ПОСТАНОВА
№ 3а-5-2007
12 червня 2007 року м. Київ
Голова військового апеляційного суду Центрального регіону України генерал-лейтенант юстиції ШЕВЧЕНКО В.П., розглянув скаргу підполковника ОСОБА_1 на постанову судді військового місцевого суду Київського гарнізону від 4 липня 2006 року, за якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією і передбаченого п. „г" ч. 1 ст. 5 Закону України „Про боротьбу з корупцією" та на підставі ч. 1 ст. 8 того ж Закону на нього накладено штраф у розмірі 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в розмірі 255 гривень.
Розглянутими матеріалами даної справи
ВСТАНОВИВ:
Згідно з постановою судді військового місцевого суду Київського гарнізону від 4 липня 2006 року ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він, будучи командиром військової частини А-0168, тобто особою, уповноваженою на виконання функцій держави, всупереч вимогам ст. ст. 58 та 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, умисно затримав інформацію про факти дорожньо-транспортних пригод, які мали місце 6 грудня 2005 року та 4 січня 2006 року за участю підлеглих йому військовослужбовців частини і надав її військовому прокурору тільки 25 квітня 2006 року. Цим самим, як вказано в постанові, він порушив спеціальне обмеження, передбачене п. „г" ч. 1 ст. 5 Закону України ''Про боротьбу з корупцією".
Також в постанові судді військового місцевого суду гарнізону відмічається, що, відповідно до пояснень ОСОБА_1, він у встановленому порядку повідомив інформацію про факти зазначених дорожньо-транспортних пригод до органів військової служби правопорядку, що вважав достатнім, а прокурору інформація про це була надіслана тільки 25 квітня 2006 року, тобто коли стали відомі наслідки заподіяної військовослужбовцями матеріальної шкоди.
У скарзі на постанову судді ОСОБА_1 просить її скасувати, а справу закрити за відсутністю в його діях складу будь-якого адміністративного правопорушення, в тому числі і пов'язаного з корупцією.
Перевіривши матеріали адміністративної справи, вважаю, що оскаржувана
постанова судді є незаконною, в зв'язку з чим скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а
постанова судді скасуванню з наступних підстав.
Встановлюючи вину особи у вчиненні будь-якого корупційного правопорушення, суддя зобов'язаний виходити не тільки зі змісту положень ст. 5 Закону України „Про боротьбу з корупцією", а і враховувати загальні ознаки корупції, що містяться в ч. 1 ст. 1 того ж Закону, тобто те, що обов'язковою ознакою корупційного діяння є корисливий або інший особистий інтерес чи інтерес третіх осіб.
В той же час із матеріалів справи не вбачається, а в постанові судді взагалі не вказано, що ОСОБА_1, не повідомивши своєчасно військового прокурора про події у ввіреній йому військовій частині, переслідував при цьому якусь особисту користь чи отримання інших переваг, які є складовою частиною корупційного діяння.
Більш того, помилковим є висновок судді і про те, що ОСОБА_1 не повідомив військового прокурора умисно, оскільки він, як вбачається із його ж пояснень, вважав достатнім повідомити про факти дорожньо-транспортних пригод органи військової служби правопорядку, а прокурору надіслати повідомлення після встановлення розміру матеріальної шкоди, що фактично і було зроблено 25 квітня 2006 року. Саме це і свідчить про відсутність у ОСОБА_1 умислу на вчинення будь-якого корупційного діяння чи іншого правопорушення. Причому, під час зазначених дорожньо-транспортних пригод тілесних ушкоджень нікому із їх учасників заподіяно не було, тобто ці пригоди не містили в собі ознак складу злочину чи правопорушення, яке б навіть формально могло містити такі ознаки. Саме про такі порушення і злочини командир частини, згідно зі ст. 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, повинен негайно повідомляти військового прокурора, а не про порушення, відповідальність за які настає за Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. В іншому випадку прокурор фактично фізично не зміг би навіть ознайомитися зі всією інформацією про порушення, яка б надходила з військових частин гарнізону.
І головне, що стосується даної справи, так це те, що несвоєчасне повідомлення прокурора про дорожньо-транспортні пригоди взагалі навіть не підпадає під диспозицію п. „г" ч. 1 ст. 5 Закону України „Про боротьбу з корупцією", якою передбачено відсутність у державного службовця права умисно затримувати інформацію, яка фактично повинна надаватися за запитами фізичних або юридичних осіб. Такого запиту з військової прокуратури до ввіреної ОСОБА_1 військової частини не надходило.
Також слід звернути увагу на те, що до суду гарнізону протокол про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, надійшов за ст. 5, ч. 2, п. „г" Закону України „Про боротьбу з корупцією", яка передбачає відповідальність державного службовця за надання незаконних переваг фізичним або юридичним особам під час підготовки і прийняття нормативно-правових актів чи рішень, хоча в самому протоколі мова ведеться про навмисне затримання надання інформації про вчинення події. Тому в даному випадку цей протокол підлягав поверненню для його перескладання. В свою чергу суддя при винесенні постанови без будь-якої мотивації визнав ОСОБА_1 винним не за ч. 2, а за ч. 1 п. „г" ст. 5 того ж Закону.
На підставі вищенаведеного слід прийти до висновку, що вказані дії ОСОБА_1 не утворюють складу будь-якого адміністративного правопорушення, в тому числі і передбаченого п. „г" ч. 1 ст. 5 Закону України „Про боротьбу з корупцією". В зв'язку з цим
постанова судді стосовно ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а провадження у даній справі закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, тобто за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 293 та 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ПОСТАНОВИВ:
Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судці військового місцевого суду Київського гарнізону від 4 липня 2006 року відносно ОСОБА_1 скасувати, а провадження у даній справі закрити за відсутністю в його діях складу корупційного правопорушення, передбаченого п. „г" ч. 1 ст. 5 Закону України „Про боротьбу з корупцією" .