Справа № 22 - ц- 969 Головуючий у 1-й інстанції: Левченко Т.А.
Категорія -12 Суддя-доповідач: Ведмедь Н.І.
УХВАЛА
іменем України
31 липня 2007 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Смирнової Т.В.,
суддів - Ведмедь Н.І., Кононенко О.Ю.,
з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,
в присутності осіб, які приймають участь у справі,
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну
справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 04 червня 2007 року
у справі за позовом ОСОБА_2 яка діє в інтересах недієздатного сина ОСОБА_3, до ОСОБА_1, третя особа: приватний нотаріус
Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання
договору купівлі-продажу квартири недійсним та відшкодування моральної шкоди, -
встановила:
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 04 червня 2007 року в даній справі позов ОСОБА_2., яка діє в інтересах недієздатного сина ОСОБА_3., задоволено частково.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3. та ОСОБА_1. 23 листопада 2004 року.
Зобов'язано ОСОБА_1. повернути ОСОБА_3. отриману за договором купівлі-продажу від 23 листопада 2004 року квартиру АДРЕСА_1.
Стягнуто з ОСОБА_3., в інтересах якого діє опікун ОСОБА_2., на користь ОСОБА_1. отримані за договором купівлі-продажу квартири від 23 листопада 2004 р. грошові кошти в сумі 7 629 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2. судові витрати в сумі 579 грн. 29 коп.
В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_2., яка діє в інтересах недієздатного сина ОСОБА_3., відмовлено за їх необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить вказане рішення суду скасувати в частині задоволених вимог ОСОБА_2. та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, і стягнути з позивача понесені відповідачем судові витрати.
Зазначає, що суд поклав в основу обгрунтування свого висновку щодо вчинення ОСОБА_3. правочину у момент, коли він не усвідомлював значення своїх дій, висновок судово-психіатричної експертизи № 476 від 30 грудня 2004 року, проведений в справі № 22-ц-146/2006 за заявою ОСОБА_2. про визнання ОСОБА_3. недієздатним та призначення опікуна. Однак цей експертний висновок, на думку апелянта, зроблений з порушенням встановленого законом порядку, а тому не є належним доказом.
Вказує також, що послідовність дій ОСОБА_3. під час укладення правочину свідчить про можливість керувати ним своїми діями та усвідомлювати їх значення, а також що даний договір був укладений у встановленій законодавством формі та порядку.
2
Судом першої інстанції встановлено, що 23 листопада 2004 року між ОСОБА_3. та ОСОБА_1 було укладено угоду купівлі-продажу квартири, за якою ОСОБА_3. продав ОСОБА_1. належну йому квартиру АДРЕСА_1, за 7 629 грн. Квартира належала ОСОБА_3. на праві приватної власності і отримана ним згідно Свідоцтва про право власності на житло, виданого виконкомом Сумської міської ради народних депутатів 10 жовтня 1997 року і зареєстрованого в Сумському ООБТІ за № 438. Угода купівлі-продажу посвідчена приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_4.
ОСОБА_3. з 1995 року має хронічне психічне захворювання і з вказаного часу перебуває на обліку в Сумському психоневрологічному диспансері. З приводу психічного захворювання ОСОБА_3. неодноразово проходив стаціонарне лікування. Зокрема в Московській міській клінічній психіатричній лікарні з діагнозом: шизофренія шубообразна, депресивно параноідний синдром. Лікувався він в 1994, 1995, 1996, 1997, 2005 роках. Крім того, неодноразово проходив лікування в Сумському обласному психоневрологічному диспансері, його постійно відвідував дільничний лікар психоневрологічного диспансеру.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 13 січня 2005 року, зміненим рішенням Апеляційного суду Сумської області від 16 лютого 2006 року в справі за заявою ОСОБА_2. ОСОБА_3. визнано недієздатним та призначено його опікуном матір ОСОБА_2
Перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін в справі, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції вірно з'ясував спірні правовідносини, повно, всебічно встановив обставини, що мають значення для справи у відповідності зі ст. 212 ч. 1 ЦПК України, дослідив всі наявні докази в справі та дав їм оцінку, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні.
В апеляційній скарзі не наведені обставини та докази, які б ставили під сумнів законність рішення суду першої інстанції.
Доводи апелянта стосовно того, що висновок судово-психіатричної експертизи № 476 від 30 грудня 2004 року, проведений в справі № 22-ц-146/2006 за заявою ОСОБА_2. про визнання ОСОБА_3. недієздатним та призначення опікуна, яким встановлено, що на період 23 листопада 2004 року ОСОБА_3. не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними, зроблений з порушенням встановленого законом порядку, а тому є неналежним доказом, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки з рішенням Апеляційного суду Сумської області від 16 лютого 2006 року та Зарічного районного суду м. Суми від 13 січня 2005 року в справі про визнання недієздатним ОСОБА_3. ОСОБА_1. погодився і в установленому законом порядку не оскаржував їх та проведену під час розгляду справи експертизу.
Крім того, згідно ст. 147 ч.б ЦПК України висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст. 212 ЦПК України в сукупності з іншими доказами.
Саме на підтвердження вірності даного висновку судом першої інстанції були допитані в якості свідків лікар-психіатр ОСОБА_5. - завідуючий гострим психіатричним відділенням Сумського обласного психоневрологічного диспансеру, що входив до складу судово-психіатричної експертної комісії, ОСОБА_6. - лікар-психіатр, яка лікувала ОСОБА_3. з лютого по 20 квітня 2005 року в стаціонарі Сумської обласної
з
психоневрологічної лікарні, а також свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8., ОСОБА_9. , знайомі з ОСОБА_2. та ОСОБА_3. тривалий час.
До показів свідків ОСОБА_10. та пояснень третьої особи - приватного нотаріуса ОСОБА_4. колегія суддів відноситься критично, оскільки вони бачилися із ОСОБА_3. епізодично лише з питання купівлі-продажу спірної квартири і не мають можливості через це зробити висновки щодо адекватності його поведінки та відповідності її під час укладення угоди його звичайному стану та дійсному волевиявленню.
Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що під час укладення договору купівлі-продажу належної ОСОБА_3. квартири він внаслідок наявного у нього хронічного психічного захворювання не усвідомлював значення своїх дій, а тому даний правочин не відповідає вимозі відповідності волевиявлення учасника угоди його внутрішній волі, додержання якої згідно ч.3 ст. 203 ЦК України є необхідним для чинності правочину, і підлягає визнанню недійсним відповідно зі ст. 215 ч.1 ЦК України із застосуванням правових наслідків, визначених ст. 216 ЦК України.
При цьому посилання апелянта на те, що даний договір був укладений у встановленій законодавством формі та порядку (зокрема, посвідчений нотаріально), колегія суддів вважає безпідставними, оскільки правочин згідно ст. 203 ЦК України є чинним лише за умови додержання всіх вимог, передбачених цією статтею, і не може вважатися таким за умови додержання лише частини з них.
За таких обставин, на думку колегії суддів, висновок суду щодо часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2., що діє в інтересах недієздатного сина ОСОБА_3., - визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного ним 23 листопада 2004 року з ОСОБА_1. , є законним та вірним, таким, що узгоджується з доказами, наявними у справі. Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права, і тому підстав для його зміни або скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 04 червня 2007 року в даній справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу протягом двох місяців може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.