02.06.2011

                    Справа № 2-2025/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          02 червня 2011 року                                                                         Ленінський районний суд м. Вінниці

в складі:

головуючого судді          Бойка В.М.

          при секретарі                    Паруліте Ю.Е.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання правочину недійсним, визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним, визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.

Позов мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його син ОСОБА_6, який на день смерті мешкав за адресою: АДРЕСА_1. На день його смерті залишилось майно, яке складається із: 1/2 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель за АДРЕСА_1; частки земельної ділянки, площею 0,1000 га, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер якої 0510100000:02:068:0037, за АДРЕСА_1, яка перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_7 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2) та ОСОБА_3; частки земельної ділянки, площею 0,0072 га, призначеної для ведення садівництва, кадастровий номер якої 0510100000:02:068:0038, за АДРЕСА_1, яка перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_7 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2) та ОСОБА_3.

Заповітів ОСОБА_6 не залишав. Після його смерті залишилось четверо спадкоємців першої черги за законом: позивач, двоє дочок - ОСОБА_8 і ОСОБА_9, а також пережила дружина ОСОБА_2. Після смерті дружини позивача ОСОБА_7 у 2006 році позивач із сином ОСОБА_6 обговорювали, хто буде приймати спадщину, кому має належати майно і яка його подальша доля. Тоді вони прийняли рішення про те, що ОСОБА_6 оформить спадщину після матері і в майбутньому залишить все своїм дітям - онукам позивача - ОСОБА_8 та ОСОБА_9. На думку позивача, наче б то не було потреби приймати спадщину їм обом. Відповідно до прийнятого рішення позивач відмовився від спадщини а син ОСОБА_6 її приймав.

Після смерті сина позивач був переконаний, що відповідно до такої ж домовленості його спадкоємці будуть діяти, тобто оформлять майно на ім'я позивача а потім воно залишиться його онукам. Але сталось усе зовсім не так. Невістка повідомила позивача, що усім спадкоємцям треба з'явитись до нотаріальної контори і подати заяви щодо спадщини. Позивач вважав, що це для того, щоб оформити майно на його ім'я. Він тоді саме хворів, почував себе погано через високий тиск та похилий вік (позивач 1935 року народження). Але не зважаючи на погане самопочуття, позивач погодився їхати, бо самому йому добиратись до нотаріальної контори було б іще важче. У нотаріальній конторі заяву він підписав, не читаючи, оскільки повністю довіряв відповідачці ОСОБА_2 Вона сказала, що далі буде займатись оформленням документів а позивач може не турбуватись. Він був цілком спокійний за своє майбутнє, адже заяву він подав а невістка ОСОБА_2 йому допоможе оформити належним чином документи. Проте нещодавно позивач дізнався у нотаріальній конторі, що він не є власником частини будинку, в якій постійно проживає більше сорока років.

Відповідачка ОСОБА_2 оформила частку житлового будинку на своє ім'я. Отримала свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 Тепер вона має намір оформляти частини земельних ділянок, оформлення яких не встиг завершити син позивача. Оскільки ОСОБА_2 потрібні кошти, вона вирішила продати це майно. Позивач, на його думку, на сьогодні позбавлений прав на майно, хоча не мав жодного наміру від нього відмовлятись, і незабаром може опинитись на вулиці.

З приводу цього у позивача з відповідачкою ОСОБА_2 виник спір. Крім того давно існує спір із співвласником по будинку ОСОБА_3 з приводу поділу земельних ділянок в натурі. Сторони лише погодили порядок використання цих ділянок, на підставі чого виготовили відповідний кадастровий план. Дві ділянки існують лише в державних актах на право власності на землю. Фактично ж це одна ділянка, яка використовується для обслуговування одного житлового будинку. Отримати свідоцтва про право на спадщину на частини земельних ділянок позивач не має можливості, оскільки свого часу не був визначений розмір частки ОСОБА_7 у праві власності на кожну ділянку. У правовстановлюючих документах вказані двоє співвласників (бо земельні ділянки перебували і перебувають у спільній власності), але розмір часток кожного співвласника не відомий.

