2-331/11

  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  12 жовтня 2011 року           року                        Підволочиський районний суд  Тернопільської області

в складі :  головуючого    судді               Могачевської  В.Й.

при секретарі                           Сачко Р. О                

з участю                                   сторін

третіх осіб

представника відповідача ОСОБА_1   адвоката  -  ОСОБА_2

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.  Підволочиськ цивільну справу за  позовом прокурора Підволочиського району в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третіх осіб –служби в справах дітей Підволочиської районної державної адміністрації, приватного нотаріуса Підволочиського районного нотаріального округу тернопільської області ОСОБА_4, Підволочиської селищної ради про визнання недійсним договору купівлі –продажу квартири, -

 ВСТАНОВИВ :

 Прокурор Підволочиського району звернувся до суду із позовною заявою в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до  ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі –продажу квартири АДРЕСА_1 посвідченого приватним нотаріусом Підволочиського районного нотаріального округу 11 листопада 2010 року.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач  посилався на те, що вказаний договір підлягає визнанню недійсним, оскільки він вчинений з порушенням вимог закону.

Зокрема, в порушення вимог ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства »від 26 квітня 2001 року, ст. 177 СК України –батьки або особи, які їх замінюють не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов”язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов”язання.    

Контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють майнових та житлових прав дітей при відчуженні житловий приміщень та купівлі нового житла здійснюють органи опіки і піклування.

У п. 6.1 Правил опіки та піклування, затверджених спільним наказом Державного комітету України у справх сім”ї та молоді, Міністерства охорони здоров”я України, міністерства освіти України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05. 1999 року № 34/166/131/88, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 17. 06. 1999 року за № 387/3680 визначено, що органи опіки і піклування вирішують питання щодо збереження за неповнолітніми житла, а також щодо забезпечення житлом дітей –сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які закінчили навчально –виховні заклади і не мають житла.    

Дозвіл органу опіки і піклування на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається в разі гарантування збереження її права на житло.

Згідно з пунктом 40 « Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України »затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03. 03. 2004 року № 20/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.03. 2004 року за № 283/8882, у разі укладення право чинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та ( або ) державній реєстрації, у тому числі договорів щодо поділу, обміну житлового будинку, квартири за участю осіб, над якими встановлено опіку або піклування, нотаріус перевіряє наявність дозволу органу опіки та піклування на укладення таких договорів.

Незважаючи на те, що неповнолітня донька продавця ОСОБА_5 –ОСОБА_3 проживала і була зареєстрована в даній квартирі, на її відчуження необхідний був дозвіл органу опіки і піклування –служби в справах дітей Підволочиської районної державної адміністрації, однак такого дозволу не було, чим було порушено ряд законів та інших нормативних актів.

В судовому засіданні позивач, представник служби в справах дітей Підволочиської РДА та неповнолітня ОСОБА_3 позов підтримали, дали пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.

При цьому ОСОБА_3 повідомила, що відповідачу добре було відомо про те, що вона проживає в даній квартирі, оскільки коли приходив то завжди її там бачив. В них з батьком дійсно була розмова про те, що  можливо, коли вона закінчить школу продадуть дану квартиру і переїдуть в інше місто, але все це мало відбутися в майбутньому. Про те, що батько ніби – то продав квартиру їй стало відомо після смерті батька, коли відповідач почав вимагати звільнення квартири. Крім даної квартири іншого житла в неї нема.

Відповідач ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні позову, оскільки він виконав всі вимоги закону, в день підписання договору купівлі –продажу квартири провів повний розрахунок з ОСОБА_5, який пообіцяв звільнити квартиру на протязі місяця –півтора, а так як він трагічно загинув, його мати і дочка, яким було відомо що квартира продана відмовилися звільнити її, а тому він звертався до суду з позовом про виселення неповнолітньої ОСОБА_3 і його позов було задоволено. Просить врахувати, що всі документи необхідні для оформлення договору купівлі - продажу квартири збирав ОСОБА_5, про те, що там зареєстрована ( прописана ) його неповнолітня дочка і потрібна згода органу опіки і піклування він не знав.

Представник Підволочиської селищної ради просить прийняти рішення згідно закону, а приватний нотаріус Підволочиського районного нотаріального округу Тернопільської області ОСОБА_4 просить відмовити у задоволенні позову прокурора, посилаючись на те, що будь –яких порушень закону при посвідченні даного договору допущено не було, оскільки всі необхідні для цього документи були подані йому сторонами, які були присутні в нотаріальній конторі і підтвердили своє бажання щодо купівлі –продажу квартири.

Вислухавши пояснення сторін і третіх осіб, неповнолітньої ОСОБА_3, свідків,  дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку,  що позов підлягає до задоволення, виходячи з таких міркувань.

