ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" листопада 2011 р. Справа № 43/51
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:
суддів:Ткаченко Н.Г.,
Катеринчук Л.Й.,
Куровського С.В.,
розглянувши
касаційну скаргуДержавного підприємства "Інформаційний центр"
Міністерства юстиції України
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 31.05.2011
у справі№43/51 господарського суду міста Києва
за заявоюПублічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "КБ "Вертикаль"
ліквідаторКіцул Сергій Богданович
пробанкрутство,
за участю:
касатора -
кредитора –
боржника - Ляшенко А.П.;
не з’явилися;
ліквідатор - Кіцул Є.Б.;
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.01.2011 року у справі №43/51(суддя Пасько М.В.) задоволено клопотання арбітражного керуючого - ліквідатора ТОВ "КБ "Вертикаль" Кіцули С.Б. про зняття арешту, накладеного на майно боржника та інших обмежень щодо розпорядження його майном. Припинено обтяження рухомого та нерухомого майна Боржника шляхом зняття арештів та заборон, застосованих щодо такого майна. При цьому, зобов’язано Київську обласну філію державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України внести запис до Єдиного державного реєстру обтяжень рухомого майна та Єдиного державного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна про припинення будь-яких обтяжень майна та активів Боржника.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2011 (судді: Дзюбко П.О. –головуючий, Сотніков С.В., Суліма В.В.) ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою та постановою судів попередніх інстанцій, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині зобов’язання Київської обласної філії державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України внести запис до Єдиного державного реєстру обтяжень рухомого майна та Єдиного державного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна про припинення будь-яких обтяжень майна та активів Боржника
Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом норм процесуального права, зокрема ст. 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", ст. 34 Закону України "Про нотаріат" та ст.ст. 41, 42, 44, 30, 33, 43, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України).
Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою господарський суд міста Києва від 11.01.10 у справі №43/51 порушив справу про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КБ "Вертикаль".
Ухвалою господарського суду міста Києва у підготовчому засіданні від 13.05.10 визнано розмір вимог ініціюючого кредитора –публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", який подав заяву про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "КБ "Вертикаль" на суму 1590583,19 доларів США та 118,00 грн., зобов’язано заявника подати за його рахунок у десятиденний строк до офіційного друкованого органу Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України оголошення про порушення справи про банкрутство боржника з метою виявлення всіх кредиторів і можливих санаторів та надати суду докази про надання вищевказаного оголошення протягом двох тижнів з моменту опублікування, розпорядника майна боржника зобов’язано надати суду на затвердження реєстр вимог кредиторів боржника та призначено попереднє засідання.
Заявником надано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, яке надруковано в газеті "Голос України" № 98 (4848) від 01.06.2010.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.09.2010 було визнано грошові вимоги Державної інноваційної фінансово –кредитної установи у розмірі 34 413 155, 57 грн. та відмовлено в задоволенні решти заявлених кредиторських вимог.
14.10.2010 від Голови комітету кредиторів надійшло клопотання про припинення процедури розпорядження майном боржника, визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення на посаду ліквідатора боржника - арбітражного керуючого Кіцула С.Б.
Постановою господарського суду міста Києва від 10.12.2010 Боржник визнаний банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура боржника, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Кіцула С.Б., якого зобов’язано надати звіт та ліквідаційний баланс боржника.
04.01.2011 від ліквідатора боржника надійшло клопотання про скасування арешту, накладеного на майно боржника та зобов’язання Київської обласної філії державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України внести відповідні записи до Єдиного державного реєстру обтяжень рухомого майна та Єдиного державного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.
Дана заява мотивована тим, що відповідно до витягів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна №27690227 та №27689730 зареєстровані обмеження розпорядження активами Боржника, які в свою чергу унеможливлюють реалізацію майна банкрута для погашення заборгованості перед кредиторами, а тому на підставі п.п.6 п.1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом" ліквідатор просив скасувати вищезазначені записи.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.01.2011 року задоволено зазначене вище клопотання. Припинено обтяження рухомого та нерухомого майна Боржника шляхом зняття арештів та заборон, застосованих щодо такого майна. Також, зобов’язано Київську обласну філію державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України внести запис до Єдиного державного реєстру обтяжень рухомого майна та Єдиного державного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна про припинення будь-яких обтяжень майна та активів Боржника.
Частиною 2 ст. 41 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Статтею 43 ГПК України визначено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій вводиться ухвалою про порушення провадження у справі про банкрутство та діє до закінчення провадження у справі.
Згідно ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.
Відповідно до ст. 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Реєстру на підставі рішення суду або відповідної заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Натомість, реєстраторами Реєстру, згідно наказу Міністерства юстиції України "Про визначення реєстраторів Державного реєстру обтяжень рухомого майна" є державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, державні нотаріальні контори та приватні нотаріуси.
Згідно пункту 1.5 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.99 №31/5, зареєстрованим в Мін'юсті 10.06.99 за № 364/3657, реєстраторами Реєстру заборон є:
•державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з Адміністратором і мають повний доступ до Реєстру заборон через комп'ютерну мережу;
•державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України та його регіональні філії.
Реєстратори приймають заяви про реєстрацію обтяження об'єкта нерухомого майна від державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів, які не є Реєстраторами, судів, слідчих органів та інших осіб, визначених Положенням; вносять та вилучають записи до (з) Реєстру заборон про заборони, арешти щодо нерухомого майна; отримують (видають) витяги з Реєстру заборон. Реєстратори також уносять та вилучають до (з) Реєстру заборон відомості про тимчасові застереження щодо нерухомого майна.
Відповідно до пункту 2.1 Положення підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об'єкти нерухомого майна є заява про реєстрацію (вилучення) обтяження об'єкта нерухомого майна, що подається, зокрема судами (крім третейських судів).
При цьому, процесуальний закон не надає суду права на складання такої заяви, процесуальними документами господарського суду є рішення, ухвали та постанови, які є в свою чергу обов’язковими до виконання на всій території України.
Таким чином апеляційний суд прийшов до обгрунтованого висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи прокурор Святошинського району міста Києва звертався із заявою в інтересах держави в особі інноваційної фінансово-кредитної установи про участь у даній справі про банкрутство, але ні суд першої інстанції, ні апеляційної на заяву уваги не звернули, про час та місце слухання справи належним чином не повідомили прокурора і розглянули справу у його відсутності.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи перегляд ухвали суду першої інстанції Київським апеляційним господарським судом здійснено по копіям процесуальних документів по справі.
За таких обставин постанову апеляційної інстанції суду не можна визнати як таку, що відповідає вимогам закону і вона підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд.
Під час нового апеляційного розгляду належить врахувати вище викладене та у відповідності до вимог закону постановити законне та обгрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2011 у справі № 43/51 скасувати.
Справу направити на новий апеляційний розгляд до Київського апеляційного господарського суду.
Головуючого Ткаченко Н.Г.
судді Катеринчук Л.Й.
Куровський С.В.