Заява про відмову від спадщини після смерті сина позивача ОСОБА_6 була підписана позивачем під впливом помилки. Відповідачка ОСОБА_2 ввела позивача в оману, пообіцявши допомогу з оформленням документів, а сама скористалась його довірою і таким чином позбавила права на майно, яке належить позивачу за законом. Позивач стверджує, що навіть уявити собі не міг, що підписання ним заяви у нотаріальній конторі буде мати такі наслідки. Крім того, спадщину після смерті його сина ОСОБА_6 позивач прийняв фактично, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживав разом із спадкодавцем. Як стверджує позивач, він не має можливості реалізувати свої спадкові права в безспірному порядку. Не може оформити спадщину після смерті сина, що перешкоджає йому розпоряджатись часткою житлового будинку та частинами земельних ділянок.

Тому позивач був змушений звернутись до суду. У позовній заяві просив: визнати недійсним правочин, а саме відмову позивача від спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його сина ОСОБА_6; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Першою вінницькою державною нотаріальною конторою 25 лютого 2009 року за реєстром № 7-258; визнати за позивачем право власності в порядку спадкування після смерті його сина  ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на 1/2 (одну другу) частку житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель за АДРЕСА_1. Також позовна заява містить вимоги: поділити в натурі земельні ділянки, а саме: земельну ділянку, площею 0,1000 га, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер якої 0510100000:02:068:0037, та земельну ділянку, площею 0,0072 га, призначену для ведення садівництва, кадастровий номер якої 0510100000:02:068:0038, розташовані за АДРЕСА_1, відповідно до кадастрового плану, виготовленого ДП "Поділлягеодезкартографія" 04.06.08; визнати за позивачем право власності в порядку спадкування після смерті його сина ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на частину земельної ділянки, площею 0,0568 га, за АДРЕСА_1, в межах згідно з планом, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, позначену на кадастровому плані, виготовленому ДП "Поділлягеодезкартографія" 04 червня 2008 року, як зона 3 (три), яка раніше належала ОСОБА_7, померлій ІНФОРМАЦІЯ_2, спадщину після смерті якої її син ОСОБА_6 прийняв, але не оформив свої спадкові права; визнати за ОСОБА_3 право власності на частину земельної ділянки, площею 0,0432 га, за АДРЕСА_1, в межах згідно з планом, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, позначену на кадастровому плані, виготовленому ДП "Поділлягеодезкартографія" 04 червня 2008 року, як зона 1 (один); визнати за ОСОБА_3 право особистої власності на земельну ділянку, площею 0,0072 га, призначену для ведення садівництва, кадастровий номер якої 0510100000:02:068:0038, позначену на кадастровому плані, виготовленому ДП "Поділлягеодезкартографія" 04 червня 2008 року, як зона 2 (два).

Судом до участі в справі було залучено в якості третіх осіб без власних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які є співвласниками будинковолодіння за АДРЕСА_1.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі з мотивів, викладених у позовній заяві. Додатково позивач пояснив, що на момент підписання заяви про відмову від спадщини після смерті сина ОСОБА_6 погано почував себе. Він був засмучений смертю єдиного сина, яка настала через короткий проміжок часу після смерті дружини. Перебував у подавленому стані. Тому він підписав заяву про відмову від спадщини у нотаріальній конторі, не читаючи її, повіривши словам відповідачки ОСОБА_2 про те, що вона буде займатись далі документами. Він був переконаний у тому що прийняв спадщину і є власником спадкової частки будинку. Також позивач пояснив, що вони з сином ОСОБА_6 у 2008 році усно домовились із співвласниками по будинковолодінню ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про поділ земельних ділянок під будинковолодінням відповідно до кадастрового плану, доданого до матеріалів позовної заяви.

Також позивач та його представник надали суду оригінал оскаржуваного свідоцтва про право на спадщину на ім'я ОСОБА_2, оригінали державних актів на право власності на земельні ділянки на ім'я ОСОБА_7 та оригінал кадастрового плану, виготовленому ДП "Поділлягеодезкартографія" 04 червня 2008 року.

Відповідач ОСОБА_2 направила на адресу суду заяву, у якій позов ОСОБА_1 визнала повністю. Вказала, що на спадкове майно, яке залишилось після смерті її чоловіка ОСОБА_6, вона не претендує. Підтвердила, що її свекор - позивач ОСОБА_1 дійсно дуже погано почував себе в той період, коли вони відвідували нотаріальну контору. За станом здоров'я він дійсно міг не усвідомлювати значення своїх дій і помилятись щодо наслідків подання заяви нотаріусу. До такого переконання вона прийшла значно пізніше, багато разів чуючи від свекра, що він хазяїн частини будинку і частини землі бо від сина вони перейшли йому. Він у це щиро вірить. Вона тісно спілкується з позивачем, він дуже любить своїх внучок і постійно каже що хоче, аби після його смерті все залишилось їм. В оману вона позивача не вводила - дійсно самостійно займалась усіма документами.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 також позов визнала повністю. Додатково пояснила, що позивач дійсно на момент підписання заяви про відмову від спадщини погано почував себе, був засмучений та подавлений. Вона пізніше зрозуміла, що він не усвідомлює того, що відмовився від спадщини після смерті сина, тому вона вважає для себе правильним визнати позов.

