02.06.2011  

                                                                                                            №2-1711/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2011 року                                                          Ленінський районний суд м. Вінниці

в складі : головуючого судді Бойко В.М.  

при секретарі: Паруліте Ю.Е.,

         розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області  про стягнення моральної та майнової шкоди, суд -  

ВСТАНОВИВ:

         ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду з позовом до Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області  про стягнення моральної та майнової шкоди.

          В позовній заяві зазначив, що згідно наказу Головного контрольно-ревізійного управління України від 21.09.2007 №209 на виконання п. 1 «Положення про проведення атестації державних службовців», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 року №1922 з метою підвищення ефективності діяльності державних службовців органів державної контрольно-ревізійної служби, було вирішено провести у жовтні-грудні 2007 року атестацію державних службовців органів державної контрольно-ревізійної служби, які не атестувалися протягом трьох років. Повторна атестація Позивача була проведена 09.01.2009 року. Результати даної атестації оформлено протоколом від 09.01.2009, згідно з яким Позивача визнано таким, що не відповідає займаній посаді. Одночасно Позивач не погодившись із зазначеним рішенням атестаційної комісії, оскаржив його до Вінницького окружного адміністративного суду. Постановою №2-а-498/09/0270 Вінницького окружного адміністративного суду , яка  набула законної сили 14.04.2009  Позов ОСОБА_1 частково задоволено –визнано протиправними дії посадових осіб Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області, при здійсненні ними владних управлінських функцій, зокрема при прийнятті рішення атестаційної комісії від 09.01.2009 року, а також наказу № 19-0 від 20.01.2009 року «Про результати повторної атестації працівників контрольно-ревізійних відділів у районах», яким затверджено результати повторної атестації від 09.01.2009 року, в частині висновку щодо невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді Також визнано протиправним та скасовано рішення атестаційної комісії від 09.01.2009 року та наказ № 19-0 від 20.01.2009 року «Про результати повторної атестації працівників контрольно-ревізійних відділів у районах», яким затверджено результати повторної атестації від 09.01.2009 року в частині висновку щодо невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді.

З метою відновлення своїх порушених прав Позивач керуючись ст. 16 КАС України якою передбачено, що кожен має право користуватися правовою допомогою при вирішенні справ в адміністративному суді, яка надається в порядку, встановленому законом, звернувся до адвоката ОСОБА_2 та скористався його правовою допомогою для захисту прав Позивача в адміністративній справі №2-а-498/09/0270.

Таким чином Відповідачем було завдано майнової шкоди, що виражається у понесенні Позивачем витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги яка полягає у представництві інтересів Позивача в адміністративній справі, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру № 55/08 від 25.12.2008 року, від 12.01.2009 року, від 07.02.2009 року, від 29.03.2009 року, згідно яких вартість наданих послуг адвокатом ОСОБА_2 становить 4000 гривень.

Крім того, вищезазначені незаконні дії призвели до ушкодження здоров'я Позивача, що підтверджується випискою із медичної карти за 2009-2010 роки від 23.02.2011 року, виданою Тростянецькою центральною районною лікарнею, у зв'язку із чим були понесені затрати на лікування та ліки у розмірі 1135,36 гривень, з них: 196 грн. згідно розрахункової квитанції № 105938 від 15.01.2009 року; 767,80 грн. згідно розрахункової квитанції № 105942 від 20.01.2009 року; 171.56 грн. згідно розрахункової квитанції № 105943 від 23.01.2009 року.

Отже, Відповідачем було завдано моральну шкоду Позивачу, що виражена у приниження честі, гідності, ділової репутації, оскільки працюючи на посаді начальника КРВ у Тростянецькому районі з 2000 року Позивач завжди намагався діяти в межах закону та у спосіб передбачений законом, до своїх посадових обов'язків завжди відносився з максимальною відповідальністю. За час роботи у Тростянецькому районі користувався авторитетом серед своїх колег по службі, а також серед працівників інших організацій, установ у районі та області. Протиправні дії Відповідача публічно змусили переглянути свої погляди осіб, з якими Позивач працював, оскільки вони не сподівались, що начальник районного відділу КРУ успішно працюючи понад 9 років, в кінцевому результаті буде визнаний таким, що не відповідає займаній посаді. Крім того, такі дії вплинули на моральний та фізичний стан сім'ї Позивача, батьків, що змусило Позивача також переживати не тільки за себе, а також за стан своїх рідних.

Також моральна шкода виражена у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, що підтверджується випискою із медичної карти Позивача, виданою Тростянецькою районною лікарнею 23.02.2011 року, що є підставою для відшкодування моральної шкоди як передбачено п.1ч.2 ст. 23 ЦК України.

Керуючись ст. 59 Конституції України та вищезазначеною статтею процесуального закону Позивач з метою звернення до суду з даною позовною заявою скористався правовою допомогою адвоката ОСОБА_2 про що було укладено договір про надання правової допомоги від 03.03.2011 № 12/11, та відповідно понесені витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру 03.03.2011№ 12/11.

