01.06.2011

Справа № 2-4353/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

01 червня 2011 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

                              головуючого –судді Бойка О.М.

                              при секретарі –Карпенко І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Ювілейне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ПП «Міко»про стягнення матеріальної та моральної шкоди шкоди,

в с т а н о в и в :

Представник позивача в судовому засіданні підтримав пред’явлений позов, посилаючись на те, що Рішенням 20 сесії 5 скликання Сурсько-Литовської сільської ради Дніпропетровського району від 19.12.2008 року йому передана у власність земельна ділянка площею 0,1500 га по АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку з господарськими будівлями.

В 2010 році він домовився із відповідачем ОСОБА_2 про будівництво житлового будинку з гаражем на дві машини на належній йому земельній ділянці.

Він склав проект на будівництво та надав йому кошторис, згідно якого вартість будівництва складала 275 500 грн.

Вони погодили проект і кошторис та враховуючи, що відповідач однією з умов висунув вимогу щодо оплати 70% вартості робіт, яка здійснюється щонедільно по 20000 грн., він надав свою згоду при умові укладання відповідного письмового договору.

Внаслідок цього було укладено договір з приватним підприємством «Міко»(яке належить ОСОБА_2, як єдиному засновнику) на організацію та супроводження робіт по будівництву будинку.

Загальний строк виконання усіх робіт з будівництвом будинку, монтажем сантехніки, опалення, каналізації складав 225 днів.

Він виконав усі умови договору та здійснював оплату готівкою щонедільно спочатку згідно умов договору по 20000 грн., а потім різними сумами. Гроші він передавав особисто ОСОБА_2, який видав йому розрахункові квитанції. При цьому ним сплачено повністю вартість всіх робіт у сумі 275 000 грн.

Але відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання та не тільки не збудував йому будинок у визначені строки, а й взагалі без повідомлення припинив будівельні роботи.

На неодноразові звернення з цього приводу він не реагував, а потім повідомив, що не може завершити будівництво, бо у нього виникли якісь фінансові неприємності.

Враховуючи, що строк завершення робіт вже сплив та вони не продовжили  цей договір, за взаємною згодою домовилися, що відповідач поверне йому невикористанні гроші.

Згідно Акту звірки виконаних робіт, відповідачем були здійснені роботи на загальну суму 113958 грн., з яких вартість робіт склала 52723 грн., а вартість матеріалів - 61235 грн.

Таким чином відповідачем не використані сплачені гроші у сумі 161042 грн., які він повинен повернути.

Крім того, при здійснені робіт був допущений брак, для усунення якого необхідно усиляти фундаменти з улаштуванням армопоясу на загальну суму 27950 грн.

Тобто з урахуванням цього відповідач повинен повернути 189492 грн.

Відповідач визнає цей факт та прийняв на себе обов'язок повернути йому цю суму як свій борг. Але строки повернення боргу він не називає, внаслідок цього вимушений захищати своє порушене право у судовому порядку.

Одночасно він просить суд відшкодувати спричинену йому моральну шкоду.

Вважає, що внаслідок порушення відповідачем його прав він спричинив значну моральну шкоду.

Він сплатив великі гроші тільки з тих підстав, що йому крайнє необхідно житло, а відповідач обіцяв збудувати його у короткі строки. Але він не одержав це житло та тепер невідомо коли буде в змозі побудувати собі будинок, бо не має для цього зайвих грошей.

Внаслідок цього він одержав значний психологічний стрес та випробував значні моральні та душевні страждання.

Вважаю, що відповідач за спричинену своєю протиправною поведінкою повинен відшкодувати йому моральну шкоду в грошових коштах у сумі 37000 грн.

Відповідач в судовому засідання позов визнав частково, не погодившись із заявленою сумою стягнення моральної шкоди.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим та підлягаючим частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що Рішенням 20 сесії 5 скликання Сурсько-Литовської сільської ради Дніпропетровського району від 19.12.2008 року позивачу передана у власність земельна ділянка площею 0,1500 га по АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку з господарськими будівлями, що підтверджується Державним актом про право власності серії ЯЖ №824365.

20.02.2010 року було укладено договір №17 з приватним підприємством «Міко»(яке належить ОСОБА_2, як єдиному засновнику) на організацію та супроводження робіт по будівництву для позивача будинку.

Відповідно до розділу договору «Условия работ и услуг»виконавець приступає до виконання робіт після оплати не менше 70% вартості робіт, яка здійснюється щонедільно по 20000 грн. та бере на себе зобов'язання завершити роботи в строк, після повної оплати вартості робіт, не пізніше строку обумовленого додатком до договору №1.

Згідно цього додатку («расчет стоимости дома») загальний строк виконання усіх робіт з будівництвом будинку, монтажем сантехніки, опалення, каналізації складав 225 днів.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач виконав усі умови договору та здійснював оплату готівкою щонедільно спочатку згідно умов договору по 20000 грн., а потім різними сумами. Гроші передавав особисто ОСОБА_2, який видав розрахункові квитанції. При цьому   ОСОБА_1 сплачено повністю вартість всіх робіт у сумі 275 000 грн., що підтверджується копіями розрахункових квитанцій, які наявні в матеріалах справи.

Але відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання та не збудував будинок у визначені строки і взагалі припинив будівельні роботи, що й підтвердив у судовому засіданні відповідач.

Згідно Акту звірки виконаних робіт, відповідачем були здійснені роботи на загальну суму 113958 грн., з яких вартість робіт склала 52723 грн., а вартість матеріалів - 61235 грн.

Таким чином відповідачем не використав суму сплачених коштів у розмірі 161042 грн.( 275 000 - 113958). Крім того, при здійснені робіт був допущений брак, для усунення якого необхідно усиляти фундаменти з улаштуванням армопоясу на загальну суму 27950 грн.

Тобто з урахуванням цього відповідач повинен повернути позивачу суму коштів у розмірі 189492 грн. (161042 + 27950). В судовому засіданні, відповідач погодився із зазначеною сумою та визнав наявність своєї заборгованості перед позивачем.

Згідно ч.3 ст.22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно умов договору та вимогам Цивільного Кодексу.

          Згідно ст.611 ЦК України у випадку порушення зобов'язання наступають правові наслідки, визначені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати спричиненні збитки.

Згідно ч.3 ст.875 ЦК України до договору будівельного підряду застосовуються положення Цивільного Кодексу, а згідно ст.ст. 883, 886 ЦК України за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядчик відшкодовує збитки у повному обсязі.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми завданих збитків підлягають задоволенню у розмірі 189 492 грн.

Вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди суд також вважає обґрунтованими, оскільки він зазнала душевних страждань внаслідок протиправних дій відповідача.

Згідно ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Враховуючі наведені положення закону, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд зменшує розмір моральної шкоди позивачеві до 8000 грн.  

Відповідно до вимог ст.ст.79,88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню сплачені позивачем сума судового збору в розмірі 1700 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 84, 88, 212, 215, 214 ЦПК України, ст.ст.3,11,13-16,22,23,79,88,526,611,623,883,886  875, ЦК України, суд –

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму збитків у розмірі 189 492 гривні та в якості компенсації моральної шкоди 8000 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1700 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень.  

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя                                Бойко О.М.