Відповідач ОСОБА_3 у своїй заяві, поданій суду раніше, позов визнав повністю. Вказав, що він, як співвласник по будинку, зацікавлений у тому, щоб поділити земельні ділянки, на яких розташовано будинок. Про поділ земельних ділянок в натурі існувала домовленість ще з колишнім співвласником ОСОБА_6. Тоді сторони домовились про порядок використання землі і замовили виготовлення кадастрового плану. Дві ділянки існують лише в державних актах на право власності на землю - бо у них різне цільове призначення, як пояснили у виконкомі при приватизації землі. Фактично земельна ділянка одна. Вона використовується для обслуговування одного житлового будинку. ОСОБА_3 відомо, що ОСОБА_1 не може отримати свідоцтва про право на спадщину на частини земельних ділянок. Причина цього в тому, що при приватизації землі не був визначений розмір моєї частки а також частки ОСОБА_7 у праві власності на кожну ділянку. У державних актах вказані двоє співвласників (бо земельні ділянки перебували і перебувають у спільній власності), але розмір часток кожного співвласника не відомий.

Після смерті сина ОСОБА_6 у ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 не відмовлявся від спадщини і ніколи не мав такого бажання. Він уже кілька десятиліть постійно проживає у одному будинку зі мною. ОСОБА_3 до останнього часу був переконаний, що ОСОБА_1 оформив на своє ім'я частину будинку і має намір залишити її двом своїм онукам. Ділити подвір'я належить тільки з ним, як наступником ОСОБА_6.

Спосіб поділу, описаний у позовній заяві (по кадастровому плану від 04.06.08), його цілком влаштовує, як співвласника по будинку. Такий поділ враховує інтереси співвласників і дасть їм можливість вільно розпоряджатись ділянками.

Тому просив поділити в натурі земельні ділянки, а саме: земельну ділянку, площею 0,1000 га, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер якої 0510100000:02:068:0037, та земельну ділянку, площею 0,0072 га, призначену для ведення садівництва, кадастровий номер якої 0510100000:02:068:0038, розташовані за АДРЕСА_1, відповідно до кадастрового плану, виготовленого ДП "Поділлягеодезкартографія" 04.06.08.

Також просив визнати за ним, ОСОБА_3, право власності на частину земельної ділянки, площею 0,0432 га, за АДРЕСА_1, в межах згідно з планом, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, позначену на кадастровому плані, виготовленому ДП "Поділлягеодезкартографія" 04 червня 2008 року, як зона 1 (один), а також визнати за мною право особистої власності на земельну ділянку, площею 0,0072 га, призначену для ведення садівництва, кадастровий номер якої 0510100000:02:068:0038, позначену на кадастровому плані, виготовленому ДП "Поділлягеодезкартографія" 04 червня 2008 року, як зона 2 (два).

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 підтримав викладене у раніше поданій заяві а також визнав позов повністю з мотивів, викладених у заяві.

Треті особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у своїй заяві, поданій суду раніше, а також у судовому засіданні проти задоволення позову не заперечували. У заяві повідомили, що вони є співвласниками будинковолодіння за АДРЕСА_1. Із вказаного будинковолодіння ОСОБА_4 належить 4/25 частки, а ОСОБА_5 - 7/100 часток. Жоден з них не є власником чи співвласником землі під будинковолодінням, хоча вони і користуються нею фактично для обслуговування належного їм нерухомого майна. Оскільки серед позовних вимог ОСОБА_1 є вимога про поділ в натурі земельних ділянок, на яких розміщено будинковолодіння за АДРЕСА_1, то будь-яке рішення суду із вказаного питання буде зачіпати їх інтереси, як співвласників по будинковолодінню і користувачів земельних ділянок. З матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 вони ознайомлені. Зміст його позовних вимог їм цілком зрозумілий. Вони, як співвласники будинковолодіння, безпосередньо зацікавлені у тому, щоб поділити земельні ділянки, на яких воно розташовано, в натурі. Їм відомо про існування домовленості про поділ земельних ділянок в натурі між ОСОБА_3 та колишнім співвласником по будинковолодінню ОСОБА_6 Відповідно до досягнутої домовленості про порядок використання землі було виготовлено кадастровий план. Дві ділянки існують лише в державних актах на право власності на землю - бо у них різне цільове призначення. Фактично земельна ділянка одна і використовується для обслуговування одного житлового будинку.