Враховуючи вищезазначені обставин Позивач просив Суд

-          стягнути з Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 майнової шкоди в розмірі 5135,36 гривень;

- стягнути з  Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 30000 гривень.

- стягнути з Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 2000 гривень, що сплачені згідно квитанції до прибуткового касового ордеру від 03.03.2011 № 12/11 за надання правової допомоги адвокатом ОСОБА_2 згідно договору від 03.03.2011 № 12/11.

         В судовому засіданні  Представник позивача позовні вимоги підтримав, крім того надав додаткові пояснення з приводу заявленого позову.

          Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, при цьому надав до суду письмові заперечення від 16.05.2011, згідно яких вважає що відсутні підстави для задоволення позову, оскільки майнова шкода в сумі 4000 грн., сплачена за послуги надані адвокатом ОСОБА_2, є судовими витратами питання про відшкодування яких може вирішуватися у рамках адміністративної справи, до якої дані судові витрати відносяться, стосовно відшкодування майнової шкоди в сумі 1135,36 грн., витрачених на придбання ліків та відшкодування моральної шкоди в розмірі 30000 грн., Відповідач вказує на відсутність причинно-наслідкового зв’язку між протиправними діями посадових осіб контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області та майновою шкодою –витратами понесеними на придбання ліків, та моральною шкодою. Крім того Відповідач вважає недоведеними позовні вимоги Позивача з підстав, що зазначені у запереченнях на даний позов.

          Вислухав пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає, що заявлені позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди не підлягають задоволенню виходячи з наступного:

         В судовому засіданні встановлено, що            Позивач скористався правовою допомогою адвоката ОСОБА_2 в адміністративній справі №2-а-498/09/0270, що розглядалася у Вінницькому окружному адміністративному суді у лютому –квітні 2010 року, в порядку адміністративного судочинства.

          Згідно ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), якою  передбачено види судових витрат, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.  Розмір  судового  збору,  порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать:  1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх  представників,  що  пов'язані  із прибуттям до суду; 3) витрати,  пов'язані  із залученням свідків,  спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати,  пов'язані з проведенням огляду доказів на  місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

          Ст. 99 КАС регулює питання розподілу судових витрат та передбачає, якщо  адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем,  присуджуються йому відповідно  до задоволених  вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

          Крім того виходячи із змісту ст. 163 КАС, згідно  з якою постанова суду складається з: 1) вступної частини із зазначенням: дати, часу та місця її прийняття; найменування адміністративного суду, прізвищ та ініціалів судді (суддів) і секретаря судового засідання; імен (найменувань) сторін та інших осіб,  які беруть участь у справі; предмета адміністративного позову; 2) описової частини із зазначенням: короткого змісту позовних вимог і позиції відповідача; пояснень осіб, які беруть участь у справі; інших доказів, досліджених судом; 3) мотивувальної частини із зазначенням: встановлених судом обставин із посиланням на докази,  а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з  яких  суд  виходив  при  прийнятті  постанови,  і положення закону, яким він керувався; 4) резолютивної частини із зазначенням: висновку суду про задоволення  адміністративного  позову  або про відмову в його задоволенні повністю чи частково; висновку суду по суті вимог; розподілу судових витрат; інших правових наслідків ухваленого рішення; строку і порядку  набрання  постановою  законної сили та її оскарження, таким чином суд приходить до висновку, що питання відшкодування судових витрат в розмірі 4000 грн. не може бути предметом розгляду по даній справі, оскільки вирішення питання про відшкодування судових витрат може розглядатися лише у рамках розгляду адміністративної справи № 2-а-498/10/0270.

          З приводу відшкодування частини майнової шкоди в розмірі 1135,36 грн., Судом встановлено, що Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 №6 «Про практику розгляду судами цивільних спорів за позовами про відшкодування шкоди»регламентовано питання відшкодування шкоди та випадки у яких може наставати обов’язок особи відшкодувати майнову шкоду.

          П. 19 вищевказаної Постанови передбачено, що додаткові витрати потерпілого у зв’язку з ушкодженням здоров’я (потреба в них (витратах) та їх тривалість мають підтверджуватися висновком судово-медичної експертизи), підлягають стягненню з особи, відповідальної за шкоду. При вирішенні таких вимог судам належить виходити з того, що: розмір витрат на ліки, лікування, протезування (крім протезів із дорогоцінних металів), предмети догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарем рецептів, довідок або рахунків про їх вартість.

          На підставі ст. 1166 ЦК України –майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

          Одночасно Позивачем ненадано доказів з приводу того що майнова шкода було нанесена безпосередньо діями Позивача, оскільки з розрахункових квитанцій неможливо встановити мету придбання даних ліків та для кого вони були придбані.

          Крім того Позивачем ненадано рецепту лікаря чи інших належних доказів, що підтверджували б необхідність придбання даних ліків що зазначені у розрахункових квитанціях наданих Позивачем, для лікування Позивача від хвороби, виникнення якої безпосередньо пов’язане із незаконними діями Позивача.