11 листопада  2010 року приватним нотаріусом Підволочиського районного нотаріального округу Тернопільської області було посвідчено договір купівлі –продажу квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_1  та ОСОБА_5 . Як зазначено в договорі, ця квартира належить ОСОБА_5 на підставі договору про поділ спільного майна подружжя посвідченого ОСОБА_4, приватним нотаріусом Підволочиського районного нотаріального округу Тернопільської області 17 серпня 2009 року та зареєстровано в реєстрі за реєстровим № 973, зареєстрованого Підволочиським районним бюро технічної інвентаризації 19 серпня 2009 року в реєстрову книгу –05, запис № 02/28, реєстраційний № 6664977.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрована і проживає в квартирі АДРЕСА_1 з 14 серпня 2009  року по даний час. Даний факт підтверджується  довідкою Підволочиської селищної ради № 538 від 28 лютого 2011 року та відміткою в паспорті громадянина України НОМЕР_1 виданого 17 лютого 2011 року Підволочиським РВ УМВС України в Тернопільській області та будинковою  книгою.

В цій квартирі також був зареєстрований її батько - ОСОБА_5.

Відповідно до вимог ч 2 ст. 176 СК України –права батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них встановлюються законом.

В ч. 1 ст. 242 ЦК України вказано –батьки ( усиновлювачі ) є законними представниками своїх малолітніх та  неповнолітніх дітей.

В ч. 6 ст. 203 ЦК України зазначено –правочин, що вчиняється батьками ( усиновлювачами ), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з вимогами  ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства »від 26 квітня 2001 року, ст. 177 СК України –батьки або особи, які їх замінюють не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов”язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов”язання.    

Контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють майнових та житлових прав дітей при відчуженні житловий приміщень та купівлі нового житла здійснюють органи опіки і піклування.

У п. 6.1 Правил опіки та піклування, затверджених спільним наказом Державного комітету України у справх сім”ї та молоді, Міністерства охорони здоров”я України, міністерства освіти України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05. 1999 року № 34/166/131/88, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 17. 06. 1999 року за № 387/3680 визначено, що органи опіки і піклування вирішують питання щодо збереження за неповнолітніми житла, а також щодо забезпечення житлом дітей –сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які закінчили навчально –виховні заклади і не мають житла.    

Дозвіл органу опіки і піклування на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається в разі гарантування збереження її права на житло.

Однак в даному випадку цього зроблено не було.

Як пояснив приватний нотаріус Підволочиського районного нотаріального округу Тернопільської області підставою для посвідчення ним договору купівлі –продажу спірної квартири була довідка  про склад сім”ї або зареєстрованих у житловому приміщенні ( будинку ) осіб № 1045 від 10 листопада 2010 року Підволочиської селищної ради, надана йому продавцем  ( ОСОБА_5 ) в якій вказано, що в даній квартирі зареєстрований  лише власник квартири ОСОБА_5, який  помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ( свідоцтво про смерть НОМЕР_2 видане 31 січня 2011 року відділом реєстрації актів цивільного стану Підволочиського районного управління юстиції ).

Однак із довідки Підволочиської селищної ради № 225 від 16. 03. 2011 року, книги реєстрації вихідної кореспонденції ( видачі довідок ) Підволочиської селищної ради та копії довідки № 1045 від 22 червня 2010 року видно, що на протязі жовтня –листопада 2010 року довідка про склад сім”ї  ОСОБА_5 не видавалася. Під № 1045 22 червня 2010 року була видана довідка про склад сім”ї  ОСОБА_6 ( копія в матеріалах справи ) .

11 травня 2011 року за фактом підроблення довідки Підволочиської селищної ради була порушена кримінальна справа за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

Слідчий СВ Підволочиського РВ УМВС України в Тернопільській області який розслідує дану кримінальну справу повідомив, що проведена почеркознавча експертиза, згідно висновку якої достовірно встановлено факт підроблення вказаної довідки.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 203 ЦК України, яка діяла на час укладення правочину загальними вимогами, додержання яких є необхідним для дійсності правочину є те, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

В ч. 1 ст. 215 Цк України вказано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами ) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п”ятою та шостою ( правочин, що вчиняється батьками ( усиновлювачами ), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.) ст. 203 ЦК України.

Оскільки підписанням договору купівлі –продажу квартири були порушені права неповнолітньої на житло, даний договір підлягає визнанню недійсним.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 57, 64, 209, 212, 213 ЦПК України , ст.ст. 203, 215 ЦК України, суд, -

 ВИРІШИВ:

 Позов  задовільнити.

Визнати недійсним договір купівлі –продажу квартири АДРЕСА_1 від 11 листопада 2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Підволочиського районного нотаріального округу Тернопільської області. ОСОБА_4       

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження

Апеляційну скаргу може бути подано до апеляційного суду Тернопільської області через Підволочиський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення , а ОСОБА_3, яка не була присутня в судовому засіданні під час проголошення рішення в той же строк з моменту отримання копії рішення.      

         Суддя    :