Їм відомо, що позивач ОСОБА_1 не може отримати свідоцтва про право на спадщину на частини земельних ділянок. Причина цього в тому, що при приватизації землі не був визначений розмір часток у праві власності на кожну ділянку. Спосіб поділу, описаний у позовній заяві (по кадастровому плану від 04.06.08), їх цілком влаштовує, як співвласників по будинковолодінню. Такий поділ враховує інтереси усіх співвласників і дасть їм можливість вільно користуватись ділянками. Треті особи не заперечують проти того, що у майбутньому вони будуть користуватись землею, виділеною судом ОСОБА_3, оскільки вони є членами однієї сім'ї та жодних спорів у них із приводу користування земельними ділянками немає.

При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6, який на день смерті мешкав за адресою: АДРЕСА_1. На день його смерті залишилось майно, яке складається із: 1/2 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель за АДРЕСА_1; частки земельної ділянки, площею 0,1000 га, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер якої 0510100000:02:068:0037, за АДРЕСА_1, яка перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_7 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2) та ОСОБА_3; частки земельної ділянки, площею 0,0072 га, призначеної для ведення садівництва, кадастровий номер якої 0510100000:02:068:0038, за АДРЕСА_1, яка перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_7 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2) та ОСОБА_3.

Відповідно до відомостей спадкової справи № 98/07, копію якої було витребувано судом, заведеної Першою вінницькою державною нотаріальною конторою до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7, заповітів ОСОБА_7 не залишала. Спадкування здійснювалось за законом. Спадщину після її смерті прийняв тільки її син ОСОБА_6. Позивач ОСОБА_1 відмовився від спадщини після смерті дружини.

Відповідно до відомостей спадкової справи № 1610/08, копію якої було витребувано судом, заведеної Першою вінницькою державною нотаріальною конторою до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6, заповітів ОСОБА_6 не залишав. Після його смерті залишилось четверо спадкоємців першої черги за законом: позивач ОСОБА_1, двоє дочок - ОСОБА_8 і ОСОБА_9, а також пережила дружина ОСОБА_2. ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від спадщини відмовились. Також у матеріалах вказаної спадкової справи міститься заява позивача ОСОБА_1 від 29 листопада 2008 року про відмову від спадщини. В тій же спадковій справі міститься другий примірник свідоцтва про право на спадщину за законом, видане Першою вінницькою державною нотаріальною конторою 25 лютого 2009 року за реєстром № 7-258 на ім'я ОСОБА_2

Посилання позивача на те, що заява від 29 листопада 2008 року про відмову від спадщини після смерті сина позивача ОСОБА_6 була підписана позивачем під впливом помилки, знайшло підтвердження у поясненнях самого позивача та його представника, а також відповідачів та третіх осіб. На час відвідування нотаріальної контори і підписання заяви про відмову позивач був похилого віку (1935 року народження), хворів, почував себе погано. Був у пригніченому стані, оскільки був засмучений смертю єдиного сина, яка настала через короткий проміжок часу після смерті дружини. Відносини з невісткою були завжди добрими і у позивача не було підстав їй не вірити і критично сприймати слова про подальшу підготовку документів. Після смерті сина позивач був переконаний, що він прийняв спадщину і всі подальші документи будуть оформлятись невісткою на його ім'я. Також, як підтвердили у своїх поясненнях відповідачі та треті особи, позивач до останнього часу був переконаний, що він є власником 1/2 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель за АДРЕСА_1.

Відповідно ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Судом встановлено, що позивач при вчиненні правочину, а саме відмови від спадщини після смерті його сина ОСОБА_6 діяв під впливом помилки. Він помилявся щодо обставин, які мають істотне значення - щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін (спадкоємців ОСОБА_6).

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину  визнається  недійсним  за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не  мала  права  на  спадкування,  а  також  в інших випадках, встановлених законом.

Оскільки відповідач ОСОБА_2 внаслідок вчиненого позивачем правочину отримала на своє ім'я свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Першою вінницькою державною нотаріальною конторою 25 лютого 2009 року за реєстром № 7-258, є підстави для визнання вказаного свідоцтва недійсним.