          З приводу зазначення ліків у виписці із медичної карти амбулаторного хворого за 2009-2010 роки від 23 лютого 2011 року, Суд вважає за необхідне відмітити, що дана Виписка не містить жодних даних про причини хвороби, обставини що передували хворобі Відповідача. Окрім того даною випискою не підтверджується факт використання ліків зазначених у розрахункових квитанціях  якраз Позивачем для лікування хвороби, причинною якої (хвороби) є проведення повторної атестації Позивача 09.01.2009 та  видання Наказу №19-о від 20.01.2009 року «Про результати повторної атестації працівників контрольно-ревізійних відділів у районах та містах».

          Враховуючи вищезазначені обставини, Позивачем не доведено наявність причинно-наслідкового зв’язку між витратами понесеними на лікування та незаконними діями Відповідача, в зв’язку з чим дані позовні вимоги задоволенню не підлягають.

          З приводу відшкодування моральної шкоди, Судом встановлено наступне, Позивач у позовній заяві зазначає, що моральна шкода виражається у приниженні честі, гідності, престижу і ділової репутації.

         Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода , завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями, бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

          Поняття честі та гідності  наведено у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», зокрема даною Постановою передбачено, що під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності,  з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи  в  очах  оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим  уявленням про добро і  зло,  а  під  діловою репутацією  фізичної  особи  розуміється  набута  особою суспільна оцінка  її  ділових  і  професійних  якостей  при  виконанні нею трудових,  службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією  юридичної  особи, у тому числі   підприємницьких товариств,  фізичних осіб - підприємців,  адвокатів, нотаріусів та інших осіб,  розуміється оцінка їх  підприємницької,  громадської, професійної  чи  іншої  діяльності,  яку  здійснює  така особа як учасник суспільних відносин.. Таким чином у даній позовній заяві взагалі не міститься  належних обґрунтувань в чому полягали (були виражені) приниження честі, гідності і ділової репутації.

          Одночасно, як зазначає Позивач моральна шкода завдана Відповідачем внаслідок умисних дій здійснених з метою незаконного визнання Позивача таким, що не відповідає займаній посаді із подальшим звільненням (як це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 року №1922), проте Позивачем взагалі не наводяться аргументи, що підтверджують умисність дій.

          Згідно з вимогами п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»у позовній заяві  про відшкодування  моральної  (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її  заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

          В противагу вищезазначеного, Позивач не зазначає якими доказами підтверджується розмір шкоди та з яких міркувань Позивач виходив визначаючи розмір такої шкоди.

          П. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачає, що відповідно  до загальних підстав цивільно-правової відповідальності  обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди  підлягають:  наявність такої  шкоди,  протиправність  діяння  її  заподіювача,  наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним  діянням заподіювача та вини  останнього в  її  заподіянні.  Суд,  зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних  чи  фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні,  в якій  грошовій  сумі  чи  в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а  також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

          Разом з тим в ході судового засідання Позивач не надав доказів  про наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням Відповідача та вини останнього  в  її  заподіянні.

          Разом з тим, суд критично оцінює посилання Позивача з приводу того, що моральна шкода заподіяна йому, членам його сім’ї, батькам, оскільки відповідно до вимог Постанови №4 (п.7), за змістом Цивільного кодексу України та інших норм законодавства, що регулюють ці правовідносини, заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб, при цьому як з’ясовано в ході судового розгляду справи, Відповідач жодних дій відносно членів сім’ї Позивача та його батьків не вчиняв.

          Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу  України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

          Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

          Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

          Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

          Враховуючи вищезазначені обставини, позовні вимоги позивача з приводу стягнення майнової та моральної шкоди не підлягають задоволенню.

          Статтею 79 Цивільного процесуального кодексу України передбачено види судових витрат, зокрема до витрат до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

          Стаття 84 цього кодексу передбачено, що витрати,  пов'язані з оплатою правової  допомоги  адвоката або іншого фахівця в галузі права,  несуть сторони,  крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат  на  правову  допомогу встановлюється законом.

          Питання розподілу судових витрат, регламентується статтею 88 вищезазначеного кодексу.

          Зокрема, Стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої  сторони  понесені  нею і документально підтверджені судові витрати.  Якщо   позов   задоволено   частково,   судові   витрати присуджуються   позивачеві   пропорційно  до  розміру  задоволених позовних вимог,  а відповідачеві -  пропорційно  до  тієї  частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

          Враховуючи, що Позивачеві відмовлено у задоволені позовних вимог щодо відшкодування майнової та моральної шкоди, відсутні підстави для відшкодування судових витрат понесених Позивачем, за рахунок Відповідача.

          Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 23, 1166, 1167, 1174 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57, 58, 60, 79, 84, 109, 118-120, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 223  ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31.03.1995 року №4, суд –

ВИРІШИВ:

          В задоволенні позову ОСОБА_1 до Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області  про стягнення моральної та майнової шкоди - відмовити.

          Апеляційна скарга на рішення суду подається  протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засідання під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

Суддя: