Севастополь, 99029)
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛИК" (пр. Ген. Острякова, 1, кв.80, місто Севастополь, 99007; а/с 7, місто Севастополь, 99011)