Справа № 314/5868/24

Провадження № 1-кс/314/252/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2025                                                м. Вільнянськ

Слідчий суддя Вільнянського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у дистанційному судовому засіданні клопотання слідчого СВ відділення поліції №2 Запорізького районного управління поліції ГУНП України в Запорізькій області ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №№12024082210000839 від «21» грудня 2024 року, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Здомишель, Ратнівського району, Волинської області, українця, громадянина України, маючого базову загальну середню освіту, який проходить військову службу на посаді водія 2 мінометного взводу 2 мінометної батареї 3 механізованого батальйону бригада № НОМЕР_1  в/ч  НОМЕР_2 Збройних сил України, у військовому званні «сержант», одруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за участю прокурора                                         ОСОБА_5 ,

підозрюваного                                                         ОСОБА_4 ,

захисника адвоката                                                 ОСОБА_6

В С Т А Н О В И В:

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у тому, що він, проходячи військову службу на посаді водія 2 мінометного взводу 2 мінометної батареї 3 механізованого батальйону військової частини  НОМЕР_2 ЗСУ, 20 грудня 2024 року, приблизно о 16 годині 00 хвилин, більш точного часу в ході проведення досудового розслідування встановити не надалось за можливе, знаходячись на території тимчасового мешкання, розташованого за адресою: дачна ділянка АДРЕСА_2 , перебуваючи у приміщенні спальної кімнати дачного будинку, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків із військовослужбовцем ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який займав посаду номера обслуги 2 мінометного взводу 2 мінометної батареї 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , маючи умисел спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_7 , усвідомлюючи при цьому суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи реальну можливість настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді настання смерті останнього та бажаючи їх настання, діючи умисно, взяв до рук вогнепальну зброю, а саме автомат АК-74 № НОМЕР_3 , який закріплений за ОСОБА_7 , після чого тримаючи його у обох руках здійснив із вказаної автоматичної зброї у голову ОСОБА_7 один постріл, чим, спричинив тілесні ушкодження у вигляді одиночного вогнепального кульового поранення голови та тулубу з ушкодженням кісток скелету та внутрішніх органів, в результаті чого військовослужбовець ОСОБА_7 помер на місці події, тим самим ОСОБА_4 умисно протиправно заподіяв смерть іншій людині.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Так, згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд; з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.        

Крім цього, у рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.

Положеннями ст.ст. 3, 27 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини.

Відповідно до ст. 281 Цивільного кодексу України фізична особа має невід`ємне право на життя, а також не може бути позбавлена життя.

Однак, незважаючи на наведені вимоги законодавства, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у тому, що він, проходячи військову службу на посаді водія 2 мінометного взводу 2 мінометної батареї 3 механізованого батальйону військової частини  НОМЕР_2 ЗСУ, 20 грудня 2024 року, приблизно о 16 годині 00 хвилин, більш точного часу в ході проведення досудового розслідування встановити не надалось за можливе, знаходячись на території тимчасового мешкання, розташованого за адресою: дачна ділянка АДРЕСА_2 , перебуваючи у приміщенні спальної кімнати дачного будинку, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків із військовослужбовцем ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який займав посаду номера обслуги 2 мінометного взводу 2 мінометної батареї 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , маючи умисел спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_7 , усвідомлюючи при цьому суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи реальну можливість настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді настання смерті останнього та бажаючи їх настання, діючи умисно, взяв до рук вогнепальну зброю, а саме автомат АК-74 № НОМЕР_3 , який закріплений за ОСОБА_7 , після чого тримаючи його у обох руках здійснив із вказаної автоматичної зброї у голову ОСОБА_7 один постріл, чим, спричинив тілесні ушкодження у вигляді одиночного вогнепального кульового поранення голови та тулубу з ушкодженням кісток скелету та внутрішніх органів, в результаті чого військовослужбовець ОСОБА_7 помер на місці події, тим самим ОСОБА_4 умисно протиправно заподіяв смерть іншій людині.

22.12.2024 ОСОБА_4 повідомлено обґрунтовану підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, що кваліфікується, як: вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

       Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .

Обвинувачений та його захисник не заперечували проти задоволення клопотання, просили суд застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши учасників процесу, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотання сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2, 4, ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою не може перевищувати 60 днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

Згідно ч.6 ст.194 КПК України зазначені обов`язки покладаються на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст.199 КПК України.

Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час проведення досудового розслідування встановлено наявність наступних ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_4 :

-переховуватися від органів досудового слідства та суду;

-незаконно впливати свідків, потерпілого та експертів у вказаному кримінальному провадженні;

-вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років, та може умисно ухилятися від явки в органи досудового слідства, слідчого судді або переховуватись від органів досудового розслідування, та суду, чим може перешкоджати встановленню істини по справі, чим перешкоджатиме встановленню істини у справ, так як існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, на переконання суду, не забезпечать запобігання ризикам переховування від суду, незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим шляхом.

У відповідності зі ст.ст. 177, 178, 194 КПК України, враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винним, дані про особу, приходить до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні підозрюваного, оскільки інші види запобіжних заходів не забезпечать виконання обов`язків підозрюваним.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що будь-яких обставин, які б свідчили про те, що даний захід не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі, не встановлено, а отже, суд приходить до висновку про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 33 (тридцять три) дні.

У відповідності до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Керуючись ст.ст. 177-178, 183, 194, 331 КПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , задовольнити.

Продовжити відносно  ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 33 (тридцять три) дні.

Кінцевим днем тримання під вартою визначити 21 березня 2025 року (включно).

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання, ухвала підлягає негайному виконанню.

        Слідчий суддя                                         ОСОБА_1

17.02.2025