Справа №522/8164/23

Провадження №6/522/81/25

УХВАЛА

17 лютого 2025 року                                                                        м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі:

головуючої – судді Косіциної В.В.,

розглянувши на підставі наявних матеріалів подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області – Крецула Вадима Андрійовича про оголошення в розшук боржника,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа №522/8164/23 за позовом Комунальної установи «Одесреклама» Одеської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов`язків.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2023 року позовну заяву Комунальної установи «Одесреклама» Одеської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов`язків – задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунальної установи «Одесреклама» Одеської міської ради матеріальну шкоду у розмірі 60 490,00 гривень та суму сплаченого судового збору у розмірі 2 684,00 копійок.

Постановою Одеського апеляційного суду від 28 січня 2025 року, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2023 року у справі №522/8164/23 залишено без змін.

28 жовтня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло приватного виконавця виконавчого округу Одеської області – Крецула Вадима Андрійовича про оголошення в розшук боржника, у якому заявник просив оголосити в розшук боржника – ОСОБА_1 до повного погашення вимог виконавчого листа №522/8164/23, що виданий Приморським районним судом м. Одеси 21 лютого 2024 року.

У зв`язку із перебуванням матеріалів справи у суді апеляційної інстанції, подання передано на розгляд судді Косіциній В.В. 14.02.2025 року.

За ч.1 ст.438 ЦПК України розшук боржника або дитини, привід боржника оголошуються за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або дитини чи місцезнаходженням їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача.

Відповідно до ч.1 ст.36 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.

У силу ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч.2 ст.36 Закону України «Про виконавче провадження» розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Аналіз наведеної норми прямої дії свідчить про те, що перед тим, як застосовувати засоби і способи примусу, державний виконавець повинен пересвідчитися, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження, яка має бути направлена на зазначену у виконавчому документі адресу боржника та встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення. Отже, у разі з`ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі вчиняти виконавчі дії.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07.05.2018 року №916/1605/15-г та від 31.07.2019 року №554/13475/15-ц.

Підставою для звернення виконавця до суду з поданням про розшук боржника є відсутність відомостей про місце перебування та проживання боржника-фізичної особи. Виконавцем здійснюється перевірка місця проживання боржника, місце реєстрації - якщо вони відрізняються. Про встановлення факту відсутності боржника за місцем реєстрації (проживання) складається акт. Додатково здійснюється перевірка майнового стану, надсилаються запити про встановлення факту працевлаштування та отримання доходів.

Отже, звернення державного виконавця до суду з поданням про розшук боржника повинно бути підтверджене відповідними документами, що обґрунтовують наявність невиконаного виконавчого провадження з вини боржника та безрезультатність виконавчих дій по виявленню місця знаходження боржника.

Судом встановлено, що на виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2023 року, 21 лютого 2024 року було видано виконавчий лист.

25 березня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області – Крецулом В.А. на підставі виконавчого листа №522/8164/23, що виданий 21.02.2024 року Приморським районним судом м. Одеси було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №74544719, яким, зокрема, зобов`язано боржника протягом 5-ти робочих днів подати декларацію про доходи та майно.

У поданні приватний виконавець зазначає про те, що в супереч вимогам чинного законодавства, боржник не подав декларацію про доходи то майно.

Проте, додатки до подання не містять доказів на підтвердження того, що постанова приватного виконавця виконавчого округу – Крецула В.А. направлялася у встановленому порядку на адресу боржника, а тому, суд не може встановити факт того, чи був ОСОБА_1 ознайомлений із відкриттям виконавчого провадження.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області – Крецула В.А. від 01.04.2024 року у ВП №74544719 накладено арешт на майно боржника. У п.2 постанови зазначено, що копія постановити підлягає направленню органам, що здійснюють державну реєстрацію.

У поданні заявник зазначає, що під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що згідно інформації, що була надана на відповідь на запит, будь-яке рухоме або нерухоме майно ОСОБА_1 – не належить.

Будь-яких доказів на підтвердження зазначеного – надано не було.

Більше того, зазначене твердження не відповідає дійсності, оскільки, з інформації довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 17.02.2025 року №413573263 вбачається, що ОСОБА_1 на праві власності належить об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

З інформаційної довідки вбачається, що будь-які обтяження (в тому числі арешт на підставі постанови приватного виконавця від 01.04.2024 року у ВП №74544719) – відсутні.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області – Крецула В.А. від 26.03.2024 року у ВП №74544719 звернуто стягнення на дохід ОСОБА_1 у Державній установі «Навчально-методичний центр з газової безпеки».

У поданні виконавець зазначає про те, що зазначена постанова була 26.03.2024 року направлена до ДУ «НМЦГБ».

Доказів того, що постанова від 26.03.2024 року у ВП №74544719 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника була направлена до ДУ «НМЦГБ» саме 26.03.2024 року – надано не було.

Так до подання було надано витяг з веб-порталу АТ «УКРПОШТА», із номером відправлення №0600969172795.

Згідно сервісу перевірки статусу відправлень АТ «УКРПОШТА», відправлення до ДУ «НМЦГБ» №0600969172795 було прийнято установою поштового зв`язку лише 03.10.2024 року. При цьому, зазначений лист не було вручено отримувачеві та повернуто відправнику 24.10.2024 року у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

Тобто, роботодавець ОСОБА_1 – ДУ «НМЦ ГБ» не було належним чином повідомлено про наявність постанови від 26.03.2024 року у ВП №74544719 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, тобто, не було ознайомлене із обов`язком здійснювати відрахування із заробітної плати ОСОБА_1 у розмірі та в порядку, визначені постановою.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області – Крецула В.А. від 25.03.2024 року у ВП №74544719 про арешт коштів боржника накладено арешт на кошти боржника у межах суми звернення.