Згідно ст. 1299 ЦК України якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (стаття 182 цього Кодексу). Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Відповідно до відомостей, викладених у відповіді КП ВМБТІ від 27 квітня 2011 року № 474 на ухвалу суду від 14 квітня 2011 року, згідно матеріалів інвентаризаційної справи  № 9759 будинковолодіння АДРЕСА_1 станом на 26.04.2011 року зареестровано за: ОСОБА_4 4/25 частки, на підставі договору дарування, посвідченого Бурка З.П., старшим державним нотаріусом Третьої вінницької державної нотаріальної контори 21.11.1989 року за р. № 1-3411; ОСОБА_14 7/100 частки на підставі договору дарування, посвідченого Боярською Л.О., державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори 07.10.1993 року за р. № 4-1211; ОСОБА_3 27/100 частки на підставі договору довічного утримання, посвідченого ОСОБА_16, приватним нотаріусом Вінницького Micькoгo нотаріального округу 14.06.2001 року за р. №1712; ОСОБА_2 1/2 частка на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Надольською О.А., державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори 25.02.2009 року за р. № 7-258. Отже право власності на спірне майно у ОСОБА_2 на час розгляду справи судом уже виникло, що дає підстави для застосування такого наслідку визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, як визнання права власності на вказане майно за позивачем.

Відповідно до п. 1.5 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом МЮУ від 07.02.02 № 7/5 (в редакції наказу МЮУ від 28.07.10 №1692/5) державній  реєстрації серед іншого підлягають право власності та інші речові права на таке нерухоме майно як житлові будинки.

Виходячи з аналізу норми п. 3.5 вказаного тимчасового положення, визначення юридичної долі об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, у випадках, встановлених нормативно-правовими актами, має відбуватися з отриманням витягу з Реєстру прав (підпункт 3.5.9).

Відповідно до п. 7.1.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом МЮУ від 07.02.02 № 7/5 (в редакції наказу МЮУ від 28.07.10 №1692/5) право на отримання витягу з Реєстру прав мають: власник (власники)  об'єкта,  права  щодо  якого  підлягають державній реєстрації, або уповноважена ним (ними) особа; правокористувач (правокористувачі) нерухомого майна або уповноважена ним (ними) особа; спадкоємці (правонаступники - для  юридичних  осіб) або уповноважені ними особи. Таким чином позивач ОСОБА_1 на час звернення до суду не мав права на отримання витягу з реєстру, оскільки на цей час право власності на спірне майно вже було зареєстроване за ОСОБА_2

Інформація з реєстру прав власності на нерухоме майно, відповідно до п. 7.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, надається у формі витягу та інформаційної довідки.

Судом було витребувано із КП ВМБТІ інформаційну довідку з реєстру прав власності на нерухоме майно на спірний будинок. Вказана довідка від 16 травня 2011 року № 1, містить наступну інформацію з реєстру: номер довідки 29962524; реєстращйний номер майна 26209014; тип майна будинок, житловий  будинок з прибудовами, господарськими  будівлями  та  спорудами; адреса нерухомого майна АДРЕСА_1; права власності, актуальный стан: дата прийняття рішення про державну реєстрацію 16.03.2009; дата внесення запису 16.03.2009; ПІБ ОСОБА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; підстави власності свідоцтво про право на спадщину / за законом р№7-258 / 25.02.2009 / Перша вінницька державна нотаріальна контора; форма власності приватна   спільна  часткова; частка власності 1/2.

Як видно з державного акта серії ВН № 139840 на право власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер якої 0510100000:02:068:0037, за АДРЕСА_1, ця ділянка перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_7 та ОСОБА_3.

Як видно з державного акта серії ВН № 139845 на право власності на земельну ділянку, площею 0,0072 га, призначену для ведення садівництва, кадастровий номер якої 0510100000:02:068:0038, за АДРЕСА_1, ця ділянка перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_7 та ОСОБА_3.

Як видно з кадастрового плану, виготовленого ДП "Поділлягеодезкартографія" 04 червня 2008 року, він складений на замовлення ОСОБА_3 та померлого ОСОБА_6 Фактично на кадастровому плані зображена одна земельна ділянка, яка використовується для обслуговування одного житлового будинку. Дві ділянки існують лише в державних актах на право власності на землю, оскільки їх цільове призначення різне. Отримати свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_7 на частини земельних ділянок позивач не має можливості, оскільки свого часу не був визначений розмір частки ОСОБА_7 у праві власності на кожну ділянку. У правовстановлюючих документах вказані двоє співвласників але розмір часток кожного співвласника не відомий.