У поданні виконавець зазначає про те, що зазначена постанова направлялася банківським установам, проте, до виконавця надійшла відповідь від банківських установ в яким зазначається про те, що кошти на рахунках боржників – відсутні.

Проте, звертаючись до суду із поданням приватним виконавцем не надано відповіді жодної із банківських установ, яка б підтверджувала факт того, що на рахунку ОСОБА_1 відсутні грошові кошти.

З метою реалізації спільного наказу № 304/262 від 24.06.2024 Міністерства фінансів України та Державної судової адміністрації України «Про затвердження Порядку електронної інформаційної взаємодії між інформаційно-комунікаційними системами Державної податкової служби України та Державної судової адміністрації України» державним підприємством «Інформаційні судові системи» реалізовано доступ до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків.

Судом було направлено запит до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, відповідь з якого надійшла до суду 17.02.2025 року №1122793, та з якої вбачається, що ОСОБА_1 отримує офіційний дохід, зокрема, за січень – вересень 2024 року, розмір доходу ОСОБА_1 становив 46 320,00 гривень щомісяця, в жовтні 2024 року – 46 710,60 гривень, в листопаді 2024 року – 46 450,20 гривень, в грудні 2024 року – 46 574,35 гривень.

Тому, суд вважає, що факт того, що ОСОБА_1 не має коштів на банківських рахунках, та на які можна було б накласти арешт в межах суми стягнення – не доведено.

У поданні виконавець зазначає про те, що виконавцем неодноразово було здійснено вихід за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 , зокрема, за адресою: АДРЕСА_2 , проте, за вказаною адресою боржник – не проживає. На підтвердження зазначеного, виконавцем було надано відповідні акти від 16.04.2024 року, 12.06.2024 року та 08.10.2024 року.

Згідно Інструкції з організації примусового виконання рішень, що наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події.

Текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об`єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин.

У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові виконавця, підстава для складання акта, особи, які були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт.

У констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції.

Проте, у актах від 16.04.2024 року, 12.06.2024 року та 08.10.2024 року не зазначена мета та завдання його складання, а також суть і характер проведених дій (наприклад, спілкування з консьєржкою, головою ОСББ, сусідами тощо).

Як вже зазначалося раніше, підставою для звернення виконавця до суду з поданням про розшук боржника є відсутність відомостей про місце перебування та проживання боржника-фізичної особи. Виконавцем здійснюється перевірка місця проживання боржника, місце реєстрації - якщо вони відрізняються. Про встановлення факту відсутності боржника за місцем реєстрації (проживання) складається акт. Додатково здійснюється перевірка майнового стану, надсилаються запити про встановлення факту працевлаштування та отримання доходів.

Так, ОСОБА_2 на праві власності належить об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте, приватним виконавцем не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що ним здійснювався вихід за адресою: АДРЕСА_1 з метою встановлення місця проживання ОСОБА_1 .

У поданні заявник зазначає про те, що ним здійснювалося надсилання викликів щодо явки до виконавця, проте, ОСОБА_1 на виклики – не з`являвся, про причини неявки – не повідомляв.

Разом із поданням, виконавцем надано до суду копію виклику державного-приватного виконавця, що датована 07.10.2024 року, та з якої вбачається, що виконавець зобов`язав ОСОБА_1 з`явитися до виконавця 09.10.2024 року.

Матеріали подання також містять рекомендоване повідомлення про вручення №06 009 680 989 40, з якого вбачається, що відправлення було вручене за довіреністю 22.10.2024 року, тобто, через 13 днів, після дати, на яку ОСОБА_1 було зобов`язано з`явитися до виконавця.

Із поданням про оголошення ОСОБА_1 в розшук приватний виконавець звернувся 23.10.2024 року, тобто, на наступний день після вручення виклику, про що свідчать відомості з конверту, у якому надійшло подання (відправлення №06 009 7589 1477).

Суд також виходить з того, що в матеріалах справи відсутні відомості про ухилення боржника від сплати боргу, про привід боржника, державним виконавцем не надано доказів здійснення запитів до органів: державної реєстраційної служби України, банків, Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, нотаріату, тощо.

Також, в матеріалах подання відсутні будь-які докази щодо перевірки виконавцем відомостей стосовно перебування боржника в закладах охорони здоров`я, кримінально-виконавчих установах, що на думку суду має значення для вирішення питання про оголошення у розшук боржника.

Розшук боржника є суттєвим втручанням у приватне життя особи у розумінні ст.8 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, а тому має бути легітимним, виправданим та пропорційним цілям, які мали бути досягнуті. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), висловлену у п.33 рішення ЄСПЛ у справі «Фельдман проти України», за яким будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося «згідно із законом», не переслідувало легітимну ціль та було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті.

Тому, враховуючи зазначене, суд вважає, що у задоволенні подання про оголошення розшуку боржника слід відмовити, оскільки приватним виконавцем не надано достатніх та переконливих доказів на підтвердження відсутності боржника за місцем проживання.

Керуючись ст. ст. 2 - 13, 18, 81, 126-127, 258-261, 447- 452 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області – Крецула Вадима Андрійовича про оголошення в розшук боржника - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду в 15-ти денний строк з дня її підписання суддею.

Суддя                                                                                                      Косіцина В.В.