З огляду на викладене, кадастровий план, виготовлений ДП "Поділлягеодезкартографія" 04 червня 2008 року, має бути невід'ємною частиною рішення суду по даній справі.

Відповідно ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох  або  більше  осіб  без  визначення часток  кожного  з  них  у  праві  власності  є  спільною сумісною власністю.

Стаття 372 ЦК України передбачає, що майно,  що є у  спільній  сумісній  власності,  може  бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У  разі поділу майна,  що є у спільній сумісній власності, вважається,  що частки співвласників  у  праві  спільної  сумісної власності  є  рівними,  якщо  інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У  разі  поділу  майна  між  співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Згідно ч. 1 ст. 86 Земельного кодексу України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності  з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток  учасників  спільної власності (спільна сумісна власність).

Відповідно до ч. 4 ст. 86 Земельного кодексу України право спільної власності на землю посвідчується державним актом на право власності на землю.

Частина 2 ст. 89 Земельного кодексу України передбачає, що у спільній  сумісній   власності   перебувають   земельні ділянки співвласників жилого будинку а частиною 4 цієї ж статті визначено, що співвласники земельної ділянки,  що перебуває  у  спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки.

Згідно п. г ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права  власності  на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Співвласник земельних ділянок ОСОБА_3 та правонаступник померлого співвласника ОСОБА_6 (який прийняв спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7, але не оформив свої спадкові права) досягли згоди про поділ земельних ділянок в натурі відповідно до виготовленого на їх замовлення кадастрового плану. Такий спосіб поділу відповідає інтересам співвласника земельних ділянок ОСОБА_3, позивача, а також не порушує права третіх осіб, які є користувачами спірних земельних ділянок. Треті особи не заперечили проти того, що у майбутньому вони будуть користуватись землею, виділеною судом ОСОБА_3, оскільки вони є членами однієї сім'ї та жодних спорів у них із ОСОБА_3 щодо користування земельними ділянками немає.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами документи і пояснення, оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов є доведеним і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи викладене вище та керуючись ст.ст. 15, 16, 215, 216, 229, 368, 372, 1216, 1218, 1225, 1226, 1261, 1299, 1301 Цивільного кодексу України, ст.ст. 81, 86, 89, 125, 126 Земельного кодексу України, ст.ст. 3, 61, 88, 118-120 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати недійсною відмову ОСОБА_1 від спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його сина ОСОБА_6.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Першою вінницькою державною нотаріальною конторою 25 лютого 2009 року за реєстром № 7-258 на ім'я ОСОБА_2.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування після смерті його сина  ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на 1/2 (одну другу) частку житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель за АДРЕСА_1.

Поділити в натурі земельні ділянки, а саме: земельну ділянку, площею 0,1000 га, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер якої 0510100000:02:068:0037, та земельну ділянку, площею 0,0072 га, призначену для ведення садівництва, кадастровий номер якої 0510100000:02:068:0038, розташовані за АДРЕСА_1, відповідно до кадастрового плану, виготовленого ДП "Поділлягеодезкартографія" 04.06.08.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування після смерті його сина  ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на частину земельної ділянки, площею 0,0568 га, за АДРЕСА_1, в межах згідно з планом, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, позначену на кадастровому плані, виготовленому ДП "Поділлягеодезкартографія" 04 червня 2008 року, як зона 3 (три), яка раніше належала ОСОБА_7, померлій ІНФОРМАЦІЯ_2, спадщину після смерті якої її син ОСОБА_6 прийняв, але не оформив свої спадкові права.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на частину земельної ділянки, площею 0,0432 га, за АДРЕСА_1, в межах згідно з планом, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, позначену на кадастровому плані, виготовленому ДП "Поділлягеодезкартографія" 04 червня 2008 року, як зона 1 (один).

Визнати за ОСОБА_3 право особистої власності на земельну ділянку, площею 0,0072 га, призначену для ведення садівництва, кадастровий номер якої 0510100000:02:068:0038, позначену на кадастровому плані, виготовленому ДП "Поділлягеодезкартографія" 04 червня 2008 року, як зона 2 (два).

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_1 1700 грн. за оплату судового збору та 120 грн. за оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Кадастровий план, виготовлений ДП "Поділлягеодезкартографія" 04 червня 2008 року, є невід'ємною частиною цього рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Рішення набуває законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо її не було подано.

Суддя: